Ухвала суду № 1759418, 13.06.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

09 червня 2008 року

Справа № 2-16/10223.1-2007А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Борисової Ю.В.,

суддів Гонтаря В.І.,

Прокопанич Г.К.,

секретар судового засідання Запорожець Т.О.

за участю представників сторін:

представник позивача, не з'явився, Виробничий кооператив "СКІФ-88";

представник відповідача, Зуева Оксана Василіївна, довіреність № 425/9/10-0 від 26.02.07, Державна податкова інспекція в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Хлебнікова Н.С.) від 17.04.2008 у справі № 2-16/10223.1-2007А

за позовом Виробничого кооперативу "СКІФ-88" (вул. Павленка, 44,Сімферополь,95051)

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (вул. Белова, 2,Мирне, Сімферопольський р-н,97503)

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Виробнича корпорація "СКІФ-88", звернувся із позовом до господарського суду про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим № 0001062301/0 від 13.07.2005 р. та № 0001062301/1 від 05.09.2005 р. у частині податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 114164,53 грн. та штрафу 57060,16 грн.

Позов мотивований посиланням на статті 1, 7 Закону України "Про систему оподаткування", відповідно до яких пільги з оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім Законів про оподаткування, зміна податкових ставок та механізм стягнення податків та зборів не можуть встановлюватися Законом України "Про Державний бюджет" на відповідний рік.

04.11.2005 р. позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим № 0001062301/0 від 13.07.2005 р. та № 0001062301/1 від 5.09.2005 р. у частині податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 114164,53 грн. та штрафу 57060,16 грн., стверджуючи, що у спірному періоді діяв Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість", у відповідності до якого звільняються від оподаткування операції по поставці житла крім їх першої поставки. Відповідачем порушено п. 5.1.20 статті 5 цього Закону та неправильно донараховано ПДВ. На думку позивача, згідно з п. 4.4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (конфлікт інтересів) рішення повинно бути прийнято на користь платника податків на підставі п. 5.1.20 у редакції Закону України «Про внесення змін в Закон України "Про податок на додану вартість" від 15.06.2004 р. № 1782-IV, дія якого була розповсюджена на податкові періоди, починаючи з 01.01.2004 р., ці зміни до Закону не були зупинені. Позивачем також доведилося, що рішенням Конституційного суду України від 9.07.07 р. у справі № 1-29/2007 (№ 6-рн-2007), яке прийняте після Постанови Верховного суду України у цій справі, передбачено, що Законом «Про державний бюджет України»відповідно до ст. 95 Конституції України, ст.ст. 27, 38 Бюджетного Кодексу України, не може зупинятися дія чинних законів та встановлюватись інше правове регулювання відносин, що є предметом інших законів. Зупинення пільг, наданих іншими Законами, є таким, що суперечить приписам Конституції України. Позивач також посилався на ті обставини, що він звертався до Верховного Суду України про перегляд постанови у дійсній справі за нововиявленими обставинами відповідно до положень п. 5 статті 245 КАС України, але отримав відповідь, що Верховний Суд України зможе переглянути рішення тільки після відповідних змін до КАС України, які він буде ініціювати до Верховної Ради України. Дія Закону № 1782 з початку Бюджетного року підтверджена листом Комітету Верховної Ради з питань фінансів та банківської діяльності від 31.12.04 р. № 06-10/10-1384 на запит ГНАУ від 17.12.04 р. № 557/2/15-23/0.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Хлебнікова Н.С.) від 17.04.2008 року у справі № 2-16/10223.1-2007А позов Виробничого кооперативу "СКІФ-88" до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає її прийнятою з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розпорядженням голови Севастопольського апеляційного господарського суду Коваля В.М. від 09.06.2008 року, у зв’язку з відпусткою, у складі колегії було замінено суддю Плута В.М. на суддю Прокопанич Г.К.

У судовому засіданні, призначеному на 09.06.2008 р., представник відповідача підтримала вимоги, викладені в апеляційній скарзі, зазначивши, що господарські операції з передачі квартир у власність за договорами дарування працівникам підприємства у 2004 р. проведені у період, коли Законом України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" дію п.п. 5.1.20 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" було зупинено, а ВК "СКІФ-88" повинна була сплатити ПДВ у розмірі 119184,53 грн. Відповідач вважає, що нова редакція Закону не поновила дію п. 5.1.20 ст. 5 на 2004 р., рішення КСУ не стосується спірних правовідносин, а стосується соціальних пільг, гарантій та компенсацій фізичних осіб, до яких не відносяться пільги у сфері оподаткування юридичних осіб, та ці пільги Верховна Рада має право скасувати або тимчасово зупинити Законом «Про державний бюджет України».

