Рішення № 17487925, 22.07.2011, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 2-4291/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2011 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі :

головуючого судді Рогозіна С.В.,

при секретарі Кулик Т.М.

з участю позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом»про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом»про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. В позовній заяві позивач вказує на те, що вона з 01 червня 2010 року працювала на посаді фахівця приймальної комісії та на 0,5 ставки посадового окладу референта за суміщенням посад у Рівненському інституті Міжрегіональної академії управління персоналом (Накази №22/06-1-К та 22/06-2-К).

Наказом від 21.01.2011 року № 05/01-К виданим Рівненським інститутом Міжрегіональної академії управління персоналом її було звільнено із займаної посади фахівця приймальної комісії та 0,5 ставки посадового окладу референта за суміщенням посад з 03 лютого 2011 року, за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України).

Належна їй заробітна плата була нарахована відповідачем, але не була фактично перерахована на її картковий рахунок.

Факти невиплати відповідачем позивачу заробітної плати і порушення вимог КЗпП України підтверджені результатами перевірки, проведеної 14 лютого 2011 року Територіальною державною інспекцією праці у Рівненській області. Керівника РІ МАУП було зобов'язано усунути у місячний термін виявлені порушення, також 14.02.2011 року дані проведеної перевірки було направлено до прокуратури м. Рівне для вирішення питання про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності.

Отже, вищевказані дії (бездіяльність) Відповідача є незаконними, оскільки відповідно до ч. 1 статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України.

08.02.2011 року відповідачем була надіслана довідка із зазначенням заборгованості по заробітній платі, відповідно до якого станом на 08.02.2001 року заборгованість Відповідача переді нею по заробітній платі становить 7248 (сім тисяч двісті сорок вісім) грн. 79 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки на протязі семи місяців їй не виплачувалася заробітна плата, це значно ускладнило її життя. Вона була змушена позичати кошти, на що вимагалися значні додаткові зусилля для організації власного життя. Вона зазнала значних моральних страждань, були втрачені нормальні життєві зв'язки. Витрачаючи гроші на дорогу на роботу і нічого не заробляючи вона не мала змоги жити на достатньому життєвому рівні (хоча право на достатній життєвий рівень передбачене ст. 48 Конституції України, і включає в себе право на достатнє харчування, одяг, житло). Саме невиплата заробітної плати стала основною причиною її звільнення, що порушило весь її звичний життєвий ритм. В результаті значного нервового потрясіння, пов'язаного зі звільненням з роботи, а також тривалого емоційного стресу, який був викликаний багатомісячною невиплатою заробітної плати, вона змушена була звертатися до лікарів. Зокрема, їй були поставлені діагнози «фіброаденома», дифузне випадіння волосся. Стан її здоров'я значно погіршився, а грошей на ліки не було, адже зароблених та нарахованих грошей їй не виплачували. Розмір завданої їй моральної шкоди оцінює у 10000 (десять тисяч) гривень.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просить стягнути з Міжрегіональної академії управління персоналом 7248 (сім тисяч двісті сорок вісім) грн. 79 коп. нарахованих, але не виплачених сум, належних їй при звільненні з роботи, 10000 (десять тисяч) грн. моральної шкоди та стягнути з Міжрегіональної академії управління на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 03.02.2011 року по день фактичного розрахунку(або по день постановлення рішення судом).

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча повідомлявся про час і місце судового засідання належним чином. До початку розгляду справи по суті подав заперечення в якому вказує, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що Рівненський інститут Міжрегіональної академії управління персоналом є структурним підрозділом Міжрегіональна академія управління персоналом - є, приватним вищим навчальним закладом, який не отримує жодних дотацій з бюджету, та кошти які надходять на рахунки Академії, це переважно кошти, які сплачують студенти за навчання.

Таким чином, фонд заробітної плати напряму залежить від коштів, які надходять від студентів в якості оплати за навчання, однак контингент студентів не завжди вчасно сплачує кошти, внаслідок чого утворюється заборгованість по виплаті заробітної плати працівникам.

Відповідач вважає, що оскільки надходження коштів безпосередньо залежить від кількості студентського контингенту та регулярності сплати ними коштів за навчання, то виникнення заборгованості по виплаті заробітної плати відбувається не з його вини та в його діях не має умислу.

