Рішення № 17596774, 25.07.2011, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 2-2136/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 липня 2011 року с. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого –Ільїної Г.І.,

за участю секретаря – Мінаєвої А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Індіго», третя особа: Закрите акціонерне товариство «Альфа-Банк», про захист прав споживача, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго»(далі –ТДВ «СК «Індіго») та просить стягнути з відповідача 795400,86 грн. пені, передбаченої ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»за несвоєчасне виконання зобов’язання, 35105,00 грн. прямих збитків, 16841,66 грн. пені, передбаченої договором страхування, та 10000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що 22.04.2008 року він уклав з відповідачем договір добровільного страхування транспортного засобу. 19.08.2009 року сталася ДТП, в результаті якої його застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження. В передбачений договором страхування строк позивач повідомив відповідача про страховий випадок та вчинив всі необхідні дії. Однак відповідач здійснив страхові виплати лише в квітні 2009 року, тобто з простроченням виконання зобов’язання.

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з‘явилась, в попередніх судових засіданнях надала письмові заперечення на позов, в яких вимоги ОСОБА_1 визнала частково в сумі 5275,25 грн. на відшкодування пені, передбаченої договором страхування, подала також до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник третьої особи до судового засідання не з’явився, про розгляд справи повідомлялися неодноразово, про причини неявки суд не повідомили.

Тому, суд розглянув справу у відсутність представника відповідача та третьої особи, на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

22.04.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір страхування наземного транспорту №206-07587-08, за яким застраховано автомобіль Mitsubishi Outlander, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Вигодонабувачем за договором страхування є ЗАТ «Альфа-Банк».

19.08.2008 року стався страховий випадок, в результаті якого відповідно до довідки ДАІ застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в межах строків, встановлених договором страхування.

16.04.2009 року відповідач виплатив ОСОБА_1 частину страхового відшкодування в розмірі 20000,00 грн., 17.04.2009 року –частину страхового відшкодування в сумі 20000,00 грн., 21.04.2011 року –частину страхового відшкодування в сумі 20000,00 грн., 22.04.2009 року –частину страхового відшкодування в сумі 20000,00 грн., 23.04.2009 року –частину страхового відшкодування в сумі 20000,00 грн. та 28.04.2011 року –в сумі 28119,34 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а всього –148119,34 грн.

Факт оплати та розмір страхового відшкодування сторонами по справі визнаний, та відповідно до ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про страхування»при настанні страхового випадку страховик зобов’язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом. Відповідно до п. 10.5 Договору страхування, за несвоєчасну виплату страхового відшкодування страховик сплачує страхувальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє під час виникнення заборгованості, від суми, що підлягає сплаті за кожен день затримки.

Враховуючи, що останній необхідний для виплати страхового відшкодування документ з передбачених п. 6 договору страхування –Довідку спеціаліста № 2192 стосовно ринкової вартості деталей, вузлів та агрегатів застрахованого транспортного засобу –страховик отримав 25.12.2008 року, що підтверджується витягом з реєстру вхідної кореспонденції по ТОВ «Індіго»за 25.12.2008 року, та склав страховий акт 08.01.2009 року (10 робочих днів відповідно до п. 7.2 Договору), обов’язок виплатити страхове відшкодування настав 15.01.2009 року (5 робочих днів відповідно до п. 7.2 Договору). Отже розрахунок фінансових санкцій повинен здійснюватися за період, що починається з 16.01.2009 року. За весь період прострочення на користь позивача підлягає сплата пені в загальному розмірі 9747,93 грн., виходячи з розрахунку, наданого відповідачем. 06.01.2011 року відповідач сплатив позивачу частину пені у розмірі 4472,68 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 89 від 06.01.2011 року. Враховуючи викладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 5275,25 грн. (9747,93 грн. –4472,68 грн. = 5275,25 грн.). Отже в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 5275,25 грн.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за Законом України «Про захист прав споживачів»є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. В даному випадку інший розмір пені законодавством передбачений. Статтею 992 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати, страховик зобов’язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом. Пунктом 3 ст. 20 Закону України «Про страхування» передбачено майнову відповідальність страховика за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору або законом. Відповідно до п. 10.5 Договору страхування, за несвоєчасну виплату страхового відшкодування страховик сплачує страхувальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє під час виникнення заборгованості, від суми, що підлягає сплаті за кожен день затримки. Враховуючи, що відповідальність за порушення виконання зобов’язання за договором страхування передбачена умовами укладеного між сторонами договору, норма п. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», на яку посилається позивач в обґрунтування позову в зазначеній частині, не може бути застосована до спірних правовідносин.

