Рішення № 17474214, 26.07.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.07.11р.Справа № 5005/5081/2011 За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відкритого акціонерного товариства „Криворізький хлібокомбінат №1”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 68 641 грн.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, НОМЕР_1;

ОСОБА_2- представник, довіреність №2943 від 01.12.2009р.;

Від відповідача: не зявився;

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області(далі позивач) звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом у якому просить стягнути з відкритого акціонерного товариства „Криворізький хлібокомбінат №1”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (далі відповідач) суму боргу за поставлену продукцію у розмірі 63 500,00 грн., неустойку (3% річних) у розмірі 1905,00 грн., витрати на юридичну допомогу у розмірі 3000,00 грн., та судові витрати у справі.

Позивач обґрунтовує свої вимоги посиланням на невиконання відповідачем умов сплати за договором поставки №133 від 01.07.2010 р.

З метою забезпечення позову позивач надав заяву від 05.07.2011 р. про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу.

Відповідач надав відзив на позов, відповідно до якого визнав суму основної заборгованості у розмірі 63500,00 грн., та заперечував про нарахування суми неустойки, надав свій розрахунок 3% річних.

Представник відповідача в судове засідання 26.07.2011 р. призначене для розгляду справи не зявився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином .

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялись.

В судовому засіданні 26.07.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши надані докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2010 р. між Фізичною особоюпідприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та відкритим акціонерним товариством „Криворізький хлібокомбінат №1” (покупець) було укладено договір №133 (далі Договір), згідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язався в порядку та на умовах цього договору передати у власність покупця, а покупець прийняти та сплатити за товар (технологічне обладнання, що перебувало у використанні) згідно до специфікації, яка є додатком №1 до договору на загальну суму 100000,00 грн. (без ПДВ).

Сторони узгодили, що постачальник поставляє товар на умовах „франко-завод” в двотижневий строк з моменту підписання сторонами цього договору (згідно до п. 3.1 договору).

Згідно п. 4. 2 договору, товар оплачується покупцем частинами, за загальною ціною товару, протягом 240 днів з моменту передання товару постачальником, шляхом переказу відповідних грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Графік розрахунків між сторонами згідно договору був узгоджений сторонами, як додаток №2 до договору поставки №133 від 01.07.2010 р. (а.с. 22).

Позивач зазначає, що за умовами договору 12.07.2010 р. передав обладнання за видатковою накладною №01 від 12.07.2010 р., станом на 01.03.2011 р. покупець зобовязання за договором не виконав, тому позивач направляв відповідачу претензію на суму 65500,00 грн., але відповіді на претензію або сплату за договором не отримав. Згідно акту звірки розрахунків станом на 01.04.2011 р. заборгованість відповідача складає 63500,00 грн., що стало підставою для звернення позивача по юридичну допомогу та з позовом до господарського суду.

Крім суми заборгованості за поставлену продукцію позивач просить стягнути з відповідача суму неустойки - 3% річних у розмірі 1905,00 грн. та витрати на юридичну допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з наступних підстав.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку, в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

У відповідності із ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ч. 1 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписами статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно до приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

За матеріалами справи, відповідач отримав від позивача товар (обладнання) за умовами договору відповідно до видаткової накладної №01 від 12.07.2010 р. на суму 100 000,00 грн. Факт отримання відповідачем обладнання підтверджено відміткою у графі видаткової накладної „получил” - підписом та печаткою уповноваженого представника відповідача на видатковій накладній №01 від 12.07.2010 р. (а.с. 23). Сторони узгодили Графік розрахунків за договором (додаток №2 до договору поставки), відповідно до якого сплата за умовами договору повинна бути отримана позивачем рівними частинами у розмірі 12500,00 грн. в місяць відповідно до цього графіку. У звязку з порушенням сплати за узгодженим графіком, позивач направляв на адресу відповідача претензію №11/03/01 від 01.03.20121 р. на суму 63500,00 грн., яка була отримана представниками відповідача 09.03.2011 р. (докази знаходяться в матеріалах справи а. с. 19- 21), але позивач відповіді від відповідача не отримав, суму заборгованості відповідач не сплатив. Станом на 01.04.2011 р. заборгованість відповідача за договором не сплачена та складає 63500,00 грн., що підтверджує позивач актом звірки взаєморозрахунків від 01.04.2011 р., що підписаний представниками обох сторін (а.с. 24).

