Постанова № 174040, 04.10.2006, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2006 р. Справа № 42/264-06

вх. № 6025/1-42

Суддя господарського суду Харківської області Яризько В.О.

за участю секретаря судового засідання Булавінова Ю.В.

представників сторін :

позивача - Кулеш Л.В. дов.

1-відповідача - Монагарова О.Я. дов.

2-відповідача - не з*явився.

по справі за позовом ДПІ у Комінтернівському районі м. Харків

до ПП "Імпекс" м. Х-в

2-відповідач - ПП "Прокус мастер-прінт" м.Київ

про визнання угоди недійсною

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд визнати угоду, укладену між ПП "Імпекс" та ПП "Прокус мастер - прінт" на підставі договору постачання №3-в від 03.02.03р., недійсною на підставі ст.49 ЦК України, обгрунтовуючи там, що рішенням місцевого суду Святошинського району м. Київа від 11.06.2003р. було визнано недійсними установчі документи ПП "Прокус мастер-принт" з моменту передачи документів, тобто з 30.10.2002 р., а свідоцтво платника податку на додану вартість №36351898, видане 29.10.2002 р.-з 30.10.2002 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про підприємства в Україні" від 27.03.1991 р. № 887-XII, ч. 2 ст. 26 ЦК України підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

При цьому, згідно з п. 1 ст. 9 названого Закону підприємство діє на підставі статуту, який разом з іншими установчими документами подається до реєструючого органу для здійснення процедури державної реєстрації.

Оскільки установчі документи ПП "Фірма «Прокус мастер-принт», в т.ч. і статут, визнані недійсними з моменту передачи документів, тобто з 30.10.2002 р., то навіть здійснення подальшої державної переєстрації не може тягнути за собою настання бажаних для ПП "Прокус мастер-принт" наслідків у вигляді набуття правоздатності.

За таких обставин угода між ПП «Імпекс»,м. Харків та ПП "Прокус мастер-принт",м.Київ була укладена неправоздатною особою - ПП "Прокус мастер-принт", що є порушенням чинного законодавства.

До того ж, засновник ПП "Фірма «Прокус мастер-прінт" Проценко Олександр Сергійович, який пояснив, що у вересні заснував вищевказане підприємство, але 30.10.2002 р. продав його Дідушко І.В. і передав останньому всі документи та печатку даного підприємства.

3 цього часу Проценко О.С. ніяких фінансово-господарських документів , які пов"язані з діяльністю підприємства не підписував, звітність до ДПІ У Святошинському районі м.Києва не подавав, податкові декларації не підписував .

Таким чином, документами ПП "Прокус мастер-прінт", м.Київ скористалася невстановлена особа, яка здійснювала фінансово-господарську діяльність не маючи на це законних підстав.

Згідно з положеннями ст. 29 ЦК України, п. 2 ст. 16 Закону України "Про підприємства в Україні" юридичні особи, до яких відноситься і ПП "Прокус мастер-принт", набувають прав та обов'язків через свої органи, одним з яких і є керівник підприємства.

У той же час наявність факту передачи документів підприємства невстановленій особі, свідчить про те, що угоди з боку ПП "Прокус мастер принт" укладались неповноважною особою, що також є порушенням чинного законодавства.

В зв"язку з тим, що перереєстрації ПП "Прокус мастер-прінт" в державних органах після передачі документів Проценком О.С. Дідушко І.В. не було, засновник невстановлена особа, яка незаконно заволоділа корпоративними правами, тобто передача права власності на вказане підприємство відбулась з порушенням ст. 1, 8 3акона У країни "Про підприємництво" №698-Х1І від 07.02.1991 р., ст.5 ЗУ "Про підприємства в Україні" від 27.03.1991 р.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" зазначено, що до угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.

