Вирок № 17549585, 02.06.2011, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 1-175/11 р.

ВИРОК

І м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2011 року. Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді . . . . . . . . . . . . . . . . . . Яковлєва О.С.

при секретарі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .Слабик О.М.

з участю прокурора . . . . . . . . . . . . . . . . . Кулик О.В.

потерпілого . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_4

законного представника потерпілого . . . ОСОБА_5

адвокатів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

законних представників підсудних . . ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, учня 7 групи ІІ курсу Бердичівського професійного будівельного ліцею, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого 11.02.10 Бердичівським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 104, 76 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,

ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, учня групи № 3 ІІ курсу ПТУ № 4 м. Бердичева, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрованого в АДРЕСА_3 проживаючого в гуртожитку по АДРЕСА_4, раніше не судимого,

ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця м. Бердичева Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, учня 7 групи ІІ курсу Бердичівського професійного будівельного ліцею, проживаючого в АДРЕСА_5, раніше не судимого,

ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_13, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_14, громадянина України, з повною середньою освітою, неодруженого, учня 13 групи і курсу ПТУ № 4 м. Бердичева, проживаючого в АДРЕСА_6 проживаючого в гуртожитку по АДРЕСА_4, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и в :

19 жовтня 2010 року у вечірній час ОСОБА_14 вступив з ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_16 в злочинний зговір про заволодіння шахрайським шляхом телефоном ОСОБА_4 Після цього в цей же день близько 16 години, діючи спільно, згідно раніше розробленого плану, ОСОБА_14, передзвонив ОСОБА_4 та запропонував йому прийти в парк відпочинку ім. Т.Г. Шевченка в м. Бердичеві. Приблизно о 17 годині ОСОБА_4 прийшов в парк, де зустрівся з ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_17 та ОСОБА_16 Реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_15, не маючи наміру повертати в подальшому, попросив у ОСОБА_4 телефон, щоб послухати музику. ОСОБА_4, довіряючи ОСОБА_15, передав телефон. Після чого ОСОБА_15 передав телефон ОСОБА_16, а той в свою чергу ОСОБА_17 та ОСОБА_14 ОСОБА_14, отримавши телефон, скориставшись неуважністю ОСОБА_4, пішов з території парку та продав телефон ОСОБА_18

В результаті умисних дій, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_17 та ОСОБА_16, зловживаючи довірою ОСОБА_4, шахрайським шляхом заволоділи мобільним телефоном "Nокіа 5130", вартістю 826 грн. 50 коп., в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора «Київстар», вартістю 25 грн., на рахунку якої були кошти в сумі 2 грн., та карта пам'яті об'ємом 1 Гб., вартістю 40 грн., чим заподіяли потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 893 грн. 50 коп.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_14 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав та показав, що 19.10.10 близько 16 години він разом із ОСОБА_16 прийшов до парку ім. Т.Г. Шевченка. В парку вони зустріли своїх знайомих ОСОБА_15 та ОСОБА_17. Під час розмови він запропонував ОСОБА_15, ОСОБА_17 та ОСОБА_16 заволодіти мобільним телефоном у їхнього знайомого ОСОБА_4, на що вони погодились. Тоді він зателефонував ОСОБА_4, та запросив його погуляти, на що той погодився. Поблизу гаражів ОСОБА_15 попросив у ОСОБА_4 мобільний телефон, щоб послухати музику. Коли ОСОБА_4 дав телефон, то ОСОБА_15 в свою чергу передав його ОСОБА_16 Після цього ОСОБА_16 разом із ОСОБА_17 пішли вниз до парку, через деякий час він із ОСОБА_15 також пішли до парку, а ОСОБА_4 в цей час пішов до універмагу шукати ОСОБА_16, у якого нібито був телефон. Коли вони прийшли в парк, то там був ОСОБА_16 та ОСОБА_17 ОСОБА_17 передав йому мобільний телефон. Через декілька хвилин прийшов ОСОБА_4, та запитав в ОСОБА_16, де його мобільний телефон, на що той відповів, що він повернув його йому, коли відходив. Після цього вони всі разом зробили вигляд, що не знають, де мобільний телефон і пішли шукати його до гаражів. При цьому всі знали, що телефон знаходиться у нього. Після цього він разом із ОСОБА_15 пішли в сторону до кафе «Каскад», що по вул. К.Лібкнехта в м. Бердичеві. По дорозі він зателефонував хлопцеві на ім'я ОСОБА_15 та запитав, чи купить той мобільний телефон, так як він знав, що ОСОБА_15 продає їх. Він повідомив, що таке можливо і сказав, що підійде до кафе «Каскад». Коли вони прийшли до вказаного кафе, то він залишив ОСОБА_15, а сам відійшов, зустрівся з ОСОБА_15 та продав телефон за 300 грн. Коли вони йшли, то по дорозі встріли ОСОБА_17, ОСОБА_16 з якими пішли в «Колобок», де купили собі поїсти та цигарок. В скоєному кається.

