Постанова № 17560803, 08.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2011 р. Справа № 5023/4092/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - не зявився,

1-го відповідача - не зявився

2-го відповідача - не зявився,

3-го відповідача - ОСОБА_1., довіреність б/н від 08.07.2011 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Хліб» (вх. № 2397Х/3-11 від 16.06.2011 р.) на ухвалу господарського суду Харківської області від 27.05.11 р. у справі № 5023/4092/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаск-Трейд», смт. Пісочін Харківського району Харківської області

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Дар-Агро», м. Харків

2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Новасофт-Україна», м. Дніпропетровськ

3.Публічного акціонерного товариства «Хліб», смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

25.05.2011 р. до господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаск-Трейд»надійшла позовна заява про стягнення солідарно з відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дар-Агро», м. Харків, Товариства з обмеженою відповідальністю «Новасофт-Україна», м. Дніпропетровськ, Публічного акціонерного товариства «Хліб», смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання ними зобовязань за укладеним з позивачем договором поставки продукції №20-08/2009 від 20.08.2009 р., а саме суми основного боргу в розмірі 354496,08 грн., штрафу в розмірі 17724,80 грн., суми індексу інфляції в розмірі 53074,37 грн., трьох відсотків річних в розмірі 6206,10 грн., та 1000,00 грн. за порушення зобовязань за договором поруки №20/08-09 від 20.08.2009 р.

Позивач також надіслав клопотання про забезпечення позову, в якому просив при підготовці справи до розгляду накласти арешт на грошові кошти у сумі 436062,36 грн., які знаходяться на розрахункових коштах відповідачів ПАТ «Хліб» та ТОВ «Новасофт Україна», а також на грошові кошти в сумі 1000,00 грн., що знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ «Дар-Агро».

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.05.2011 р. (суддя Тихий П.В.) порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 09.06.2011р.

Пунктом 6 даної ухвали задоволено клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Накладено арешт на грошові кошти 1-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дар-Агро» у розмірі 1 000, грн.

Накладено арешт на грошові кошти 2-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Новасофт-Україна» у розмірі 436 062,36 грн.

Накладено арешт на грошові кошти 3-го відповідача - Публічного акціонерного товариства «Хліб» у розмірі 436 062,36 грн.

3-й відповідач - Публічне акціонерне товариство «Хліб»- з зазначеною ухвалою не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати в частині задоволення клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову та накладення арешту на кошти ПАТ «Хліб» у розмірі 436 062,36 грн.

Заявник апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги ст. 66 ГПК України, оскільки ухвала про забезпечення позову не містить мотивованого висновку про те, які саме обставини свідчать про необхідність забезпечення позову та які докази на підтвердження цих обставин надав суду позивач, крім того, при задоволенні клопотання позивача судом не було досліджено фінансовий стан відповідача (заявника скарги) та вплив заходів забезпечення позову на господарську діяльність останнього.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 р. апеляційну скаргу ПАТ «Хліб» прийнято до провадження, призначено до розгляду на 04.07.2011 р.

Позивач, перший та другий відповідачі відзивів та заперечень на апеляційну скаргу не надали, в судове засідання не зявились.

Відмітки на наявній в матеріалах справи ухвалі про прийняття апеляційної скарги до провадження від 20.06.2011 р. оформлені відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.2002 року (з подальшими змінами), що підтверджує належне надіслання копій процесуальних документів сторонам судового процесу.

Про отримання позивачем зазначеної ухвали суду від 20.06.2011 р. свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.58).

До суду повернулась копія ухвали від 20.06.2011 р., яка була направлена на адресу ТОВ «Новасофт-Україна», з довідкою поштового відділення «організація вибула».

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «в звязку з закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа ВГСУ від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання, зважаючи на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обовязковою, на те, що нові докази або вимоги у сторін відсутні, позивач не надав доказів неможливості присутності його представника в даному судовому засіданні, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу третього відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

В судове засідання 04.07.2011 р. зявився уповноважений представник ПАТ «Хліб» та надав пояснення по суті апеляційних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представника третього відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ПАТ «Хліб»підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.106 ГПК України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно зі ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 3 Розяснення Вищого господарського суду України № 02-5/611 від 23.08.1994 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

За вимогами ст.66 ГПК України, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин , з якими повязано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна (зокрема, грошових сум); ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

Перелік заходів до забезпечення позову визначений ст.67 ГПК України і розширеному тлумаченню не підлягає.

