Рішення № 17534270, 21.06.2011, Святошинський районний суд міста Києва

Справа № 2-1101/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2011 року

Святошинський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Морозова М.О.

при секретарях: Устименко О.В., Костюк Ю.В., Слєпець Є.С., Настевич К.О.,

Захарченко В.В, Коробій І.М., Родько Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відновлення її меж і за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація, Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого, органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві Міністерства регіонального розвитку та будівництва України про зобов'язання знести самочинну господарську будівлю, що суперечить вимогам Державних будівельних норм (ДБН), усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відновлення її меж,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_5 про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1; зобов'язання за власний рахунок відновити межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 у відповідності до рішення Білицької селищної ради від 09.12.1955 р.; зобов'язання за власний рахунок відновити паркан відповідно до меж земельної ділянки, зазначених в Експлікації меж земельної ділянки від 20.10.1955 р., розробленої на підставі рішення Білицької селищної ради від 09.12.1955 р., прибрати з земельної ділянки частину самовільно зведеного сараю та газову навісну трубу з підпорками для її підтримання.

При цьому, посилається на те, що він та його родина користувались та користуються земельною ділянкою по АДРЕСА_1 в м. Києві протягом багатьох років й межі земельної ділянки були визначені відповідно до Експлікації меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 20.10.1955 р. відповідно до рішення Білицької селищної ради від 09.12.1955 р. Починаючи з 2000 р. сусід ОСОБА_5, який користується земельною ділянкою по АДРЕСА_2, частково зруйнував встановлений дерев'яний навісний паркан і пересунув його в глиб земельної ділянки по АДРЕСА_1 на відстань в середньому 1 метр. Відповідач почав без жодного дозволу компетентного органу будівництво сараю по АДРЕСА_2, зайнявши ще більше земельну ділянку, яка знаходиться у його користуванні, а також провів через земельну ділянку по АДРЕСА_1 газову навісну трубу та встановив дві підпорки для її підтримання. Мирним шляхом та шляхом звернень до державних органів вирішення спірних питань по землекористуванню між сусідами досягти не вдалось.

Під час попереднього розгляду справи відповідач ОСОБА_5 подав зустрічний позов до ОСОБА_4 про зобов'язання знести самочинне будівництво нерухомого майна (сараю), побудованого на земельній ділянці по АДРЕСА_2 (якщо межею земельними ділянками вважати пряму лінію), який не набув права власності на нього; зобов'язати судовим рішенням відновити межові знаки відповідно до даних земельно-кадастрової документації (Державного акту серії IV-КВ №140844) на право приватної власності, на землю виданого ОСОБА_4, зведеного плану, підписаного 31.10.2003 р. та схеми робочих матеріалів; зобов'язання усунути перешкоди у користуванні ним земельною ділянкою по АДРЕСА_2; зобов'язання за власний рахунок відновити паркан відповідно до меж земельної ділянки, зазначених в даних земельно-кадастрової документації (Державного акту серії IV-КВ №140844 на право приватної власності на землю, виписаного на імя ОСОБА_4, але ним не отриманого, зведеного плану та схеми робочих матеріалів).

При цьому, посилається на те, що він є власником садиби, розташованої за адресою: АДРЕСА_2. На придбаній ним садибі були розташовані: житловий будинок і надвірні будівлі (сарай на фундаментній основі і капітальний гараж на стороні садиби ОСОБА_4, сарай без фундаментної основи на стороні садиби ОСОБА_1, який ним було ліквідовано у зв'язку з невідповідністю санітарним вимогам). Під час оформлення державних актів на право приватної власності на землю геодезисти Київзему, замовлені ним, в натурі перевірили розміри земельних ділянок №66 та №68 та встановили межові погоджувальні знаки на підставі підписаного ними зведеного плану земельних ділянок. 31.10.2003 р. між ними був підписаний акт встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі. Відповідно до Державного акту серії IV-КВ №140844 на право приватної власності на землю, наданого ОСОБА_4, та схеми робочих матеріалів межа між земельними ділянками №68 та №66 набрала форми прямої лінії. З самого початку ОСОБА_4 та його сім'я не визнавали нову межу форми прямої лінії і не визнають до сьогодні. 16.12.2003 р. ОСОБА_4 знищив межові погоджувальні знаки, встановлені геодезистами Київзему, і на місці старої дерев'яної надбудови над погребом, яка стояла майже на лінії нової межі, побудував кам'яну будівлю на його приватній власності, перейшовши пряму межову лінію. ОСОБА_4, щоб виправдати свої незаконні дії щодо самочинної забудови, почав скаржитись безпідставно, на нього в різні інстанції. Газова труба проходить по власності ОСОБА_4 в зв'язку з тим, що він порушив межові знаки і без його згоди переставив тин, заглибившись на його власність.

