Рішення № 17558790, 02.08.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.11 Справа № 17/112/2011

За позовом Приватного підприємства “Ентек”, м. Донецьк

до Державного підприємства “Свердловантрацит”, м. Свердловськ Луганської області

про стягнення 8501 грн. 97 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача: не прибув;

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 14-188д від 05.04.2011.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 7323,48 грн., інфляційних нарахувань в сумі 489,94 грн. та 3 % річних в сумі 154,33 грн., за договором поставки № 575/2-10 від 09.07.2010.

У судовому засіданні 28.07.2011, відповідно до статті 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 02.08.2011 на 10 год. 30 хв.

Представником позивача до початку розгляду справи по суті було змінено підстави позову та зазначено, що заборгованість у заявленій до стягнення сумі вникла з договору № 699/2-10 від 29.07.2010.

Суд приймає зміну підстав позову, оскільки відповідна заява була подана з дотриманням вимог ст. 22 ГПК України.

Також позивачем надано заяву, яку суд розцінює як заяву про збільшення позовних вимог виходячи з її суті, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача борг у сумі 7323,48 грн., пеню в сумі 556,73 грн., інфляційні нарахування в сумі 489,94 грн. та 3 % річних в сумі 131,82 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, збільшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Відповідач надав суду відзив, згідно якого борг в сумі 7323,48 грн., що виник за поставку товару за договором № 699/2-10 від 29.07.2010, однак розрахуватись відповідач на даний час не має можливості у звязку зі скрутним фінансовим становищем.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Приватним підприємством “Ентек” (позивач у справі), як Постачальником, та Державним підприємством «Свердловантрацит»(відповідач у справі), як Покупцем, був укладений договір поставки № 699/2-10 від 29.07.2010 (далі Договір).

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Постачальник зобовязується на умовах цього Договору передати у власність Покупцю акумуляторні батареї (надалі товар) в асортименті, кількості, за ціною та за якісними характеристиками, узгодженими Сторонами у специфікації (Додаток №1), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Пунктом 3.6 Договору, передбачено, що Постачальник зобовязується надати Покупцю наступні документи на товар:

- рахунок-фактуру;

- товаро-транспортну накладну (накладну);

- документи, які посвідчують якість та комплектність товару, що постачається (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість та інше).

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що Покупець робить оплату по факту поставки кожної узгодженої партії товару протягом 45-ти (сорока пяти) календарних днів після постачання товару на склад Покупця, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати за поставлений товар Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар на суму 7323,48 грн. Однак, відповідачем в порушення умов Договору поставлений товар оплачений не був, у звязку з чим позивач звернувся до суду за стягненням з відповідача боргу в сумі 7323,48 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 556,73 грн. за період з 24.11.2010 по 23.05.2011, інфляційні нарахування в сумі 489,94 грн. за період з листопада 2010 року по травень 2011 року та 3 % річних в сумі 131,82 грн. за період з 24.11.2010 по 06.07.2011.

Відповідач борг у сумі 7323,48 грн. визнає.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 7323,48 грн., що підтверджується видатковою накладною № Р-08/09-1Л від 08.09.2010 на суму 7323,48 грн., засвідчена копія якої надана позивачем до матеріалів справи (а.с.13), актом приймання-передачі майна № 1 від 08.09.2010, а також довіреністю на отримання матеріальних цінностей (а.с.14-15,17)

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що Покупець робить оплату по факту поставки кожної узгодженої партії товару протягом 45-ти (сорока пяти) календарних днів після постачання товару на склад Покупця, шляхом перерахування грошових коштів на розрахуноквийф рахунок Постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури.

У звязку з невиконанням обовязку по оплаті поставленого товару, факт наявності боргу в сумі 7323,48 грн. підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем. Приймаючи до уваги наведене, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі в сумі 556,73 грн. за період з 24.11.2010 по 23.05.2011.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань передбачена сторонами у п. 5.3 Договору у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

У звязку з викладеним, вимоги про стягнення пені у сумі 556,73 грн. за є обґрунтовано заявленою, вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в сумі 489,94 грн. за період з листопада 2010 року по травень 2011 року та 3 % річних в сумі 131,82 грн. за період з 24.11.2010 по 06.07.2011.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 131,82 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 489,94 грн., відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню повністю, з віднесенням судових витрат на відповідача, згідно зі статтею 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства “Свердловантрацит”, м. Свердловськ, Луганської області, вул. Енгельса, буд. 1, ідентифікаційний код 32355669, на користь Приватного підприємства “Ентек”, м. Донецьк, вул. Университетська, буд. 78, ідентифікаційний код 33838800, заборгованість в сумі 7323,48 грн., інфляційні нарахування в сумі 489,94 грн. та 3% річних в сумі 154,33 грн., витрати по оплаті держмита у сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 08.08.2011.

Суддя О.С. Фонова