Ухвала суду № 17559991, 19.07.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" липня 2011 р. Справа № 15/04

За позовом: Прокурора Дубровицького району в інтересах держави в особі Дубровицької міської ради

до відповідача: підприємця ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне управління Держкомзему у Рівненській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Ринок» м.Дубровиця

про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення 1070 грн. 91 коп. шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки

Суддя Мамченко Ю. А.

Представники:

від позивача: не зявився;

від відповідача: представник ОСОБА_3 (довіреність у справі);

від третіх осіб: не зявились

від прокуратури: Сандер Л.М.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України розяснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

25.06.2010 року від представника відповідача через канцелярію суду подане клопотання про застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Технічна фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів, а саме: Програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду», диск CDR, серійний номер 122Lh-14458.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Прокурор Дубровицького району в інтересах держави в особі Дубровицької міської ради звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою (з урахуванням заяви б/н від 21.06.2010 року) до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобовязання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0532 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, привести земельну ділянку в придатний для використання стан, також просить просить суд стягнути з відповідача на користь Дубровицької міської ради 1070,91 грн. шкоди, завданої внаслідок самовільного використання земельної ділянки, віднесеної до земель житлової та громадської забудови площею 0,0532 га., розміщеної в АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на матеріали перевірки дотримання вимог земельного законодавства, внаслідок проведення якої було встановлено факт самовільного використання під розміщення торгових вагончиків Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 спірної земельної ділянки без відповідних правоустановчих документів, що є порушенням ст.125 Земельного кодексу України.

Згідно відповідного розрахунку, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 земельної ділянки складає 1070,91 грн..

06.01.2009 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому вказує на те, що він не погоджується з позовними вимогами Прокурора Дубровицького району в інтересах держави в особі Дубровицької міської ради, оскільки рішення Дубровицької міської ради № 111 від 21.11.2006 року, яким відповідачу відмовлено у продовжені терміну дії договору оренди земельної ділянки від 03.01.2005 ркоу №04058900003 в АДРЕСА_1 площею 0,0532 га. було оскаржено ним до Дубровицького районного суду. Рішенням Дубровицького районного суду від 17.06.2008 року у справі №2а-6/08 відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення Дубровицької міської ради № 111 від 21.11.2006 року та зобов'язання укласти договір оренди на спірну земельну ділянку. На вказане рішення відповідачем надіслано апеляційну скаргу до Львівського адміністративного апеляційного суду, яка на момент надання відзиву не розглянута.

Провадження у справі зупинялося двічі.

Ухвалою господарського суду від 16.01.2009 року провадження у справі №15/04 було зупинено до розгляду Львівським апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги на рішення Дубровицького райооного суду від 17.06.2008 року №2а-6/08 за адміністративним позовом підприємця ОСОБА_1 до Дубровицької міської ради про скасування рішення ради, зобов'язання укласти договір оренди.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 28 квітня 2009 року у справі № 22а-10844/08/9104 Рішення Дубровицького районного суду від 17.06.2008 року у справі № 2а-6/08 скасовано, провадження у справі № 2а-6/08 закрито згідно п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

Ухвалою господарського суду від 06.07.2010 року провадження у справі №15/04 було зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи №10/182 за позовом підприємця ОСОБА_1 до Дубровицької міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство «Ринок»про скасування рішення ради, зобов'язання укласти договір оренди..

Ухвалою від 10 червня 2011року господарський суд, в звязку з набранням законної сили судового рішення у справі № 10/182 поновив провадження у справі №15/04; розгляд справи призначив на 19 липня 2011 року.

Ухвалою господарського суду від 01.06.2010 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Головне управління Держкомзему у Рівненській області виключивши Управління з контролю за використанням та охороною земель у Рівненській області з третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 08.06.2010 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Комунальне підприємство «Ринок», що є користувачем спірної земельної ділянки згідно Державного акту на право постійного користування серія 3 259352 від 08.02.2010 року.

Представники позивача, та третіх осіб в судове засідання не з'явились, причин неявки в судове засідання не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні доводи сторін, вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.121 Конституції України та ст.ст.20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно п.6 ст.20 Закону України «Про прокуратуру»прокурор має право звернутись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Відповідно до ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Статтею 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Процедуру планування та проведення перевірок, оформлення матеріалів за їх результатами встановлює Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 року №312, згідно з яким державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель та її територіальні органи.

Як свідчать матеріали справи, 14.12.2007 року головним спеціалістом відділу земельних ресурсів у Дубровицькому районі Рівненської області було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, якою встановлено, що підприємець ОСОБА_1, здійснила самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,0532 га. на землях житлової та громадської забудови в АДРЕСА_1 у вигляді встановлення торгових вагончиків для здійснення підприємницької діяльності, що є порушенням ст.ст.125 Земельного кодексу України.

Вказаний акт було складено в присутності довіреної особи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ОСОБА_3 та підписано останнім.

