Рішення № 17477869, 20.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.11 Справа № 5015/3094/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я., за участю представника позивача ОСОБА_1., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Данило Галицький”, м. Винники до Товариства з обмеженою відповідальністю “Егма”, с. Гряда про стягнення 78188 грн. 37 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Данило Галицький”, м. Винники звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Егма”, с. Гряда про стягнення 78188 грн. 37 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 09.06.2011 р. призначив розгляд справи на 20.06.2011 р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 04.07.2011 р., 20.07.2011 р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак відповідач свої зобовязання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість за товар становила 62180 грн. 00 коп. У звязку з порушенням строків оплати вартості товару, відповідачу нараховано пеню в сумі 8050 грн. 18 коп., 3% річних в сумі 1553 грн. 65 коп., інфляційні втрати в сумі 6404 грн. 54 коп.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 09.06.2011 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану в позовній заяві та по місцезнаходженню відповідача, внесеному в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику розяснено права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 20.07.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 25.07.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

1 квітня 2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки продукції №37.

За цим договором продавець (позивач) зобовязувався передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець (відповідач) зобовязувався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу по видаткових накладних №550 від 25.05.2010 р., №552 від 01.06.2010 р., №571 від 04.06.2010 р., №596 від 09.06.2010 р., №621 від 15.06.2010 р., №628 від 17.06.2010 р., №782 від 27.07.2010 р. (оригінали видаткових накладних оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 114096 грн. 00 коп.

Пунктом 3.1. договору поставки продукції №37 від 01.04.2010 р. передбачено, що покупець здійснює оплату за поставлений продавцем товар протягом 30 календарних днів з моменту поставки.

Оплата за товар відповідачем у строки, встановлені договором, була проведена частково, у звязку з чим позивач 20.02.2011 р. надіслав відповідачу претензію за вих. №145, в якій вимагав оплатити заборгованість в розмірі 62150 грн. 00 коп. до 22.12.2010 р. Відповідач вказану претензію залишив без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника сторони, відповідач свої зобовязання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар належним чином не виконав, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 62180 грн. 00 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 7.4. договору поставки продукції №37 від 01.04.2010 р. за несвоєчасний розрахунок за товар, з порушенням п. 5.3. даного договору, покупець виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від вартості поставленого та неоплаченого покупцем товару.

Позивачем за період з 01.08.2010 р. по 31.05.2011 р. нараховано 8050 грн. 18 коп. пені.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобовязання мало бути виконано.

Судом перевірено правильність розрахунку суми пені та встановлено, що з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України розмір пені повинен становити 5013 грн. 58 коп.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано 3% річних в сумі 1553 грн. 65 коп., інфляційні втрати в сумі 6404 грн. 54 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 62180 грн. 00 коп. основного боргу, 5013 грн. 58 коп. пені, 1553 грн. 65 коп. 3% річних, 6404 грн. 54 коп. інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 551, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 233 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Егма”, с. Гряда, Жовківський район, Львівська область (ідентифікаційний код 33572605) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Данило Галицький”, м. Львів-Винники, вул. Шевченка, 1Д (ідентифікаційний код 32800960) 62180 грн. 00 коп. основного боргу, 5013 грн. 58 коп. пені, 1553 грн. 65 коп. 3% річних, 6404 грн. 54 коп. інфляційних втрат, 751 грн. 46 коп. державного мита, 226 грн. 81 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.