Вирок № 17629027, 09.08.2011, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 1-258/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2011 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого-судді:Сидоренко Р. В.

при секретаріХарченко Ю.А.,

потерпілої ОСОБА_1,

за участю прокурораВінніченка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирці справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Правдинськ, Горьківської області, Російської Федерації, українця, громадянина України, освіта середня-технічна, не одруженого, що не працює, зареєстрованого у АДРЕСА_1, фактично мешкає у АДРЕСА_2, раніше судимого:

1)9.02.2001 року Охтирським районним судом Сумської обл. за ст. 140 ч. 2 КК України (у редакції 1960 р.) до виправних робіт строком на 1 рік з утриманням в дохід держави 20% його заробітку щомісяця та конфіскацією Ѕ частини всього належного йому майна;

2)2.09.2002 року Охтирським районним судом Сумської обл. за ст. 389 ч. 2, 71, 72 КК України до 1 року 7 місяців обмеження волі;

3)27.08.2003 року Охтирським районним судом Сумської обл. за ст. 140 ч. 2 КК України (у редакції 1960 р.), 188 ч. 2, 69, 185 ч. 3, 70 ч. 1, 70 ч. 4 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнився 13.06.2006 року з Харківської ВК №43 згідно постанови Орджонекідзевського районного суду м. Харкова від 5.06.2006 р. за ст. 81 КК України, умовно достроково на не відбутий строк 8 місяців 27 днів. Судимості не зняті і не погашені у встановленому законом порядку.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Шаболтаєво, Охтирського р-ну, Сумської обл., українця, громадянина України, освіта не повна середня, не одруженого, що не працює, проживаючого у АДРЕСА_3, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України,-

УСТАНОВИВ:

28 квітня 2011 року близько 3:00 год. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за попередньою змовою між собою, з метою крадіжки, із двору домоволодіння що по АДРЕСА_5 Сумської обл. та яке належить матері ОСОБА_2, через отвір в паркані розташованому на межі між подвірями, проникли на територію сусіднього домоволодіння за АДРЕСА_4 Сумської обл., яке належить потерпілій ОСОБА_1, де таємно, а ОСОБА_2, ще й повторно, умисно, з корисливих спонукань викрали пять чавунних батарей загальною вартістю 2500 гривень та металевий кисневий балон вартістю 150 гривень, чим заподіяли потерпілій ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 2650 гривень.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину в скоєнні злочину визнав повністю та пояснив, що 20 квітня 2011 р. він приїхав у гості до своєї матері, яка мешкає по АДРЕСА_5 Охтирського р-ну, Сумської обл., щоб допомогти їй по господарству, оскільки та саме хворіла. Його матері також періодично допомагав по господарству брат його співмешканки, з якою він фактично проживає у с. Шаболтаєво, ОСОБА_3. На території домоволодіння, що межує з материним, і яке належить потерпілій ОСОБА_1 на відстані близько 1 м. від паркану, що розташований на межі між господарствами, біля сараю помітив пять чавунних батарей та металевий кисневий балон. У нього виник намір викрасти зазначені речі. 27.04.2011 р. до них прийшов ОСОБА_3, щоб допомогти по господарству. Він запропонував йому вчинити крадіжку виявлених металевих речей, на що той погодився. У ніч з 27 на 28.04.2011 р. вони перебували у будинку матері, а близько 3:00 год. пішли вчиняти крадіжку. Через отвір у паркані, що розділяє межі суміжних домоволодінь, проникли на територію подвіря господарства ОСОБА_1 та викрали звідти вищезазначені секції батарей і балон. Викрадене майно перенесли до сараю господарства матері. Зранку автомобілем ВАЗ 2106, яким він керує за дорученням, відвезли частину чавунних батарей у с. Грунь та збули їх там місцевому мешканцю ОСОБА_4 за гроші у сумі близько 200 грн. Наступного дня відвезли та збули йому решту викраденого. Отримані гроші на загальну суму до 600 грн. поділили. Свою частину витратив на оплату кредиту та придбання продуктів харчування. На даний час збитки потерпілій відшкодовані у повному обсязі.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину в скоєнні злочину визнав повністю та пояснив, що ОСОБА_2 є його знайомим. 27.04.2011 р. він прийшов допомогти його матері, яка мешкає по АДРЕСА_5 Охтирського р-ну і там зустрів ОСОБА_2 Той запропонував йому вчинити крадіжку чавунних батарей та металевого кисневого балону з двору господарства сусідки ОСОБА_1 він погодився на його пропозицію. У ніч з 27 на 28.04.2011 р. вони перебували у будинку матері ОСОБА_2, а близько 3:00 год. пішли вчиняти крадіжку. Через отвір у паркані, що розділяє межі суміжних домоволодінь, проникли на територію подвіря господарства ОСОБА_1 та викрали звідти вищезазначені секції батарей і балон. Викрадене майно перенесли до сараю господарства матері. Зранку автомобілем ВАЗ 2106, яким ОСОБА_2 керує за дорученням, відвезли частину чавунних батарей у с. Грунь та збули їх там місцевому мешканцю ОСОБА_4 за гроші у сумі близько 200 грн. Наступного дня відвезли та збули йому решту викраденого. Отримані гроші поділили. Свою частину витратив на повернення боргів та придбання продуктів харчування. На даний час збитки потерпілій відшкодовані у повному обсязі. У скоєному кається та прохав суворо не карати.

