Постанова № 17661988, 03.08.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"03" серпня 2011 р. Справа № 34/17-875-2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів :Остапенка М.І.,

Гончарук П.А.,

Стратієнко Л.В.

розглянувши касаційну скаргу ДП "Ренійський морський торговельний порт"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 року

у справі за позовомДП "Ренійський морський торговельний порт"

доВАТ "Українське Дунайське пароплавство"

про стягнення коштів В С Т А Н О В И В:

у березні 2011 року, ДП "Ренійський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду з позовом, у якому просило стягнути з ПАТ "Українське Дунайське пароплавство" 130 534,71 грн. заборгованості, яка виникла у період з вересня по листопад 2009 року внаслідок неналежного виконання умов договору № 2004-020/048КО від 31.12.2005 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.05.2011 року у задоволенні позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановленні у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 25.07.2007 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у який він посилається на порушення судами матеріальних та процесуальних норм, і просить судові рішення про відмову у позові скасувати, прийнявши нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційний скарзі доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Постановляючи про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції та апеляційний господарський суд виходили з того, що до визначення постановою Кабінету Міністрів України №1234 від 07.10.2009 року меж акваторії порту, правових підстав для стягнення у відповідача заборгованості з портових зборів з огляду лише на умови договору № 2004-02/048КО від 31.12.2005 року, немає.

Проте погодитись з наведеними судами попередніх інстанцій мотивами відмови у позові не можна.

Згідно ст. 73 Кодексу торговельного мореплавства,морський порт є державним транспортним підприємством, призначеним для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території та акваторій, а також перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належать порту.

За приписами ст. ст. 75,84 КТМ до функцій морського порту віднесено зокрема забезпечення безпечного руху в портових водах, безпечної стоянки та обробки суден, утримання у справному стані споруд, що перебувають у володінні порту та право на справлення таких цільових зборів як корабельний, причальний, якірний, канатний, маяковий, вантажний, адміністративний, санітарний, та інших видів зборів, які встановлюються законодавчими актами України. Розмір портових зборів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Свою діяльність порт здійснює на території та акваторії водних просторів, які відведені йому у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Дійсно, межі акваторії Ренійського морського торговельного порту визначені лише постановою Кабінету Міністрів України №1234 від 07.10.2009 року, але ця обставина не може бути перешкодою для справлення ним портових зборів за період до прийняття цієї постанови, та не виключала обов’язок сплачувати їх особами, які користуються послугами порту.

Із наявних у справі матеріалів, вбачається, що взаємовідносини сторін врегульовані договором № 2004-02/048КО від 31.12.2005 року, за умовами якого відповідач зобов'язався оплачувати послуги порту, та портові збори у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 1544 від 12.10.2000 року та іншими законодавчими актами, прийнятими на виконання зазначеної вище постанови.

Визначаючи підстави, порядок та строки цих платежів сторони обумовили у договорі і обов'язок відповідача дотримуватись обов'язкових до виконання постанов ДП “Ренійський морський торговельний порт” серед яких є зокрема і постанова щодо визначення акваторії порту, у межах якої порт здійснює свої функції, та має право на справлення портових зборів.

Встановлені межі акваторії порту відповідають постанові Кабінету Міністрів України № 1234 від 07.10.2009 року і відповідач не оспорює, що послуги надавались йому на цій території та акваторії порту, а тому за таких обставин, коли право позивача вимагати, а обов'язок відповідача зі сплати портових зборів ґрунтується на договірних зобов'язаннях, з погодженням меж акваторії порту та визначенням обсягу, строків та порядку платежів, здійснення яких передбачено зокрема і нормами КТМ, прийнятими на їх виконання іншими законодавчими актами, правильність розрахунків відповідач під сумнів не ставить, підстав для відмови у стягненні спірної суми не було.

Враховуючи наведене, та те, що матеріали справи не потребують додаткового дослідження, судом дана лише неправильна правова оцінка правам та зобов'язанням сторін, судова колегія вважає можливим не передавати справу на новий судовий розгляд, а постановити нове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 10.05.2011 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 року скасувати.

Прийняти нове рішення, яким стягнути з ВАТ "Українське Дунайське пароплавство" (код 01125821) на користь ДП "Ренійський морський торговельний порт" (код 01125809) 130531,71 грн. боргу та 1541,32 грн. на відшкодування судових витрат.

Доручити господарському суду Одеської області видати наказ.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді                                                                       П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко