Рішення № 17476484, 03.08.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.07.11р.Справа № 25/5005/6442/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод шампанських вин", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біомаш", м. Дніпропетровськ

про стягнення 5 280 579,12 грн.

Суддя Чередко А.Є.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. б/н від 06.05.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2 - дов. б/н від 14.01.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за договором № 192/11-07-ТО від 26.11.2007р. у розмірі 2397331,00 грн.; штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого у строк товару у сумі 167813,17 грн.; штраф у розмірі 5% від вартості товару, від приймання якого відмовився позивач, у сумі 119866,55 грн.; суму, на яку збільшилась заборгованість за договором з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 152523,91 грн.; 3% річних від простроченої суми виконання грошових зобов'язань за договором у розмірі 45713,49 грн.; суму неодержаного прибутку (втраченої вигоди) у розмірі 2397331,00 грн., а всього - 5280 579,12 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на не виконання відповідачем своїх зобовязань щодо своєчасної поставки оплаченого позивачем обладнання за договором № 192/11-07-ТО від 26.11.2007р., внаслідок чого позивач відмовився від договору та має право на стягнення сплаченої відповідачу вартості обладнання з урахуванням індексу інфляції та річних, нарахованих штрафних санкцій за прострочку поставки обладнання, а також збитків у вигляді втраченої вигоди, розмір яких становить суму орендної плати, яку позивач мав одержати від оренди обладнання. В якості правових підстав задоволення позову позивач наводить ст.ст. 193, 198, 216, 218, 224, 225, 230-232, 265 ГК України, ст.ст. 525-527, 530, 610-612, 624 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що позивачем не доведено належними доказами відмови від поставки обладнання за договором № 192/11-07-ТО від 26.11.2007р. Так, 01.04.2011р. між сторонами була укладена додаткова угода до договору, якою сторони змінили найменування обладнання, яке відповідач був зобовязаний поставити та строк поставки такого обладнання. У червні 2011р. відповідач виконав свої зобовязання з поставки погодженого сторонами обладнання, а решту має поставити до кінця 2011р., оскільки позивач звернувся до відповідача з листом про заміну раніше узгодженого до поставки обладнання. Отже, у позивача відсутні на час розгляду справи підстави вимагати повернення сплачених коштів та штрафних санкцій. Безпідставними є і вимоги позивача про стягнення збитків, оскільки умови договору передбачають не лише постачання обладнання, але і його монтаж та пуско-налагоджувальні роботи, тобто до їх завершення позивач не мав можливості укладати договори оренди з іншими особами.

Також, відповідачем заявлено клопотання про зупинення розгляду справи та направлення її до прокуратури Дніпропетровської області для проведення перевірки обставин укладання позивачем попереднього договору оренди обладнання з ТОВ „Інкерманський завод марочних вин” № 01/09/2010 від 01.09.2010р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2007 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір № 192/11-07-ТО (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1., якого Відповідач зобов'язався поставляти Позивачу у визначений Договором строк обладнання (надалі - Товар) згідно специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору) (надалі - Специфікація), а Позивач - приймати Товар та здійснювати його оплату згідно умов Договору.

Відповідно до пункту 1.2. Договору, Відповідач зобов'язався виконати, а Позивач прийняти і оплатити роботи з монтажу та пуску-налаштуванню Товару.

Згідно з пунктом 2.2. Договору, загальна сума Договору на момент його підписання складає 14309758,06 грн., що еквівалентно 1875923,00 Євро. У випадку зміни курсу гривні до Євро проводиться перерахунок сплачуваної суми за курсом НБУ + 2% на дату перерахунку грошових коштів.

Відповідно до пункту 4.3. Договору, оплата здійснюється у три етапи: перші 40% вартості Товару оплачується протягом 7 банківських днів з моменту підписання Договору, наступні 40% - протягом 3 банківських днів з моменту отримання Позивачем оригіналу листа-повідомлення Відповідача про готовність Товару до відвантаження, останні 20% - протягом 7 банківських днів з моменту завершення пусконалаштувальних робіт та підписання акта вводу Товару в експлуатацію.