Представник позивача в судове засідання не з’явився. Позивач представив суду клопотання про розгляд справи без участі його представника, зайнятого в іншому судовому засіданні.

Судова колегія визнала можливим розглянути справу по суті за відсутністю сторони, враховуючи наявні у справі матеріали.

Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до вимог статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступні обставини.

З 20.06.05 по 11.07.05 р. ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим проведена комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства виробничої корпорації «СКИФ-88»за період з 01.01.2004 р. по 31.03.2005 р., в результаті якої встановлено порушення позивачем п. 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 - ВР від 01.04.97 р. зі змінами та доповненнями, що виразилося у заниженні податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 114163,53 грн.

За результатами перевірки складено акт № 73/23-02/13776966 від 11.07.05 р., який покладений в основу спірного податкового повідомлення-рішення від 13.07.2005 р. № 0001062301/0, загальна сума податкового зобов'язання за яким склала 178754,69 грн., у т.ч. 119184,53 грн. основного платежу та 57060,16 грн. штрафних санкцій.

За результатами розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення відповідачем направлено податкове повідомлення-рішення від 05.09.2005 р. № 0001062301/1 на ті ж самі суми.

З акту перевірки вбачається, що позивач, у порушення п. 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»не включив у податкові зобов'язання 114164,53 грн. податку на додану вартість по операціях безкоштовної передачі об'єктів основних невиробничих фондів (квартир, житлових будинків) працівникам корпорації, що призвело до заниження податкових зобов'язань у червні 2004 р. на 13340 грн. (66700 х 20%), у серпні 2004 р. на 24624,53 грн. (123122,64 х 20%), у грудні 2004 р. на 76200 грн. (381000 х 20%).

Також вбачається, що Законом України "Про Державний бюджет на 2004 рік", № 1344-IV від 27.11.03 р. (далі ЗУ № 1344-IV) зі змінами та доповненнями до нього Законом № 1801-IV від 17.06.04 р., (далі № 1801-IV), що вступив в силу з 01.07.2004 р., була припинена на 2004 р. пільга, яка передбачена п. 5.1.20 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо операцій із продажу або передачі у власність новозбудованого житла фізичним особам для його використання, як місце проживання.

Законом № 1801-IV призупинення положень п. 5.1.20 статті 5 Закону «Про податок на додану вартість»підтверджено з окремим виключенням: крім продажу новозбудованого житла фізичним особам для постійного проживання, якщо до 01.01.2004 р. житло було передано у власність покупця або були початі роботи з будівництва даного житла під зобов'язання покупця або інвестора при сплаті ними внеску не менш 30% від вартості такого житла.

У акті перевірки відповідач також послався на Закон України № 1782-IV від 15.06.2004 р., який набрав силу з 09.07.04 р. «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість» щодо поставки житла та землі, яким внесені зміни до п. 5.1.20 статті 5, а саме: звільняються від оподаткування операції з поставки житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першої поставки.

Відповідач прийшов до висновку, що ВК «Скіф-88»у порушення Закону України «Про державний бюджет України на 2004 р.», яким припинена дія п.п. 5.1.20 п. 5.1 статті 5 Закону «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями № 1801-IV від 17.06.04 р, передав безкоштовно квартири (будинки) працівникам (у тому числі колишнім) без нарахування та оплати до бюджету ПДВ у червні, серпні та грудні 2004 р., згідно договорам дарування, що привело до заниження податкових зобов'язань на загальну суму 114164,53 грн.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення до неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.

Відповідно до п. 11.4 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, зміни порядку оподаткування на додану вартість можуть здійснюватися тільки шляхом внесення змін у дійсний Закон окремим Законом з питань оподаткування цим податком. У випадку якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у дійсному Законі, пріоритет мають норми дійсного Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про систему оподаткування»від 18.02.97 р. № 77/97-ВР зі змінами й доповненнями, ставки, механізм сплати податків, а також пільги по оподаткуванню не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами, крім законів про оподаткування.

Отже, дійсно, при визначенні податкових зобов'язань по ПДВ пріоритет мають норми Закону «Про податок на додану вартість».

Законом України «Про внесення змін у Закон України «Про податок на додану вартість»від 15.06.04 р. № 1782-IV (далі Закон України № 1782-IV), що вступив у силу з 09.07.04 р., п. 5.1.20 статті 5 викладений у новій редакції: від оподатковування звільнена поставка житла, крім його першої поставки.

