Рішення № 17475971, 02.08.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.08.11р.

Справа № 8/5005/9171/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніса" (м. Київ)

до Закритого акціонерного товариства "Дніпропетровський завод мінеральних добрив" (м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості на підставі договору про поступку права на вимогу від 12.02.2009р. у загальному розмірі 460 000,00 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніса" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Закритого акціонерного товариства "Дніпропетровський завод мінеральних добрив" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості на підставі договору про поступку права на вимогу від 12.02.2009р. у загальному розмірі 460 000,00 грн.

Сума позову складається з суми основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

12.02.2009р. між ТОВ "Ньюстар-Консалтинг", сторона-1, та позивачем, сторона-2, було укладено договір про поступку права на вимогу, відповідно до якого сторона-1 передає, а сторона-2, відповідно до вимог глави 47 Цивільного кодексу України, приймає на себе право вимоги першого і стає кредитором по договору № 1/5-2008 від 19 серпня 2008 року, укладеним між стороною-1 (первісним кредитором) та Закритим акціонерним товариством "Дніпровський завод мінеральних добрив" (надалі-боржником).

Умовами договору сторони погодили, що за даною угодою сторона-2 одержує право замість сторони-1 відповідно до вимог статті 512 ЦК України, вимагати від боржника належного виконання наступних зобов'язань:

Сплати суми основного боргу у розмірі 2 880 000,00 гривень, сплати витрат на перевезення у розмірі 162 000,00 гривень (п. 2), відповідно до вимог статті 514 ЦК України до сторони-2 переходять права сторони-1 у зобов'язанні і обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав згідно договірних зобов'язань між стороною-1 та ЗАТ "ДЗМД. Заміна сторони-1 здійснюється без згоди боржника, відповідно до положень статті 515 ЦК України.

18.03.2009р. позивач направив, цінним листом, на адресу відповідача лист від 16.03.2009р. та копію угоди про поступку права вимоги, та в порядку статті 518 ЦК України пропонувало надити заперечення, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти.

25.06.2009р. між позивачем та відповідачем, з метою погашення заборгованості по договору про поступку права вимоги, було укладено договір № 11/01/183, відповідно до умов якого відповідач здійснює поставку хімічної продукції, а покупець зобов'язується її прийняти та оплатити.

Згідно з додатком № 1 до договору № 11-01/183 від 25.06.2009р., сторонами погоджено товар - мінеральні добрива, кількість товару - 136 тонн, ціну 408 000 грн.

26.09.2009р. на виконання умов даного договору, відповідачем було виставлено рахунок фактуру на суму 390 000,00 грн. Оскільки поставка здійснювалась у розмірі 130 тонн, тому сума була зменшена.

02.07.2009р. сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого сторонами було погоджено що заборгованість відповідача перед позивачем по договору поступки права вимоги, станом на 06.07.2009р. складає 850 000,00 грн., заборгованість позивача перед відповідачем по договору № 11-01/183 від 25.06.2009р. складає 390 000,00 гри., а тому сальдо на користь позивача станом на 06.07.2009р. складає 460 000,00 грн. (850 000,00 - 460 000 - 390 000,00 грн.). Вказану заборгованість і просить стягнути позивач.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням № 5191700179913, яке повернулося до господарського суду з відміткою про отримання ухвали суду відповідачем.

Про час та місце судового засідання позивача та відповідача повідомлено належним чином з огляду також на наступне.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", зокрема, "за зазначеною адресою не проживає" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

За таких обставин, господарський суд вважає, що позивач та відповідач не скористалися своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

12.02.2009р. між ТОВ "Ньюстар-Консалтинг", сторона-1, та позивачем, сторона-2, було укладено договір про поступку права на вимогу, відповідно до якого сторона-1 передає, а сторона-2, відповідно до вимог глави 47 Цивільного кодексу України, приймає на себе право вимоги першого і стає кредитором по договору № 1/5-2008 від 19 серпня 2008 року, укладеним між стороною-1 (первісним кредитором) та Закритим акціонерним товариством "Дніпровський завод мінеральних добрив" (надалі-боржником).

Умовами договору сторони погодили, що за даною угодою сторона-2 одержує право замість сторони-1 відповідно до вимог статті 512 ЦК України, вимагати від боржника належного виконання наступних зобов'язань:

Сплати суми основного боргу у розмірі 2 880 000,00 гривень, сплати витрат на перевезення у розмірі 162 000,00 гривень (п. 2), відповідно до вимог статті 514 ЦК України до сторони-2 переходять права сторони-1 у зобов'язанні і обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав згідно договірних зобов'язань між стороною-1 та ЗАТ "ДЗМД. Заміна сторони-1 здійснюється без згоди боржника, відповідно до положень статті 515 ЦК України.

18.03.2009р. позивач направив, цінним листом, на адресу відповідача лист від 16.03.2009р. та копію угоди про поступку права вимоги, та в порядку статті 518 ЦК України пропонувало надити заперечення, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти.

25.06.2009р. між позивачем та відповідачем, з метою погашення заборгованості по договору про поступку права вимоги, було укладено договір № 11/01/183, відповідно до умов якого відповідач здійснює поставку хімічної продукції, а покупець зобов'язується її прийняти та оплатити.

Згідно з додатком № 1 до договору № 11-01/183 від 25.06.2009р., сторонами погоджено товар - мінеральні добрива, кількість товару - 136 тонн, ціну 408 000 грн.

26.09.2009р. на виконання умов даного договору, відповідачем було виставлено рахунок фактуру на суму 390 000,00 грн. Оскільки поставка здійснювалась у розмірі 130 тонн, тому сума була зменшена.

02.07.2009р. сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого сторонами було погоджено що заборгованість відповідача перед позивачем по договору поступки права вимоги, станом на 06.07.2009р. складає 850 000,00 грн., заборгованість позивача перед відповідачем по договору № 11-01/183 від 25.06.2009р. складає 390 000,00 гри., а тому сальдо на користь позивача станом на 06.07.2009р. складає 460 000,00 грн. (850 000,00 - 460 000 - 390 000,00 грн.).

01.06.2011р. позивач цінним листом направив на адресу відповідача лист з вимогою протягом 7-ми днів перерахувати на рахунок позивача грошові кошти в сумі 460 000,00 грн., на виконання умов договору про поступку права вимоги.

Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Доказів виконання зобов'язання по оплаті вказаного боргу у сумі 460 000,00 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 460 000,00 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив також з наступного:

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Згідно ст.ст. 512, 514, ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову щодо стягнення заборгованості на підставі договору про поступку права на вимогу від 12.02.2009р. у загальному розмірі 460 000,00 грн. у повному обсязі.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Дніпропетровський завод мінеральних добрив" (51917, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пр-т Аношкіна, 179; код ЄДРПОУ 31980517) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ніса" (03186, м. Київ, Чоколовський бульвар, 13; поштова адреса: 03186, м. Київ-186, а/с № 52; код ЄДРПОУ 25270048) - 460 000 грн. основного боргу, 4 600 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

І.Ю. Дубінін