Рішення № 17559171, 01.08.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2011 р.

Справа № 8/17-2039-2011

Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Борисенко В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача не з’явився,

від відповідача Лекомцева М.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Шаянські мінеральні води” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дімар Плюс” про стягнення 5387,60 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.05.2011 р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Шаянські мінеральні води”, порушено провадження у справі № 8/17-2039-2011, справу призначено до розгляду в засіданні суду на 20.06.2011 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 20.06.2011 р. розгляд справи відкладено на 11.07.2011 р., у судовому засіданні 11.07.2011 р. –на 01.08.2011 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками представника відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Шаянські мінеральні води” жодного разу не скористалось правом на участь у засіданнях суду, надіславши клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.07.2011 р. відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України за клопотанням відповідача продовжено строк розгляду спору до 09.08.2011 р.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 01.08.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Шаянські мінеральні води” (далі –ТОВ „Шаянські мінеральні води”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дімар Плюс” (далі –ТОВ „Торговий дім „Дімар Плюс”) 5000,00 грн. основного боргу, 204,50 грн. –3% річних, 183,10 грн. інфляційних втрат, вказуючи на часткову оплату відповідачем товару, поставленого за накладною від 06.07.2010 р. № 474.

Обґрунтовуючи позов, ТОВ „Шаянські мінеральні води” посилається на положення ст.ст.509,525,526,530,625 ЦК України, названу вище накладну, докази направлення та вручення вимоги про сплату боргу, банківські виписки тощо.

В судовому засіданні 11.07.2011 р. директор ТОВ „Торговий дім „Дімар Плюс” заявив письмове клопотання, в якому просив відмовити у позові про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, а основний борг у сумі 5000,00 грн. –розстрочити на п’ять календарних місяців рівними частинами, відзначаючи своє скрутне фінансове становище. Крім того, в засіданні суду 01.08.2011 р. директор ТОВ „Торговий дім „Дімар Плюс” надав докази погашення заборгованості в сумі 1000,00 грн. та копії податкових декларацій з податку на додану вартість, які, на його думку, свідчать про існування в нього важкого матеріального становища.

25.07.2011 р. від ТОВ „Шаянські мінеральні води” надійшли письмові пояснення, в яких позивач просить під час вирішення питання про розстрочку виконання рішення врахувати і його складнощі фінансового характеру.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив.

Без укладання письмового договору ТОВ „Шаянські мінеральні води” (Постачальник) поставлено, а ТОВ „Торговий дім „Дімар Плюс” (Покупець) отримано товар, а саме мінеральну воду на суму 26790,19 грн., що підтверджується видатковою накладною від 06.07.2011 р. № 474.

12.08.2010 р. Постачальник оформив та направив Покупцю претензію № юр-2/10, в якій вимагав оплати придбаного товару в семиденний строк від дня пред’явлення цієї претензії. Остання отримана 20.08.2010 р.

26.10.2010 р. у зв’язку з тим, що Покупець не оплатив борг у сумі 13500,00 грн., Постачальник направив лист № юр-2/10, де зазначив про необхідність сплатити існуючу заборгованість у п’ятиденний строк з дня отримання вказаного листа, яке відбулось 30.10.2010 р.

Часткове виконання викладених у претензії та листі прохань спричинило звернення ТОВ „Шаянські мінеральні води” до господарського суду Одеської області із позовною заявою в рамках провадження у даній справі.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із приписами ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, вказує, що між ТОВ „Шаянські мінеральні води” та ТОВ „Торговий дім „Дімар Плюс” виникли господарські зобов’язання, підставою яких є усний договір поставки продукції.

При цьому ТОВ „Шаянські мінеральні води” виконано належним чином взяті на себе обов’язки та поставлено товар, у т.ч. в належній кількості та якості (будь-яких претензій з цього приводу не надходило), що підтверджується накладною від 06.07.2010 р. № 474 та поясненнями директора ТОВ „Торговий дім „Дімар Плюс”, який проти отримання мінеральної води не заперечив.

В свою чергу ТОВ „Торговий дім „Дімар Плюс” в порушення приписів ст.ст.525,526,610,629,692,712 ЦК України, ч.ч.1,7 ст.193 ГК України частково не виконано взяті на себе зобов’язання та не сплачено 4000,00 грн. вартості поставленої продукції, не дивлячись на те, що зобов’язання за правилами ч.2 ст.530 ЦК України мало бути виконано в семиденний строк з дня отримання ТОВ „Торговий дім „Дімар Плюс” претензії від 12.08.2010 р. вих. № юр-2/10, тобто до 27.08.2010 р.

