Рішення № 17648333, 11.08.2011, Керченський міський суд Автономної Республіки Крим

11.08.2011

справа №2/0108/1948/2011 рік

РІШЕННЯ

Іменем України

11 серпня 2011 р. м. Керч

Керченський міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді Цветкова О. Я.

при секретарі Пшеничній Г. О.,

за участю представника позивача за довіреністю ОСОБА_1

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Керчі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії Керченського відділення № 4552 до ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Керченського міського суду АР Крим з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 04.03.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 110, згідно з умовами якого, позивач надав відповідачу кредит на споживчі потреби у сумі 180000,00 грн. з кінцевим терміном повернення 03.03.2018 року зі сплатою щомісячно кредиту та відсотків за користування ним у розмірі 16,5 % на рік згідно з Графіком погашення кредиту, що є Додатком до вказаного договору. В забезпечення виконання вказаних зобовязань між позивачем як іпотекодержателем та ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, як іпотекодавцями, 06.03.2008 р. був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6. за реєстр. № 862, за яким іпотекодавці зобовязались відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх її зобовязань перед кредитором за кредитним договором № 110 від 04.03.2008 року. Позичальник в порушення умов договору та чинного законодавства не належним чином сплачувала періодичні платежі, передбачені умовами укладеного договору. Згідно з наведеним у позові розрахунком та довідкою станом на 30.05.2011 р. заборгованість складає 145252,97 грн. Позивач просить солідарно стягнути з відповідачів судові витрати, а також на суму заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 що належить на праві спільної сумісної власності відповідачам, шляхом проведення прилюдних торгів, виселити з вказаної квартири проживаючих в ньому осіб зі зняттям з реєстраційного обліку.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_6 позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов у повному обсязі. В частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 суми заборгованості вимоги не підтримала. Відповідно до ст. ст. 119, 31, 212 ЦПК України визначення підстав і предмета позову належить виключно позивачу і суд сам за власною ініціативою їх визначити не може.

Відповідачі ОСОБА_2., ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги визнали, пояснили, що підтверджують отримання кредитних коштів, втім порушення умов кредитного договору відбулось внаслідок погіршення фінансового стану позичальника. Пояснили також, що відповідач ОСОБА_5 знаходиться на стаціонарному лікуванні з приводу онкологічного захворювання.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 04.03.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 110, згідно з умовами якого, позивач надав відповідачу кредит на споживчі потреби у сумі 180000,00 грн. з кінцевим терміном повернення 03.03.2018 року зі сплатою щомісячно кредиту та відсотків за користування ним у розмірі 16,5 % на рік згідно з Графіком погашення кредиту, що є Додатком до вказаного договору (а.с.9-14).

В забезпечення виконання вказаних зобовязань між позивачем як іпотекодержателем та ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, як іпотекодавцями, 06.03.2008 р. був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6. за реєстр. № 862, за яким іпотекодавці зобовязались відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх її зобовязань перед кредитором за кредитним договором № 110 від 04.03.2008 року (а.с.15-17).

Вказана квартира належить відповідачам на праві спільної сумісної власності (а.с.7).

Позичальник в порушення умов договору та чинного законодавства не належним чином сплачувала періодичні платежі, передбачені умовами укладеного договору. Згідно з наведеним у позові розрахунком та довідкою станом на 30.05.2011 р. заборгованість складає 145252,97 грн. (а.с.8).

Вимоги банку про необхідність погашення заборгованості та можливість звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.18-21) залишились відповідачами без виконання та належного реагування.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений у зобов'язанні строк (термін).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, суд приймає до уваги розрахунок заборгованості, наданий позивачем, як такий що зроблений відповідно до умов договору та відповідає вимогам чинного законодавства.

При цьому суд не бере до уваги посилання відповідачів на той факт, що отримані кредитні кошти були використані ОСОБА_7 оскільки цей факт не знайшов підтвердження в ході перевірки органами внутрішніх справ заяв ОСОБА_2, а також спростовується наданою представником позивача заявою на отримання готівки, з якої вбачається отримання кредитних коштів саме позичальником, що засвідчено її підписом, а не іншою особою.

Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на майно, що передане відповідачем в іпотеку за договором іпотеки від 06.03.2008 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 572, 574, 575 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Статтями 589, 590 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Право заставодержателя вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави у випадках, встановлених договором, предбачено ст. 592

Згідно зі ст.ст. 1, 3, 12 Закону України «Про іпотеку»іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача та відповідачів, основне зобовязання належним чином не виконується, отже вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.

Суд не бере до уваги посилання відповідачів на наявність реєстрації в квартирі, що є предметом іпотеки, інших осіб, зокрема малолітніх дітей, оскільки в іпотечному договорі не зазначено про наявність інших зареєстрованих осіб, ніж відповідачі, а п. 3.3.9. іпотечного договору зобовязує відповідачів сповіщати у місячних термін про реєстрацію інших осіб. За відсутності в банку вказаних даних це не може вплинути на висновок суду щодо задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Втім, вимоги про виселення не можуть бути задоволені, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотеко держателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Разом з тим, ч. 1 ст. 40 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У чч. 2 і 3 цієї ж ст. 40 законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений : сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. З ст. 109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

За відсутності доказів надіслання вказаної вимоги про звільнення приміщення, вимоги про виселення задоволенню не підлягають.

Що стосується зняття з реєстрації проживаючих в будинку осіб суд зазначає, що по-перше, це не передбачено Законом України «Про іпотеку», а по-друге, відповідно до ст. ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», набрання законної сили рішенням суду про виселення є самостійною підставою для зняття такої особи з реєстрації, тому у даному випадку відсутній спір, оскільки права позивача з приводу зняття відповідачів з реєстрації на день розгляду справи не порушені, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею витрати, а саме документально підтверджені судові витрати в сумі 1700,00 грн. державного мита та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а всього 1820,00 грн. (а.с.1,2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 572, 574, 575, 589, 590, 592, 611, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3, 12, 33, 39-40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРIШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії Керченського відділення № 4552 задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»(ЄДРПОУ 00032129) на суму заборгованості за кредитним договором № 110 від 03.03.2008 року у розмірі 145252 (сто сорок пять тисяч двісті пятдесят дві) грн. 97 коп., на нерухоме майно, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5, та є предметом іпотеки за іпотечним договором від 06.03.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6. за реєстр. № 862, а саме на квартиру АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»(ЄДРПОУ 00032129) судові витрати в сумі 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду АР Крим через Керченський міський суд АР Крим протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 12 серпня 2011 р.

Суддя О. Я. Цветков