На виконання умов Договору Позивачем 27.11.2007 року здійснено оплату перших 40% вартості Товару, а у період з 17.04.2008 року по 06.09.2010 року - достроково інших 60% вартості Товару. Отже, всупереч умовам Договору Позивачем здійснювалася оплата вартості Товару на власний розсуд без встановлених Договором підстав для здійснення платежів.

Відповідно до пунктів 5.1.-5.3. Договору, поставка Товару здійснюється у строки, встановлені графіком поставок (Додаток № 2 до Договору) (надалі - Графік поставок), на умовах DDР-Україна, м. Севастополь, вул. Маліновського, 20, згідно Інкотермс-2000.

Пунктом 3 Графіка поставок встановлено, що Відповідач зобовязаний поставити Товар, передбачений пунктами 1-5 Специфікації до 25.05.2008 року. Вартість даного Товару на момент підписання Договору встановлена у Специфікації у загальній сумі 2397331,00 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується Відповідачем, у строк до 25.05.2008 року Товар, визначений у пунктах 1-5 Специфікації, Позивачу поставлений не був.

У звязку з цим, як зазначає Позивач, ним було за допомогою факсимільного звязку направлено Відповідачу 07.09.2010 року листа за № 4311 про відмову від приймання Товару з 21.09.2010 року та висунуто вимогу щодо повернення грошових коштів, сплачених за такий Товар.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Між тим, належних та допустимих доказів на підтвердження направлення Відповідачу листа від 07.09.2010 року за № 4311 Позивачем не надано, а Відповідач заперечує одержання ним зазначеного листа. Так, з реквізитів копії вищенаведеного листа не вбачається, що цей лист було направлено саме Відповідачу (не доведено приналежності вказаного телефонного номеру Відповідачу).

При цьому, суд також враховує, що інше листування за Договором, зокрема у 2001 році між сторонами відбувалося шляхом здійснення поштових відправлень, що підтверджується відповідними поштовими документами, або шляхом вручення листів нарочно.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично продовжувалися відносини з виконання Договору і у 2011р.

Так, 28.03.2011 року Позивач надав Відповідачу лист за вих. № 6, в якому у звязку із замінами у номенклатурі поставки Товару просив направити в його адресу дати поставки обладнання з урахуванням додаткової комплектації.

01.04.2011р. між сторонами було укладено додаткову угоду до Договору, якою сторони змінили позицію № 1 у Додатку № 1 до Договору на інше обладнання та встановили строк постачання цього обладнання до закінчення строку дії договору, тобто до 31.12.2011р. (п. 13.11 Договору).

13.05.2011р. Позивач надав Відповідачу лист за № 13/05/11, згідно з яким відмовився від прийняття Товару, встановленого Договором. Лист аналогічного змісту Позивачем було направлено Відповідачу і від 20.05.2011р., що підтверджується відповідним поштовим описом вкладення і поштовим чеком від 23.05.2011р.

24 травня 2011 року Відповідачем був направлений лист на ім'я директора ТОВ «Дніпропетров ський завод шампанських вин»за вих. № 71/1 в якому було вказано дату поставки Товару.

03 червня 2011 року Відповідач передав Позивачу Товар, передбачений п. 1 додаткової угоди від 01.04.2011р. до Договору, загальною вартістю 1322227,75грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 03.06.2011р. № 25 та довіреністю на одержання ТМЦ № 03 від 02.06.2011р.

Після цього Позивачем було надано Відповідачу листа від 17 червня 2011 року за вих. № 1706, згідно з яким Позивач у звязку із відсутністю необхідності в постачанні скребкового теплообмінника запропонував Відповідачу замінити цей теплообмінних іншим обладнанням, а номенклатуру обладнання, строк поставки та вартість додатково узгодити до 01.07.2011р. Вартість обладнання яке просить замінити Позивач складає 579 729,18 грн. відповідно з Додатком № 1 до Договору.

