Постанова № 1758848, 12.06.2008, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.08

Справа №АС17/333-08.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодім Суми»

до відповідача: Державної податкової інспекції в м.Суми

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Суддя Коваленко О.В.

Представники:

Від позивача Архипенко В.М.

Від відповідача Ануфрієва В.В.Токмакова С.М.

У засіданні брали участь секретар судового засідання Котенко Н.М.

СУТЬ СПОРУ: Позивач просить суд визнати неправомірними дії керівника ДПІ в м. Суми та визнати нечинним у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 05.05.2008 р. №0000272312/0/32485 про визначення податкового зобов‘язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 187 500 грн. 00 коп., з яких 125 000 грн. 00 коп. за основним платежем та 62 500 грн. 00 коп. фінансової санкції.

Відповідач в письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що при розгляді заперечення позивачем були надані копії електронних банківських виписок, які не завірено у відповідності до Закону України «Про нотаріат» та Закону України «Про електронний цифровий підпис», у зв‘язку з чим ним були зроблені висновки щодо правильності донарахування позивачу ПДВ та фінансових санкцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази по справі, суд встановив:

Відповідачем за результатами виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодім Суми» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 31.12.2007 р. складено акт від 14.04.2008 р. №4201/2312/32463048/119, яким встановлено порушення позивачем пп. 4.1.1. п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності нарахування податку на прибуток, що призвело до заниження валових доходів і відповідно завищення від‘ємного значення об‘єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 416 200 грн. 00 коп.; п. 7.4.1. п.7.4. п.7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано ПДВ в сумі 109 400 грн. 00 коп.; пп.. 6.3.2 п.6.3. ст. 6, п.8.1. ст.8, п.19.2. ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в наслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 80 грн. 69 коп.; п. 1.2. ст.1, п. 3.2. п.3.4. ст. 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку», затвердженого Наказом ДПА України від 29.09.2003 р. №451 відповідно до п.п. «б» п.19.2. ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в наслідок чого підприємству рекомендовано надати уточнену довідку за формою 1-ДФ.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті, позивач надіслав на адресу відповідача заперечення від 22.04.2008 р., на які відповідач, в свою чергу, відповів листом №31734/2312/10 від 25.04.2008 р, яким уточнено суму донарахування ПДВ – 125 000 грн. 00 коп.

На підставі зазначеного вище акта перевірки та листа з уточненням відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 05.05.2008 р. №0000272312/0/32485 на суму податкового зобов‘язання 187 500 грн. 00 коп., з яких 125 000 грн. 00 коп. за основним платежем та 62 500 грн. 00 коп. фінансової санкції.

Відповідач зазначив в акті перевірки, що позивач не мав підстав для віднесення до складу податкового кредиту у липні 2007 р. суми податку на додану вартість у розмірі 125 000 грн. 00 коп. за податковою накладною від 31.07.2007 р. №7025, виданою ТОВ «Автодом Пассаж», посилаючись на відсутність у позивача видаткової накладної на автомобілі у сумі 750 000 грн. 00 коп., яка свідчила б про факт оприбуткування автомобілів, а також платіжного доручення банку у сумі 750 000 грн. 00 коп., яке свідчило б про факт списання коштів з розрахункового рахунку позивача.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 02.07.2007 р. позивач уклав з ТОВ «Автодом Пассаж» договір поставки №1/2007, за яким ТОВ «Автодом Пассаж» на умовах повної попередньої оплати, приймає на себе зобов‘язання про поставку автомобілів марки Renault Megane в кількості 10 штук, а позивач був зобов‘язаний вчасно здійснити попередню оплату у відповідності до отриманих рахунків-фактур, а по факту поставки автомобілів, прийняти їх.

На виконання умов договору №1/2007 позивач здійснив оплату отриманих рахунків-фактур, а саме: №0707002 від 20.07.2007 р. на загальну суму 375 000 грн. 00 коп. – 23 липня 2007 р. (платіжне доручення №98) в сумі 345 000 грн. 00 коп.; №0707003 від 23.07.2007 р. на загальну суму 573 760 грн. 00 коп. - 25 липня 2007 р. (платіжне доручення №72) в сумі 568 000 грн. 00 коп.

