Рішення № 17489795, 21.07.2011, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 2-1402/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2011 року м.Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді - Микуляк П.П.

при секретарі Микович Я.Ю.

за участю представника Ужгородського міського центру зайнятості Скочиляс Г.М.

відповідачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суд, цивільну справу за позовною заявою Ужгородського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про повернення коштів отриманих на профнавчання та матеріальної допомоги за період навчання,-

ВСТАНОВИВ :

Ужгородський міський центр зайнятості звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з зазначеною позовною заявою мотивуючи її тим, що 30.11.2009 року між Ужгородським міським центром зайнятості та ОСОБА_3 укладений договір №070109113000100 на професійне навчання за професією “продавець продовольчих товарів”. На підставі цього договору відповідачка була направлена на перепідготовку в Ужгородське вище професійне училище торгівлі та технології харчування за навчальною програмою продавець продовольчих товарів розряд 1 строком на 3,39 місяці (544 год.). Після закінчення навчання 12.03.2010 р. ОСОБА_3 отримала свідоцтво та їй присвоєно кваліфікацію продавець продовольчих товарів третього розряду. На навчання відповідачки центром зайнятості були витрачено 725,16 грн., а також виплачено їй матеріальну допомогу в сумі 1865,21 грн.

19.03.2010 р. згідно направлення на працевлаштування №070109113000100 ОСОБА_3 була направлена для працевлаштування в Ужгородську філію ТОВ “Сільпо-55” на посаду продавець продовольчих товарів, однак 08.04.2010 року відповідачка повернула направлення, з відміткою “за станом здоровя не можу іти на стажировку, так як там потрібно працювати по 12 годин на ногах”, проте без відмітки роботодавця.

Відповідно до листа-відповіді ТОВ “Сільпо-55” №187 від 14.05.2010 року, направлення на працевлаштування №070109113000100 від 19.03.2010 року у товаристві не відзначалось, а тому 27.04.2010 року ними був надісланий лист ОСОБА_3 про добровільне повернення коштів отриманих нею на профнавчання та матеріальної допомоги за період навчання в сумі 2590,37 грн. Оскільки коштів відповідачка не повернула вони змушені звернутись до суду.

В судовому засіданні представник позивача Ужгородського міського центру зайнятості Скочиляс Г.М. позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити, стягнути з ОСОБА_3 на рахунок Закарпатського обласного центру зайнятості кошти, які були витрачені на її профнавчання в сумі 725,16 грн., на рахунок Ужгородського міського центру зайнятості виплачену їй матеріальну допомогу за період навчання в сумі 1865,21 грн., а також понесені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили та пояснили, що 31.03.2010 року за направленням Ужгородського міського центру зайнятості на працевлаштування №070109113000100 від 19.03.2010 року ОСОБА_3 пропрацювала в магазині ТОВ “Сільпо-55”, що знаходиться по вул.Швабській, 3 в м.Ужгороді, з 8 год. по 20 год., як стажувальник, однак трудової книжки їй не заповняли, оплату за цей день роботи не проведено. Наступного дня, у звязку із поганим самопочуттям вона звернулась до лікарів, якими встановлений діагноз “гіпертонічний криз”, в період з 01.04.2010 р. по 06.04.2010 року знаходилась на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні Ужгородської ЦМКЛ. Згідно висновків лікарів за станом здоровя ОСОБА_3 може працювати на роботі без фізичного навантаження та без нічної роботи, а тому 08.04.2010 р. останньою було повернуто направлення на працевлаштування до центру зайнятості. На направленні, за вказівкою інспектора Годинки Л., нею було зазначено “за станом здоровя не можу іти на стажировку, так як там потрібно працювати по 12 годин на ногах”. В задоволенні позову просили відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідачку та її представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав:

30 листопада 2009 року між Ужгородським міським центром зайнятості та ОСОБА_3 був укладений договір №070109113000100 на професійне навчання за професією “продавець продовольчих товарів” (а.с.7-8), за умовами якого остання була направлена на перепідготовку в Ужгородське вище професійне училище торгівлі та технології харчування за навчальною програмою продавець продовольчих товарів розряд 1 строком на 3,39 місяці (544 год.), з метою сприяння подальшого працевлаштування.

Згідно п.2.2.2 Договору Центр зобовязався виплачувати щомісяця згідно з законодавством матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації (за умови збереження права на її одержання).

12 березня 2010 р. ОСОБА_3 отримала свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації серії 12СВ №240104, та присвоєно їй кваліфікацію продавець продовольчих товарів третього розряду.

З матеріалів справи вбачається, 19.03.2010 р. згідно направлення на працевлаштування №070109113000100 ОСОБА_3 була направлена для працевлаштування в Ужгородську філію ТОВ “Сільпо-55” на посаду продавець продовольчих товарів. 08.04.2010 року відповідачка повернула направлення, з відміткою “за станом здоровя не можу іти на стажировку, так як там потрібно працювати по 12 годин на ногах”, проте без відмітки роботодавця (а.с.16).