У відповідь на лист від 17.06.2011р. № 1706 Відповідачем 24.06.2011р. направлено Позивачу листа за № 88 про згоду на заміну обладнання та необхідність одержання конкретних пропозицій щодо такої заміни.

Як вбачається з матеріалів справи, на час розгляду справи Відповідачем було поставлено Позивачу за Договором Товар на загальну суму 15089544,89грн. В той-же час Позивачем сплачено Відповідачу за Договором 15828679,60грн.

Таким чином, Відповідачем не поставлено Позивачу Товару за Договором на суму 739134,71грн., що також підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 24.06.2011р.

Не поставлення Товару на вищезазначену суму обумовлено заміною номенклатури Товару (холодильної установки) додатковою угодою від 01.04.2011р. до Договору та направленням Позивачем Відповідачу листа від 17.06.2011р. № 1706 про заміну скребкового теплообмінника, конкретної номенклатури, вартості та строку поставки якого сторонами на час розгляду справи не узгоджено. Вимог же щодо повернення сплачених коштів у сумі 739134,71грн. у звязку із відсутністю необхідності в поставці раніше погодженого сторонами Товару, Позивачем, а ні до предявлення позову у суді, а ні під час розгляду справи Відповідачу не заявлялося.

Отже, позовні вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача суму боргу внаслідок відмови від прийняття у вересні 2010р. Товару у розмірі 2397331,00 грн., що становить вартість оплаченого але не поставленого на той час Товару є безпідставними та не підлягають задоволенню.

При цьому, суд враховує, що вищенаведена сума заявлена Позивачем до стягнення саме через його відмову від прийняття Товару у звязку із прострочкою поставки у вересні 2010р., тобто за даними Позивача борг виник з 24.09.2011р., але наведені обставини відмови Позивача від одержання Товару у вересні 2010р. належними доказами останнім не доведені та спростовуються іншими матеріалами справи.

Відповідно до вищенаведеного та ст. 625 ЦК України не підлягають задоволенню і позовні вимоги Позивача в частині стягнення нарахованих на суму боргу у розмірі 2397331,00 грн. інфляційних втрат у розмірі 152523,91грн. за період з жовтня 2010р. по квітень 2011р. та 3% річних у розмірі 45713,49 грн. за період з 24.09.2010р. по 13.05.2011р.

Доводи ж Позивача щодо відсутності згоди загальних зборів учасників ТОВ "Дніпропетровський завод шампанських вин" на укладення додаткової угоди від 01.04.2011р. до Договору судом відхиляються з огляду на приписи ст.ст. 204, 629, 653, 654 ЦК України.

Також, необґрунтованими є твердження Позивача щодо того, що внаслідок укладення між сторонами додаткової угоди між сторонами не було змінено строку поставки Товару за Договором.

Так, згідно з п. 1 додаткової угоди було змінено номенклатуру Товару, визначеного п. 1 Специфікації № 1 до Договору та встановлено новий строк його поставки. В свою чергу згідно з п. 3 Графіку поставок до Договору постачання Товару, визначеного у пунктах 1-5 Специфікації № 1 до Договору здійснюється в один термін, що свідчить про належність комплектуючих за підпунктами 2-4 Специфікації № 1 саме до холодильної установки за п. 1 Специфікації № 1. Внаслідок заміни додатковою угодою раніше визначеної холодильної установки на іншу, строк поставки належних до неї комплектуючих, також є зміненим відповідно до ст. 188 ЦК України.

Вищенаведене, також підтверджується тим, що Позивач листом від 17.06.2011р. № 1706, який відповідає вимогам п. 13.4. Договору, запропонував замінити узгоджений у п. 2 Специфікації № 1 скребковий теплообмінник, вартістю 579729,18грн. на інше обладнання.

