Постанова № 176312, 03.10.2006, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

03.10.06 Справа№ 5/1536-13/260 А

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Щигельській О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ДПІ у Галицькому районі, м.Львів

до відповідача-1: ПП “СОС –Бізнес послуги”, м.Львів

до відповідача-2: ПП “Павлин”, м.Львів

про визнання недійсним договору поставки №165-4 від 20.12.05р. і застосування наслідків визнання угоди недійсною, передбачених ст.208 ГК України

За участю представників сторін:

Від позивача: Демідюк В.В. –ст.держ.под.інсп. юр.відділу, Курило С.В. –гол.держ.податк.інсп. юр.управл.відділу правового забезпечення прет. та догов.роботи ДПА у Львів.обл.

Від відповідача-1,2: не з”явився

Присутній: Жуковський О.П.

Відкрито провадження у справі за позовом ДПІ у Галицькому районі, м.Львів до відповідача-1: ПП “СОС –Бізнес послуги”, м.Львів до відповідача-2: ПП “Павлин”, м.Львів про визнання недійсним договору поставки №165-4 від 20.12.05р. і застосування наслідків визнання угоди недійсною, передбачених ст.208 ГК України.

З”ясовано:

між приватним підприємством „СОС Бізнес послуги" в особі директора Жуковського О.П. та приватним підприємством „Павлин" в особі директора Теодоровича В.Б. було укладено договір поставки № 165-4 від 20 грудня 2005 р.

Факт виконання договору підтверджується податковими та видатковими накладними, згідно переліку наведеного в додатку до позовної заяви.

Всього, згідно накладних було поставлено товару на загальну суму 2 700 000 грн.

ДПІ у Галицькому районі м.Львова вважає, що вищезазначений договір повинен бути визнаний недійсним, оскільки:

04 серпня 2006 р. в директора ПП „СОС - Бізнес послуги" Жуковського О.П. працівниками УПМ ДПА у Львівській області було відібрано пояснення стосовно фінансово - господарської діяльності даного підприємства.

В поясненні Жуковського О.П., зазначено, що йому взагалі не відомо про існування приватного підприємства „Павлин ", ніяких угод чи договорів він з даним підприємством не укладав та діяльності не здійснював.

Згідно декларацій поданих ПП „СОС - Бізнес послуги" та ПП „Павлин" до ДПІ, вартість товару, поставленого згідно вищезазначеного договору, в податковій звітності не відображено.

Укладаючи угоду ПП „СОС - Бізнес послуги" та ПП „Павлин" мали за мету не сплачувати податки та незаконно відшкодовувати з державного бюджету суми по податку на додану вартість.

Позивачем вважається, що призначення підставної особи на посаду директора приватного підприємства із статусом юридичної особи, на яке законодавством покладені конкретні обов'язки у сфері оподаткування, є підставою вважати, що стороння особа вчиняла вказані дії умисно з тим, щоб не здійснювати господарську діяльність і приховувати прибутки, одержані на підставі угод з іншими суб'єктами підприємництва.

Тому угоди, укладені від імені цих підприємств їх засновниками, предметом яких є одержання доходів, слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд відзначає наступне:

як поінформовано п.11 роз”яснення президії ВАС України від 12.03.99р. №02-5/111 (із змінами) “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов”язаних з визнанням угод недійсними” до угод, що підпадають під ознаки ст.49 ЦК України, що рівнозначна ст.ст.207,208 ГК України, належать, зокрема, угоди, спрямовані на приховування підприємствами, установа ми, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), —шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.

Ст.173 ГК України визначає поняття "господарського зобов'язння": господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, передбачених ст.174 ГК України є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Враховуючи викладене, господарське зобов'язання між відповідачами, виникнення та існування якого підтверджується вказаними документами, є таким, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, та підлягає визнанню недійсним з підстав, визначених ст.207 Господарського кодексу України. Оскільки, на відповідачів покладено обов'язок згідно законодавства нараховувати та сплачувати податки, то при не вчиненні таких дій, у зв'язку із фіктивністю одного з контрагентів, посадові особи відповідачів усвідомлюють протиправну поведінку, а отже діють умисно.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Ст.207 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року передбачено право та підстави визнання господарського зобов'язання недійсним, а саме - якщо господарське зобов'язання вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то таке зобов'язання на вимогу відповідного органу державної влади може бути визнано судом недійсним повністю або в частині. В даному випадку, завідомо суперечна інтересам держави та суспільства мета полягає в укладенні господарських зобов'язань не підкріплених реальними фінансово-господарськими взаємовідносинами, у зв'язку з із фіктивністю одного із контрагентів, та в ухиленні від оподаткування у встановленому законом порядку іншим –ТзОВ “Анокс-сервіс”.

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби уповноважені подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними. Підставою виникнення господарського зобов'язання, у відповідності до ст. 174 ГК України, є господарський договір та інша угода.

Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" від 25.07.2002 року № 1056 до угод, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів - в даному випадку такий приховано ПП “СОС-Бізнес послуги” за рахунок збільшення валових витрат в результаті здійснення фіктивних господарських операцій з ПП “Павлин”.

Відповідно до ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнане недійсним як таке, що вчинене з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Умисел як форма вини є в тому випадку, якщо особа усвідомлювала неправомірність своєї поведінки, передбачала її наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання. Відповідачі свідомо оформляли дані операції і подавали відповідну податкову звітність з метою заявлення до відшкодування сум податкового кредиту, тобто мали беззаперечний умисел на вчинення неправомірних дій

Керуючись ст.ст.122-124,127,130,135,143,151-154,160,161,163,164,167 КАС України, суд, -

постановив:

1.Адміністративний позов задоволити повністю.

2.Визнати недійсним договір поставки №165-4 від 20.12.05р., укладений між ПП “СОС –Бізнес послуги”, м.Львів та ПП “Павлин”, м.Львів

3.Застосувати наслідки, передбачені ст.208 ГК України і стягнути з ПП “Павлин” (м.Львів, вул.Полуботка,21/41, ЄДРПОУ 20839319) на користь ПП “СОС-Бізнес плослуги” (м.Львів, пр.Червоної Калини,20/5, ЄДРПОУ 25555727) 2700000,00грн.

4.Стягнути з ПП “СОС-Бізнес плослуги” (м.Львів, пр.Червоної Калини,20/5, ЄДРПОУ 25555727) в доход державного бюджету 2700000,00грн.

5. Стягнути з ПП “СОС-Бізнес плослуги” (м.Львів, пр.Червоної Калини,20/5, ЄДРПОУ 25555727) в доход державного бюджету 850,00грн. держмита.

6.Стягнути з ПП “Павлин” (м.Львів, вул.Полуботка,21/41, ЄДРПОУ 20839319) в доход державного бюджету 850,00грн. держмита.

7.Виконавчі листи видати після вступу постанови в законну силу.

8. Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст.186 та 254 КАСУ.

Суддя Станько Л.Л.