Рішення № 17593351, 02.08.2011, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2025/2-470/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2011 року місто Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Дегтярчук М.О, за участю секретаря судових засідань Заводяній О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської цивільну справу за позовом ПАТ комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду 23 лютого 2011 року з позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 21 квітня 2006 року між ОСОБА_2 ПАТ КБ "Приватбанк" був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 62640 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 21% на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20 квітня 2010 року. У порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 03 лютого 2011 року склала: 148834,89 грн. В забезпечення зобов'язань за кредитним договором було укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на підставі договору дарування від 23 грудня 2005 року. В зв'язку з викладеним представник позивача звернувся до суду і просить звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити відповідача з вищевказаної квартири, а також стягнути судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задовленні позовних вимог, посилаючись на доводи позовної заяви.

Відповідач в судове засідання не зявився про час та місце проведення судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином причини неявки не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення, посилаючись на те, що позовна заява подана з пропуском строку позовної давності. Крім того, посилаючись на те, що в провадженні Жовтневого суду міста Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за позовом ЗАТ КБ „ПриватБанк” до ОСОБА_2 та ТОВ „Українське фінансове агенство „Верус” про стягнення заборгованності, прохав данний спір залишити без розгляду або відмовити позивачу в його вимогах.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи позовної заяви, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 21 квітня 2006 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "Приватбанк" було укладено кредитний договір № HAC0GA00000009, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 62640 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20 квітня 2010 року, що підтверджується копією вказаного договору (а.с. 7-зворот-9). Відповідно до умов зазначеного договору відповідач зобов'язався погашати кредит згідно графіку та своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом, але порушив графік погашення кредиту, а згодом припинив сплачувати поточні платежі, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 03 лютого 2011 року становить: 148834,89 гривень, що підтверджується розрахунком суми заборгованості, яка складається з : 45911,81 грн. заборгованість за кредитом, 58839,33 заборгованість по процентам за користування кредитом, 2784 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом. 44299,75 грн. пеня за несвоєчасне виконаня зобов`язань за договором (а.с. 4-зворот-6, 12-зворот).

Згідно п. 10 договору іпотеки квартири № НАС0GА00000009 від 21 квітня 2006 року початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації складає 90000 ( дев`яносто тисяч) грн.

Як пояснив представник позивача, останній платіж за кредитним договором було внесено відповідачем 20 грудня 2007 року, що не оспорював його представник. Також представник банку заявив, що позивачем неодноразово пропонувалося відповідачу звернутися для врегулювання спору в позасудовому порядку, але з його боку таких намірів не було, хоча законом передбачено різні способи розв`язання подібних ситуацій (а.с.6-зворот-7).

В забезпечення зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір іпотеки № HAC0GA00000009 від 21 квітня 2006 року (а.с.9-зворот-11), предметом якого є квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачу на праві приватної власності на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 23 грудня 2005 року, що підтверджується копією цього договору (а.с. 11-зворот-12). В зв'язку з викладеним представник позивача звернувся до суду і просить звернути стягнення на квартиру з виселенням ОСОБА_2 з цієї квартири. Викладене підтверджується матеріалами справи та розрахунком позовної суми. Данний факт встановлений судом і не оспорюється сторонами.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2, як позичальнику, відомі і зрозумілі всі умови як кредитного договору, так і договору іпотеки, що не заперечував його представник, який пояснив, що його довіритель має вищу юридичну освіту та працює торговим представником.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Посилання представника відповідача на те, що в провадженні Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ЗАТ КБ „ПриватБанк” до ОСОБА_2 та ВАТ „Українське фінансове агенство „Верус” про стягнення заборгованості, і тому спір за данною справою, на його думку підлягає залишенню без розгляду або позові повинно бути відмовлено, суд вважає безпідставними. Також твердження представника відповідача щодо реалізації позивачем захисту свого права на стягнення заборгованості за кредитним договором, суд вважає необгрунтованим, оскільки відсутнє реальне виконання зобов`язання (добровільне чи примусове), договірні правовідносини сторін не припинено, що не позбавляє позивача виходячи з вимог ст. 16 ЦК України права на захист.

Ст.33 ч.1 Закону України „Про іпотеку” передбачає, що у разі невиконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ст . 39 ч.2 того ж Закону, у разі задоволення судом позову, одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі ухвалити рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а ткож згідно з ст. 40 ч. 1 того ж Закону та за ст. 109 Житлового Кодексу України звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи інше житлове при міщення є підставою для виселення всіх мешканців. Тобто згідно вказаних вимог відповідач підлягає виселенню з квартири 41 будинку 7 мікрорайону 3 міста Лозова, Харк5івської області, яка є предметом ітотеки.

Судом з`ясовано коло осіб, зареєстрованих у вищезазначеній квартирі, в результаті чого встановлено, що там проживає та зареєстрований відповідач ОСОБА_2 (а.с.13, 22).

Судом також встановлено, щo позивач виконав вимоги ст.ст. 35, 40 Закону України «Про іпотеку” щодо повідомлення відповідача про порушення ним основного зобов`язання та\або іпотечного договору та про вимогу добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення. Відповідні повідомлення залучені до матеріалів справи, про що вказано вище ( а.с.6-зворот-7).

Крім того, суд не може погодитися з думкою представника відповідача щодо пропуску строку позивачем позовної давності на таких підставах : згідно умов кредитного договору кінцевий термін повернення грошових коштів визначений 20 квітня 2010 року. Позов до суду подано 23 лютого 2011 року, тобто в межах строку позовної давності, передбаченої ст.ст. 257, 530 ЦК України.

Таким чином суд дійшов висновку, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на корить позивача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору при подачі позовної заяви до суду в сумі 1488,35 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. Однак зауважує, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1488,35 грн. (а.с.1), що відповідає вимогам Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21 січня 1993 року з змінами та доповненнями, а в позові зазначено про стягнення судового збору на його користь в розмірі 1496,85 грн., що є перевищенням.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 30, 60, 81, 88, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 16, 526, 527, 530, 590, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ПАТ комерційний банк "ПриватБанк" - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № HAC0GA00000009 від 21.04.2006 року в розмірі 148834,89 гривень звернути стягнення на квартиру, загальною площею 52,5 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, який зареєстрований і проживає в квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у м. Лозова Харківської області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ комерційний банк "ПриватБанк" судовий збір в сумі 1488,35 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., перерахувати на рах. № 64993919400001, МФО 305299.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Дегтярчук М.О.