Постанова № 17479245, 19.07.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2011 р. Справа № 5004/383/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. , суддя Петухов М.Г. при секретарі Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 29.12.2010р. №42 (присутнього в судовому засіданні 12.07.2011р.)

від відповідача: ОСОБА_2. - представника за довіреністю від 09.06.2011р., Варинюка В.С. - сільського голови Старогутівської сільської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Старогутівської сільської ради, с.Стара Гута Старовижівського району Волинської області

на рішення господарського суду Волинської області

від 26.04.11 р. у справі № 5004/383/11

за позовом Старовижівського районного споживчого товариства, смт.Стара Вижівка Старовижівського району Волинської області

до Старогутівської сільської ради, с.Стара Гута Старовижівського району Волинської області

про визнання недійсним рішення №35/5 від 28.04.2010р.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 12.07.2011р. оголошувалась перерва до 19.07.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 26.04.2011р. у справі №5004/383/11 задоволено позов Старовижівського районного споживчого товариства до Старогутівської сільської ради про визнання недійсним рішення №35/5 від 28.04.2010р.

Визнано недійсним рішення Старогутівської сільської ради №35/5 від 28.04.2010р. "Про прийняття об"єктів соціальної інфраструктури будівель торгових закладів ТзОВ "Старогутівське" у комунальну власність територіальної громади Старогутівської сільської ради".

Стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- судом не враховано, що знаходження майна на балансі підприємства не є безспірною ознакою його права власності, оскільки баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобовязань на конкретну дату;

- суд безпідставно взяв до уваги постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2009р., оскільки предметом спору було рішення сільської ради №25/6 від 23.12.2008р., а не №35/5 від 28.04.2010р.;

- на сесії Старогутівської сільської ради 28.04.2010р. прийнято рішення №35/5 «Про прийняття обєктів соціальної інфраструктури будівель торгових закладів ТзОВ «Старогутівське» у комунальну власність територіальної громади Старогутівської сільської ради», на підставі якого відповідач звертався до Ковельської філії КПВОБТІ про оформлення права власності на вказані в рішенні будівлі торгових закладів за територіальною громадою с.Стара Гута;

- суд дійшов помилкового висновку, що рішення Старогутівської сільської ради №35/5 від 28.04.2010р. «Про прийняття обєктів соціальної інфраструктури будівель торгових закладів ТзОВ «Старогутівське» у комунальну власність територіальної громади Старогутівської сільської ради» прийняте з порушенням приписів ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки відповідно до ч.2 ст.60 цього Закону підставою для набуття права власності є передача територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб"єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Позивач у письмовому відзиві №55 від 10.06.2011р. заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вказавши, що передані в комунальну власність обєкти нерухомості магазин-бар по вул.Л.Українки, 41, магазин по вул.Зеленій, 1 в с.Стара Гута та магазин по вул.Шевченка, 2 в с.Сукачі, не були власністю КСП ім.Чапаєва, а також ТзОВ «Старогутівське», яке ніби-то здійснило передачу неналежного йому майна у комунальну власність.

Представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали, вважають рішення суду першої інстанції від 26.04.2011р. незаконним та необґрунтованим, у звязку з чим просить його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 26.04.2011р. є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого судового акту, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2010р. на 5 скликанні Старогутівської сільської ради прийнято рішення №34/7 «Про згоду на прийняття обєктів соціальної інфраструктури будівель торгових закладів ТзОВ «Старогутівське» у комунальну власність територіальної громади Старогутівської сільської ради», а саме: магазин-бар по вул.Л.Українки, 41, с.Стара Гута, магазин по вул.Зелена, 1, с.Стара Гута, магазин по вул.Шевченка, 2, с.Сукачі (а.с.18 т.1, а.с.35 т.2).