Закон України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 2001 року встановлює загальні підстави відповідальності за порушення прав споживачів. Але відносини, що виникають під час виплат страхових сум на підставі договорів страхування, відносяться насамперед до договірних відносин, а тому вказаний закон на правовідносини між сторонами не розповсюджується.

Що стосується позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 35105,00 грн., що виникли у зв’язку з нарахуванням штрафних санкцій та відсотків за кредитним договором № 700006220, то в їх задоволенні суд відмовляє, оскільки правовідносини по кредитному договору № 700006220, укладеному 22.04.2008 року між позивачем та ЗАТ «Альфа-Банк», ніяким чином не відносяться до правовідносин зі страховою компанією «Індіго». Сплата кредиту та процентів по ньому регулюється главою 71 ЦК України, їх сплата є самостійним обов’язком позивача, джерелом коштів для цього не є виплати зі страхового відшкодування. До того ж, п. 5.2.2 Договору страхування передбачено, що страховик не відшкодовує непрямі та інші витрати, які можуть бути викликані страховим випадком (штраф, втрата прибутку, простій, банківське обслуговування та ін.).

          В судовому засіданні не знайшло підтвердження та позивачем не надано жодних доказів того, що позивачу завдана моральна шкода як споживачу згідно Закону України «Про захист прав споживачів».

          Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання за договором, наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків і моральної (немайнової) шкоди. Отже, відшкодування моральної шкоди при невиконанні зобов’язання за договором можливо тільки у випадку, якщо умови такого відшкодування чітко прописані в укладеному договорі, а також у випадках, прямо передбачених законом. Ні чинним законодавством України, ні укладеним Договором страхування не передбачено відшкодування страхувальнику моральної шкоди у зв’язку з невиконанням зобов’язань. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів»споживачі мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством. Отже на підставі Закону України "Про захист прав споживачів" моральна шкода, яка заподіяна споживачу, виплачується лише у разі, якщо така шкода заподіяна продукцією, яка є небезпечною для життя і здоров'я людей. Інших випадків відшкодування моральної (немайнової) шкоди Закон України «Про захист прав споживачів»не передбачає. У зв’язку з цим у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати, а саме 52,75 коп. –судовий збір та 120,00 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 172 грн. 75 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-214 ЦПК України, ст. 20 Закону України «Про страхування», суд, –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Індіго»(адреса: м. Київ, вул. Немировича-Данченко, б. 1, інд. Код за ЄДРПОУ –33831166, п/р № 26502301310784 а ЗАТ «ОТП Банк», МФО - 300528) на користь ОСОБА_1 суму пені за договором страхування наземного транспорту № 206-07587-08 від 22.04.2008 року в розмірі 5275 (п‘ять тисяч двісті сімдесят п‘ять) грн. 25 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Індіго»(адреса: м. Київ, вул. Немировича-Данченко, б. 1, інд. Код за ЄДРПОУ –33831166, п/р № 26502301310784 а ЗАТ «ОТП Банк», МФО - 300528) на користь держави судові витрати в розмірі 52,75 коп. – судовий збір та 120,00 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 172 (сто сімдесят дві) грн. 75 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя                                         Г.І. Ільїна