Визначаючи суму боргу, яка підлягає стягненню з Покупця, господарський суд виходить зі змісту наявних у справі банківських виписок, які підтверджують, що 1790,19 грн. сплачено 05.08.2010 р., 2000,00 грн. –27.08.2010 р., 2000,00 грн. –31.08.2010 р., 2000,00 грн. –07.09.2010 р., 1500,00 грн. –08.09.2010 р., 2000,00 грн. –22.09.2010 р., 2000,00 грн. –08.10.2010 р., 2000,00 грн. –26.10.2010 р., 1000,00 грн. –12.11.2010 р., 1500,00 грн. –01.12.2010 р., 1000,00 грн. –21.12.2010 р., 1000,00 грн. –13.01.2011 р., 1000,00 грн. –21.01.2011 р., 1000,00 грн. –29.03.2011 р., позицій сторін, котрі зазначили, що на момент подачі позову непогашеною залишалась заборгованість у розмірі 5000,00 грн., та наданого в судовому засіданні 01.08.2011 р. платіжного доручення від 29.07.2011 р. № 49, за яким перераховано 1000,00 грн. вартості товару.

Таким чином, позов про стягнення 4000,00 грн. основного боргу підлягає задоволенню, а провадження у справі про стягнення решти основного боргу –припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України в зв’язку з відсутністю предмету спору.

Не спричиняє висновок, зворотній наведеному, той факт, що всупереч правилам абз.1 ч.1 ст.208 ЦК України договір поставки між сторонами в письмовій формі не укладався.

Так, в п.20 інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України від 07.04.2008 р. № 01-8/211 зазначено, що правочин вважається вчинений у письмовій формі, якщо він відповідає вимогам ст.207 ЦК України; відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони...; якщо правочин не відповідає вимогам ст.207 ЦК України, то його не можна вважати вчиненим у письмовій формі; разом з тим за загальним правилом ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом, але рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків; в разі недодержання сторонами письмової форми правочину, для з’ясування факту його вчинення та змісту слід застосовувати за аналогією ч.2 ст.205 ЦК України; поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, може доводитись письмовими та іншими доказами, крім свідчень свідків.

Господарський суд Одеської області зазначає, що позивачем шляхом представлення доказів (накладної та документів про перерахування коштів) в повному обсязі доведено існування поведінки контрагентів, яка засвідчує їх волю до настання правових наслідків, пов’язаних із укладанням договору поставки продукції.

За таких обставин, відсутність письмової угоди в даному випадку не може спричинити визнання їх неукладеними, а, отже, у сторін виникли взаємні майнові права та обов’язки.

Частина 2 ст.625 ЦК України закріплює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено невиконання Покупцем зобов’язань за Договором по оплаті отриманого товару, господарський суд дійшов висновку, що ТОВ „Торговий дім „Дімар Плюс” має сплатити 3% річних у сумі 204,50 грн. та інфляційні втрати в розмірі 183,10 грн., вірний розрахунок яких додано до позову.

Крім того, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання (ч.1 ст.121 ГПК України).

Згідно з приписами ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд, ретельно вивчивши доводи відповідача щодо наявності підстав для розстрочки виконання судового рішення, дійшов висновку, що ТОВ „Торговий дім „Дімар Плюс” не доведено існування виняткового випадку, який ускладнює або унеможливлює виконання рішення.

Так, надані податкові декларації з ПДВ про неспроможність на теперішній час погасити заборгованість не свідчать. До того ж вони подані у незавірених копіях, а, отже, не є доказами в розумінні ст.36 ГПК України.

З урахуванням наведеного та тривалого невиконання грошових зобов’язань (з моменту виникнення заборгованості минув майже рік), у задоволенні заяви про розстрочку виконання цього рішення суд відмовляє.

За правилами ч.1 ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44-49,80,82-85,121 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дімар Плюс” (65033, м. Одеса, вул. Гастелло, 52/1; код 35993357; р/р 26009311604401 в АБ „Південний” м. Одеса, МФО 328209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Шаянські мінеральні води” (90400, Закарпатська обл., м. Хуст, вул. Івана Франка, 6; код 30609354; р/р 26003205466100 в АТ „УкрСиббанк” м. Харків, МФО 351005) 4000/чотири тисячі/грн. 00 коп. заборгованості, 204/двісті чотири/грн. 50 коп. –3% річних, 183/сто вісімдесят три/грн. 10 коп. інфляційних втрат, 102/сто два/грн. 00 коп. державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

В решті позову провадження у справі припинити.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Дімар Плюс” про розстрочку виконання рішення суду відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його проголошення і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 05.08.2011 р.

Суддя Лічман Л.В.