Відповідно до п. 1 Заключних положень Закону № 1782-IV його дія поширюється на податкові періоди починаючи з 01.01.2004 р. Цей Закон неконституційним не визнаний.

Пунктом 49 статті 80 Закону «Про Державний бюджет на 2004 р.»від 27.11.03 р. зупинена дія на 2004 р. п.п. 5.1.20 п. 5 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість»(Відомості ВРУ, 1997 р. № 21 ст. 156, № 47 ст. 294, № 51 ст. 305, 1998 р. № 18 ст. 95, 1999 р. № 39 ст. 357, 2000 р. № 3 ст. 20 № 13, ст. 103, № 48 ст. 406, 2001 р. № 11 ст. 46, № 50 ст. 261, 2002 р. № 9, ст. 68, № 29 ст. 192 № 31, ст. 214).

Судом вірно зроблено висновок, що дія Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість»(про поставку житла і землі), який офіційно оприлюднений у Урядовому кур'єрі 13.07.04 р. № 129, тобто після прийняття Закону «Про Державний бюджет України на 2004 р.»від 27.11.03 р., не зупинена цим Законом, тому що перелік відомостей ВРУ, що включений до п. 49 статті 80 Закону не доповнювався у 2004 р. Ця обставина підтверджена листом Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 31.12.2004 р. № 06-10/10-1384 на запит ГНАУ від 17.12.04 р. № 557/2/15-2310.

Судом правомірно прийняті до уваги роз’яснення Комітету Верховної Ради України, що пільговий режим оподаткування ПДВ по поставці житла, встановлений Законом України «Про внесення змін до Закон України «Про податок на додану вартість»№ 1782-ІV від 15.06.2004 р., діє з 01.01.2004 р., тобто з початку бюджетного року.

Суд першої інстанції цілком обгрунтовано прийняв до уваги роз’яснення Комітету Верховної Ради України, прийняті в межах його компетенції, визначеної Законом України «Про комітети Верховної Ради України»та регламентом Верховної Ради України, з врахуванням думки ДПАУ, висловленої у листі № 7396/65-2415 від 27.08.04 р. на звернення окремої юридичної особи, відповідно до яких підприємства можуть здійснювати коригування (зменшення) податкових зобов’язань з ПДВ, включених до декларацій за період з січня до червня 2004 р., відповідно до п. 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, та у порядку зазначеному наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 66 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання». Якщо підприємство нарахувало податкові зобов'язання з ПДВ за минулий період 2004 р. на операції з поставки житла, для яких діє пільговий режим оподаткування, відповідно до Закону України № 1782-ІV, воно повинно стернувати (зменшити) їх, та повернути суму ПДВ сплачену інвестором за операцію з поставки житла, на яку діє, відповідно до Закону України № 1782-ІV, пільговий режим оподаткування, а якщо інвестор ії не вимагає, включити цю суму до валового доходу підприємства.

Комітет Верховної Ради також роз'яснив, що, у зв'язку з прийняттям Закону України № 1782-ІV, громадяни можуть на підставі статті 652 Цивільного кодексу України вимагати зменшення ціни договору на поставку житла з 01.01.2004 р. на суму ПДВ, оскільки вартість житла не повинна включати ПДВ.

Таким чином, спростовуються твердження апелянта стосовно того, що пільга по поставці житла, надана Законом № 1782-IV від 15.06.04 р., припинена на 2004 р. Законом України «Про Державний бюджет на 2004 р.»від 27.11.03 р. за винятком тієї, яка надана з 01.07.04 р. Законом № 1801-IV «Про внесення змін у Закон України «Про Державний бюджет на 2004 рік».

Такий висновок суду грунтується також й на тих обставинах, що Постанова Верховного Суду України не містить положень щодо переваги Закону України «Про державний бюджет на 2004 р.»над Законом України «Про внесення змін та доповнень в Закон України «Про податок на додану вартість»№ 1782-ІV від 15.06.04 р., який набрав сили пізніше.

Як вбачається, вказана Постанова Верховного Суду містить посилання на пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 3.10.97 р. № 4-рп (справа про набуття чинності Конституції), відповідно до якої «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Отже, виходячи з цього рішення конституційного суду України, над п. 49 статті 80 Закону «Про державний бюджет на 2004 р.»від 27.11.03 р., яким припинена дія п. 5.1.20 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», пріоритет має Закон № 1782-ІV від 15.06.04 р., який введений в дію з 01.01.04 р., тобто з початку бюджетного року, має нова редакція п. 5.1.20 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», як прийнятий пізніше.