Підсудний ОСОБА_15 вину визнав та показав, що восени 2010 року близько 16 години він разом із ОСОБА_17 прийшов до парку ім. Т.Г. Шевченка в м. Бердичеві для того, щоб погуляти. В парку вони зустріли своїх знайомих ОСОБА_14 та ОСОБА_16 Під час їхньої розмови ОСОБА_14 запропонував їм заволодіти мобільним телефоном знайомого ОСОБА_4, на що вони погодились. ОСОБА_14, зателефонував по мобільному ОСОБА_4, та запропонував йому прийти в парк для того, щоб погуляти, на що той погодився. Вони домовились, що він візьме мобільний телефон в ОСОБА_4, потім передасть телефон ОСОБА_16, а той передасть його ОСОБА_17 та ОСОБА_14 Коли прийшов ОСОБА_4, то вони запропонували піти до гаражів, що поряд з парком, для того, щоб покурити. Прийшовши до гаражів, він згідно їхньої попередньої домовленості, підійшов до ОСОБА_4 попросив в нього мобільний телефон, щоб послухати музику. Коли ОСОБА_4 дав свій телефон «Нокіа», то він в свою чергу передав цей телефон ОСОБА_16 Після цього ОСОБА_17 разом із ОСОБА_16 пішли вниз до парку, а ОСОБА_14 разом з ним залишилися біля ОСОБА_4 для того, щоб той не помітив зникнення телефону. Через декілька хвилин ОСОБА_4 запитав, де телефон, вони сказали, що ОСОБА_16 з телефоном пішли до універмагу та потерпілий пішов до універмагу «Ювілейний»в м. Бердичеві шукати ОСОБА_16. В цей час він та ОСОБА_14 пішли вниз в парк до ОСОБА_17 та ОСОБА_16 і ОСОБА_17 віддав мобільний ОСОБА_14 Через декілька хвилин прийшов ОСОБА_4 та запитав, де його телефон, на що вони відповіли, що телефон повернули. Після цього вони всі разом зробили вигляд, що не знають, де телефон, і пішли шукати телефон до гаражів. Після цього він разом із ОСОБА_14 пішли в сторону кафе «Каскад», що по вул. К.Лібкнехта в м. Бердичеві і ОСОБА_14 продав телефон. Коли вони поверталися, то по дорозі зустріли ОСОБА_16, ОСОБА_4 та ОСОБА_17 Після цього він разом із ОСОБА_17, ОСОБА_14 пішли до магазину «Колобок», де купили собі поїсти та цигарок. При цьому в скоєнні вказаного злочину розкаявся, висловив жаль з приводу вчиненого, обіцяє більше такого не вчиняти.

