Рішення № 17529905, 01.07.2011, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2-636/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2011 року року Подільський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Васильченка О.В.,

при секретарі - Кушніренко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» про визнання кредитного договору недійсним та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 предявив у суді позов до ПАТ «Ерсте Банк» про визнання кредитного договору недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що 12.12.07р. між ОСОБА_1 та Банком було укладено кредитний договір, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 16835 доларів США 00 центів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,99% річних.

Відповідно до п. 5.2. кредитного договору ОСОБА_1 зобовязався здійснювати погашення заборгованості по кредиту та відсотки за фактичну кількість днів користування.

На думку позивача кредитний договір від 12.12.07р. є недійсним, оскільки укладений не у національній валюті України, а укладання кредитного договору в іноземній валюті суперечить вимогам законодавства. Надання Банком позичальникові грошових коштів (кредиту) та проведення позивачем дій відносно виконання своїх обовязків в іноземній валюті (в тому числі оплата процентів за користування кредитом, різного роду комісій) за своєю правовою природою є валютною операцією. Згідно Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії Національного банку України.

Крім того, позивач вважає, що умови кредитного договору є несправедливими в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою суду від 06.12.10р. до спільного розгляду з первісним позовом було прийнято зустрічний позов ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги ПАТ «Ерсте Банк» мотивовані тим, що позичальник не виконує умови кредитного договору, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом, у звязку з чим станом на 20.06.11р. заборгованість по кредиту становить 5726 доларів США 46 центів.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги з викладених підстав, просив їх задовольнити повністю, а проти задоволення повністю зустрічного позову заперечував.

Представник ПАТ «Ерсте Банк» просив задовольнити зустрічний позов, а в задоволенні первісного відмовити, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Подільський районний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до статуту ПАТ «Ерсте Банк» та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 16.11.09 року ПАТ «Ерсте Банк» є правонаступником всіх прав та обовязків ВАТ «Ерсте Банк» (а.. 134-137, 138).

12.12.07р. між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/0398/5/07749 (а.с. 5-6). Забезпечення цього договору є автомобіль Skoda Roomster 2007 року випуску (п. 3.6 договору).

Цього ж дня між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір № 032/0398/6273 про відкриття та ведення поточного рахунку № НОМЕР_2 в іноземній валюті (доларах США) для здійснення розрахунково-касових операцій по рахунку (а.с. 11).

Відповідно до умов кредитного договору Банк надав позичальнику кредит в сумі 16835 доларів США 00 центів, зі строком користування кредитними коштами до 11 грудня 2014 року включно, зі сплатою10,99% річних (п. 1.1. кредитного договору).

Згідно п. 5.1 кредитного договору позичальник зобов'язаний використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених кредитним договором.

Відповідно до п. 5.2 кредитного договору, ОСОБА_1 зобов'язався щомісячно до 15 числа кожного місяця здійснювати часткове погашення кредиту, та щомісячно до 15 числа кожного місяця здійснювати сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів (згідно з графіком платежів).

В порушення зазначених зобов'язань ОСОБА_1 не виконує умови кредитного договору в частині погашення кредиту та нарахованих відсотків.

З квитанцій, наявних в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 частково суму кредиту та нараховані відсотки повернув. Станом на 20.06.11р. заборгованість ОСОБА_1 перед Банком, за кредитним договором № 014/0398/5/07749 від 12.12.07р. становить 5726 доларів США 46 центів.

20.10.10р. ПАТ «Ерсте Банк» направило ОСОБА_1 вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитом (а.с. 119), яка залишилася без відповіді.

На думку ОСОБА_1, надання відповідачем грошових коштів (кредиту) в іноземній валюті, а також сплата відсотків за кредитом, є валютними операціями, які повинні здійснюватись лише на підставі індивідуальної ліцензії НБУ на надання кредитів в іноземній валюті та на використання іноземній валюти як засобу платежу на території України відповідно до вимог пунктів «в» та «г» ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Причиною спору між сторонами стала на думку позивача за первісним позовом незаконність кредитного договору, а причиною спору між сторонами за зустрічним позовом стала відмова позичальника у добровільному порядку виконати умови договору щодо сплати заборгованості.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу України, Законом України «Про банки та банківську діяльність», Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет), а також умовами кредитного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит це будь-яке зобовязання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобовязання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надане в обмін на зобовязання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобовязання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. Відповідно до цієї ж статті кошти це гроші у національній, іноземній валюті чи їх еквіваленті.

