Ухвала суду № 17591712, 22.07.2011, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

№2025/2-957/11

УХВАЛА

іменем України

22 липня 2011 року суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області Ткаченко О.А., розглянувши цивільний позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Лозівський завод металоконструкцій»про затримку звільнення, стягнення коштів по заробітній платі, середнього заробітку за затримку при звільненні, вихідній допомозі, компенсаційних виплат та стягнення моральної шкоди, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому зазначає, що він працює у ВАТ «Лозівський завод металоконструкцій»на посаді охоронця, в зв’язку з неодноразовими порушеннями з боку відповідача трудового законодавства –невиплатою заробітної плати, положень колективного договору, Закону України «Про охорону праці», останній відмовляється звільнити позивача з роботи за ч.3 ст.38 КЗпП України згідно його заяви.

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просить зобов’язати відповідача звільнити його з роботи за ч.3 ст.38 КЗпП України, днем звільнення вважати строк фактичного розрахунку та внести відповідні записи до трудової книжки. Крім цього просить стягнути з відповідача середній заробіток за затримку при звільненні, заборгованість по заробітній платі, компенсаційні виплати за затримку строків виплати заробітної плати, виплату вихідної допомоги, у відшкодування моральної шкоди –8000 гривень.

Відповідно до статті 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 15 ЦПК України, в порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно статті 231 КЗпП України, у районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами:

1) працівника чи власника або уповноваженого ним органу, коли вони не згодні з рішенням комісії по трудових спорах підприємства, установи, організації (підрозділу);

2) прокурора, якщо він вважає, що рішення комісії по трудових спорах суперечить чинному законодавству.

Згідно статті 232 КЗпП України, безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами:

1) працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються;

2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу;

3) керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб, митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян, з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладання дисциплінарних стягнень, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу;

4) власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації;

5) працівників у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником або уповноваженим ним органом і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації (підрозділу) в межах наданих їм прав.

Безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються також спори про відмову у прийнятті на роботу.

З вищезазначеного вбачається, що перелік трудових спорів які розглядаються безпосередньо у судах визначений ст.ст.231-232 КЗпП України.

Таким чином, розгляд судом вимог позивача ОСОБА_1 чинним цивільно-процесуальним та трудовим законодавством не передбачено, оскільки вирішення цього питання віднесено до компетенції власника чи уповноваженого ним органу.

Як вбачається з матеріалів справи власник чи уповноважений ним орган рішення з викладених в позовній заяві питань не приймав, комісія по трудовим спорам підприємства зазначені питання не розглядала та відповідне рішення з цього приводу не приймала.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, зокрема, заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що у відкритті провадження по справі за вказаним позовом має бути відмовлено оскільки права позивача в даному випадку не порушені і вказані позовні вимоги не підлягають розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1,15,122, ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за цивільним позовом ОСОБА_1.

Матеріали позову повернути позивачеві.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятиденний строк з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.А.Ткаченко