Згідно ст.49 Цивільного кодексу України, якщо угода укладена з метою, за відомо суперечною інтересам держави та суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Метою, за відомо суперечною інтересам держави та суспільства, яку мала спірна угода, було приховування коштів, отриманих по угоді, від оподаткування, не нарахування та несплата податків за договором постачання № 3-в від 03.02.2003р. Умисел на досягнення вказаної мети був у ПП „Прокус мастер-прінт", що підтверджується незнаходженням за юридичною адресою, неповідомленням про зміну адреси, відсутністю звіту перед податковою службою( останній звіт 05.02.2003 р), оскільки згідно п.7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002р. "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" наявність вказаних відомостей є підтвердженням наявності умислу у приватного підприємства ПП"'Фірма Продсервіс 2".

2-Відповідач до судового засідання не з*явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав. Повістки про виклик до судового засідання, які направлялись на юридичну адресу зазначену в органах реєстрації, повертались з відміткою пошти про відсутність адресата про вказаній адресій. Про зміну своєї адреси 2-відповідач реєструючі органи та суд не повідомляв. За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

1-Відповідач проти позову заперечує повністю, свої заперечення обгрунтовує тим, що у нього з 2-відповідачем були тривалі господарські стосунки, і згідно з ч.4 ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з довідкою Головного управління статистики у м. Києві від 26.05.2006 р. (а.с. 88) в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій України станом на 26.05.2006 р. значиться Приватне підприємство „Прокус мастер -прінт".

На підставі зазначеного, саме лише визнання господарським судом недійсними установчих документів підприємства не є підставою для того, щоб вважати недійсними угоди, укладені таким підприємством з іншими підприємствами до моменту виключення його з державного реєстру (абз. 2 п. 19 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. №02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").

Згідно з п.9.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. N 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

На виконання договору постачання № 3-в від 03.02.2003 р. ПП „Прокус мастер -прінт" постачальник) здійснена поставка ТМЦ на загальну суму 132559,66 грн., що підтверджується видатковою накладною № 15/02 від 11.02.2003 р. (а.с. 26) та свідчить про схвалення угоди юридичною особою - ПП „Прокус мастер -прінт".

Також 1-відповідач вказує на те, що твердження позивача про те, що спірна угода мала за мету приховування коштів, отриманих по угоді, від оподаткування, ненарахування та несплата податків за договором постачання № 3-в від 03.02.2003 р., не відповідає фактичним обставинам, оскільки рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2003 року не встановлено факту порушення податкового законодавства по операціям, здійсненим ПП „Прокус мастер -прінт" та ПП "Імпекс" на підставі договору постачання № 3-в від 03.02.2003 р.

Розрахунок за отримані ТМЦ по договору постачання № 3-в від 03.02.2003 р. здійснено ПП „Імпекс" шляхом заліку взаємної заборгованості на суму 132559,66 грн. На підставі зазначеного, по операціям з ПП "Імпекс" у ПП „Прокус мастер -прінт" виникли не лише валові доходи та податкові зобов'язання з ПДВ пов'язані з продажем товарів ПП "Імпекс", але валові витрати та податковий кредит, пов'язані з придбанням товарів у ПП "Імпекс".

Крім того, позивачем по спірній угоді було донараховано 1-відповідачу податкові зобов*язання, про що були винесені податкові повідомлення-рішення, які постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2006 р. у справі № АС-04/64-06 визнано нечинними.

Виходячи з наведеного, 1-відповідач вважає, що у позивача відсутні підстави для визнання угоди недійсною.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін суд вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.05р. позивач здійснив документальну невиїзну перевірку 1-відповідача за 1 півріччя 2003р. по результатам отриманих відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок, в результаті якої складено акт №512/23-31609994. Даною перевіркою встановлено, що 03.02.03 відповідачі уклали між собою угоду постачання №3-в, на виконання вимог якої 2-відповідач поставив 1-відповідачу технічну продукцію на суму 132559,66грн., в т.ч. ПДВ - 22093,27грн. відповідно до видаткової накладної №15/02 від 11.02.03р. та податкової накладної №15/02 від 11.02.03р.

