Постанова № 1759286, 17.06.2008, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.08

Справа №АС17/345-08.

За позовом: Спільного українсько-білоруського підприємства«Укртехносинтез» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до відповідача: Державної податкової інспекції в м.Суми

про визнання нечинним рішення

Суддя Коваленко О.В.

Представники:

Від позивача Шелегеда О.І.

Від відповідача Куліш О.А., Сумцова С.В.

У засіданні брали участь секретар судового засідання Котенко Н.М.

СУТЬ СПОРУ: Позивач просить суд визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції в м.Суми №0000452201/34041 від 08.05.2008 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині нарахування пені в сумі 485 грн. 10 коп. по контракту №2007/028 від 04.07.2007 р. та пені в сумі 5 732 грн. 51 коп. по контракту №1506 від 14.06.2007 р., а всього пені в сумі 6 217 грн. 61 коп., а також стягнути на свою користь судові витрати по справі.

Відповідач в письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що сам факт перетину товаром митного кордону не надає отримувачу права вільного розпорядження товаром до завершення всіх митних процедур, згідно задекларованого митного режиму.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази по справі, суд встановив:

Відповідачем за результатами виїзної планової перевірки Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» у формі товариства з обмеженою відповідальністю з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 31.12.2007 р. складено акт від 21.04.2008 р. №4309/235/21127532/24, яким встановлено порушення позивачем вимог п.11 ст. 11 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР.

На підставі зазначеного вище акта перевірки відповідач 08.05.2008 р. виніс рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000452201/34041, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 15 826 грн. 86 коп., в тому числі пеня в сумі 485 грн. 10 коп. по контракту №2007/028 від 04.07.2007 р. та пеня в сумі 5 732 грн. 51 коп. по контракту №1506 від 14.06.2007 р., а всього пеня в сумі 6 217 грн. 61 коп.

Відповідач обґрунтовує свої заперечення тим, що статтею 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР в редакції, що діяла в 2007 році, встановлено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно ст. 2 вказаного Закону - імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансовою платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Нацбанку України.

Відповідно до ст. 4 Закону № 185/94: порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Наведена стаття 2 Закону надає право резиденту звернутись за отриманням дозволу (індивідуальної ліцензії) у разі виникнення обставин, що перешкоджають своєчасному завершенню імпортної операції. Тобто відповідальність за порушення, визначене статтею 2 Закону наступає у разі затягування здійснення імпортної операції без відповідного дозволу Національного банку України на термін, який перевищує 90 календарних днів.

Судом встановлено, що 04.07.2007 р. позивачем укладено імпортний контракт №2007/028 з Компанією «WUXI CITY GUANYUN HEAT EXCHANGER CO., LTD» (Китай), предметом якого є товар згідно специфікацій на умовах FOB- Шанхай, Китай. Загальна вартість контракту складає 125 000 дол. США. Умови оплати – попередня оплата 30% від вартості партії товару; попередня оплата 70% від вартості партії товару по факту готовності товару до відвантаження.

14.07.2007 р. позивач уклав імпортний контракт №1506 з ТОВ «Техпром» (Російська Федерація), предметом якого є товар згідно специфікацій на умовах СРТ – м.Суми. Загальна вартість контракту складає 3 710 000 руб. РФ. Умови оплати – 50% від суми договору сплачується авансом протягом 5 банківських днів після виставлення рахунку; 50% від суми договору сплачується протягом 5 банківських днів після письмового повідомлення про готовність продукції до відвантаження.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” моментом здійснення імпорту являється момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на вказаний товар, що імпортується від продавця до покупця.

Відповідно до п. 23. ст. 1 Митного кодексу України переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація. Окрім того, відповідно до ст. 37 Митного кодексу України переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню. Операції, що входять до митного оформлення, і порядок їх здійснення визначаються Державною митною службою України.

п. 14. ст. 1 Митного Кодексу України визначає митне оформлення, як виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів.

Вимоги до вантажних митних декларацій (ВМД) встановлені відповідно до приписів Митного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 р. № 574, якою затверджене Положення про вантажну митну декларацію. Відповідно до п. 2 Постанови № 574 вантажна митна декларація (ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Відповідно до п. 8 Постанови № 574 ВМД, заповнена у звичайному порядку, вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів. Оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на розміщення товарів та/або транспортних засобів у заявленому митному режимі і прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

Так, з матеріалів справи вбачається, що по контракту №1506 від 14.07.2007 р. фактично товар перетнув митний кордон України 02.11.2007 р., про що свідчить відповідна відмітка Сумської митниці на рахунку-фактурі №00001 від 19.10.2007 р.

В свою чергу, по контракту 2007/028 від 04.07.2007 р. фактично товар перетнув митний кордон України 29.10.2007 р., що підтверджується письмовими матеріалами справи, а саме - відміткою Південної регіональної митниці.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що датою імпорту товару є не дата оформлення ВМД, а дата фактичного перетину митного кордону України, що також підтверджується відміткою митниці «Під митним контролем».

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.01.2007 р. по справі №3/122 .

Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, але відповідач, з урахуванням всіх обставин справи, не подав суду належних доказів, які б об’єктивно, і у зазначеному законом порядку, підтвердили його позицію.

Таким чином, вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а рішення Державної податкової інспекції в м. Суми №0000452201/34041 від 08.05.2008 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині нарахування пені в сумі 485 грн. 10 коп. по контракту №2007/028 від 04.07.2007 р. та пені в сумі 5 732 грн. 51 коп. по контракту №1506 від 14.06.2007 р., а всього пені в сумі 6 217 грн. 61 коп. підлягає визнанню нечинним.

Згідно ст.ст. 87, 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати по сплаті державного мита підлягають стягненню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції в м.Суми №0000452201/34041 від 08.05.2008 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині нарахування пені в сумі 485 грн. 10 коп. по контракту №2007/028 від 04.07.2007 р. та пені в сумі 5 732 грн. 51 коп. по контракту №1506 від 14.06.2007 р., а всього пені в сумі 6 217 грн. 61 коп.

3. Стягнути з державного бюджету (р/р 31112095700002 в УДК в Сумській області, МФО 837013, код ЗКПО 23636315, код 22090200, символ 095) на користь Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (40020, м. Суми, проспект Курський, 6, код 21127532) 03 грн. 40 коп. витрат по сплаті державного мита

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.В. КОВАЛЕНКО