В ході розгляду справи представники ОСОБА_4 неодноразово уточнювали та доповнювали позовні вимоги і просять визнати недійсним державний акт про право приватної власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 (серія ІV-КВ №140844 від 06.09.2000 р.); зобов'язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) відновити в ПК «Кадастр»межу між земельними ділянками АДРЕСА_1 за графічними матеріалами відводу землі по АДРЕСА_1, визначеними відповідно до рішення Білицької селищної ради від 09.12.1955 р. №12; зобов'язати ОСОБА_5 усунути перешкоди ОСОБА_4 в користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_5 за власний рахунок відновити паркан за графічними матеріалами відводу землі, визначеними відповідно до рішення Білицької селищної ради від 09.12.1955 р. №12 між земельними ділянками АДРЕСА_1, заборонити ОСОБА_5 чинити перешкоди ОСОБА_4 в користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_1. При цьому, мотивують свої вимоги тим, що про існування відповідного акту на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_4 стало відомо під час судових засідань по даній цивільній справі і при видачі державного акту про право власності на землю були порушені вимогти закону, бо не було відновлено меж земельної ділянки в натурі та не закріплено їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка. Приватизація земельної ділянки була проведена не по раніше встановленим кордонам, погодження границь земельної ділянки із сусідами не було проведено, ОСОБА_5 не є ні власником, ні користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_2. Державний акт про право приватної власності на землю серії IV-КВ №140844 ОСОБА_4 не отримано і ним не набуто право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га по вул.Обухівській, 68.

Представники позивача ОСОБА_4 зустрічний позов ОСОБА_5 не визнали, вважаючи його таким, що не ґрунтується на дійсних обставинах і фактах.

Відповідач ОСОБА_6 уточнені та доповнені позовні вимоги по основному позову не визнав, мотивуючи тим, що Державний акт про право приватної власності на землю серії IV-КВ №140844 ОСОБА_4 було видано законно, межа між їхніми земельними ділянками була визначена правильно. В подальшому після переходу до судових дебатів відповідач ОСОБА_5 перестав з'являтися в судові засідання, належним чином про час, місце слухання справи повідомлявся, але судові повістки повертаються до суду без вручення з позначками поштового відділення, що обслуговує відоме місце проживання ОСОБА_5 та вказане ним у позові й підтверджене в ході розгляду справи, - «за відмовою адресата від одержання», відповідно до вимог ст. 193 ЦПК України під час судових дебатів не можна залишати позов без розгляду, тому суд вважає за необхідне закінчити розгляд справи по суті у відсутність відповідача ОСОБА_5, з вирішенням його зустрічного позову.

Представник притягнутого до участі в справі в якості співвідповідача Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) в судове засідання не з'явився, подав заяву про постановлення рішення на розсуд суду та слухання справи без його участі, тому суд, враховуючи думку представника позивача, відповідача, матеріали та обставини справи, вважає за можливе вирішити спір без участі представника співвідповідача.

Представник притягнутого до участі в справі в якості співвідповідача Київської міської ради в судове засідання не з'явився, подав заяву про невизнання позову та слухання справи без його участі, тому суд, враховуючи думку представника позивача, відповідача, матеріали та обставини справи, вважає за можливе вирішити спір без участі представника співвідповідача.

Притягнуті до участі в справі в якості третіх осіб по зустрічному позову Святошинська районна в м.Києві державна адміністрація, Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві Міністерства регіонального розвитку та будівництва України подали заяви про слухання справи без участі їх представників, тому суд, враховуючи думку представника позивача, відповідача, матеріали та обставини справи, вважає за можливе вирішити спір без участі представників третіх осіб.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, з'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що основний позов підлягає задоволенню, зустрічний позов не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 земельна ділянка по АДРЕСА_1 була надана відповідно Рішення виконавчого комітету Білицької селищної ради від 09.12.1955 року за №12. Координати точок поворотів меж земельної ділянки по вул. Обухівська, 68 в архіві не виявлені. Графічні матеріали відводу землі по АДРЕСА_1 містяться в Експлікації, яка є єдиним документом, що встановлює межі земельної ділянки ОСОБА_4 ОСОБА_5 користується земельною ділянкою по АДРЕСА_2 на підставі договорів дарування від 02.11.1995 р., укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, та від 24.12.2004 р., укладеного між ОСОБА_5 і ОСОБА_8 Відповідно до даних в автоматизованій системі ПК «Кадастр»земельна ділянка по АДРЕСА_2 зареєстрована за ОСОБА_7. Межі між земельними ділянками №68 та №66 були визначені відповідно до даних Експлікації на підставі Рішення виконавчого комітету Білицької селищної ради від 09.12.1955 р. за №12 та підтверджені в 1994 році Актом узгодження меж. Вказаний акт містіть запис проте, що межа між земельними ділянками проходить по дерев'яній та металевій огорожі. Станом на 1994 рік між сусідами вказаних земельних ділянок був відсутній спір стосовно лінії межі, що вбачається зі змісту основного та зустрічного позовів та пояснень представників позивача, відповідача в судовому засіданні, тому суд приходить до висновку, що межа, яка оформлена актом узгодження меж від 1994 року відповідала межі, яка була встановлена в 1955 році (т.1.а.с.54).

