Рішення № 17648759, 20.07.2011, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 2-183/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2011 року. м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запорожжя у складі:

головуючого судді Холод Р.С.

при секретарі Родніковій Ю.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_3., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра»до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору і стягнення заборгованості та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра», третя особа із самостійними вимогами: ОСОБА_3 про визнання договори поруки недійсним та таким, що втратив свою чинність, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості у розмірі 19285 грн., посилаючись на те, що 08.11.2007 року з відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 9665 в сумі 10 000 грн. 00 коп., з встановленням процентної ставки в розмірі 2,2% щомісячно наперед від залишку суми неповерненого кредиту на строк до 08.05.2009 р. Для забезпечення виконання грошових зобовязань ОСОБА_4 за кредитним договором було укладено договір поруки між КС «Довірою»та ОСОБА_2 і ОСОБА_5 від 08.11.2007 р., згідно якого останні взяли на себе зобовязання відповідати в повному обсязі перед спілкою за своєчасне та повне виконання ОСОБА_4 зобовязань за кредитним договором, та у випадку невиконання нею зобовязань, беруть на себе зобовязання погасити заборгованість в розмірі наданого кредиту, нарахованих за користування кредитом відсотків, неустойки та збитків завданих спілці. Умови кредитного договору відповідачі не виконують, станом на 02.07.2009 р. мають заборгованість 12837,00 грн. В подальшому, позивач уточнив свої позовні вимоги та зазначив, що на 23.04.2010 року заборгованість складається із суми 19285, 00 грн. На підставі викладених обставин, позивач просить суд розірвати укладений з ОСОБА_4 кредитний договір, стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості та судових витрат.

19.04.2010 року під час розгляду справи ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву про визнання договору поруки від 08.11.2007 року недійсним та втратившим свою чинність, посилаючись, що вона підписала зазначений договір поруки, але у квітні 2008 року вона потрапила у лікарню, потім довгий строк знаходилася на лікарняному на стаціонарному лікуванні та не могла фізично виконувати умови договору поруки. Також, кредитною спілкою були допущені порушення нормативно-правових актів і статуту кредитної спілки, а саме: на момент підписання кредитного договору та кредиту поруки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не були членами кредитної спілки, а позивач не мав відповідного дозволу на видачу кредитів. Також, кредитною спілкою порушувалися умови кредитного договору та не погашалася заборгованість за кредитом за рахунок коштів у розмірі 3000 грн., залишених на особистому рахунку ОСОБА_4, не перевірявся фінансовий стан позивальника, ніяких попереджень спілки на робила і лише через півтора року після порушення предявила позов. Тому, ОСОБА_2 вважає, що позивач пропустив строк предявлення позову до неї, як до поручителя, згідно ч.4 ст. 559 ЦК України.

Також, до справи у якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги вступив чоловік відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3, який заявив позов до ОСОБА_2, Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра»про визнання правочину договору поруки від 08.11.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та Запорізькою обласною кредитною спілкою «Довіра» недійсним. У своєму позові ОСОБА_3 посилається на те, що згідно ст.. 65 Сімейного Кодексу України чоловік та дружина розпоряджаються майном, яке є обєктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Відповідно до ст.. 59 СК України при розпорядженні майном дружина та чоловік зобовязані враховувати інтереси членів сімї та використовувати на користь та в інтересах сімї. Враховуючи, що ОСОБА_2 підписала договір поруки без його згоди, він про це дізнався лише після підписання зазначеного договору, а тепер його дружина повинна нести відповідальність, на її пенсію, що є обєктом права сумісної власності подружжя, можливо буде накладено примусове стягнення. У разі звернення стягнення за договором поруки будуть зачіпатися безпосередньо інтереси ОСОБА_3, тому він просить визнати договір поруки недійсним.

У судовому засіданні представник позивача по первісному позову позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх, стягнувши солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором та суму судових витрат.

Представник відповідача по первісному позову ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позовних вимог кредитної спілки та виклав обставини, зазначені у зустрічній позовній заяві. ОСОБА_3 послався на ст. 617 ЦК України, зазначивши, що із ОСОБА_2 відбувся випадок (хвороба), що сталою перешкодою у належному виконанню договору поруки.

Також, ОСОБА_3, як третя особа у справі зазначив, що договір поруки є недійсним у звязку з вимогами СК України, а саме: ст.ст.59, 65 та ст.203 ЦК України та послався та обставини, які він зазначав у своїй позовній заяві.

Вислухавши пояснення сторін у справі, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову та позову ОСОБА_3 як третьої особи, необхідно відмовити.

Судом встановлено, що 08.11.2007 року між Запорізькою обласною кредитною спілкою «Довіра»та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 9665 в сумі 10 000 грн. 00 коп., з встановленням процентної ставки в розмірі 2,2% щомісячно наперед від залишку суми неповерненого кредиту на строк до 08.05.2009 р.