У будь-якому випадку, враховуючи не доведеність Позивачем відмови від прийняття Товару за Договором у вересні 2010р., доводи Позивача щодо порушення строків поставки Товару, визначеного підпунктами 2-4 Специфікації № 1 до Договору не впливають юридичну оцінку обставин справи та не є достатньою підставою для задоволення позовних вимог Позивача у справі.

Відсутні у суду і правові підстави для задоволення позовних вимог Позивача в частині стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 7% від вартості непоставленого у строк товару у сумі 167813,17 грн. та штрафу у розмірі 5% від вартості товару, від приймання якого відмовився позивач у сумі 119866,55 грн.

Так, згідно з п.п. 9.2.1. Договору, у випадку прострочення поставки Товару більш як на 20 календарних днів Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого у строк Товару. Покупець, також вправі відмовитися від приймання і оплати такого Товару. Якщо Товар, від приймання і оплати якого відмовився Позивач було оплачено - Відповідач протягом 2 банківських днів з моменту такої відмови зобов'язаний повернути Позивачеві грошові кошти, сплачені за такий Товар, а також додатково сплатити штраф у розмірі 5% від вартості Товару, від приймання і оплати якого відмовився Позивач.

Отже, Договором передбачені різний розмір штрафів (7% та 5%) в залежності від відмови чи ні Покупця від прийняття Товару, які в розумінні п.п. 9.2.1. Договору не підлягають одночасному застосуванню. У противному випадку має місце повторне притягнення до цивільної відповідальності за одне й теж саме порушення, що суперечить основним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України.

Окрім цього, передбачені п.п. 9.2.1. Договору штрафи є оперативно-господарськими (штрафними) санкціями в розумінні ст. 230 ГК України.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше на встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідач, згідно з Графіком поставок до Договору зобовязаний був поставити Товар до 25.05.2008р. Позивачем же нараховані штрафні санкції та предявлені відповідні позовні вимоги у суді лише у травні 2011р. та після зміни сторонами строків поставки Товару за Договором додатковою угодою від 01.04.2011р.

Безпідставними є і позовні вимоги Позивача щодо стягнення в Відповідача збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) у розмірі 2397331,00 грн.

В обґрунтування заподіяння йому збитків Позивач надав попередній договір оренди обладнання № 01/09/2010, укладений 01.09.2010р. Позивачем з ТОВ „Інкерманський завод марочних вин”.

Даний попередній договір оренди передбачав укладення у строк до 20.09.2010 року основного договору оренди обладнання, передбаченого позиціями № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 Специфікації до Договору, яке повинно на момент його укладення належати ТОВ «ДЗШВ»у на праві власності, на строк три роки із щомісячною виплатою орендної плати у розмірі 66592,53 грн. за один місяць.

Згідно з п. 3 попереднього договору оренди у випадку не укладення основного договору оренди у строк до 20.09.2010 року зобов'язання сторін щодо його укладення припиняються.

Внаслідок прострочення станом на вересень 2010р. Відповідачем поставки Товару, передбаченого позиціями № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 Специфікації до Договору (додаток № 1 до договору), ТОВ «ДЗШВ»не набуло права власності на Товар та основний договір оренди між Позивачем з ТОВ „Інкерманський завод марочних вин” укладено не було.

Загальний розмір орендної плати на весь строк дії договору оренди, виходячи з розміру щомісячної орендної плати мав складати 2397331,00грн., які Позивачем предявлені до стягнення як заподіяні Відповідачем збитки у вигляді упущеної вигоди.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Згідно з ч. 2 ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ч. 3 ст. 226 ГК України, сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Таким чином, нормами чинного законодавства України, що регулюють правовідносини з відшкодування збитків передбачають, що збитками у вигляді упущеної вигоди є доходи, які особа могла б реально одержати та за умов, що така особа вжила усіх заходів для їх одержання та запобігання виникнення збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, попередній договір оренди було укладено 01.09.2010р., тобто більш ніж через два роки після порушення Відповідачем свого зобовязання по поставці Товару, визначеного п. 3 Графіку поставок до Договору. Позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що саме у вересні 2010р. Відповідач мав здійснити поставку Товару. Отже, у Позивача були відсутні обґрунтовані підстави, в тому числі економічно для укладення 01.09.2010р. попереднього договору оренди обладнання з умовами укладення основного договору до 20.09.2010 року.

