Постанова № 17539371, 28.07.2011, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 2-а-89/2011 р.

28.07.2011

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.07.2011 Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області, в складі:

- головуючий суддя-Андріянов О.В.

При секретарі-Суботніцькій О.А.

З участю:- позивач-ОСОБА_1;

- представник відповідача-Ліщенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області справу за адміністративним позовом:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1; уродженець м. Кіровограда; мешкає: АДРЕСА_1; ід. код: НОМЕР_1,

до

Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Світловодської міської Ради Кіровоградської області, 27500, м. Світловодськ, вул. Леніна, 4; ід. код: 23091198,

про визнання дій щодо нарахування допомоги на оздоровлення у меншому розмірі протиправними, проведення перерахунку, виплати такої допомоги у встановленому законодавством розмірі, з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом про визнання дій відповідача щодо нарахування допомоги на оздоровлення у меншому розмірі протиправними, проведення перерахунку та здійснення виплати такої допомоги у встановленому законодавством розмірі, з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, відповідно до ст. 625 ЦК України.

На обґрунтування своїх позовних вимог наводить те, що він є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС, в період з 17.11.1986 р. по 24.12.1986 р. Позивачу 30.11.1992 р. була встановлена ІІ групи інвалідності, а згодом, з 23.01.2005 р. ІІІ група інвалідності, повязаної з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

В позовній заяві позивач, з урахуванням поданих ним уточнень, зазначає, що йому, у порушення ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплачується щорічна допомога на оздоровлення у меншому, ніж передбачено згаданим законом розмірі, так як виплати здійснювалися у розмірах, що встановлювався Постановою КМ України, а не у розмірі, що був встановлений згаданим законом, а тому, зазначені дії відповідача є протиправними.

Просить суд визнати дії відповідача щодо нарахування щорічної разової допомоги на оздоровлення у меншому розмірі протиправними, зобовязати відповідача здійснити нарахування та виплату такої допомоги у визначеному ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»розмірі, з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, як то передбачено ст. 625 ЦК України.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить суд позов задовольнити та пояснив, що відповідачем порушено його право на отримання допомоги у більшому розмірі, як-то передбачено законом, а не постановою Кабінету Міністрів України.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, вважає що позовні вимоги є безпідставними, так як нарахування та виплати здійснювалися відповідно до вимог чинного, на час здійснення такого нарахування та проведення виплат законодавства. Крім цього, представник відповідача зазначає про те, що в бухгалтерії відсутні які не будь відомості щодо нарахування цієї допомоги в період до 2002 року.

В судовому засіданні були досліджені докази: копія військового квітка позивача; копії свідоцтв ліквідатора та постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС; копія довідки відповідача щодо перебування на обліку позивача; копія довідки УПФ в м. Світловодську, Кіровоградської області щодо перебування на обліку позивача; копія довідки з архіву штабу військової частини щодо участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; копія довідки МСЕК; копія експертного висновку щодо наявних хвороб, захворювання сталося внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС; копія довідки військової частини щодо перебування позивача на зборах, в період ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; копія звернення позивача до відповідача щодо перерахунку розміру допомоги; копія відповіді на звернення; розрахунки суми боргу та індексу інфляції; копія довідки щодо нарахованих та сплачених позивачу сум; копія особової справи позивача.

В судовому засіданні було встановлено. що позивач є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом ІІ групи з 24.11.1991 р., з 01.01.2005 р., інвалідом ІІІ гр.., та користується правами та пільгами передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як було встановлено у судовому засіданні відповідачем позивачу сплачується сума допомоги на оздоровлення у розмірі, що визначений не Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути поданий до суду в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю.

Таким чином, особа право якої на таке відшкодування було порушено, може звернутися за захистом свого порушеного права в будь який час.

Положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначено основні засади реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС, на охорону їх життя, і здоровя, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне життя і здоровя довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

У відповідності до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до 1 та 2 категорій, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі пяти мінімальних заробітних плат.