Для забезпечення виконання грошових зобовязань ОСОБА_4 за кредитним договором було укладено договір поруки між КС «Довірою»та ОСОБА_2 і ОСОБА_5 від 08.11.2007 р., згідно якого останні взяли на себе зобовязання відповідати в повному обсязі перед спілкою за своєчасне та повне виконання ОСОБА_4 зобовязань за кредитним договором, та у випадку невиконання нею зобовязань, беруть на себе зобовязання погасити заборгованість в розмірі наданого кредиту, нарахованих за користування кредитом відсотків, неустойки та збитків завданих спілці.

Щодо позовних вимог про недійсність договору поруки у звязку з відсутностю згоди ОСОБА_3 на укладення договору поруки.

За змістом ст.. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відповідно до ст. 31 ЦК України, правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку, та стосується предмета, який має невисоку вартість.

Згідно ст.. 533 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Зі змісту наведеної норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обовязку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобовязання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобовязання боржником шляхом відшкодування в грошовій формі того, що не було виконано божником.

Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобовязання (як правило, грошового), а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю. Договір поруки не створює обовязків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а відтак посилання позивача на норму ст. 65 СК України є безпідставним, оскільки за ст. 65 СК України згода подружжя вимагається у разі розпорядження майном, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Також, як вбачається з матеріалів ОСОБА_2 має повну цивільну дієздатність. Згідно ст. 30 ЦК України, цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обовязки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 СК України, за зобовязаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

Тому, ОСОБА_2 самостійно, за своїм волевиявленням, ознайомившись з умовами, викладеними у договорі поруки, надала свою згоду та підписала вказаний договір поруки, таким чином взяла на себе зобовязання по виконанню договору поруки особисто.

Таким чином, посилання ОСОБА_3 на порушення його прав та законних інтересів при укладенні оспорюваного договору поруки не ґрунтуються на вимогах закону і задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про недійсність договору поруки у звязку з порушеннями укладення договору.

Статутом Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра»передбачено право кредитної спілки надавати кредити своїм членам на умовах їх зворотності, платності, строковості та забезпеченості за рахунок власного капіталу

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про кредитні спілки" кредитна спілка - неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, об`єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та надання фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 23 Закону України "Про кредитні спілки" кошти, що належать членам кредитної спілки, використовуються для надання кредитів членам кредитної спілки, а у разі наявності тимчасово вільних коштів членів кредитної спілки - можуть розміщуватися спілкою на депозитних рахунках в установах банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян, і в об'єднаній кредитній спілці, а також у державні цінні папери, перелік яких встановлюється Уповноваженим органом.

Із наданих представником позивача по первісному позову документів (протокол засідання Правління Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра») вбачається, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на 08.11.2007 року, тобто на момент підписання кредитного договору та договору поруки були членами кредитної спілки. Позивач, на 08.11.2007 року мав відповідні ліцензії на надання фінансових послуг: діяльність кредитної спілки з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, крім внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки та діяльність кредитної спілки по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в п.2,10 Постанови № 3 від 28.04.1978 р. (із змінами) "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків....

Згідно п.16 цієї Постанови, при вирішенні питання про визнання угоди недійсною суду необхідно враховувати таке: недійсність угоди може бути підтверджена будь-якими з передбачених ст.27 ЦПК засобами доказування, якщо інше не передбачено законом.

Під час розгляду справи ОСОБА_3 не надав суду належних доказів, з яких оспорюваний ним договір поруки повинен бути визнаний недійсним.

Щодо позовних вимог про звільнення від відповідальності за договором поруки у звязку з настанням випадку.

Відповідно до ст.. 617 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Представник відповідача по первісному позову вважає, що із ОСОБА_2 стався випадок, передбачений саме ст. 617 ЦК України. ОСОБА_2 у квітні 2008 року потрапила у лікарню, потім довгий строк знаходилася на лікарняному на стаціонарному лікуванні та не могла фізично виконувати умови договору поруки. На теперішній час ОСОБА_2 взагалі є інвалідом третьої групи.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 ще почала хворіти з 2006 року та у жовтні 2006 року їй було постановлено діагноз: «Поперечний остеохондроз». До травня 2008 року відчувала себе відносно нормально, а у травні 2008 року стан її здоровя погіршився та їй було встановлено діагноз: «Остеохондроз поперечного відділу хребта». Потім у 2008 році: у липні, серпні-вересні проходила стаціонарне лікування, після чого була виписана без суттєвої позитивної динаміки (а.с. 60-61).

Аналіз довідки, наданої кредитною спілкою, свідчить, що ОСОБА_4 навіть під час хвороби ОСОБА_2 у травня, червні, липні, серпні, вересні, жовтні та листопаді 2008 року виконувала свої зобовязання щодо сплати суми заборгованості за кредитним договором (а.с.68), а ОСОБА_2 з лікарні була виписана у жовтні 2008 року.

Враховуючи п. 2.5. договору поруки ОСОБА_2 як поручитель повинна була негайно письмово повідомити спілку про виникнення події, що може негативно вплинути на виконання умов кредитного договору та договору поруки.

Представник відповідача повідомив, що ОСОБА_2 повідомляла телефоном про стан її здоровя та те, що вона не зможе виконувати покладені на неї обовязки поручителя, але няких доказів з цього приводу до суду не надав. Представник кредитної спілки заперечував проти вказаної інформації.