Підсудний ОСОБА_16 вину у вчиненні злочину визнав, надав суду показання, що відповідають раніше наданим ОСОБА_14 та ОСОБА_15, пояснивши, що він разом із ОСОБА_14 прийшов до парку ім. Т.Г. Шевченка та до них підійшли знайомі ОСОБА_15 та ОСОБА_17 Під час розмови ОСОБА_14 запропонував йому, ОСОБА_15 та ОСОБА_17 заволодіти мобільним телефоном потерпілого, на що вони погодились. Тоді ОСОБА_14 взяв номер телефону у якоїсь дівчини та зателефонував ОСОБА_4 Потерпілий прийшов близько 17 години. Вони пішли до гаражів, що поряд з парком, покурити. Прийшовши до гаражів, ОСОБА_15, у ОСОБА_4 попросив мобільний телефон для того, щоб послухати музику. Після цього ОСОБА_15 передав телефон йому і він пішов разом із ОСОБА_17 вниз до парку. Телефон потерпілого він передав ОСОБА_17, який потім передав цей телефон ОСОБА_14, що поклав телефон до себе в куртку. Через декілька хвилин прийшов ОСОБА_4 та запитав, де телефон, на що вони сказали, що потерпілий телефон загубив. Вони зробили вигляд, що не знають, де телефон, і пішли разом шукати його до гаражів. Тоді ОСОБА_14 сказав, що знає хлопця, який може допомогти знайти телефон та з ОСОБА_15 пішли в сторону кафе «Каскад». Близько півгодини вони їх чекали, а потім пішли назустріч та по дорозі зустріли ОСОБА_15 та ОСОБА_14. Зустрівшись з ними, ще трохи порозмовляли та він із ОСОБА_4 пішли в сторону до свого місця проживання, а ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_17 залишились. Знав, що телефон не повернеться до потерпілого, потерпілий запитував у нього, де телефон, але він відповідав, що не знає, робив вигляд, що шукає телефон разом зі всіма, хоча знав, що телефон знаходився у ОСОБА_14 При цьому в скоєнні вказаного злочину розкаявся, висловив жаль з приводу вчиненого.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_17 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, підтвердив показання підсудних ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 Підсудний показав, що приблизно о 16 години він разом із ОСОБА_15, прийшов до парку ім, Т.Г. Шевченка в м. Бердичеві, де зустріли своїх знайомих ОСОБА_14 та ОСОБА_16 В ході їхньої розмови ОСОБА_14 запропонував їм заволодіти мобільним телефоном в ОСОБА_4, на що вони погодились. Тоді ОСОБА_14 взяв у якоїсь дівчини номер телефону потерпілого та зателефонував ОСОБА_4 Вони домовились, що ОСОБА_15 попросить телефон, для того щоб послухати музику, та після цього передасть його ОСОБА_16, а той в свою чергу віддасть його йому, щоб потім передати ОСОБА_14 Коли прийшов ОСОБА_4, то вони запропонували піти до гаражів, що поряд з парком для того, щоб покурити. Прийшовши до гаражів ОСОБА_15, згідно попередньої домовленості, підійшов до ОСОБА_4 та попросив в нього телефон для того, щоб послухати музику. ОСОБА_4 дав телефон і ОСОБА_15 в свою чергу передав телефон ОСОБА_16 Після цього він разом із ОСОБА_16 пішли вниз до парку. Через декілька хвилин ОСОБА_15 та ОСОБА_14 прийшли до них без ОСОБА_4, який в цей час шукав біля універмагу. ОСОБА_14 забрав у нього телефон. Через декілька хвилин прийшов ОСОБА_4 та запитав, де його мобільний телефон, на що вони відповіли, що не знають, де телефон. Після цього вони всі зробили вигляд, що не знають, де мобільний телефон і пішли шукати його до гаражів. Під час того як вони робили вигляд, що шукають, то ОСОБА_14 з ОСОБА_15 пішли в сторону кафе «Каскад». Тоді ОСОБА_14 сказав, що знає хлопця, який може допомогти знайти телефон та з ОСОБА_15 пішли в сторону кафе «Каскад». Через деякий час вони також прийшли до «Каскаду», ОСОБА_14 сказав, що хлопця не було вдома. Ще деякий час постояли і ОСОБА_16 з потерпілим пішли додому, а вони втрьох пішли до магазину «Колобок», де купили собі поїсти та сигарет, після чого розійшлись. В скоєнні вказаного злочину розкаявся, висловив жаль з приводу вчиненого.

Крім визнання вини підсудними, їхня вина підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів.