Рішенням загальних зборів співвласників майнових паїв ТзОВ «Старогутівське» від 28.03.2010р. №4/3 вирішено передати до комунальної власності Старогутівської сільської ради будівлі торгових закладів: магазин-бар по вул.Л.Українки, 41, с.Стара Гута, магазин по вул.Зелена, 1, с.Стара Гута, магазин по вул.Шевченка, 2, с.Сукачі (а.с. 17 т.1, а.с.36 т.2).

Рішенням Старогутівської сільської ради від 28.04.2010. №35/5 вирішено, зокрема, прийняти у комунальну власність територіальної громади Старогутівської сільської ради об'єкти соціальної інфраструктури будівлі торгових закладів, а саме: магазин-бар по вул. Л. Українки, 41, с. Стара Гута та магазин по вул. Зелена, 1 в с. Стара Гута, магазин по вул. Шевченка, 2 в с. Сукачі та оформити право власності на дані торгові обєкти (а.с.14 т.1, а.с.42 т.2).

Рішенням від 28.04.2010р. №35/4 затверджено акти приймання-передачі зазначених торгових закладів (а.с.20-26 т.1. а.с.38-41).

На підставі рішення Старогутівської сільської ради від 28.04.2010р. № 35/5 КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» здійснило реєстрацію права власності на вказане вище нерухоме майно, власником яких зазначено територіальну громаду с.Стара Гута в особі Старогутівської сільської ради (а.с.27-32).

Вважаючи, що рішення Старогутівської сільської ради від 28.04.2010р. №35/5 «Про прийняття обєктів соціальної інфраструктури - будівель торгових закладів ТзОВ «Старогутівське» у комунальну власність територіальної громади Старогутівської сільської ради» прийняте з порушенням норм чинного законодавства, Старовижівське райспоживтовариство звернулося до господарського суду Волинської області з позовом про визнання його недійсним (а.с.3-8).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що рішення №35/5 від 28.04.2010р. прийняте з порушенням, зокрема, приписів ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно якої підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими субєктами права власності, а також майнових прав створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом, проте передані в комунальну власність обєкти нерухомості магазин-бар по вул.Л.Українки, 41, магазин по вул.Зеленій, 1 в с.Стара Гута та магазин по вул.Шевченка, 2 в с.Сукачі, не були власністю КСП ім.Чапаєва, а також ТзОВ «Старогутівське», яке ніби-то здійснило передачу неналежного йому майна у комунальну власність.

Позивач також зазначає, що спірні обєкти нерухомості не відносяться до обєктів соціальної інфраструктури, перелік яких визначено Рекомендаціями щодо здійснення безоплатної передачі недержавними сільськогосподарськими підприємствами обєктів соціальної інфраструктури у комунальну власність (затверджених наказом Міністерства аграрної політики України, Міністерством фінансів України, Міністерством економіки України, Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України, Фондом державного майна України №37-20-13/2846 від 07.04.2000р.).

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Волинської області від 26.04.2011р. позов задоволено - визнано недійсним рішення Старогутівської сільської ради від 28.04.2010р. №35/5.

Рішення мотивовано, зокрема, тим, що за ч.2 ст35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, відповідачем не представлено належних та допустимих доказів, що підтверджують правомірність набуття права власності на оспорювані обєкти територіальною громадою с.Стара Гута в особі Старогутівської сільської ради, та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2009р. визнано недійсним рішення Старогутівської сільської ради «Про оформлення права власності» на спірні обєкти.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Спосіб захисту цивільних прав та інтересів особа обирає при зверненні з позовною заявою до суду.