Частиною 2 ст. 524 ЦК України визначено, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у доларах США.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом, використання іноземної валюти, а також платіжних документів у іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. 2, 3 ст. 533 ЦК України).

У нормах ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зазначено, що банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями на підставі банківської ліцензії.

Під час розгляду справи було достовірно встановлено, що ПАТ «Ерсте Банк» має банківську ліцензію для здійснення валютних операцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», як кредитні у цій статті розглядаються операції, зазначені у пункті 3 частини першої та у пунктах 3-7 частини другої статті 47 цього Закону.

Виходячи з викладеного, Банк, як фінансова установа, може здійснювати кредитування як валютні операції в іноземній валюті при наявності банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України.

Декретом (ч. 1 ст. 5) визначено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим декретом, тобто, операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Згідно з визначенням, наданим в ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківська ліцензія - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність; згідно з п.1.2 Положення НБУ №275 письмовий дозвіл Національного банку - документ, який видає Національний банк у порядку і на умовах, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Положенням, на підставі якого банки мають права здійснювати окремі операції, передбачені статтею 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Частиною 2 статті 5 Декрету передбачено, що генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Постановою Правління Національного банку України від 9 серпня 2002 року № 297, на виконання вказаної норми, Національним банком України затверджено Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв'язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій. Спеціальний нормативно-правовий акт, який би передбачав необхідність та порядок отримання банківськими установами генеральної ліцензії - додатково до банківської ліцензії та дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями - Національним банком України на даний момент не прийнятий.

Таким чином, банківська ліцензія та письмовий дозвіл на здійснення банком валютних операцій, видані Національним банком України відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», визначених Положенням НБУ № 275, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій у розумінні ч. 2 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Тобто, операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями.

Посилання ОСОБА_1 на необхідність отримання індивідуальної ліцензії для здійснення операції з надання і одержання кредиту в іноземній валюті, як на підставу для визнання кредитного договору недійсним є помилковим, оскільки виходячи з аналізу визначень термінів «валютна операція», «валютні цінності», наданих в статті 1 Декрету, надання кредитів в іноземній валюті слід відносити до валютних операцій.

Здійснення валютних операцій може мати місце на підставі ліцензій Національного банку України.

Пункт «в» ч. 4 ст. 5 Декрету передбачає вимогу щодо отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Індивідуальна ліцензія на проведення вказаних операцій необхідна лише у тому випадку, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак, на сьогодні законодавством не встановлено терміни і суми кредитів в іноземній валюті як критерії їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету є наявність у Банку генеральної ліцензії (банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями) на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

На момент укладення кредитного договору позивач, відповідно до вимог ст. 203 ЦК України, мав необхідний обсяг дієздатності, який дозволяв в повній мірі усвідомлювати наслідки здійснення юридично значимих дій, мав вільне волевиявлення, про це свідчить факт підписання позивачем не тільки кредитного договору, але й інших документів на отримання кредитних коштів Банку. ОСОБА_1 був обізнаний з усіма істотними умовами кредитного договору та наслідками за невиконання узятих зобов'язань. Таким чином, при укладенні договору кредиту вимоги ст. 203 ЦК України порушено не було ні в частині невідповідності договору актам цивільного законодавства, ні в частині вільного волевиявлення позивача за первісним позовом, тому що правочини було вчинено добровільно з наявністю належної оцінки позивачем умов кредитного договору та адекватного уявлення мети й характеру цього правочинну.

