Рішення № 17662383, 25.07.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

25 липня 2011 р.

Справа 16/41/2011/5003

за позовом: прокурора Ленінського району м.Вінниці в інтересах територіальної громади міста Вінниці, Вінницької міської ради в особі комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", м.Вінниця

до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Вінниця

про стягнення 4 018,21 грн.

Головуючий суддя Нешик О.С.

Секретар судового засідання Снігур О.О.

За участю:

прокурора: помічник прокурора Муранова Л.А. (посв. №51-2011, видане 07.06.11 року);

представника позивача: ОСОБА_2 (довіреність №02/1150 від 01.09.10 року)

відповідача не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Прокурор Ленінського району м. Вінниці звернувся до господарського суд Вінницької області в інтересах територіальної громади міста, комунального підприємства "Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 3687,74 грн. збитків, нарахованих в зв'язку з несплатою відповідачем боргу за спожиту теплову енергію та відмовою від укладання договору на її постачання, а також 261,48 грн. - "втрат від інфляції", 68,99 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 09 червня 2011 року порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 05 липня 2011 року.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 05.07.11р. відповідача, неналежним виконанням позивачем та прокурором вимог ухвали суду від 09.06.2011 року щодо надання документів, необхідних для повного та всебічного розгляду даної справи, ухвалою суду від 05.07.11р. розгляд справи відкладено на 25.07.11р.

25.07.11р. відповідач вдруге в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 05.07.11р. не виконав, витребувані судом документи не надав, причини неявки суду не повідомив.

Слід зауважити, що ухвалу від 05.07.2011 року відповідачу надіслано кореспонденцією за адресою: 21100, АДРЕСА_1.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 9992862 станом на 19.05.2011 року місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: 21100, АДРЕСА_1, яка є ідентичною тій, по якій було направлено ухвалу від 05.07.11р. відповідачу.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст. 45 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено безпосередньо на таку фізичну особу-підприємця.

Крім того, суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 05.07.2011 року, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.12.2003 року між державним підприємством "Вінницькі теплові мережі" та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір на постачання теплової енергії за №982, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язувалась постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язувався оплачувати послуги за встановленими тарифами в установлені договором терміни.

Згідно додатку №1 до даного договору енергопостачальна організація постачає в приміщенні споживача за адресою: вул.Соборна, 97/52.

З договору купівлі-продажу від 04.10.2001 року вбачається, що квартира під номером 52, що знаходиться у житловому будинку, позначеному на плані літерою "А", цегляному, 1967 року побудови, загальною житловою площею 2093,7 кв.м., розташованому в місті Вінниці по вулиці Соборній під номером 97 придбана ОСОБА_1

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради №849 від 30.05.2002 року ОСОБА_1 надано дозвіл на реконструкцію квартири, придбаної за договором купівлі-продажу від 01.12.2003 року, під магазин промислових товарів з влаштуванням окремого входу.

З наведених обставин вбачається, що зазначена квартира є власністю ОСОБА_1 та використовується останньою для підприємницької діяльності.

Листом №15-2-156 від 26 жовтня 2009 року ДП "Вінницькі теплові мережі" повідомило ПП ОСОБА_1 про дострокове розірвання дії договору №982 від 01.12.2003 року.

Рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради №2320 від 16.10.09 року вирішено передати у комунальну власність цілісний майновий комплекс ДП "Вінницькі теплові мережі".

Рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради №2618 від 12.11.09 року надано дозвіл КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" на проведення розрахунків за теплову енергію, опалення, підігрів води та гаряче постачання для всіх категорій споживачів, які раніше отримували послуги ДП "Вінницькі теплові мережі" за тарифами, затвердженими рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради "Про затвердження двоставкових тарифів на теплову енергію, опалення, підігрів води та гаряче водопостачання бюджетних організацій та інших позивачів" №1656 від 23.07.09 року, що виробляється КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго".

Відповідачу згідно супровідного листа за №1060 - вз від 09.11.10 року надіслано для підпису два примірники договору №5982 від 01.11.2010 року.

Вказаний лист було отримано відповідачем 12.11.2009 року наручну, що вбачається із відповідного підпису відповідача на цьому листі. Однак пропозиції щодо укладення договору відповідачем залишені без реагування.

Позивач за період з листопада 2009 року по квітень 2011 року (включно) відповідач спожив теплову енергію на загальну суму 3687,74 грн.

В підтвердження наведеного позивач подав суду рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради №1656 від 23.07.2009 року "Про затвердження двоставкових тарифів на теплову енергію, опалення, підігрів води та гаряче водопостачання для бюджетних організацій та інших споживачів, що виробляється КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" №1656 від 23.07.2009 року; акти здачі-приймання виконаних робіт надання послуг за вказаний період та реєстри про направлення відповідачу рахунків за теплопостачання; виписку з журналу нарахувань і оплати, письмові пояснення б/н та дати щодо нарахування в обґрунтування складових актів здачі-прийняття виконаних робіт та рахунків на оплату тощо.