Листом №1/07-89 від 31.07.2007 р. позивач уточнив призначення платежу за платіжним дорученням №6 від 06.07.2007 р. в сумі 220 000 грн. 00 коп., згідно з яким 30 000 грн. 00 коп. було зараховано в оплату рахунку №0707002 від 20.07.2007 р.; 5 760 грн. 00 коп. – рахунку №0707003 від 23.07.2007 р.; решта грошових коштів, а саме: 184 240 грн. 00 коп. – залишено для використання за призначенням – в оплату за автомобілі, отримані по договору №06112701 від 27.11.2006 р., укладеного між цими ж сторонами.

Згідно даних бухгалтерського обліку, заборгованість позивача на користь ТОВ «Автодом Пассаж» по балансовому рахунку 631 станом на 01.07.2007 р. становить 997 870 грн. 91 коп., у тому числі: договір по договору №06080101 від 01.08.2006 р. – 85 000 грн. 00 коп.; договір від 01.11.2006 р. – 2 240 грн. 29 коп.; по договору №06112701 від 27.11.2006 р. – 910 630 грн. 62 коп.

Крім того, відповідно до даних бухгалтерського обліку та податкових накладних від ТОВ «Автодом Пассаж» позивач отримав податкові накладні на загальну суму 2 120 800 грн. 00 коп., тому судом встановлено, що позивач правомірно включив дану суму до складу податкового кредиту за липень 2007 р.

Крім того, відповідач обґрунтовує свої заперечення тим, що підприємством при розгляді заперечення на акт перевірки були надані копії електронних банківських виписок, які не завірено у відповідності до Законів України «Про нотаріат» та «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Частиною 5 ст. 1 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що обов'язковий реквізит електронного документа – обов’язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Згідно ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа, який містить у собі обов’язкові реквізити, у тому числі електронний цифровий підпис автора, а копією електронного документа є візуальне подання його на папері.

Інструкцією про порядок вилучення посадовими особами органів державної податкової служби України оригіналів та копій фінансового-господарських та бухгалтерських документів, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 08.11.2005 р. №493, передбачено, що при вилученні … копій документів зазначені копії у встановленому порядку засвідчуються платником податків, що перевіряється…».

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що відповідач неправомірно донарахував позивачу податок на додану вартість в розмірі 125 000 грн. 00 коп.

Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, але відповідач, з урахуванням всіх обставин справи, не подав суду належних доказів, які б об’єктивно, і у зазначеному законом порядку, підтвердили його позицію.

Таким чином, вимоги позивача в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 05.05.2008 р. №0000272312/0/32485 про визначення податкового зобов‘язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 187 500 грн. 00 коп., з яких 125 000 грн. 00 коп. за основним платежем та 62 500 грн. 00 коп. фінансової санкції є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб‘єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно п.1.1. ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб‘єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи те, що керівник ДПІ в м. Суми не є суб‘єктом владних повноважень, провадження в частині визнання неправомірними дій керівника ДПІ в м. Суми підлягає закриттю відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 157 КАС України.

Відповідно до ст. 3 Прикінцевих та перехідних положень кодексу Адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору: судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита ( підпункт 1) ; розмір судового збору визначається відповідно до підпункту “б” підпункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього закону ( підпункт 2).

Відповідно до підпункту “б” пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із скарг на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян, що подаються до суду державне мито складає 0, 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Позивачем при подачі позовної заяви було сплачене державне мито в розмірі 17 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення №81 від 06.05.2008 р.

Таким чином, з Державного бюджету на користь позивача необхідно повернути 10 грн. 20 коп. зайво сплаченого державного мита.

Згідно ст.ст. 87, 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати по сплаті державного мита підлягають стягненню з державного бюджету на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 05.05.2008 р. №0000272312/0/32485 про визначення податкового зобов‘язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 187 500 грн. 00 коп., з яких 125 000 грн. 00 коп. за основним платежем та 62 500 грн. 00 коп. фінансової санкції.

3. Стягнути з державного бюджету м. Суми (р/р 31112095700002 в УДК в Сумській області, МФО 837013, код ЗКПО 23636315, код 22090200, символ 095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодім Суми» (40031, м. Суми, пр-т Курський, 135, код 32463048) 3 грн. 40 коп. витрат по сплаті державного мита

4. В іншій частині провадження у справі №АС17/333-08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодім Суми» до відповідача: Державної податкової інспекції в м.Суми про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення закрити.

5. Повернути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодім Суми» (40031, м. Суми, пр-т Курський, 135, код 32463048) 10 грн. 20 коп. зайво сплаченого державного мита, видати довідку.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.В. КОВАЛЕНКО