Таким чином, суд, на підставі викладеного не вважає, що хвороба ОСОБА_2 (яка була і до підписання договорів кредиту та поруки) не є випадком, передбаченим ст.. 617 ЦК України.

Щодо строків припинення поруки.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача по первісному позову щодо пропущення строку звернення з вимогою до відповідача, як поручителя, відповідно до ст. 559 ЦК України.

Згідно ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

У договорі поруки від 08.11.2007 року зазначається, що зазначений договір діє до повного повернення позивальником або поручителем суми по кредиту і сплати належних процентів за користування кредитом. Враховуючи, що зобовязання по кредитному договору до теперішнього часу не виконані у повному обсязі, тому суд вважає поруку не припиненою.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про дійсність та законність договору поруки, тому вважає, що позовні вимоги представника кредитної спілки необхідно частково задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст.1049, 1050, 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до вимог ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі ст. 553 ЦК України, за договором поруки, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання їм свого обовязку, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Статтею 554 ЦК України, передбачено, що при порушенні боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлена додаткова (субсидіарна) відповідальність поручителя.

Статтею 651 ЦК України передбачено розірвання договору за рішенням суду у разі істотного порушення договору другою стороною.

Згідно з п. 2.1. договору поруки, укладеного 08.11.2007 року між Запорізькою обласною кредитною спілкою «Довіра»та ОСОБА_4, ОСОБА_2 і ОСОБА_5 поручителі і позичальник несуть солідарну відповідальність за зобовязаннями перед кредитною спілкою. Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_4 не виконала зобов`язання за укладеним нею з кредитною спілкою кредитним договором, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 як поручителі взяли на себе солідарну відповідальність за зобовязаннями кредитора перед кредитною спілкою, тому необхідно стягнути у солідарному порядку з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором та несплачених відсотків за користування кредитом.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, що був поданий позивачем до позовної заяви, заявлені в обґрунтування позовних вимог суми складаються із боргу за тілом кредиту у розмірі 8665 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у відповідності з п.1.1 договору у сумі 3906 грн., додатковим процентам за порушення умов договору, нарахованих у відповідності з п.5.1. у сумі 3716 грн. та підвищені проценти у звязку з запізненням повернення основної суми кредиту відповідно до п.5.2 договору у розмірі 2998 грн. (а.с.67 ).

Суми заборгованості за процентами і за додатковими процентами обраховані позивачем з врахуванням сум заборгованості за кредитом, сум заборгованості за відсотками та суми додаткових відсотків за прострочення виконання зобовязання, що по своїй суті являється штрафними санкціями у розумінні ст.549 ЦК України.

Детальний аналіз наданих позивачем розрахунків свідчить про те, що за порушення позичальником строків виконання за кредитним договором позивачем одночасно з додатковими відсотками фактично нараховані відсотки на додаткові відсотки за користування кредитом у розмірі, нарахованої понад основної ставки, передбаченої п.1.5 Договору.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Тобто пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Заявлені позивачем вимоги про одночасне стягнення з відповідачів суми заборгованості за процентами і за додатковими процентами, обрахованої з врахуванням сум заборгованості за кредитом, сум заборгованості за відсотками та суми додаткових відсотків за прострочення виконання зобовязання переконливо свідчать про безпідставне намагання застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те ж порушення договірного зобовязання (прострочення виконання грошового зобовязання), що суперечить вимогам ч.1 ст.61 Конституції України та ч.3 ст.509 ЦК, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.549 ЦК пеня і штраф як різновид неустойки обчислюються у відсотках саме від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання, можливість нарахування одного виду неустойки на інший виключається.

Таким чином, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідачів суми нарахованих додаткових процентів за порушення умов договору відповідно до п.5.1 у сумі 3 716 грн.

Крім того, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню судові витрати, які підтверджуються відповідними платіжними дорученнями.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 30, 31, 509, 526, 527, 533, 549, 553, 554, 617, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 59, 65, 73 СК України, Закону України «Про кредитні спілки»-

В И Р І Ш И В:

Позов Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра»до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору і стягнення заборгованості задовольнити.

Розірвати кредитний договір №9665 від 08.11.2007 року між Запорізькою обласною кредитною спілкою «Довіра» та ОСОБА_4.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 на користь Запорізької обласної кредитною спілки «Довіра»(69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 12, п\р 26505301169951 у філії «Відділення Промінвестбанку»м. Запоріжжя», МФО 313355, ЄДРПОУ 25821181) 15569 (п'ятнадцять тисяч пятсот шістдесят девять) грн. 00 коп. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №9665 від 08.11.2007 року.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 на користь Запорізької обласної кредитною спілки «Довіра»судові витрати в розмірі 862 грн. 85 коп. (250 грн. - витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, 192 грн. 85 коп. судовий збір, 420 грн. витрати, повязані з явкою відповідачів до суду).

У задоволенні інших позовних вимог по первісному позову відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра», третя особа із самостійними вимогами: ОСОБА_3 про визнання договори поруки недійсним та таким, що втратив свою чинність відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, до Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра»про визнання договори поруки недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:Р.С. Холод