Оскільки учасники процесу фактичні обставини справи не оспорюють, суд визнав за необхідне провести скорочений порядок дослідження доказів, обмежившись допитом підсудних.

За таких обставин суд уважає, що винність підсудного ОСОБА_2 у вчиненні злочину доведена повністю і його дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 185 КК України, так як він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднану з проникненням у сховище.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_2 виду й міри покарання суд, відповідно до вимог ст. ст. 65-68 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, характер й тяжкість наслідків, що настали, дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, проживаючи разом із співмешканкою виховує її 3-х дітей, один із яких є інвалідом з дитинства.

До обставин, які помякшують покарання ОСОБА_2 суд відносить те, що він щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завданий збиток.

Разом із тим до обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_2 суд відносить вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Зважаючи на викладене, з урахуванням обставин, що помякшують покарання та істотно зменшують ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, суд уважає за необхідне застосувати ч. 1 ст. 69 КК України, призначивши ОСОБА_2 основне покарання нижче від найнижчої межі встановленої у санкції статті за цей злочин у виді позбавлення волі.

Винність підсудного ОСОБА_3 у вчиненні злочину доведена повністю і його дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 185 КК України, так як він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену за попередньою змовою групою осіб, поєднану з проникненням у сховище.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 виду й міри покарання суд, відповідно до вимог ст. ст. 65-68 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, характер й тяжкість наслідків, що настали, дані про особу винного, який раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливого злочину, а саме був засуджений 27.08.2003 р. Охтирським районним судом за ст. 185 ч. 3, 185 ч. 4, 188 ч. 2, 69, 70 КК України до 3 років 6 місяців обмеження волі, судимість погашена у встановленому законом порядку, за місцем проживання характеризується позитивно.

До обставин, які помякшують покарання ОСОБА_3 суд відносить те, що він щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завданий збиток.

Разом із тим до обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_3 суд відносить вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Зважаючи на викладене, з урахуванням обставин, що помякшують покарання та істотно зменшують ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, суд уважає за необхідне застосувати ч. 1 ст. 69 КК України, призначивши ОСОБА_3. більш мяке основне покарання не зазначене у санкції статті за цей злочин у виді арешту.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 необхідно змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою.

Питання про речові докази та судові витрати необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 81, 93 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України та призначити йому, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, покарання за цим законом один рік позбавлення волі.

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України та призначити йому, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, покарання за цим законом у виді 3 (трьох) місяців арешту.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши їх під варту у залі суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 рахувати з часу їхнього затримання, тобто з 9 серпня 2011 року.

Речові докази кисневий балон, що згідно розписки перебуває на відповідальному зберіганні у власника, після вступу вироку у законну силу, вважати повернутими власнику ОСОБА_1.

Речовий доказ легковий автомобіль НОМЕР_1, що згідно що згідно розписки перебуває на відповідальному зберіганні у власника ОСОБА_5, після вступу вироку у законну силу, вважати повернутим власнику ОСОБА_5.

Судові витрати по справі стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у частковому порядку на користь держави:

-за проведення товарознавчої експертизи № 162 від 11.07.2011 р. у сумі 168 гривень 84 копійки, тобто по 84 гривні 42 копійки з кожного на рахунок Управління Держказначейства України в Сумській області МФО 837013, код 25010100, розрахунковий рахунок 31256272210011, із приміткою „за проведення експертизи” для НДКЦ при УМВС України в Сумській області.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Сумської області через Охтирський міськрайонний суд протягом 15 діб із моменту його проголошення, а для засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з часу отримання копії вироку.

СуддяР. В. Сидоренко