Рішення № 17465785, 24.06.2011, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 2-11/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.06.2011 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Карпушина Г.Л., при секретарі Івановій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Петракіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на квартиру та виплату за частку спадкового майна та зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та Хорольської міської ради Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, треті особи Петракіївська сільська рада Хорольського району Полтавської області, ВГІРФО Хорольського РВ УМВС України в Полтавській області, відділ архітектури, містобудування і житлово - комунального господарства Хорольської райдержадміністрації, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся із даним позовом до суду, вказавши, що з 20 липня 1998 року йому на праві приватної спільної часткової власності стала належати 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 Крім того, по 1/3 частині вказаної квартири належало батькам позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 20 липня 1998 року, виданого згідно розпорядження № 249 від 14 липня 1998 року виконавчого комітету Хорольської міської ради.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року померла мати позивача ОСОБА_5 і після її смерті останній згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 жовтня 2008 року отримав спадкове майно у виді 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 тобто став власником 2/3 частин вказаної квартири. ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер батько позивача ОСОБА_5 Згідно заповіту зареєстрованого в Петракіївській сільській раді Хорольського району, ОСОБА_5 все своє майно заповів відповідачам: синові ОСОБА_2 та дочці дружини ОСОБА_3

ОСОБА_1 в позовній заяві просив визнати заповіт ОСОБА_5, зареєстрований Петракіївською сільською радою Хорольського району Полтавської області, не дійсним та нікчемним, визнати за ним право власності на квартиру та стягнути з нього компенсацію за 1/4 частку спадкового майна на користь ОСОБА_2

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та Хорольської міської ради, вказавши, що згідно заповіту, посвідченого 19 березня 2008 року секретарем виконавчого комітету Петракіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області, зареєстрованого в реєстрі за № 238, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті все належне йому майно заповідав в рівних долях їм, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

ІНФОРМАЦІЯ_5 року спадкодавець ОСОБА_5 помер у віці 70 років в місті Хорол Полтавської області, що доводиться копією свідоцтва про його смерть Серія НОМЕР_1

15 жовтня 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до Хорольської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_5, у звязку з чим відкрита спадкова справа за № 524 від 15 жовтня 2008 року, що доводиться довідками вказаної нотаріальної контори від 10.02.2008 року за №.№. 299, 300.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_5 відкрилась спадщина на його спадкове майно, а саме: 1/ 3 частину квартири АДРЕСА_1 та належала йому на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 20 липня 1998 року, виданого Органом приватизації при Хорольській міській Раді, та Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.10.2008 року за № 20647026, виданого Комунальним підприємством «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», Серія НОМЕР_2 Іншим співвласником 2/3 часток вказаної квартири є позивач ОСОБА_1

В уточненій позовній заяві позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прохають суд у задоволенні первісного позову відмовити, їх позов задовольнити та визнати за кожним із них право власності на 1/2 спадкового майна спадкодавця, а саме: 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 та стягнути з позивача понесені ними судові витрати.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та прохав їх задовольнити, зустрічний позов не визнав повністю та прохав в його задоволені відмовити.

Представник позивача ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та прохав їх задовольнити, зустрічний позов не визнав повністю та прохав в його задоволені відмовити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не зявилися, але подали заяву, в якій прохали справу слухати у їх відсутність, зустрічний позов підтримали повністю та прохали його задовольнити. Первісний позов ОСОБА_1 не визнали повністю та прохали в його задоволенні відмовити.

Відповідач Хорольська міська рада Полтавської області в судове засідання свого представника не направили, але подали письмову заяву з проханням справу слухати за відсутності їх представника, при вирішенні справи поклалися на розсуд суду.

Представник відповідача за первісним позовом та третьої особи за зустрічним позовом Петракіївської сільської ради Хорольського району ОСОБА_7 не визнала первісний позов в частині визнання заповіту недійсним, щодо інших вимог сторін поклалася на розсуд суду.

Третя особа СГІРФО Хорольського РВ УМВС України в Полтавській області в судове засідання свого представника не направили, але подали письмову заяву з проханням справу слухати за відсутності їх представника, при вирішенні справи поклалися на розсуд суду.

Третя особа відділ архітектури, містобудування і житлово - комунального господарства Хорольської райдержадміністрації в судове засідання свого представника не направили і заяв з проханням справу слухати в їх відсутність не подавали, хоча вчасно та належним чином були повідомлені про час та місце судового розгляду даної справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту, визнання права власності на квартиру та виплату за частку спадкового майна задоволенню не підлягає, а зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та Хорольської міської ради Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом підлягає задоволенню на підставі наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України «Про нотаріат»(в редакції, яка діяла до змін внесених 01.10.2008 року) у населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 37 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.