У відповідності з зазначеною нормою, до заходів забезпечення позову належать, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми , що належать відповідачеві.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно зі ст. 33 ГПК України наведення доказів наявності фактичних обставин, з якими позивач повязує застосування заходів до забезпечення позову, є необхідним.

Між тим, всупереч положенням ст.66 ГПК України, клопотання позивача про забезпечення позову безпідставне, оскільки ґрунтується лише на його власних міркуваннях та припущеннях, оскільки позивач не надав жодних доказів, які б свідчили про ускладнення або неможливість виконання в майбутньому рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в клопотанні про забезпечення позову посилався на те, що «керівництво боржника має намір вилучити грошові кошти зі своїх поточних рахунків, про що було неодноразово ним заявлено під час досудового врегулювання спору», тому, на його думку, зазначена обставина значно ускладнить виконання рішення суду про стягнення заборгованості, що дає йому право вважати за необхідне застосування відповідних заходів забезпечення позову.

Разом з тим, позивач не вказав керівників якого з відповідачів він мав на увазі, доказів, які б свідчили про відповідну поведінку боржника, з чого б можна було зробити висновок про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, не надав.

Господарський суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись , зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам .

Як вбачається з матеріалів справи, господарський суд Харківської області, розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову, встановив, що «позовні вимоги носять майновий характер, а саме, позивач просить звернути стягнення саме на майно, розмір позову є досить значним, а відповідачі мають необмежені можливості щодо відчуження належних їм майна та грошових коштів».

Отже, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що господарським судом першої інстанції були порушені вимоги ст. 66 ГПК України в частині визначення обставин, які вказують на ризик утруднення або неможливість виконання рішення господарського суду в майбутньому, оскільки в описовій частині ухвали відсутні будь-які посилання на те, які конкретні обставини слугували підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

До того ж, місцевим господарським судом не була дана належна оцінка розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги з огляду, зокрема, на наступне.

Позивач просив в клопотанні про забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти у сумі 436062,36 грн., які знаходяться на розрахункових коштах відповідачів ПАТ «Хліб» та ТОВ «НовасофтУкраїна», а місцевим господарським судом накладено арешт і на грошові кошти 2-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Новасофт-Україна»у розмірі 436 062,36 грн., і на грошові кошти 3-го відповідача - Публічного акціонерного товариства «Хліб»також у розмірі 436 062,36 грн.

При задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову місцевим господарським судом не було досліджено фінансовий стан відповідачів та вплив заходів забезпечення позову на їх господарську діяльність.

Господарський суд першої інстанції в ухвалі тільки вказав на те, що суд враховує, що зазначені в заяві про забезпечення позову види та способи не є суттєвими обмеженнями для відповідачів, оскільки жодним чином не заважають веденню ними власної господарської діяльності: виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг.

Між тим, зокрема, 3-й відповідач в апеляційній скарзі зазначає про те, що накладення арешту на його грошові кошти в розмірі 436062,36 грн. заважає нормальному веденню ним господарської діяльності та спричиняє збитки, оскільки через арешт коштів на рахунках ПАТ «Хліб» не має можливості закупати сировину для виробництва хлібобулочних виробів (що є єдиним видом діяльності 3-го відповідача) в необхідному обсязі, та не може своєчасно розрахуватись за поточною заборгованістю перед постачальником.

Таким чином, судом першої інстанції не була дана належна оцінка розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Колегія суддів також зазначає, що і матеріали справи не містять доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а отже, висновок суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову не ґрунтується на матеріалах справи,

За таких обставин колегія суддів вважає, що місцевий суд неправомірно застосував приписи ст. ст. 66, 67 ГПК України, оскільки застосування визначених статтею 67 ГПК України заходів можливо лише у разі, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, що в даному випадку не вбачається.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що господарський суд Харківської області прийняв оскаржувану ухвалу від 27.05.2011 р. з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування в частині вжиття заходів забезпечення позову та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

На підставі зазначеного, керуючись ст. 66, 67, 99, 101, п.2 ст. 103, п.4 ч.1 ст.104, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Хліб», смт Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 27.05.2011 р. у справі № 5023/4092/11 скасувати в частині вжиття заходів про забезпечення позову.

В задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Справу №5023/4092/11 передати для подальшого розгляду до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя Погребняк В.Я.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Слободін М.М.

Повний текст постанови підписано 11.07.2011 р.