Рішення № 17558651, 01.08.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.11 Справа № 16/103пд/2011

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Сєвєродонецьке автотранспортне підприємство 10920”, м. Сєвєродонецьк Луганської області

до 1-го відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Лисичанськ Луганської області

до 2-го відповідача - Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області

3-я особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьк Луганської області, м. Сєвєродонецьк Луганської області,

про визнання недійсним договору оренди

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 14.07.2011;

від 3-ї особи - ОСОБА_3, довіреність № 13204/24-015 від 29.07.2011;

від 1-го відповідача - не прибув;

від 2-го відповідача - не прибув;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору оренди № 1/12 від 22.11.2010, укладеного між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та ВАТ “Сєвєродонецьке АТП 10920”.

Представником позивача в судовому засіданні 01.08.2011 надано заяву від 01.08.2011 про припинення провадження у справі відносно 2-го відповідача у звязку з відсутністю до нього позовних вимог та предмету спору.

Відповідачі витребувані судом документи не надали, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 04.07.2011, 19.07.2011, 01.08.2011, не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представників відповідачів суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідачів не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Відкритим акціонерним товариством “Сєвєродонецьке автотранспортне підприємство 10920”, (позивач у справі), як Орендодовцем, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, (1-й відповідач), як Орендарем, було укладено договір найму (оренди) нежилого приміщення № 1/12 від 22.11.2010 (далі Договір).

Згідно пункту 1.1 Договору є позивач передає в тимчасове оплатне користування нежитлові приміщення контрольно-технічного пункту (літера «А-2Н, Пд, п, А-2-ЗН, Пд, а, а»згідно технічної документації), а саме: всі кімнати другого поверху контрольно-технічного пункту з №8 по №29 включно, загальною площею 470,1 кв.м. та сходову клітину під номером приміщення III на першому та другому поверхах, згідно технічної документації, загальною площею 43,2 кв.м., а всього 513,3 кв.м., а відповідач приймає та зобов'язується своєчасно сплачувати орендну плату й повернути нерухоме майно в належному стані, не гіршому ніж воно було прийнято, з урахуванням нормального зносу, після спливу строку дії цього Договору. Строк дії договору - до 30.10.2013.

Даний Договір позивач вимагає визнати недійсним, посилаючись на те, що згідно листа Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку від 24.05.2011 №8730/24-062, у податковій заставі перебуває все майно позивача, зокрема, культурно-побутовий корпус з підвалом, інвентарний №773, площею основи 601,3 кв.м., загальною площею 1609,9 кв.м., двоповерховий, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Зазначене майно описане актом опису та зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень майна. Позивачем неодноразово направляло запити щодо погодження передачі в оренду частини культурно-побутового корпусу, на що ДПІ в м.Сєвєродонецьку надавались приписи про заборону здійснення операцій по передачі в оренду приміщень.

Оскільки попереднім керівництвом АТП без згоди податкового органу був укладений договір найму (оренди) нерухомого майна, що перебуває у податковій заставі, то у зв'язку з цим позивач згідно закону зобов'язане замінити орендоване майно іншим майном, зокрема, більшої вартості (у цьому випадку АТП позбавиться права за своєю волею, без попереднього погодження з податковим органом, зокрема, здавати в оренду майно, яке буде перебувати у податковій заставі, права відчужувати заставлене майно, не зможе повноцінно реалізувати своє право власності тощо).

Крім того по відношенню до позивача можуть бути застосована відповідальність, передбачена законом, зокрема штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та/або пеня це поставить позивача, окрім іншого, у вкрай невигідне матеріальне становище, буде негативно впливати на господарську діяльність позивача, негативно вплине на подальшу своєчасну сплату позивача податків, зборів та інших обов'язкових платежів, заробітної платні працівникам, позбавить позивача тих грошових коштів, які позивача повинно буде сплатити у якості штрафних санкцій за незаконну передачу майна в оренду (позбавить позивача права власності на ці кошти) тощо.

Позивач просить визнати спірний договір оренди недійсним, як такий що суперечить пункту 1.17 статті 1, пункту 8.1, пункту 8.6.1. статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пункту 5 Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 28.08.2001 № 338, та на підставі статей 203, 215 ЦК України, статті 207 Господарського кодексу України.

Відповідачі не скористались наданим їм правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростували.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про наступне.

Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається із витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, на час укладення спірного договору всі активи позивача перебували у податковій заставі.

За визначенням понять, що надані у пункті 1.17 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова застава - це спосіб забезпечення податкового зобовязання платника податків, не погашеного у строк.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 цього Закону право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Згідно підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 вказаного Закону платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, у тому числі операцій продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна…

Надане в оренду на підставі спірного договору майно відносилося до активів позивача, перебувало в податковій заставі та могло бути надано в оренду виключно за згодою податкового керуючого.

Позивач, у порушення зазначеної норми Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», без наявності згоди податкового органу уклав договір оренди спірного приміщення, чим порушив приписи чинного законодавства.

Відповідно до статті 92 Податкового кодексу України: у разі відчуження або оренди (лізингу) майна, яке перебуває у податковій заставі, платник податків за згодою органу державної податкової служби зобов'язаний замінити його іншим майном такої самої або більшої вартості. Зменшення вартості заміненого майна допускається тільки за згодою органу державної податкової служби за умови часткового погашення податкового боргу. У разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди органу державної податкової служби платник податків несе відповідальність відповідно до закону.

Однак, позивачем не надано доказів на підтвердження дій, визначених у статті 92 Податкового кодексу України.

У відповідності з ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, Договір не відповідає положенням статті 92 Податкового кодексу України, пункту 8.6.1. статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому підлягає визнанню судом недійсним, як такий, що вчинений з порушенням вимог закону.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд припиняє провадження у справі у звязку з відсутністю предмету спору.

Представником позивача в судовому засіданні 01.08.2011 надано заяву від 01.08.2011 про припинення провадження у справі відносно другого відповідача у звязку з відсутністю до нього позовних вимог та предмету спору.

З тексту позовної заяви та клопотання позивача по припинення провадження у справі взагалі не вбачається наявність позовних вимог до 2-го відповідача, у звязку з чим провадження у справі щодо 2-го відповідача слід припинити на підставі п.11 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у звязку з відсутністю предмету спору.

З огляду на вищевикладене, позов задовольняється частково щодо визнання недійсним договору найму (оренди) нежилого приміщення № 1/12 від 22.11.2010, укладеного між Відкритим акціонерним товариством “Сєвєродонецьке автотранспортне підприємство 10920” та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

Стосовно позовних вимог до 2-го відповідача провадження у справі слід припинити.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог. частинах.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати недійсним договір найму (оренди) нежилого приміщення № 1/12 від 22.11.2010, укладений між Відкритим акціонерним товариством “Сєвєродонецьке автотранспортне підприємство 10920” та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

3.Стосовно вимог до другого відповідача провадження у справі припинити.

4.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Відкритого акціонерного товариства “Сєвєродонецьке автотранспортне підприємство 10920”, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Заводська, буд. 45, ідентифікаційний код 03113294, державне мито в сумі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 08.08.2011.

Суддя О.С. Фонова