Так, допитаний в ході судового слідства потерпілий ОСОБА_4 пояснив суду, що 19 жовтня 2010 року близько 15 год. 30 хв. до нього зателефонував його знайомий ОСОБА_14 та запропонував погуляти в парку ім. Шевченка в м. Бердичеві, на що він погодився. Коли він прийшов, то там був ОСОБА_14 з іншими підсудними. Через деякий час хтось із хлопців запропонував піти до гаражів, які поряд з парком, щоб покурити. Прийшовши туди, до нього підійшов ОСОБА_15 та попросив телефон, щоб послухати музику. Він дав телефон та коли ОСОБА_15 включив музику, то віддав його ОСОБА_16, а той в свою чергу, пішов в низ до парку разом із ОСОБА_17 Через деякий час він також спустився в парк. Там знаходились ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_16 та ОСОБА_14 Він підійшов до ОСОБА_16 та запитав, де телефон, на що той відповів, що він віддав його комусь з хлопців, які були разом з ним, але кому саме він не пам'ятає. Після цього вони всі пішли до гаражів та шукали телефон, так як він подумав, що можливо він десь там випав, однак вони його не знайшли. Тоді ОСОБА_14 сказав, що у нього є знайомий, який допоможе знайти телефон, та пішов разом із ОСОБА_15 Він разом із ОСОБА_16 та ОСОБА_17 залишилися чекати біля універмагу. Через деякий час вони пішли в сторону кафе «Каскад», що по вул. К. Лібкнехта в м. Бердичеві і по дорозі встріли ОСОБА_14 і ОСОБА_15 ОСОБА_14 сказав, що не знайшов знайомого, вони ще трохи постояли, потім домовились про зустріч наступного дня з ОСОБА_14, щоб походити подивитись, чи ніде не продається його телефон, та розійшлись. Через декілька днів, коли він знаходився на районному автовокзалі, то в середині автовокзалу в одному з кіосків він помітив телефон, який був схожий на його. Він разом із своєю матір'ю ОСОБА_5, прийшов на районну автостанцію та попросив продавця показати мобільний телефон, який був схожий на його. Оглянули його та перевірили імей телефону, який співпав з його, який був в документах. Після цього вони поїхали до міліції, працівниками якої потім вилучили мобільний телефон. З даного приводу він ніяких претензій ні до кого немає. При призначенні покарання покладається на розсуд суду.

З протоколів усної заяви (повідомлення) про злочин від 24.10.10 вбачається, що цього дня до Бердичівського МВ УМВС з заявами про скоєння злочину звернулись ОСОБА_5 та її син ОСОБА_4, які, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, вказали, що 19.10.10 на території парку культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка в м. Бердичеві друг взяв мобільний телефон "Nокіа 5130", № IMEI НОМЕР_1, та цей телефон зник (а.с. 6, 7).

При проведенні огляду місця події 24 жовтня 2010 року в кіоску, розташованому в приміщенні районної автостанції по вул. Ширшова, 2 в м. Бердичеві, було виявлено та вилучено мобільний телефон "Нокіа 5130" № IMEI НОМЕР_1 (а.с. 8).

Потерпілим до матеріалів справи надано копію гарантійного телефону "Нокіа 5130" № IMEI НОМЕР_1 (а.с. 12).

Відповідно до протоколу відтворення обстановки і обставин події від 23.11.10, з фототаблицею до нього, з участю потерпілого ОСОБА_4, останній розказав і показав, як і при яких обставинах в нього зник мобільний телефон в парку відпочинку ім. Т.Г. Шевченка в м. Бердичеві. Дані протоколу відповідають показанням потерпілого, підсудних та іншим матеріалам справи (а.с. 26-28).

Як вбачається з протоколу відтворення обстановки і обставин події з участю обвинуваченого ОСОБА_15 від 23.11.10, з фототаблицею до нього, в ході слідчої дії ОСОБА_15 розказав і показав, як і при яких обставинах він разом із ОСОБА_14, ОСОБА_17 та ОСОБА_16 заволоділи мобільним телефоном ОСОБА_4 в парку відпочинку ім. Т.Г. Шевченка в м. Бердичеві. Дані протоколу відповідають його показанням, показанням потерпілого, інших підсудних та іншим матеріалам справи (а.с. 89-91).