Крім того, як цілком вірно зазначено судом, прийнятою Верховним Судом України постановою у цій справі, Конституційний суд України в п/п. 3.2 п. 3, п. 4 мотивувальної частини рішення від 9.07.2007 р. у справі № 6-рп/2007 зазначив: «окремі положення законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій є такими, що не відповідають Конституції України».

Вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в частині 2 статті 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Бюджетного кодексу України.

Оскільки встановлений частиною 2 статті 95 Конституції України і частиною 2 статті 38 Кодексу перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним, тому, дійсно, цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватись інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині 3 статті 27 Бюджетного кодексу України.

Враховуючи, що предмет Закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей Закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Необгрунтованим є твердження апелянта, що проведені позивачем операції з безкоштовної передачі житла громадянам у 2004 р. були першою поставкою, а тому пільги, передбачені п. 5.1.20 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», на них не розповсюджуються, оскільки відповідно до п/п «а»п. 5.1.20 статті 5 Закону України № 1782-IV першою поставкою вважається перша передача готового новозбудованого житла у власність покупця.

Так, з акту вбачається, що позивач передав у дарунок у червні 2004 р. квартиру Перькову С.Ю. вартістю 92600 грн., балансовою вартістю 96700 грн., при цьому Перьков С.Ю. вніс до 01.01.2004 р. 30000 грн.

Також вбачається, що відповідач донарахував позивачеві податок на додану вартість у сумі 13340 грн. на частину, що залишилася від вартості квартири 66700 грн.

Судом встановлено, що квартира № 70 по вул. Павленко, 44, яка передана у червні 2004 р. в дарунок Перькову С.Ю., раніше перебувала в оренді у гр. Замятіної Т.В., що підтверджується договором оренди із правом викупу від 15.11.95 р. між ВК «СКІФ-88»і Замятіною Т.В., карткою про її реєстрацію в цій квартирі з 08.12.95 р. по 29.03.04 р. і зняттям її з реєстрації у зв'язку зі смертю.

Як вірно зазначено судом, однією з ознак першої поставки є новозбудованість житла, але житло передане в дарунок позивачем фізичним особам у серпні й грудні 2004 р. не є новозбудованим, оскільки введено в експлуатацію в 1993-1997 р., що підтверджується рішеннями Сімферопольського міськвиконкому «Про затвердження акту держкомісії»№ 1579 від 10.12.93 р., № 17-39 від 21.09.95 р., № 265 від 28.02.97 р., № 264 від 28.02.97 р., згідно з якими прийняті в експлуатацію 10 індивідуальних будинків у Білому - 4, 7 індивідуальних житлових будинків в «Сонячній долині», 200 квартирний житловий будинок по вул. Павленко - Гоголя в м. Сімферополі.

З договорів дарування вбачається, що в дарунок передане житло, яке знаходиться у зазначених будинках.

Як встановлено, до передачі житла в дарунок житло перебувало в оренді із правом викупу, що підтверджується договорами оренди із правом викупу за 1993 р., 1995 р., 1997 р., 1998 р., картками реєстрації, а також оплатою мешканцями комунальних послуг по прибутково-касових ордерах, тобто використовувалось у господарській діяльності позивача.

За таких обставин судова колегія вважає, що передача квартири Перькову С.Ю. у червні 2004 р. не є першою поставкою, а тому не є об'єктом оподатковування у розумінні п. 5.1.20 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», з урахуванням змін внесених Законом України № 1782-IV. Також не є першою поставкою й передача в дарунок житла у серпні й грудні 2004 р., оскільки воно перебувало в експлуатації з 1993-1997 р. і не мало статусу в 2004 році новозбудованого майна.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач обґрунтовано застосував до операцій дарування квартир (житлових будинків) у червні, серпні, грудні 2004 р. п. 5.1.20 статті 5 Закону України «Про внесення змін в Закон України «Про податок на додану вартість»№ 1782-IV від 15.06.04 р. й обґрунтовано відніс їх до звільнених від оподатковування, у зв'язку з чим, вважає що постанова суду першої інстанції прийнята відповідно до норм чинного законодавства, із врахуванням встановлених обставин справи, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судового рішення без змін, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 24, 195, 196, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частиною 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.04.2008 року у справі № 2-16/10223.1-2007А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя Ю.В. Борисова

Судді В.І. Гонтар

Г.К. Прокопанич