Як передбачено ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обґрунтовуючи позов про визнання недійсним рішення Старогутівської сільської ради №35/5 від 28.04.2010р. "Про прийняття обєктів соціальної інфраструктури будівель торгових закладів ТзОВ "Старогутівське" у комунальну власність територіальної громади Старогутівської сільської ради", посилаючись на ст.14, ст.19 Конституції України, п.10 ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.111 ГК України, ст.9 Закону України "Про споживчу кооперацію", рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Центральної спілки споживчих товариств України про офіційне тлумачення положень пункту 1 ст.9, пункту 1 ст.10 Закону України "Про споживчу кооперацію", ч.4 ст.37 Закону України "Про кооперацію", ст.328 ЦК України, ст.ст.60,77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", позивач зазначає, що оскарженим рішенням за відповідачем визнано право власності на об"єкти нерухомого майна, отже має місце спір про право, який виник між юридичними особами.

Крім того, вказує, що об"єктом передачі до комунальної власності має бути об"єкт, віднесений до категорії соціальної інфраструктури, житлового фонду, незавершеного будівництва, об"єктів соціальної інфраструктури, інженерні комунікації, призначені для обслуговування цих об"єктів, та зазначені об"єкти мають бути власністю суб"єктів, які здійснюють безоплатну передачу об"єктів у комунальну власність.

На думку позивача, передані у комунальну власність згідно оспореного рішення об"єкти нерухомості: магазин-бар по вул.Л.Українки, 41, села Стара Гута та магазин по вул.Зеленій, 1 в с.Стара Гута, магазин по вул.Шевченка, 2 в с.Сукачі не були власністю ні КСП ім.Чапаєва, ні ТзОВ "Старогутівське", яке здійснило передачу неналежного йому майна в комунальну власність.

Дійсно, в матеріалах справи наявні акти прийняття-передачі нерухомого майна №1, 2, 3 від 23.04.2010р., затверджені рішенням Старогутівської сільської ради від 28.04.2010р. №35/4, згідно яких ТзОВ "Старогутівське" передало у комунальну власність об"єкти: будівлю приміщення магазину-бару, розташованого у с.Стара Гута по вул.Л.Українки, 41, введеного в експлуатацію згідно акту приймання в експлуатацію державною комісією закінченого будівництва від 25.09.1992р., затвердженого Розпорядженням Представника Президента України у Старовижівському районі №282 від 31.12.1992р. (т.1, а.с.21-22, т.2, а.с.39); будівлю торгового закладу - магазину по вул.Зеленій, 1 в с.Стара Гута, введеного в експлуатацію згідно акту приймання в експлуатацію державною комісією закінченого будівництва від 01.12.1989р., затвердженого рішенням Старовижівського райвиконкому №181 від 01.12.1989р. (т.1, а.с.23-24, т.2, а.с.40); будівлю магазину по вул.Шевченка, 2 в с.Сукачі, введеного в експлуатацію 1967 року (т.1, а.с.25-26, т.2, а.с.41).

Таким чином, оспорюючи право власності ТзОВ "Старогутівське", на об"єкти, зазначені в оспореному рішенні, на момент їх передачі до комунальної власності, позивач, як вбачається із змісту позовної заяви, вважає себе їх власником.

Однак, всупереч ст.33 ГПК України, позивачем не доведено належними та допустимими доказами його право власності на об"єкти нерухомості, прийняті у комунальну власність територіальної громади Старогутівської сільської ради від ТзОВ "Старогутівське" згідно оспореного рішення відповідача від 28.04.2010р. №35/5.