При проведенні відтворення обстановки і обставин події з участю обвинуваченого ОСОБА_14 24.11.10, останній розказав і показав, як і при яких обставинах він разом із ОСОБА_15, ОСОБА_17 та ОСОБА_16, заволоділи мобільним телефоном ОСОБА_4 в парку відпочинку ім. Т.Г. Шевченка в м. Бердичеві. Дані протоколу відповідають його показанням, показанням потерпілого, інших підсудних та іншим матеріалам справи (а.с. 112-114).

В протоколі огляду предметів, в подальшому визнаних речовими доказами, від 09.11.10 оглянуто мобільний телефон «Nокіа 5130" з флеш-картою на 1 Гб., що були вилучені під час огляду місця події 24.10.10 та належні потерпілому (а.с. 129).

Згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 5/599 від 16.11.10 вартість викраденого у ОСОБА_4 мобільного телефону "Nокіа 5130" станом на 19.10.10 могла складати 826 грн. (а.с. 136-143).

Відповідно до довідки магазину «Люцина»вартість флеш-карти 1 Гб., б/в, становила станом на 19.10.10 40 грн. (а.с. 19), а згідно довідки ФОП ОСОБА_20 вартість стартового пакету «Київстар»станом на 19.10.10 становила 25 грн. (а.с. 20).

Законні представники неповнолітніх підсудних ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 зазначили, що мають виховний вплив на своїх синів та можуть забезпечити належну поведінку підсудних в майбутньому.

За клопотанням прокурора, проти задоволення якого не заперечили інші учасники судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Оцінивши наведені докази в їх сукупності, суд вважає вину підсудних ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_17 доведеною повністю та кваліфікує їхні дії за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб. В діях ОСОБА_14 також вбачається наявність кваліфікуючої ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України вчинення злочину повторно

Вислухавши думку прокурора, захисників, законних представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про можливість виправлення неповнолітніх підсудних ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_17, які вчинили злочин середньої тяжкості, без застосування кримінального покарання, тому приймає рішення про закриття кримінальної справи щодо них та застосування до неповнолітніх заходів виховного характеру, передбачених частиною другою ст. 105 КК України, про що відповідно до вимог ст. 447 КПК України виноситься постанова.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_14 суд керується загальними засадами призначення покарання ст. 65 КК України, і враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, дані про особи винних та обставини, що помякшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 ч.ч. 1, 3 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, є злочином середньої тяжкості.

Підсудний ОСОБА_14 є неповнолітнім, раніше судимий та вчинив злочин в період іспитового строку звільнення від відбування покарання з випробуванням, навчається та за місцем навчання характеризується позитивно, скарг від сусідів до селищної ради не надходило. Обставинами, що помякшують його покарання суд визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину неповнолітнім. Обставин, що обтяжують покарання підсудному ОСОБА_14, суд не встановив.

З урахуванням наведеного та приймаючи до уваги вчинення злочину протягом іспитового строку, суд прийшов до висновку про призначення підсудному покарання у виді позбавлення волі, оскільки вважає, що лише повна ізоляція підсудного від суспільства буде необхідною й достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України остаточне покарання підсудному ОСОБА_14 суд призначає за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Бердичівського міськрайонного суду від 11.02.10.

Цивільний позов по справі не заявлено, судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи підлягають стягненню з підсудного ОСОБА_14 в розмірі ? частини відповідно частки участі у вчиненні злочину.

Підстав для зміни обраного щодо підсудного запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_14 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України остаточне покарання засудженому суд призначає за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Бердичівського міськрайонного суду від 11.02.10 та призначає ОСОБА_14 до відбуття 1 (один) рік 1 (один) місяць позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_14 залишити попередній підписку про невиїзд.

Початок строку відбуття призначеного покарання засудженим ОСОБА_14 обчислювати з моменту взяття під варту.

Стягнути з ОСОБА_14 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області 51 грн. 60 коп. судових витрат за проведення судової товарознавчої експертизи (одержувач: НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області код ЄДРПОУ 25574601 на рахунок 31258272211843, банк одержувача: УДК в Житомирській області МФО-811039).

Речові докази після набрання вироком законної сили: мобільний телефон «Nокіа 5130" з флеш-картою на 1 Гб. - повернути потерпілому ОСОБА_4

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту проголошення.

Головуючий суддя О.С. Яковлєв