Також було встановлено, що рішенням місцевого суду Святошинського району м. Київа від 11.06.2003р. було визнано недійсними установчі документи ПП "Прокус мастер-принт" з моменту передачи документів, тобто з 30.10.2002 р., а свідоцтво платника податку на додану вартість №36351898, видане 29.10.2002 р. - з 30.10.2002р.

Як вбачається з даного рішення, гр.Проценко О.С. у вересні 2002р. заснував вищевказане підприємство, але 30.10.02р. він продав його гр.Дідушко І.В., передав останньому усі документи та печатку даного підприємства, факт передачі засвідчено нотаріусом. З того часу, як пояснив Проценко О.С., він ніяких фінансово-господарських документів підприємства та податкову звітність не підписував.

На підставі висновків вказаного акту первірки, позивач донарахував 1-відповідачу податок на прибуток, податок на додану вартість. Висновок про порушення 1-відповідачем чинного податкового законодавства позивач зробив на підставі вищенаведеного рішення місцевого суду Святошинського р-ну м.Києва.

1-Відповідач оскаржив таке донарахування до господарського суду, та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.06р. по справі №АС-04/64-06 позовні вимоги було задоволено та податкові повідомлення-рішення якими було зроблено донарахування податкових зобов*язань визнано нечинними.

Даною постановою суду зазначено, що наявність умислу по угодам, стосовно дійсності яких виник спір, входять до предмету доказування в судовому процесі. Один лише факт визнання статуту підприємства недійсним за рішенням суду, яке вступило в законну силу, без встановлення в судовому процесі обставин щодо стану виконання підприємством конституційного обов*язку сплачувати податки, встановлені законом, за результатами господарської діяльності в цілому та конкретних цивільно-правових угод (правочину), зокрема, не може бути підставою для визнання таких угод недійсними.

Доказом наявності вини сторін у формі умислу може бути лише вирок суду по кримінальній справі, що набрав законної сили, з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Постановою відділу податкової міліції ДПА у Харківській обл. від 29.03.06р. в порушенні кримінальної справи по факту ухилення від сплати податків, зборів і інших обов*язкових платежів в бюджет посадовими особами ПП "Імпекс" по п.2 ст.6 КПК України було відмовлено за відсутністю в їх діях складу злочину.

Також в акті перевірки №512/23-31609994 зазначено, що станом на 01.01.03р. по бухгалтерському обліку 1-відповідача рахувалася дебіторська заборгованість 2-відповідача у сумі 377859,66грн.

2-відповідач розрахувався з 1-відповідачем наступним чином: у січні 2003р. через розрахунковий рахунок у сумі 194300,0грн., у лютому 2003р. через розрахунковий рахунок у сумі 51000,0грн. та шляхом взаємозаліку на суму 132559,66грн.

Наведене свідчить про те, що підприємство 2-відповідача мало відкриті розрахункові рахунки в установах банку та проводило через них розрахунки.

Згідно з п.3.1, 3.2 Постанови Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року N 492 „Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 р. за N 1172/8493 відкриття суб'єкту господарювання йому поточного рахунку здійснюється в такому порядку.

Особи (особа), які (яка) від імені юридичної особи або відокремленого підрозділу відкривають поточний рахунок, мають:

пред'явити паспорт або документ, що його замінює, і документи, що підтверджують їх повноваження. Фізичні особи - резиденти додатково пред'являють документ, виданий відповідним органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їм ідентифікаційного номера платника податків;

подати документи (копії документів, засвідчені в установленому порядку), визначені цією Інструкцією, а саме: свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, установчий документа (статуту / засновницького договору / установчого акта / положення), довідку про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, документ, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової , служби.

На підставі зазначених вище документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію клієнта та осіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком.