Рішенням господарського суду Волинської області від 31.08.2009р. у справі №2/33-11 Старовижівській районній спілці споживчих товариств відмовлено у позові до Старогутівської сільської ради про визнання права власності на приміщення магазину-бару по вул.Л.Українки, 41 у с.Стара Гута та на магазин по вул.Зеленій, 1 того ж населеного пункту та про визнання недійсним рішення ради №25/6 від 23.12.2008р. з посиланням на те, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безпірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобовязань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Акти робочих комісій про готовність закінченого будівництвом приміщення для предявлення державній приймальній комісії від 30.09.1971р. та вересня 1992р. не можуть слугувати доказом про належність обєктів нерухомості (магазинів) Старовижівській РССТ, оскільки закінчені будівництвом та підготовлені до експлуатації згідно із затвердженим проектом обєкти предявляються замовником (забудовником) та підрядником для прийняття їх в експлуатацію державним приймальним комісіям. Однак, хто був забудовником даних магазинів, доказів про передачу цих обєктів Старовижівській РССТ (на той час) та інших документів, які б свідчили про належність магазинів на праві власності позивачу, останній не подав суду, ствердивши в судовому засіданні, що їх немає в наявності.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2009р. (т.1, а.с.133-134) рішення господарського суду Волинської області від 31.08.2009р. у справі №2/33-11 в частині відмови у позові Старовижівській РССТ про визнання права власності на нерухоме майно у с.Стара Гута (магазин-бар та магазин, відповідно, по вул.Лесі Українки, 41 та по вул.Зеленій, 1) залишене без змін та скасоване в частині відмови у позові про визнання недійсним рішення Старогутівської сільської ради №25/6 від 23.12.2008р. "Про оформлення права власності" з прийняттям нового рішення - про задоволення позову.

При цьому, слід зазначити, що суд першої інстанції, мотивуючи оскаржене рішення у справі №5004/383/11, зіславшись на ч.2 ст.35 ГПК України, безпідставно взяв до уваги висновки суду, зроблені у постанові від 19.10.2009р. у справі №2/33-11 Львівського апеляційного господарського суду стосовного того, що Старогутівською сільською радою не представлено належних та допустимих доказів, що підтверджують правомірність набуття права власності на оспорювані об"єкти територіальною громадою с.Стара Гута в особі Старогутівської сільської ради, та взяв до уваги, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2009р. визнано недійсним рішення Старогутівської сільської ради "Про оформлення права власності" від 23.12.2008р. №25/6, оскільки такий висновок у справі №2/33-11 суд зробив, досліджуючи правомірність прийняття Старогутівською сільською радою рішення від 23.12.2008р. №25/6 та документи, на підставі яких це рішення прийняте.

У справі №5004/383/11 позивач оспорює рішення відповідача від 28.04.2010р. №35/5, яке прийняте після 19.10.2009р., тобто після прийняття постанови Львівським апеляційним господарським судом у справі №2/33-11, та на підставі документів, які не могли бути предметом дослідження у вказаній справі, оскільки датовані 2010 роком.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В силу ст.21 ЦК України підставами визнання незаконним та скасування акта індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування, є невідповідність його вимогам цивільного законодавства, проте, обов"язковою умовою визнання його недійсним є порушення у зв"язку з прийняттям такого акта прав та законних інтересів позивача.

У п.2 Роз"яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (із змінами та доповненнями) зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Як свідчать матеріали справи, позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували його право власності на спірне майно, яке значиться в оспореному рішенні, тобто Старовижівське РСТ не довело факт порушення його права Старогутівською сільською радою у зв"язку з прийняттям рішення від 28.04.2010р. №35/5 "Про прийняття обєктів соціальної інфраструктури будівель торгових закладів ТзОВ "Старогутівське" у комунальну власність територіальної громади Старогутівської сільської ради".

Згідно п.п.1, 3 ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Старогутівської сільської ради підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Волинської області від 26.04.2011р. - скасуванню, з прийняттям нового рішення - про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Старогутівської сільської ради, с.Стара Гута Старовижівського району Волинської області задовольнити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 26.04.2011р. у справі №5004/383/11 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

3. Стягнути із Старовижівського районного споживчого товариства (смт.Стара Вижівка Волинської області, вул.Незалежності, 48, код ЄДРПОУ 01743341) на користь Старогутівської сільської ради (Волинська обл., Старовижівський район, с.Стара Гута, вул.Лесі Українки, 45, код 04332905) 42 грн. 50 коп. витрат з держмита за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити господарському суду Волинської області.

5. Справу №5004/383/11 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Віддрук. 4 прим.:

1 до справи,

2,3 сторонам,

4 в наряд.