14.12.2007 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Управління з контролю за використанням та охороною земель у Рівненській області було видано припис №003488 на усунення порушень вимог земельного законодавства, про виконання якого порушника зобовязано повідомити до 14.01.2008 року. Одночасно, державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Управління з контролю за використанням та охороною земель у Рівненській області області було складено протокол про адміністративне правопорушення №003326 від 14.12.2007 року та 17.12.2007 року прийнято постанову №85 про накладення адміністративного стягнення.

Відповідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 5 статті 126 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.124 вказаного нормативно-правового акту передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як стверджується матеріалами справи, 25 жовтня 2004 року між Дубровицькою міською радою (орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець, на підставі рішення Дубровицької міської ради № 356 від 22.10.2004 року, передає, а орендар приймає в оренду строком на шість місяців земельну ділянку загальною площею 0,0532 га, яка розташована в АДРЕСА_1. Договір зареєстрований у Дубровицькому районному відділі Рівненської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 3 січня 2005 року № 040558900003.

У подальшому додатковими угодами від 08.06.2005 року та від 20.12.2005 року термін Договору оренди від 03.01.2005 року продовжено до 03.01.2007 року.

Відповідно до п.15 Договору оренди від 03.01.2005 року земельна ділянка передавалася в оренду для обслуговування об'єкту торгівлі.

Рішенням Дубровицької міської ради від 21.11.2006 року №111 підприємцю ОСОБА_1 у продовженні терміну дії договору оренди земельної ділянки від 03.01.2005 року №04058900003 в АДРЕСА_1 площею 0,0532 га. було відмовлено у зв'язку з неналежним виконанням умов договору та рішення сесії міської ради від 22.10.2004 року №356 (будівництво та обслуговування обєктів архітектурних форм).

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 30 серпня 2010 року у справі №10/82 у позові Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Дубровицької міської ради про скасування рішення Дубровицької міської ради № 111 від 21.11.2006 року та зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки площею 0,0532 га., розташованої АДРЕСА_1 відмовлено. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2010 року у справі 10/82 з посиланням на ст.93 ГПК відмовлено у задоволенні клопотання ПП ОСОБА_1 про відновлення встановленого строку для подання апеляційної скарги. Постановою Вищого господарського суду від 07.12.2010 року у справі №10/82 Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2010 року залишено без змін.

Згідно з положеннями частини 2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином правомірність Рішення Дубровицької міської ради від 21.11.2006 року № 111 у відмові відповідачу у продовженні терміну дії договору оренди земельної ділянки від 03.01.2005 року № 040558900003 встановлено рішенням Господарського суду Рівненської області від 30 серпня 2010 року у справі №10/82 і не потребує доказування.

Отже на момент перевірки 14.12.2007 року Договір оренди земельної ділянки площею 0,0532 га, розташованої АДРЕСА_1 від 03.01.2005р. № 04058900003 не діяв, оскільки термін його дії закінчився 03.01.2007 року.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»передбачено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно п.9 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11 березня 2011 року № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів»обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у неї таких документів є самовільним зайняттям земельної ділянки (постанова від 22.11.2010 N 4/254-35/572).

Відповідно до ч.1 ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Таким чином, враховуючи зміст ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», приймаючи до уваги матеріали перевірки дотримання вимог земельного законодавства, судом встановлено, що земельна ділянка загальною площею площею 0,0532 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зайнята та використовується відповідачем самовільно.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України усунення будь - яких порушень прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків може вимагати власник або землекористувач.

Відповідно до ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель та споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок проводиться за рішенням суду.

Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи доведено факт порушення відповідачем вимог ст.125 Земельного кодексу України, вимоги прокурора про зобовязання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0532 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та привести земельну ділянку в придатний для використання стан, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 49 Господарського кодексу України передбачено, що підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. За завдану шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

За приписами статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, в тому числі, й у забрудненні навколишнього природного середовища, порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобовязані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відповідно до п. 4.2.1 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 02.02.2010 року №04-06/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства»у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно враховувати, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року №963.

Згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 № 110 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963»підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

Таким чином, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є вказані документи в їх сукупності, оскільки саме такі документи можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав (пункт 4.2.3 Рекомендацій президії ВГСУ від 02.02.2010 №04-06/15).

Розрахунок шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки, що здійснений позивачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України за № 963 від 25.07.2007 року «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу», та становить 1070,91 грн., перевірений господарським судом, та встановлено його відповідність порушенню відповідача.

Судові витрати згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2.Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 код НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0532 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,та привести земельну ділянку в придатний для використання стан.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 код НОМЕР_1) на користь Дубровицької міської ради (Рівненська область, м.Дубровиця, вул.. Воробинська, 4, р/р31420111800129, МФО 833017, код 05390997 ГУДКУ в Рівненській області) 1070,91 грн. шкоди, завданої внаслідок самовільного використання земельної ділянки, віднесеної до земель житлової та громадської забудови площею 0,0532 га, розміщеної в АДРЕСА_1.

4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України державне мито в сумі 187 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп.

Суддя Мамченко Ю.А.

Повний текст рішення суддею підписаний "22" липня 2011 року