Як передбачено ч.7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема, - допомоги на оздоровлення. Навпаки ч. 1 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, а встановлений ще у 1996 році Постановою Кабінету міністрів України № 836 від 26.07.1997 р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону України №769-ХІІ та законодавство щодо встановлення розмірів мінімальних заробітних плат відповідний період, а не Постанови Кабінету Міністрів України.

Суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог в частині визнання неправомірними дій відповідачів по нарахуванню допомоги на оздоровлення за 2006 2008 роки , оскільки протягом 2006 року дія абзаців 2 та 3 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинялась в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 р. згідно з п. 37 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005р., який Конституційним Судом України не визнаний неконституційним до теперішнього часу, а тому дії відповідача щодо нарахування позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік, - правомірні.

Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік»також зупинялася дія абз. 2-7 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Виплата щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік проводилась на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. положення п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»втратили чинність, як такі, що визнані неконституційними.

Згідно п. п. 11, п. 28 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»ст. 48 Закону України №769-ХІІ викладена в новій редакції. Відповідно до якої одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію цього положення Закону діяла Постанова Кабінету Міністрів № 562 від 12 липня 2005р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи - інвалідам 3 групи, розмір щорічної допомоги на оздоровлення становить 90 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України положення п. п. 11, п. 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»стосовно виплати щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам ЧАЕС.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, дія рішення Конституційного Суду України є перспективною і не поширюється на відносини, що виникли, змінилися або припинилися до ухвалення судом вищевказаного рішення. Виплати щорічної допомоги на оздоровлення відповідач в період 2006 р. 2008 р. проводив на підставі законодавства, що було чинним на час проведення цих виплат.

Таким чином, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог в частині зобовязання проведення перерахунку та виплати соціальної допомоги на оздоровлення за 2006 - 2008 р.р.

В період з 1991 1996 р.р. розмір компенсації становив 3 мінімальні заробітні плати. З 06.06.1996 року такий розмір збільшився до 5 мінімальних заробітних плат.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, підлягають перерахунку суми компенсації, з урахування сплачених сум, з 1991 1996 р.р., виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, законодавчо встановлений на території України в період здійснення такої виплати, - 3 мінімальних заробітних плат; з 1997 2004 р.р., 5 мінімальних заробітних плат; у 2005 році та з 2009 2011 р.р., у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо нарахування та виплату індексу інфляції та 3% річних, згідно ст. 625 ЦК України, так як виплата такої компенсації є соціальною гарантією, а не грошовим зобовязанням.

Проте, у відповідності до ст. 11 КАС України суд має право вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту порушеного права.

Згідно положень ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»та Постанови Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 р. «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»індексації підлягають всі види державної грошової допомоги, в тому числі і допомоги на оздоровлення, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином, відповідач повинен про індексувати несплачені позивачу суми допомоги, із застосуванням відповідних індексів інфляції, згідно зазначеного законодавства.

Судові витрати по справі повинні бути віднесені за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись: ст. 46 Конституції України, ст.ст. 48, 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», ст. 65 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»; ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»та Постанови Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 р. «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»; ст. ст. 2, 3, 6 9, 11, 17, 18, 69 71, 94, 159, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Світловодської міської Ради Кіровоградської області щодо нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у меншому розмірі, протиправними.

Зобовязати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Світловодської міської Ради Кіровоградської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням сплачених сум, з 1991-1996 р.р., виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, законодавчо встановленій на території України в період здійснення такої виплати, - 3 мінімальних заробітних плат; з 1997 - 2004 р.р., 5 мінімальних заробітних плат; у 2005 році та з 2009 2011 р.р., у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, здійснюючі такі виплати відповідно до законодавства.

Зобовязати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Світловодської міської Ради Кіровоградської області провести індексацію несплачених сум допомоги ОСОБА_1 на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

На судове рішення протягом 10 днів може бути подана апеляційна скарга.

Відповідно до ст. 256 КАС України допустити постанову суду до негайного виконання.

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської областіО.В. Андріянов