Судом досліджені та проаналізовані наявні у справі матеріали, а саме, технічні документи надані представниками позивача, відповідачем ОСОБА_5, Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА), і серед документів, які надані відповідачем ОСОБА_5 в додатках до зустрічної позовної заяви містяться й документи, які як підтверджують межу між земельними ділянками у формі прямої лінії, яку оспорює позивач ОСОБА_4, так і підтверджують наявність межі у формі лінії з вигином у бік земельної ділянки відповідача ОСОБА_5 (т. 1. а.с. 33, 35, 36, 38, 39, 40), яку оспорює ОСОБА_5 Таким чином, суд приходить до висновку що технічна документація, яка міститься в матеріалах справи і відображає спільну межу між земельними ділянками сторін містить неоднозначну (неточну) інформацію в часі стосовно дійсної межі між земельними ділянками по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 у м. Києві.

Судом були витребувані документи, які підтверджують право власності позивача ОСОБА_4 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 (Державний акт серії ІV-КВ №140844 від 06.09.2000 року). Опис межі між ділянкою позивача ОСОБА_4 та ділянкою відповідача ОСОБА_5 у вказаному державному акті відображений у формі прямої лінії. Одночасно з цим фактом представники позивача зазначають, що ОСОБА_4 не оплачував виготовлення вказаного державного акту, участі у відновленні меж в натурі (на місцевості) не приймав, відновлені довгострокові межові знаки встановленого зразка на відповідальне зберігання не приймав, крім того, вказаний державний акт в нього відсутній по причині його не видачі з боку державного органу і, відповідно, неотримання ОСОБА_4 оскільки ним використано право на безкоштовну приватизацію земельної ділянки аналогічного цільового призначення. Крім цього, представником позивача ОСОБА_4 суду надано копію Державного акту на право власності на земельну ділянку в с. Новосілки Київської області, який зареєстрований за №929, виданого в 1999 році, яким підтверджується те, що ОСОБА_4 вже використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування житлового будинку, що передбачено ч.4 ст. 116 Земельного кодексу України (т.3 а.с.51), оскільки, наданий представником позивача акт виданий у 1999 році, а державний акт, що наданий Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА), датований 06.09.2000 р.

З іншого боку суд, проаналізувавши всі заперечення відповідача ОСОБА_5, відмічає, що останній мотивує свої заперечення проти основного позову та обґрунтовує свій зустрічний позов тим, що між ним та позивачем ОСОБА_4 31.10.2003 р. підписаний Акт встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі, проте ОСОБА_5 вказаний документ суду не наданий, а в матеріалах справи взагалі відсутні докази, які б доводили чи підтверджували наявність цього документу в дійсності.

Не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи дослідженими доказами твердження відповідача ОСОБА_5 про те, що між ним і позивачем ОСОБА_4 був підписаний «Зведений план земельних ділянок», який також не наданий відповідачем ОСОБА_5 до матеріалів справи. Таким чином, суд приходить до висновку, що ключові для обґрунтування і мотивування позиції відповідача ОСОБА_9 документи суду для огляду і дослідження не надані, що в свою чергу виключає можливість суду брати до уваги обставини які ними посвідчуються. За таких умов це в свою чергу робить неможливим посилання на них як на достовірну обставину.