Відповідач визнав заборгованість за отримане обладнання у розмірі 63500,00 грн., але докази виконання договірних зобовязань перед позивачем до суду не надав.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивач вимагає стягнення суми боргу з врахуванням 3% річних в сумі 1905,00 грн., але обгрунтований розрахунок 3 % річних з вказанням періоду їх нарахування до суду не надав.

Суд вважає обгрунтованим контррозрахунок відповідача 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за кожним несплаченим платежем за графіком, за період з 20.09.2010 р. по 12.04.2011 р. у розмірі 602,39 грн. (а.с. 33)

Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, суд вважає що відповідач належним чином не виконав свої, встановлені договором поставки №133 від 01.07.2010 р. майново-господарські зобовязання перед позивачем з оплати обладнання, заборгованість відповідача підтверджена матеріалами справи, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за отриманий товару у розмірі 63500,00 грн., 3% річних за період з 20.09.2010 р. по 12.04.2011 р. у розмірі 602,39 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, решту позовних вимог слід відхилити.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті як за заявою учасника судового процесу (сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов), так і за ініціативою господарського суду. У разі вжиття заходів до забезпечення позову за заявою сторони обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Позивачем у даній справі не подано достатні та належні докази, що підтверджують існування фактичних обставин, з якими повязується вжиття заходів до забезпечення позову, тому суд не має достатньо підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Щодо задоволення витрат на юридичну допомогу у розмірі 3000,00 грн., суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Позивачем, у звязку з розглядом даної справи, були понесені витрати на оплату послуг адвоката, які відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України належать до складу судових витрат. Сплату витрат на юридичну допомогу позивача у розмірі 3 000,00 грн. підтверджує акт виконаних робіт по договору про надання правової допомоги від 08.04.2011 р., що укладено між ФОП ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2, квитанцією від 08.04.2011 р., копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №0663 від 17.05.1996 р. виданого на імя ОСОБА_2. (а.с. 9, 40, 41) Тому, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 3000,00 грн. є обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню. Витрати на оплату послуг адвоката з розмірі 3 000,00 грн. відносяться до судових витрат та не входять до складу позовних вимог за договором.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати повязані з розглядом справи, покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Позивач сплатив державне мито згідно до квитанції АКБ СР «Укрсоцбанк»№5376276 від 11.04.2011 р. за подання позовної заяви до господарського суду у розмірі 686,41 грн., але згідно до п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року № 7-93 “Про державне мито”, державне мито у розмірі 1% від суми задоволених позовних вимог 64102,39 грн. складає суму 641,03 грн.

Враховуючи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі покладаються на відповідача в сумі 641,03 грн. витрат на оплату державного мита, та 231,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, решту судових витрат слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 43, 44, 49, 66, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Криворізький хлібокомбінат №1” (50051, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Вокзальна, 1; код ЄДРПОУ 00381516) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (50093, АДРЕСА_1; ідентифікаційний №НОМЕР_2) суму заборгованості у розмірі 63 500,00 грн. (шістдесят три тисячі пятсот 00 коп.), 3 % річних у розмірі 602,39 грн. (шістсот дві грн. 39 коп.), витрати на юридичну допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.), витрати на державне мито у розмірі 641,03 грн. ( шістсот сорок одна грн. 03 коп.) , витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу 231,30 грн. (двісті тридцять одна грн. 30 коп.).

Решту позовних вимог відхилити.

Видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяЮ.Ю. Первушин Повний текст рішення складено

29.07.2011 р.