З метою перевірки даного факту Ужгородським міським центром зайнятості 14.05.2010 року було надіслано запит до ТОВ “Сільпо-55” про результати співбесіди представником кадрової служби товариства з гр. ОСОБА_3 щодо можливостей працевлаштування на вакантне робоче місце “продавця продовольчих товарів” у період з 19.03.2010 р. по 31.03.2010 р.

Згідно листа-відповіді ТОВ “Сільпо-55” №187 від 14.05.2010 року направлення на працевлаштування ОСОБА_3 №070109113000100 від 19.03.2010 року у товаристві не відзначалось.

ОСОБА_3 стверджує, що 31.03.2010 року за направленням на працевлаштування віна відпрацювала повний робочий день в магазині ТОВ “Сільпо-55”, що знаходиться по вул.Швабській, 3 в м.Ужгороді, як стажувальник.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 показала, що 30.11.2009 р. вона разом з ОСОБА_3 працювала на стелажному відділі магазині ТОВ “Сільпо-55”, що знаходиться по вул.Швабській, 3 в м.Ужгороді.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу

Разом з тим, твердження відповідачки ОСОБА_3 та пояснення свідка не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

З акту перевірки ТДПІ в Закарпатської області №07-13-025/0589 від 31.05.2010 року, проведеної за заявою ОСОБА_3 щодо її працевлаштування, слідує, що при проведення зустрічної перевірки ТОВ “Сільпо-55”, що наказів про прийом на роботу ОСОБА_3 та її звільнення, табелів обліку використання робочого часу, штатних розписів за березень 2010 року та особових карток працівників, а також листа директора ОСОБА_6 від 25.05.2010 р. №192 заявниця ОСОБА_3 в ТОВ “Сільпо-55” з приводу працевлаштування не зверталась, заяву про прийняття на роботу не писала.

Даний факт також підтверджується і дослідженими в судовому засіданні табелями обліку використання робочого часу працівників ТОВ “Сільпо-55” в період березень квітень 2010 р. та розрахунковими відомостями за відповідний період.

В ході проведеної прокуратурою міста Ужгорода перевірки встановлено, що ОСОБА_3 зверталась до керуючого магазином за адресою м.Ужгород, вул.Швабська, 3 ОСОБА_7 для працевлаштування на роботу. Остання ознайомила відповідачку з умовами праці, її функціональними обовязками, після чого направила до відділу кадрів ТОВ “Сільпо-55” для прийняття рішення про співпрацю та оформлення документів на прийом на роботу.

Опитана в ході перевірки директор ТОВ “Сільпо-55” ОСОБА_8, у функціональні обовязки якої входить вирішення всіх питань діяльності філії, затвердження штатного розкладу філії, прийняття та звільнення працівників та ін. пояснила, що гр. ОСОБА_3 на підприємство з приводу працевлаштування не зверталась (а.с.59-60).

Дані обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 відмовилась працювати за набутою професією (спеціальністю).

У відповідності до положень ст.36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” у разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

Пунктом 28 Порядку надання матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №308 у разі припинення професійного навчання за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за набутою професією (спеціальністю) з осіб стягується загальна сума витрат на професійне навчання, включаючи суму виплаченої матеріальної допомоги у період професійного навчання, витрат на проїзд до місця навчання і назад (включаючи щоденні), витрат на проживання та витрат, пов'язаних з попереднім медичним та наркологічним оглядом відповідно до законодавства.

Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Судом встановлено, що за період навчання з 01.12.2009 р. по 12.03.2010 р. Ужгородським міським центром зайнятості ОСОБА_3 було виплачено матеріальну допомогу в сумі 1865,21 грн., а також за її навчання Закарпатським обласним центром зайнятості витрачено кошти ФЗДССВБ в сумі 725,16 грн., що стверджується листом від 23.04.2010 р. №692-44 (а.с.15), а також не заперечила в судовому засіданні і сама відповідачка.

Письмова вимога-претензія позивача №551 від 27.04.2010 р. щодо повернення коштів витрачених на навчання ОСОБА_3 залишена без задоволення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що з ОСОБА_3 слід стягнути витрачені центром зайнятості на її навчання кошти в розмірі 2590,37 грн., з яких: на рахунок Закарпатського ОЦЗ кошти, витрачені на профнавчання в сумі 725,16 грн., на рахунок Ужгородського МЦЗ виплачену їй матеріальну допомогу за період навчання в сумі 1865,21 грн.

У відповідності до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача понесені ним і документально підтверджені витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а також на користь держави державне мито в розмірі 51 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5 ,14, 60, 88, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд,

Р І Ш И В :

Позовну заяву - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на рахунок Закарпатського обласного центру зайнятості (р/р 37172400001300, код 02771546, ГУДКУ в Закарпатській області, МФО 812016) кошти, які були витрачені на її профнавчання в сумі 725,16 грн..

Стягнути з ОСОБА_3 на рахунок Ужгородського міського центру зайнятості (р/р 37177000000052, код 20448369, ГУДКУ в Закарпатській області, МФО 812016) виплачену їй матеріальну допомогу за період навчання в сумі 1865,21 грн., а також понесені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави державне мито в розмірі 51 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Микуляк П.П.