Відповідач за отримані з теплопостачання послуги розрахунок не провів.

Несплата відповідачем боргу спонукала позивача звернутись до суду з відповідним позовом про стягнення збитків.

Враховуючи встановлені факти, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив, що відповідно до ст.24 Закону України "Про теплопостачання" №2633-ІV від 02.06.2005 року, обов'язком споживача теплової енергії є укладення договору на її постачання.

Правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законом відповідальність, зокрема цивільну. У зв'язку з цим необхідно враховувати таке.

Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, який завдано збитків у результаті її цивільного права, має право на їх відшкодування. Частина 2 статті 22 ЦК України під збитками, зокрема, розуміє доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

За ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрати або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З урахуванням викладеного суд вважає, що, споживаючи теплову енергію без укладання з позивачем відповідного договору, відповідач завдав КП "Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" збитки, що виражені в доходах, які управнена сторона могла б одержати в разі додержання відповідачем правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п.18 Постанови КМУ "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" №630 від 21.07.2005 року розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Таким чином, КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" здійснило надання теплової енергії, а споживач отримав її, однак за надані послуги не розрахувався, в результаті чого суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення збитків в сумі 3687,74 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі як обґрунтовані та правомірні.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 261,48 грн. інфляційних втрат, 68,99 грн. 3 % річних, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 1 та 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-ХІІ від 03.07.1991 року індекс споживчих цін (індекс інфляції) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; він обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується у періодичних офіційних виданнях. Таким чином, сплата основного грошового боргу з урахуванням індексу інфляції - це один із видів збитків, які виникли у кредитора за час прострочення виконання боржником грошового зобов'язання.

При цьому суд вважає, що згідно з ч.2 ст.625 ЦК, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, посилаючись на те, що це є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником; тому ні три проценти річних, ні індекс інфляції не розцінюють як заходи відповідальності за порушення зобов'язань і не відносять їх до санкцій.

У частині 3 статті 22 ЦК України проголошується принцип повного відшкодування збитків, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. При цьому суд вважає, що під відшкодуванням збитків у повному обсязі необхідно розуміти, що такий обсяг має бути рівнозначним обсягу заподіяної особі шкоди, тобто мають відшкодовуватися усі реальні збитки та упущена вигода.

Виходячи з правової природи трьох процентів річних та індексу інфляції суд дійшов висновку, що дані суми слід вважати упущеною вигодою, тобто доходами, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було б порушено, які виникли у позивача за час прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, а тому вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних процесів, судом виявлено наявність у ньому помилок, які полягають в наступному.

Як вбачається із розрахунку, позивач обраховував інфляційні втрати за кожен місяць окремо збільшуючи щомісячно розмір простроченого платежу на суму наданих відповідачу послуг за відповідний місяць.

Однак вказана методика не відповідає рекомендаціям по обрахунку інфляційних втрат, вказаним в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", виходячи з яких для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Аналогічний підхід рекомендується застосовувати і у випадках коригування розміру боргу під час проведення нарахування, що вбачається із наведеного у вказаному листі прикладу розрахунку.

Крім того, слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 року, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Таким чином, виходячи із приписів які містяться в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р та наказі Держкомстату від 27.07.2007 року, № 265, правильним буде обраховувати інфляційні втрати шляхом множення індексів інфляції за місяці, які складають період заборгованості для визначення середнього значення індексу інфляції для кожної із сум заборгованості окремо.

Тобто, в даному випадку слід інфляційні втрати на суму заборгованості, яка повинна сплачуватись у визначений строк, розраховувати, визначивши середнє значення індексу інфляції за період з початку виникнення заборгованості до того періоду, коли така заборгованість фактично погашається із врахуванням часткових проплат.

Провівши перерахунок інфляційних втрат за періоди, вказані позивачем із врахуванням сум наданих послуг (листопад 2009 року - квітень 2011 року) із врахуванням виявлених помилок судом в результаті отримано 212,68 грн. інфляційних втрат.

З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення 261,48 грн. (тобто більше, ніж отримано судом при перерахунку) суд відмовляє в стягненні 48,8 грн. інфляційних втрат як заявлених позивачем безпідставно.

Перевіркою розрахунку 3 % річних судом не виявлено помилок, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) .

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням часткової відмови в стягненні інфляційних втрат з мотивів, наведених вище.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інд. податк. номер НОМЕР_1) на користь комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (21100 м.Вінниця, вул.600-річчя, 13, код ЄДРПОУ - 33126849) 3687,74 грн. збитків, 212,68 грн. - інфляційних втрат та 68,99 грн. - 3 % річних.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інд. податк. номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 100 грн. 76 коп. - відшкодування витрат, повязаних зі сплатою державного мита та 233 грн. 13 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

6. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Нешик О.С.

Повний текст рішення суду підписано 05 серпня 2011 р.

віддрук. примірн.:

1 - до справи

2 - відповідачу - ФОП ОСОБА_1 (21100 АДРЕСА_1) - з повідомленням