Рішення № 17478415, 03.08.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" серпня 2011 р.Справа № 9/17-2324-2011 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Крим Вино"; До відповідача:

1) Приватне акціонерне товариство "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД";

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВИЙ РЕЗЕРВ";

про визнання недійсними договору поруки та стягнення 10000грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача(ПАТ "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД"): ОСОБА_1. (за довіреністю);

Від відповідача (ТОВ "ФІНАНСОВИЙ РЕЗЕРВ"): не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 14.06.2011 р. за вх. №1767/2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Крим Вино" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" (далі Відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВИЙ РЕЗЕРВ" (далі Відповідач 2) про визнання недійсними договору поруки та стягнення 10 000грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає. У судовому засіданні від 29.07.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Крим Вино" надало заяву про зміну підстави позову та збільшення позовних вимог.

Відповідач 1 у судових засіданнях проти позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на підстави викладені у відзиві, наданому в судовому засіданні.

Відповідач 2 у судових засіданнях проти позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на усні пояснення. Відповідач 2 відзив на позов не надав.

По справі у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва, починаючи з 29.07.2011р. по 03.08.2011р. о 15 год. 10 хв.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

10 листопада 2010 року було укладено договір поставки №62/ПА/30-10 між Одеською філією Закритого акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Крим Вино".

У відповідності з договором, Постачальник передає Покупцю у власність алкогольні напої, а Покупець приймає і оплачує товар на умовах, викладених у Договорі.

11 листопада 2010 року між Закритим акціонерним товариством "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВИЙ РЕЗЕРВ" було укладено договір поруки, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВИЙ РЕЗЕРВ" на добровільній основі бере на себе зобовязання солідарно відповідати перед Закритим акціонерним товариством "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" при порушенні зобовязань Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Крим Вино", які випливають з умов договору №б2/ПА/30-10 від 10 листопада 2010 року, але не більше 1 000,00 грн. (п. п. 1.2.; 2.1; 2.2. договору поруки). Закрите акціонерне товариство "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД", для приведення назви підприємства у відповідність з вимогами норм чинного законодавства, змінило назву на Приватне акціонерне товариство "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД".

Позивач стверджує, що договір Поруки від 11 листопада 2010 року укладений з порушеннями вимог ст. 511 Цивільного кодексу України, оскільки договір укладено без згоди боржника, що є обовязковим.

З позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Крим Вино" випливає, що Приватне акціонерне товариство "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" не мало права укладати договір поруки, так як діяв в порушення п. 12.1 договору поставки з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Крим Вино" у відповідність до якого сторони зобовязуються зберігати конфіденційну інформацію щодо договору та не розголошувати дану інформацію без попередньої письмової згоди іншої сторони. Станом на 11 листопада 2010 року Приватне акціонерне товариство "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" товар згідно вищезазначеного договору не поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Крим Вино".

Таким чином, на момент укладення договору поруки від 11 листопада 2010 року у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Крим Вино" були відсутні зобовязання перед Приватним акціонерним товариством "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД", а нормами чинного законодавства не передбачено, що порукою можуть забезпечуватись зобовязання, які виникають в майбутньому.

Виходячи з вищенаведеного, позивач просить суд визнати договір Поруки від 11.11.2010 року, що укладений між Приватним акціонерним товариством "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВИЙ РЕЗЕРВ" недійсним, а також стягнути із відповідачів солідарно 10000,00 грн.

28.07.2011 року за вх. №24719/2011 представник Приватного акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" надав до суду письмовий відзив на позов, відповідно до якого вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Крим Вино" не визнає та вважає, що позов задоволенню не підлягає.

29.07.2011 року за вх. №24891/2011 позивач направив суду заяву про зміну підстав позову та збільшення позовних вимог, пояснюючи наступне.

Договір поруки являє собою спосіб забезпечення виконання зобовязання, який укладається із залученням третьої особи поручителя, до основного зобовязання, яке виникло між боржником та кредитором.

За загальними правилами, тягар пошуку поручителя лягає на боржника. Боржник, котрий знайшов поручителя, отримує від нього згоду про те, що він поручається за ним перед кредитором.

З уточнень позивача випливає, що Приватне акціонерне товариство "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВИЙ РЕЗЕРВ", у звязку з укладенням 11.11.2010 року договору поруки, завдали збитки та моральну шкоду Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Крим Вино" в розмірі 50000,00 грн.

02.08.2011 року за вх. №2555/2011 представник позивача надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з неможливістю прийняти участь у судовому засіданні 03.08.2011 року.