Якщо юридична особа не має рахунку в цьому банку, то для відкриття їй поточного рахунку потрібно подати окрім інших документів:

картку із зразками підписів і відбитка печатки, засвідчену нотаріально або організацією, якій клієнт адміністративно підпорядкований, в установленому порядку. До картки включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України або установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів.

Згідно з п.145 Наказу Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року N 18/5 „Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", який діяв на той період „при засвідченні зразків підписів посадових осіб підприємств, установ, організацій на картках, що подаються до Національного банку України, комерційних банків (в т. ч. Ощадного банку України, інших комерційних банків різних видів і форм власності) з метою відкриття рахунків, нотаріус перевіряє правоздатність юридичної особи, справжність підписів посадових осіб та їх повноваження на право підпису."

Таким чином в установі банку мається картка із зразками підписів і відбитки печатки 2-відповідача, що завірені нотаріально. Але даний факт ні позивачем, ні в судовому процесі Святошинського місцевого суду м.Києва, який проводився по справі за позовом ДПІ у Святошинському р-ні м.Харкова, не з*ясовувався, тобто не були належним чином перевірені свідчення засновника ПП "Прокус мастер-прінт" Проценко О.С. стосовно не ведення ним господарської діяльності свого підприємства. Також не була встановлена особа Дідушко І.В., якому, зі слів Проценко О.С., останній передав всі документи, та не перевірена причетність Дідушко І.В. до ведення господарської діяльності ПП "Прокус мастер-прінт".

Оскільки розрахунок між контрагентами здійснювався через розрахунковий рахунок, тобто в безготівковій формі, то ця операція була прозора для оподаткування та нагляду з боку контролюючих органів, і ні за яких обставин не могла бути прихованою від останніх.

Також , як вбачається із матеріалів справи, останню податкову декларацію з ПДВ ПП "Прокус мастер-прінт" надав до ДПІ 05.02.03р. за січень 2003р. за підписом Проценко О.С. Нульові показники в такій декларації можуть свідчити про відсутність податкових зобов*язань такого платника податків перед бюджетом в результаті співпадання суми податкових зобов*язань з ПДВ з сумою податкового кредиту з ПДВ, або про укриття об*єкту оподаткування, але такі факти ні позивачем, ні ДПІ у Соломенському р-ні м.Києва та Соломенським судом не з*ясовувались, тому не можуть вважатися встановленими та доведеними.

Перевірка податковим органом Відповідача-2 у 2002р.-2003р. щодо дотримання податкового законодавства не проводилась, а отже позивачем не доведено порушення податкового законодавства з боку Відповідача-2.

Відповідно до ч.4 ст.91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Позивачем не надано доказів того, що Відповідач-2 був виключений з реєстру не тільки на час укладання та виконання спірної угоди, а і на час розгляду даної справи.

На підставі наведеного, а також в зв*язку з тим, що Проценко О.С. не було проведено перереєстрацію його підприємства на Дідушко І.В. у встановленому порядку, у суду виникає сумнів щодо його твердження стосовно його непричетності до ведення господарської діяльності його підприємства. як зазначено в судовому рішенні.

Таким чином, суд не приймає твердження позивача стосовно відсутності у Відповідача-2 цивільної правоздатності та цивільної дієздатності юридичної особи, оскільки оскільки воно не підтверджене матеріалами справи, та таких доказів судом не встановлено.

Наведене підтверджується і судовою практикою Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі по справі №А-42/434-04 від 20.06.06р. та свідчить, що сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру. Необхідним в такому випадку є наявність обставин в підтвердження того, що сторони укладаючи угоду порушували публічний порядок у сфері сплати податків та інших обов*язкових платежів. Обов*язок доведення того, що контрагенти по спірним угодам ухилялися від сплати податків покладено на податкові органи.

На підставі начеденого суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 86, 94, 160- 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Постанова в повному обсязі складена 09.10.2006р.

Суддя Яризько В.О.