Стосовно моральної компенсації, яку просить позивач із посиланням в позовній заяві на поставлені їй діагнози («фіброаденома», дифузійне випадіння волосся), то відповідач вважає, що дана інформація є неправдивою, оскільки під час роботи в РІ МАУП позивачка не скаржилась на стан здоров'я, та схожого роду документів за місцем роботи не надавала.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідач переконаний, що оскільки виникнення заборгованості по виплаті заробітної плати відбувається не з його вини та в його діях не має умислу; в позовній заяві відсутнє належне обґрунтування вини відповідача. Просить відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення позивача, вивчивши всі обставини справи, всебічно, повно та обєктивно дослідивши докази, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 01 червня 2010 року, на підставі наказів № 22/06-1-К від 01.06.2010 року та № 22/06-2-К від 01.06.2011 року, працювала на посаді фахівця приймальної комісії та на 0,5 ставки посадового окладу референта за суміщенням посад у Рівненському інституті Міжрегіональної академії управління персоналом.

Наказом від 21.01.2011 року № 05/01-К, виданим Рівненським інститутом Міжрегіональної академії управління персоналом, її було звільнено із займаної посади фахівця приймальної комісії та 0,5 ставки посадового окладу референта за суміщенням посад з 03 лютого 2011 року, за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України). Належна їй заробітна плата була нарахована, але не була фактично виплачена.

Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно статті 97 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Згідно ст. 24 Закону України „Про оплату праці” заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Згідно статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно статті 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, трудове законодавство України встановлює основним пріоритетом захисту трудових прав працівників першочерговість виплат заробітної плати незалежно від фінансового стану підприємства та від здійснення інших платежів та їх черговості, тому факт невиплати заробітної плати ОСОБА_2 при звільненні, суд розцінює, як порушення Конституції України, Кодексу законів про працю України та порушення Закону України „Про оплату праці”.

Крім того, згідно листа Територіальної державної інспекції праці у Рівненській області від 10.03.2011 року № 17-07/355 вбачається, що Територіальною державною інспекцією праці у Рівненській області проводилися перевірки РІ МАУП по зверненню ОСОБА_2 про що складався акт перевірки, актом встановлено порушення трудового законодавства з боку РІ МАУП, в порушення ст. 116 КЗпП України в день звільнення не проведений повний розрахунок із звільненим працівником ОСОБА_2

Але враховуючи те, що на момент прийняття рішення суду, РІ МАУП повністю розрахувався із ОСОБА_2 по невиплаченій заробітній платі, суд вважає, що немає правових підстав для задоволення позову та стягнення на користь ОСОБА_2 невиплаченої заробітної плати.

Згідно довідки РІ МАУП від 08.02.2011 року № 21\02 середня заробітна плата ОСОБА_2 за два останні повні місяці її роботи перед звільненням становила 1122,98 гривень, середньоденна заробітна плата становила 53,48 гривень.

Крім того, з пояснень ОСОБА_2, судом встановлено, що після звільнення 03 лютого 2011 року вона була безробітною і влаштувалася на роботу з 28.02.2011 року на фірму «ОСКО».

Згідно п. 32 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.92 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», оскільки згідно зі ст.235 КЗпП оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

При присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348).

За таких обставин суд вважає, що з ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом»підлягає стягненню на корить ОСОБА_2 заборгованість за час вимушеного прогулу до моменту її працевлаштування, в сумі 855,60 гривень.

Стосовно позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 10000 гривень, суд вважає їх недоведеними, оскільки ОСОБА_2 в позовній заяві не навела доказів в підтвердження існування причинного звязку між наявними у неї хворобами «фіброаденомою», дифузійним випадінням волосся та невчасної невиплати їй заробітної плати.

Крім того, суд вважає доведеними заперечення представника відповідача про відсутність умислу зі сторони ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом»у невчасній виплаті заробітної плати працівникам товариства та наявності тяжкого фінансового стану учбового закладу.

Згідно ч. 3 статті 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного, у відповідності до ст. 43 Конституції України, ст. 97. 116, 117, Кодексу законів про працю України, ст. 24 Закону України „Про оплату праці”, ст. ст. 10, 60, 88, 130, 212, 213, 215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом»про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - задоволити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» (35000, м. Київ, вул. Фрометівська, код ЄДРПОУ 00127522) на користь ОСОБА_2 855,60 (вісімсот пятдесят пять гривень, 60 коп.) гривень оплати за час вимушеного прогулу. В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом»(35000, м. Київ, вул. Фрометівська, код ЄДРПОУ 00127522) на користь місцевого бюджету судовий збір в розмірі 8,50 (вісім гривень 50 коп.) грн. та на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 20 / двадцять/ грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27.07.2011 року.

Суддя Рівненського

міського суду Рогозін С.В.