З огляду на вищенаведене, слід дійти висновку, що з матеріалів справи не вбачається можливості реального одержання Позивачем доходів внаслідок укладення попереднього договору оренди № 01/09/2010 від 01.09.2010р. та вчинення Позивачем усіх можливих заходів для запобігання виникненню стягуваних збитків. Укладення ж цього договору спрямоване на штучне створення умов для звернення до суду з позовом про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.

Також, суд враховує, що 01.04.2011р. між сторонами було укладено додаткову угоду до Договору, якою було змінено номенклатуру Товару та строк його поставки, а в подальшому Позивач відмовився в поставки частини Товару. Відтак здійснення Позивачем розрахунку збитків, враховуючи увесь строк, на який планувалося укладення договору оренди, та номенклатуру обладнання, яке в подальшому було замінено, є необґрунтованим з точки зору реального одержання доходів внаслідок оренди такого обладнання.

Окрім цього, підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння збитків є правопорушення, яке включає у якості складових елементів: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки, причинний звязок між ними, а також вину особи, що заподіяла збитки.

Терміном “збитки” позначаються наслідки правопорушення, які виражаються у зменшенні майнової сфери потерпілого у результаті порушення належного йому права або блага. Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, яка суперечить правовим нормам. Причинний звязок це відповідний обєктивно існуючий звязок між явищами, при якому одне явище, яке передує, при відповідних умовах породжує, викликає інше явище наступне. Відповідальність за заподіяні протиправною поведінкою збитки виникає при наявності вини особи, що заподіяла збитки.

Як вже вище зазначалось, з матеріалів справи не вбачається реальної можливості Позивачем одержати доходи за договором оренди обладнання у сумі 2397331,00грн., а також причинно-наслідкового звязку між порушенням Відповідачем строків поставки Товару за Договором та не укладенням Позивачем з ТОВ „Інкерманський завод марочних вин” договору оренди обладнання.

Враховуючи усе вищевикладене, позовні вимоги Позивача є безпідставними та неправомірними, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсягу. Судові витрати, сплачені Позивачем за розгляд справи слід віднести на останнього.

Не вбачає суд і достатніх підстав для задоволення клопотання Відповідача про зупинення розгляду справи та направлення її до прокуратури Дніпропетровської області для проведення перевірки обставин укладання позивачем попереднього договору оренди обладнання з ТОВ „Інкерманський завод марочних вин” № 01/09/2010 від 01.09.2010р., виходячи з наступного.

Так, як вбачається з зазначеного договору зі сторони ТОВ „Інкерманський завод марочних вин” його підписано директором Моісейкіним О.М., підпис якого посвідчено печаткою товариства. До справи, також долучено копію нотаріально посвідченої заяви Моісейкіна О.М. щодо власноручного підпису ним попереднього договору оренди обладнання № 01/09/2010 від 01.09.2010р. Відповідач же не позбавлений права самостійно звернутися до правоохоронних органів для перевірки відповідних обставин.

У звязку із відмовою у задоволенні позову та згідно з ст. 68 ГПК України, суд також вважає за необхідне скасувати заходи вжиті до забезпечення позову у даній справі ухвалою суду від 25.05.2011р.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 68, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсягу.

Судові витрати віднести на позивача.

Скасувати заходи вжиті до забезпечення позову у справі № 25/5005/6442/2011 ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2011р.

СуддяА.Є. Чередко

02.08.2011р.