Судом, надане Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Крим Вино", клопотання було розглянуто та відмовлено у його задоволенні, виходячи з наступного.

Позивач, у заявленому клопотанні від 02.08.2011 року, стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Крим Вино" не може забезпечити явку представника при розгляді справи у Господарському суді Одеської області, так як прийматиме участь у Вищому господарському суді України 02.08.2011 року, що не співпадає з датою слухання справи 03.08.2011 року у Господарському суді Одеської області, тому таким чином не перешкоджає належну присутність представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Крим Вино" по справі № 9/17-2000-2011.

Процесуальний строк розгляду справи № 9/17-2000-2011 закінчується 14.08.2011 року, а в судовому засіданні від 03.08.2011 року представник відповідача проти продовження строку розгляду справи заперечував.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Досліджуючи матеріали справи, оцінюючи докази, що представлені сторонами, та їх пояснення, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 р. N 11 "Про судове рішення" звертається увага на те, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При постановлені рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 28 і 29 ЦПК України про їх належність і допустимість. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

За змістом ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. 1 Закону України „Про судоустрій України”, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 55 Конституції України, ст. 6 Закону України „Про судоустрій України” гарантовано право кожному захищати свої права та інтереси у суді.

Згідно ст. ст. 1, 2 ГПК України, право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації та інші юридичні особи у випадку порушення їх прав чи охоронюваних законом інтересів, а господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Як вище встановлено господарським судом, 11 листопада 2010 року між Закритим акціонерним товариством "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" в особі Одеської філії ЗАТ "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" в м. Одесі та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВИЙ РЕЗЕРВ" був укладений договір поруки, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВИЙ РЕЗЕРВ" на добровільних підставах взяло на себе зобов'язання солідарно відповідати перед Закритим акціонерним товариством "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" у випадку порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Крим Вино" зобов'язань, що виникають із умов договору № 62/ПА/30-10 від 10 листопада 2010 р., але не більше 1 000,00 грн. (п. п. 1.2., 2.1. 2.2. договору поруки).

Основною підставою для визнання договору поруки недійсним позивач вказує неповідомлення його сторонами договору його про існування такого договору.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Як випливає із ст. 553 ЦК України, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Договір поруки не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь-яких прав та обов'язків боржника. Він зазвичай лише здійснює підготовчі дії до укладення договору поруки, підшукуючи поручителя і одержуючи його згоду.

Згода боржника на укладення договору поруки не вимагається.

Ст. 559 ЦК України встановлені випадки припинення поруки, а саме: порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Стосовно вимоги про визнання недійсним договору поруки, то господарським судом встановлено, що відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Ст. 203 ЦК встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Стосовно твердження позивача, що Приватне акціонерне товариство "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" розголосило конфіденційну інформацію, то Закон України, від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ "Про інформацію", із змінами та доповненнями, визначає два види інформації з обмеженим доступом - конфіденційну і таємну.

Відповідно до ст. 30 Закону № 2657, конфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов. Громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту.

Що стосується порушення відповідачами норм чинного законодавства, відносно укладення договору поруки Приватного акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" з Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВИЙ РЕЗЕРВ", що завдали збитки та моральну шкоду Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Крим Вино" в розмірі спочатку 10000,00 грн., а потім 50000,00 грн., що не знайшло свого відображення та письмового підтвердження жодними доказами, так як спірний договір поруки було вчинено не з метою передачі інформації, а з метою забезпечення основного зобов'язання, як це передбачає Цивільний кодекс України, а тому вимога стягнення 50 000,00 грн. є абсолютно необгрунтованою.

Відповідно до підпункту а), в) п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”№ 7-93 від21.01.1993 р. розмір державного мита складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1 500 (25 500 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із заяв майнового характеру.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Крим Вино" при подачі письмових уточнень про збільшення суми позову не надано жодних письмових доказів доплати державного мита у розмірі 398,00 грн.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі, як не обґрунтовані, не підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Позивача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Крим Вино" до Приватного акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНОРОБНИЙ ЗАВОД" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВИЙ РЕЗЕРВ" про визнання недійсними договору поруки та стягнення 50000 грн. відмовити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Крим Вино" (98433, Автономна Республіка Крим, Бахчисарайський район, село Віліне, вул. Леніна, 128, код ЄДРПОУ 36551352) на користь Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, р/р31114095700008, Банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ - 23213460) 398,00 грн. державного мита.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 04 серпня 2011 року.