Судом були отримані від Комунальної організації «Центр містобудування та архітектури»копія топографічного плану в масштабі 1:500 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 та 66, топографічну зйомку станом на 1972 рік та станом на 2001 рік. Проаналізувавши вказаний документ, суд приходить до висновку, що земельні ділянки, які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Обухівська 66 та 68, дійсно знаходяться на стику двох планшетів топографічної зйомки. Один з яких містить інформацію станом на 1972 рік, а другий - оновлену інформацію станом на 2001 рік, і співставивши їх, є зрозумілим, що лінія межі між земельною ділянкою позивача ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_5 не збігається і має незначну розбіжність, що з врахуванням масштабу на місцевості буде дорівнювати 1-2 м. Вказана обставина збігається із висновком спеціаліста, наданого представником позивача, де також зазначено, що межі земельних ділянок за графічними матеріалами відводу землі (1955 року) та межі ділянок, які зареєстровані в базі даних земельного кадастру станом на 2008 рік, не співпадають і мають відхилення в бік ділянки відповідача ОСОБА_5, яке показане на плані, доданому до висновку (т.1. а.с. 194-198).

Співставивши всі технічні документи у їх взаємному зв'язку, суд приходить до висновку, що межа визначена в державному акті серії ІV-КВ №140844 від 06.09.2000 року, не відповідає встановленим картографічним і кадастровим даним на земельну ділянку по АДРЕСА_1.

Згідно п. в ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування. Згідно ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян в межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду користування. Згідно ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Згідно ч. 2 ст. 118 ЗК України рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Згідно ч. 1 ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2.2. ч.2 Рішення Київради №65 від 07.07.1998 року "Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків і господарських споруд" власники земельних ділянок зобов'язані були замовити у Київському міському управлінні земельних ресурсів складання державного акта на право приватної власності на землю. А відповідно до п. 3.2. ч. 3 вказаного Рішення площі земельних ділянок будуть уточнені в межах, визначених цим рішенням, при виготовленні технічної документації для складання державних актів. Вказаним вище Рішенням позивачу ОСОБА_4 була передана у приватну власність відповідна земельна ділянка, крім того, вказаним Рішенням, було встановлено обов'язок ОСОБА_4 замовити, виготовлення відповідного Державного акту. Враховуючи, що позивачем по справі ОСОБА_4 вже використано право на безкоштовну приватизацію земельної ділянки вказаного цільового призначення, положення ст. 116 ЗК України на нього не розповсюджувалося (т.3 а.с.51).

Виготовлення та оформлення Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку проводиться на підставі Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі», в п. 1.13 якої зазначено, що складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об'єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правоустановчих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка. В свою чергу п. 1.14 Інструкції вказує, що довгострокові межові знаки передаються на зберігання власнику або користувача земельної ділянки, про що складається відповідний акт. Відповідно до п. 1.15 Інструкції розробку технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою здійснюють суб'єкти господарювання, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних робіт, або територіальні органи земельних ресурсів.

Відповідно до п. 2 Інструкції роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою виконуються в такій послідовності:

-підготовчі роботи;

-встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на

використання земельної ділянки;

-складання кадастрового плану земельної ділянки;

-заповнення бланка державного акта.

В свою чергу п. 2.3 Інструкції передбачено, що межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами. Крайні поворотні точки кожної межі закріплюються довгостроковими межовими знаками встановленого зразка. П. 2.4. Інструкції, передбачає, що перенесення в натуру (на місцевість) або відновлення всіх поворотних точок меж земельної ділянки здійснюється геодезичними методами з прив'язкою не менше двох характерних закріплених поворотних точок до пунктів державної геодезичної мережі та до твердих точок на місцевості.

Згідно ст. 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

Таким чином, суд приходить до висновку, що під час виготовлення Державного акту про право приватної власності на землю серії ІV-КВ №140844 від 06.09.2000 року зазначених вище дій по його виготовленню та складанню проведено не було. Це підтверджується також відсутністю у технічних документах, наданих Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київрадй (КМДА). матеріалів, які б підтверджували проведення робіт по виготовленню та оформленню вказаного Державного акту. Крім того, документи надані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА), не містять даних, які б підтверджували, що під час виготовлення оспорюваного позивачем ОСОБА_4 Державного акту серії ІV-КВ №140844 від 06.09.2000 року взагалі здійснювалися відновлення меж земельної ділянки по вул. Обухівська, 68 в натурі (на місцевості), а матеріали справи в свою чергу, не містять акту про передання на зберігання довгострокових межових знаків, що також підтверджує те, що відновлення (перенесення) меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) не проводилося. Крім того, вказаний Державний акт не отримувався позивачем ОСОБА_4