Щодо використання іноземної валюти як засобу платежу, то ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», встановлено, що індивідуальної ліцензії потребує така операція як використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Однак, відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого Банку, на здійснення яких Національний Банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями); у випадках, передбачених законами України. Отже, у зв'язку з тим, що отримувачем грошових коштів в іноземній валюті є ПАТ «Ерсте Банк», який отримав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, то він (Банк) може використовувати іноземну валюту як засіб платежу за кредитним договором без отримання індивідуальної ліцензії.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, період сплати тіла, процентів, інших платежів, розмір щомісячного платежу, що і було передбачено сторонами при укладенні кредитного договору - отримання кредиту, його погашення, сплати відсотків в доларах США і на виконання взятих на себе зобовязань за кредитним договором ОСОБА_1 з метою зарахування обов'язкових платежів відповідно до умов кредитного договору відкрито рахунок № НОМЕР_2 в іноземній валюті (доларах США), що повністю відповідає чинному законодавству та умовам кредитного договору. А тому, видача кредиту, внесення щомісячних платежів на погашення заборгованості за кредитом, процентів, інших обов'язкових платежів в валюті зобов'язання - долар США є правомірним.

Крім цього, зростання курсу долара США - валюти кредиту, за загальним правилом, саме по собі не є підставою для визнання кредитного договору недійсним, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти - гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті. Тому не можуть бути прийнятими до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що він не міг передбачити зміну курсу валют, оскільки діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти - гривні.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національний банк України», офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком.

Твердження ОСОБА_1 про те, що Банком порушено вимог статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», є безпідставним, оскільки ч. 4 ст. 3 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що положення п. 8 ч. 3 цього ж Закону взагалі не застосовується до умов договорів про надання споживчого кредиту.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо зустрічних вимог ПАТ «Ерсте Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, до суд прийшов до висновку про їх задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Дослідженими у справі доказами встановлено, що ОСОБА_1 не виконав своїх зобовязань за кредитним договором, у звязку з чим станом на 20.06.11р. заборгованість позичальника перед Банком за кредитним договором від 12.12.07р. становить 5726 доларів США 46 центів. Банк в порядку досудового урегулювання спору надсилав на адресу боржника вимогу про сплату боргу та надавався тридцятиденний строк для його погашення, проте дана вимога залишена без реагування.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

У разі порушення позичальником своїх зобовязань за кредитним договором, відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, Банк має право достроково стягнути заборгованість по кредиту, відсоткам та комісії, вимагати виконання інших зобовязань за кредитним договором.

Із встановлених у судовому засіданні обставин справи вбачається, те що ОСОБА_1 належним чином не виконував взятих на себе зобовязань за кредитним договором, що вказує на порушення прав Банку, а тому, суд приходить до висновку про те, що зустрічний позов ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є доведеним та підлягає задоволенню у повному обсязі.

ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не надав суду жодних доказів, які б свідчили про відсутність його вини у невиконанні зобовязань за договором, іншому їх розмірі. Відсутні посилання на підстави звільнення від доказування визначені у ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України, грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Станом на день винесення рішення (01.07.11р.), Національним банком України встановлено офіційний курс долара США до національної валюти України, в розмірі 797,1700 грн. за 100 доларів США.

Згідно зазначеного курсу валют, еквівалентом 5726 доларів США 46 центів є 45649 грн. 62 коп. (5726,46 дол. США : 100 х 797,1700 грн.).

Відповідно до ст. ст. 79, 88 ЦПК України суд, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам: 456 грн. 50 коп. - судового збору, 120 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 114, 115).

На підставі викладеного, ст.ст. 2, 47, ч. 1 ст. 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 36 Закону України «Про Національний банк України», ст.ст. 3, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ч. 2 ст. 192, ст.ст. 203, 215, ч. 2 ст. 524, ст.ст. 525, 526, 625, ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 79, 88, 174, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» про визнання кредитного договору № 014/0398/5/07749 від 12 грудня 2007 року недійсним, відмовити.

Зустрічний позов публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» (ідентифікаційний код 34001693) заборгованість за кредитним договором № 014/0398/5/07749 від 12 грудня 2007 року в сумі 5726 доларів США 46 центів, що станом на 01.07.11р. за офіційним курсом Національного Банку України становить 45649 грн. 62 коп., 456 грн. 50 коп. - судового збору, 120 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, всього 46226 грн. 12 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ Васильченко О. В.