Статтею 37 Закону України «Про нотаріат»(в редакції, яка діяла до змін внесених 01.10.2008 року) передбачено, що у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють такі нотаріальні дії:

1) вживають заходів до охорони спадкового майна; 2) накладають та знімають заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна. У населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, окрім дій, передбачених у частині першій цієї статті, вчиняють також такі нотаріальні дії: 1) посвідчують заповіти; 2) посвідчують доручення; 3) засвідчують вірність копій документів і виписок з них; 4) засвідчують справжність підпису на документах. Посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів не мають права оформляти документи, призначені для дії за кордоном.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про нотаріат»(в редакції, яка діяла до змін внесених 01.10.2008 року) нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою будь-якого виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів на всій території України, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 36, 55, 60, 65, 66, 70-73, 85, 93 і 103 цього Закону, та інших випадків, передбачених законодавством України. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. В окремих випадках, коли громадянин не може зявитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

Статтями 1233, 1234, 1247, 1251 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими службовими особами, визначених у законі. Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що заповіт ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року, складений уповноваженою посадовою особою виконавчого комітету Петракіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області, з дотриманням встановленого порядку вчинення нотаріальних дій, у відповідності до вимог Закону України «Про нотаріат»та ст. ст. 1233, 1234, 1247, 1251 ЦК України.

Враховуючи обставини справи та положення наведених вище норм закону, на думку суду, доводи позивача про не дотримання секретарем Петракіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області вимог ст. ст. 1, 37 Закону України «Про нотаріат»оскільки спадкодавець ОСОБА_5, проживаючи у м. Хорол Полтавської області, на території якого є нотаріуси, мав саме там складати заповіт, є необґрунтованими та такими, що сформовані на підставі неправильного розуміння вказаних вище норм закону. Положення ст. 37 Закону України «Про нотаріат»містять лише загальні умови, щодо виникнення у уповноважених посадових осіб органів місцевого самоврядування, прав на вчинення нотаріальних дій, в тому числі і дій повязаних з посвідчення заповіту. Вказані умови секретарем виконавчого комітету Петракіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області порушені не були, оскільки на території Петракіївської сільської ради нотаріус відсутній, а тому остання мала право на вчинення нотаріальних дій передбачених ст. 37 Закону України «Про нотаріат». Не допущено, в даному випадку, порушень норм закону і спадкодавцем ОСОБА_5, оскільки чинне законодавство взагалі не містить будь-яких обмежень щодо місця складання та посвідчення заповіту особами, в залежності від їх місця проживання, залишаючи за останніми право на вільний вибір місця вчинення нотаріальних дій.

Доводи позивача про недотримання при складанні та посвідченні заповіту ОСОБА_5 положень ст.ст. 1, 37 Закону України «Про нотаріат»та п. п. 1, 2 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України»затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 22/5 від 25.08.1994 р., оскільки, зважаючи на відсутність рішення виконавчого комітету Петракіївської сільської ради Хорольського району про покладення на секретаря сільської ради ОСОБА_7 обовязків по вчиненню нотаріальних дій, остання не мала права вчиняти дії по складанню та посвідченню даного заповіту, на думку суду, є також необґрунтованими та такими, що сформовані на підставі неправильного розуміння положень закону.

Редакція «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України»затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 22/5 від 25.08.1994 р., не оновлювалася з 2006 року, а тому є застарілою та такою, що не приведена у відповідність із іншими нормами закону, якими регулюються вказані питання. При цьому навіть за таких обставин положення даного підзаконного акту в цілому відповідають змісту наведених вище норм закону та повинні застосовуватися із врахуванням вимог передбачених Законами України «Про нотаріат»та «Про місцеве самоврядування в Україні».