Отже, суд приходить до висновку, що під час виготовлення та оформлення Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-КВ №140844 від 06.09.2000 року було грубо порушено вимоги Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі», що в підсумку призвело до виготовлення невірного Державного акту та порушення у зв'язку з цим прав ОСОБА_4 щодо встановлення правильної межі між земельними ділянками сторін по справі. У зв'язку з вищевикладеним вказаний Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку повинен бути визнаний недійсним. Ніхто з відповідачів по справі не заявляв про застосування до спірних правовідносин про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку строку позовної давності, тому суд не застосовує позовну давність по цій частині позовних вимог. Крім того, суд виходить при цьому з того, що представник ОСОБА_4 заявив про обізнаність з наявністю в природі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-КВ №140844 від 06.09.2000 р. лише в ході розгляду цивільної справи, збільшивши позовні вимоги, саме з матеріалів справи, з чим суд погоджується, бо інших підтверджуючих даних, спростовуючих такі твердження, у суду не має.

Врахувавши всі доводи представників сторін, відповідача, співставивши їх з фактичними обставинами справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача стосовно відновлення меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідно до даних Експлікації меж земельної ділянки від 20.10.1955 р. згідно Рішення Білицької селищної ради 09.12.1955 р. Крім того, суд приходить до висновку, що відновлення межі між сусідніми ділянками має здійснюватися відповідно до графічного плану, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Земля - 2000», код ЄДРПОУ 31924096 (Ліцензія серії АБ №270180 від 20.09.2005 р.), що в цілому відповідає Експлікації меж 1955 року (т.1, а.с.198).

Визнаючи недійсним державний акт на право приватної власності на землю та відновивши межу між земельними ділянками по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, знаходять своє обґрунтування й інші заявлені позовні вимоги про зобов'язання ОСОБА_5 відновити паркан та не чинити перешкод ОСОБА_4 в користуванні його земельною ділянкою. Тому, суд задовольняє позов ОСОБА_4 у повному обсязі.

Одночасно, суд не знаходить передбачених законом підстав для задоволення зустрічного позову відповідача ОСОБА_5, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Враховуючи дану норму чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що питання про знесення самочинних будівель не відноситься до компетенції ОСОБА_5, оскільки лише відповідний компетентний орган державної влади або орган місцевого самоврядування може ставити перед судом питання щодо зобов'язання особи, яка здійснила або здійснює самовільне будівництво, чи будівництво з порушенням встановлених будівельних норм провести відповідну перебудову такої будівлі або питання про знесення ним такої будівлі.

Крім того, з матеріалів справи вбачається недоведеність відповідачем ОСОБА_5 інших вимог його зустрічної позовної заяви, а задоволення основного позову виключає ті порушення позивача, на які посилається відповідач ОСОБА_5 Таким чином, суд приходить до висновку, що зустрічний позов відповідача ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Згідно змісту та вимог ст. ст. 27, 31, 57, 58, 59, 60, 62 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

За такими обставинами суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають повному задоволенню і є правомірними, натомість відповідач ОСОБА_5 не довів суду ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, у зв'язку з чим зустрічний позов ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 88 ЦПК України на користь позивача з відповідача ОСОБА_5 підлягають стягненню судові витрати по справі, понесені у вигляді сплати судового збору в розмірі 8 грн. 50 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., в межах об'єму задоволених позовних вимог, що підтверджується квитанціями від 19.04.2007 р. (т.1, а.с.8,9).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 81,116, 118, 125, 126 Земельного кодексу України, ст. 376 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 60, 88, 212, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

Основний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про усунення перешкод у користування земельною ділянкою та відновлення її меж задовольнити.

Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-КВ №140844 від 06.09.2000 року на земельну ділянку АДРЕСА_1, виписаний на ім'я ОСОБА_4.

Зобов'язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) відновити в ПК «Кадастр»межу між земельними ділянками АДРЕСА_1 за графічними матеріалами відводу землі по АДРЕСА_1, визначеними відповідно до рішення Білицької селищної ради від 09.12.1955 р. №12.

Зобов'язати ОСОБА_5 усунути перешкоди ОСОБА_4 в користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_1 та відновити паркан між земельними ділянками АДРЕСА_1 за графічними матеріалами відводу землі по АДРЕСА_1, визначеними до рішення Білицької селищної ради від 09.12.1955 р. №12;

Заборонити ОСОБА_5 чинити перешкоди ОСОБА_4 в користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_4 судові витрати по справі в сумі 38 гривень 50 копійок.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація, Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві Міністерства регіонального розвитку та будівництва України про зобов'язання знести самочинну господарську будівлю, що суперечить вимогам Державних будівельних норм (ДБН), усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відновлення її меж.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу на рішення суду протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя