Рішення № 17475979, 02.08.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.08.11р.Справа № 8/5005/9178/2011 За позовом Приватного підприємства "Агро-Стандарт" (м. Дніпропетровськ)

до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Дніпропетровськ) в особі Філії "Томаківський райавтодор" (смт. Томаківка, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором № 101/3 від 01.01.2010р. у загальному розмірі 21 569,13 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - заст. директора (дов. № 1 від 02.08.11р.)

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (дов. № 001554 від 22.06.11р.)

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Агро-Стандарт" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом доДочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Філії "Томаківський райавтодор" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 101/3 від 01.01.2010р. у загальному розмірі 21 569,13 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 19 803,11 грн. - основний борг, 1 370,94 грн. - інфляційні втрати, 395,08 грн. - 3% річних.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № 101/3 від 01.01.2010р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар - запасні частини до автотехніки.

Відповідач у відзиві на позов визнав позовні вимоги позивача частково, а саме в частині наявності основного боргу в сумі 19 803,11 грн., що також підтверджено підписаним останнім актом звірки станом на 29.07.11р. Стосовно стягнення 1 370,94 грн. інфляційних втрат та 395,08 грн. 3% річних, відповідач зазначає, що заборгованість утворилась внаслідок існуючої заборгованості держави в особі Служби автомобільних доріг України у Дніпропетровській області перед відповідачем за виконані роботи з ремонту та утримання автомобільних доріг в Дніпропетровської області, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні вказаних вимог позивача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2010р. між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір № 101/3 (далі-Договір), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець приймає та оплачує товар - запасні частини до автотехніки на умовах, зазначених у Договорі, в асортименті та кількості, згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору. Загальна сума Договору складає 19 803,11 грн.

На виконання умов Договору, позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 19 803,11 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними та довіреностями на отримання цінностей:

- видаткова накладна № РН-156/3 від 08.09.10р. на суму 6 208,42 грн. та довіреність № 43 від 07.09.10р.;

- видаткова накладна № РН-170/3 від 21.09.10р. на суму 2 818,78 грн. та довіреність № 52 від 21.09.10р.;

- видаткова накладна № РН-182/3 від 08.10.10р. на суму 5 208,26 грн. та довіреність № 61 від 07.10.10р.;

- видаткова накладна № РН-192/3 від 19.10.10р. на суму 5 567,65 грн. та довіреність № 63 від 18.10.10р.

Відповідно до п. 4.1. Договору, розрахунок за товар по Договору здійснюється покупцем шляхом оплати на розрахунковий рахунок продавця протягом 15 днів з моменту здачі товару (підписання видаткових накладних) у відповідності з цінами, зазначеними у видаткових накладних.

Вказане зобов'язання було відповідачем порушене, поставлений товар ним оплачений не був, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 19 803,11 грн.

Згідно п. 5.2. Договору, за несвоєчасну оплату товару згідно умов п. 4.1. Договору, покупець несе відповідальність згідно законодавству України.

Отже, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення - 1 370,94 грн., а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі - 395,08 грн.

З огляду на положення п. 4.1. договору, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Доказів виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару у сумі 19 803,11 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував. Крім того, у відзиві на позов визнав наявність заборгованості в сумі 19 803,11 грн., а також підписав акт звірки станом на 29.07.11р., який долучено до матеріалів справи, в якому також визнано наявність вказаного боргу.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 19 803,11 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Крім того, стягненню підлягають також пеня, інфляційні втрати, а також три проценти річних від простроченої суми.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно із п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 19 803,11 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 1 370,94 грн., а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 395,08 грн.

Згідно Рекомендацій ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по 15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Ліга", судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 1 370,94 грн. та 395,08 грн. відповідно слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 24) в особі Філії "Томаківський райавтодор" (53500, Дніпропетровська область, смт. Томаківка, вул. Міжколгоспбудна, 3; код ЄДРПОУ 26235947) на користь Приватного підприємства "Агро-Стандарт" (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Клари Цеткін, 8/2; код ЄДРПОУ 32448449) - 19 803 грн. 11 коп. основного боргу, 1 370 грн. 94 коп. втрат від інфляції, 395 грн. 08 коп. трьох відсотків річних, 215 грн. 69 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяІ.Ю. Дубінін