Виходячи із змісту статей 1, 37 Закону України «Про нотаріат»та ст. 1251 ЦК України, право на вчинення нотаріальних дій мають уповноваженні на те посадові особи відповідного органу місцевого самоврядування. Статтями 12, 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що сільський голова очолює виконавчий комітет відповідної ради, головує на засіданнях і організовує його роботу, підписує рішення виконавчого комітету, здійснює керівництво апаратом виконавчого комітету, видає розпорядження у межах своїх повноважень. Наділення сільського голови зазначеними повноваженнями, дає право останньому своїм розпорядженням вирішувати питання розподілу функціональних обовязків між посадовими особами виконавчого комітету відповідної ради. Відповідно до ч. 4 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» секретар сільської ради може за рішенням ради одночасно здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету відповідної ради. Оскільки рішенням сесії Петракіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області № 4 від 07.04.2006 року передбачено право здійснення секретарем ради ОСОБА_7 одночасно обовязків секретаря виконавчого комітету, остання є посадової особою виконавчого комітету та має право на вчинення нотаріальних дій.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що правочин не може суперечити актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальну настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Статтею 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Враховуючи обставини справи та положення наведених вище норм закону, на думку суду, вимоги позивача, про визнання нікчемним заповіту ОСОБА_5 від 19.03.2008 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Петракіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області та зареєстрованого в реєстрі за № 238, у звязку з недотримання вимог ст. ст. 37, 43 Закону України «Про нотаріат», є безпідставними. Так, оскільки зазначений заповіт, складений у відповідності до вимог Закону України «Про нотаріат»та ст. ст. 1233, 1234, 1247, 1251 ЦК України, на підставі вільного волевиявлення заповідача, особою, яка мала на це право, з дотриманням передбаченої форми та посвідченням, підстав для визнання його недійсним не вбачається.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід справ та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1235 ЦК України передбачено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 355 ЦК України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Відповідно до ст. ст. 356-357 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Беручи до уваги викладені вище положення закону, зроблені вище висновки суду щодо дійсності заповіту, наявність доказів про прийняття відповідачами спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_5, на думку суду, позовні вимоги відповідачів про визнання за кожним із них права власності на 1/2 частину спадкового майна, яким є 1/3 частина квартири АДРЕСА_1, є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Одночасно зазначені обставини є підставою для відмови позивачу у визнанні за ним права власності на частину спадкового майна після померлого ОСОБА_5

Статтею 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Враховуючи обставини справи та положення наведених вище норм закону, на думку суду, доводи позивача про можливість примусового припинення права ОСОБА_2 на частку у спільному майні, а саме: квартирі АДРЕСА_1 відповідно до положень ст. 365 ЦК України, є безпідставними в результаті їх однобічності та не обґрунтованості, а тому не підлягають до задоволення.

Такий висновок суду обґрунтовується наступним: - по-перше, позивачем неправильно визначено, що співвласником зазначеного нерухомого майна є лише відповідач ОСОБА_2, при цьому безпідставно виключивши право ОСОБА_3 на частку в даному спадковому майні; - по-друге, позивачем не правильно визначено частку нерухомого майна, вартість якої йому необхідно сплатити іншим співвласникам майна та у звязку з цим внесено недостатню суму на депозитний рахунок суду, що є обовязковою умовою; - по-третє, позивачем не враховано, що за встановлених судом обставин частка відповідачів у спільному з ним майні є значною, а відповідно до висновку експерта спільне користування майном в разі виникнення відповідних обставин є можливим; - по-четверте, застосування, за вказаних обставин, судом примусового припинення права на частку у спільному майні відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, завдасть останнім істотної шкоди.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Зважаючи на висновки суду щодо вирішення справи, вимоги позивача про стягнення з відповідачів понесених ним судових витрат задоволенню не підлягають, а вимоги відповідачів підлягають задоволенню повністю. На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 214-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Петракіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на квартиру та виплату за частку спадкового майна відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та Хорольської міської ради Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканцем АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканкою АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування судових витрат по оплаті державного мита кошти в сумі 246,86 грн., по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи кошти в сумі 30 грн., по оплаті витрат на правову допомогу кошти в сумі 1500 грн., по оплаті витрат на проведення експертизи 350 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування судових витрат по оплаті державного мита кошти в сумі 246,86 грн., по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи кошти в сумі 30 грн., по оплаті витрат на правову допомогу кошти в сумі 1500 грн., по оплаті витрат на проведення експертизи 350 грн.

Повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 37030 грн, прийняті від останнього на депозитний рахунок ТУ ДСА в Полтавській області (№ 3731300400062 в ГУДКУ у Полтавській області ЄДРПОУ 26304855 МФО 831019) відповідно до ухвали суду від 28.04.2011р., внесення яких підтверджується меморіальним ордером № 16176 від 20.05.2011р.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з моменту його оголошення до апеляційного суду Полтавської області через Хорольський районний, або в порядку передбаченому ч.1 ст. 294 ЦПК України.

Головуючий: