Рішення № 17591912, 27.07.2011, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

№2025/2-384/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

27 липня 2011 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Авраменко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини її заробітку (іншого доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей даної категорії, щомісячно до повноліття, починаючи з дня звернення до суду з позовом, допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

До судового засіданні позивач не зявився, але надав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги, викладені в позовній заяві підтримує та просить їх задовольнити, надав до суду газету «Слобідський край»з оголошенням про явку відповідача до суду, просив ухвалити заочне рішення суду на підставі наявних в матеріалах справи доказів, так як відповідач у судове засідання не зявилася, хоча викликалася до суду через оголошення в газеті.

Відповідач у судове засідання не зявилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, про що свідчить оголошення в газеті «Слобідський край»№85 від 16.07.2011 року, причину неявки суду не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності не надавала.

Згідно ч.9 ст.74 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання, місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме викликається в суд через оголошення у пресі, при цьому з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.

Згідно до положення ч.2 ст.77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобовязані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не зявилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Виходячи з викладеного, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, суд знаходить позов таким, який підлягає задоволенню.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що позивач з 1996 року знаходився з відповідачем у зареєстрованому шлюбі.

З огляду на ксерокопію свідоцтва про народження, вбачається, що у шлюбі у позивача та відповідача, народилася дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає з позивачем, про що свідчить довідка з місця реєстрації (а.с.9,10).

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Судом встановлено, що відповідач матеріальну допомогу позивачеві на утримання їх спільної дитини не надає.

Своїми діями, відповідач порушує свої зобовязання закріплені статтею 51 Конституції України від 28 червня 1996 року, згідно якої батьки зобовязані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Аналогічне твердження закріплене і в ст.180 Сімейного Кодексу України. Принципом 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, зазначено, що дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення. В ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Україною 27.09.1991 року вказано, що держави-учасники зобовязуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обовязки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи. Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства»від 26 квітня 2001 року №2402 зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних доля всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. В ст.11 цього ж Закону вказано, що сімя є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього, кожна дитина має право на проживання в сімї разом з батьками або в сімї одного з них та на піклування батьків, предметом основної турботи та основним обовязком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Згідно статті 12 цього закону - виховання в сімї є першоосновою розвитку дитини, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобовязані виховувати дитину, піклуватися про її здоровя, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Керуючись вимогами ст.182 Сімейного Кодексу України та п.17 Постанови Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 Постанови Верховного суду України «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоровя та матеріальне положення дитини, стан здоровя та матеріальне положення позивача, відповідача.

Крім того, судом враховується те, що позивач не працює.

Відповідно до ст.183 Сімейного Кодексу України, суд вважає можливим стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання дитини, в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дітей віку повноліття.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст.ст.81,88 ЦПК України, а також відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7-93 «Про державне мито», суд стягує на користь держави з відповідача судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Керуючись ст.ст.10, 11, 31, 57, 60, 77, 79, 81, 88, 130, 169, 174, 208-209, 212-213, 214, 215, 218, 223, 224,225,226, ч.1 ст.367 ЦПК України; Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України; ст.ст.180,181,182,183, 191 Сімейного кодексу України, Принципом 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Україною 27.09.1991 року, ст.8 Закону України «Про охорону дитинства»від 26.04.2001 року №2402, ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7 «Про державне мито»; п.17 Постанови Верховного суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 не працюючої на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду 31.01.2011 року і до досягнення дитиною віку повноліття.

Рішення, в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 51 гривні на користь держави на розрахунковий рахунок 31416537700015 в Лозівському УДК, код ОКПО 24134414, банк ГУДКУ в Харківської області, МФО 851011 та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в Лозівському міськрайонному суді Харківської області у розмірі 120 гривень на користь держави на розрахунковий рахунок 31211259700015 в УДК м.Лозова, код ЄДРПОУ 24134414, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22050000.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом 10 днів з дня отримання цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленому ЦПК України.

Суддя О.А. Ткаченко