Постанова № 1739859, 27.02.2008, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 27.02.2008 № 17/264

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого: Кондес Л.О.

 суддів:

 при секретарі:

 За участю представників:

 від позивача - ОСОБА_1 - за дорученням,

 від відповідача - Тидень М.Ю. - за дорученням,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "КС"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 29.11.2007

 у справі № 17/264  

 за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2

 до ТОВ "КС"

 про стягнення 169 881,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся з позовом до Господарського суду м.Києва про стягнення 169 881,43 грн. заборгованості на підставі Договору оренди автотранспорту №28/4-1 від 28.04.2004, в том числі 121 590,25 грн. основного боргу, збитків від інфляції в розмірі 30 500,58 грн., 3% річних в розмірі 8 032,97 грн., пеню в розмірі 9 757,63 грн. згідно розрахунку.

05.10.2007 позивач подав клопотання про зміну підстав позову, яким просив стягнути суму заборгованості на підставі договору про надання послуг, який був укладений між сторонами в усній формі та уточнив суму боргу, а саме уточнив суми стягнення інфляційних витрат, 3% річних та пені і просив стягнути з відповідача загальну суму 154 872,59 грн. заборгованості.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 29.11.2007 позов СПД ОСОБА_2 до ТОВ „КС” про стягнення 169 881,43 грн. задоволено частково.

Присуджено стягнути з ТОВ „КС” на користь СПД ОСОБА_2 121 590,25 грн. основного боргу, 1 215,90 грн. - державного мита та 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ „КС” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та припинити провадження у справі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення Господарського суду м.Києва від 29.11.2007 у справі №17/264 прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її доводів, вважає рішення законним і обґрунтованим, просить залишити рішення Господарського суду м.Києва від 29.11.2007 без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до акта про надання транспортних послуг від 31.05.2004, а актів виконаних робіт від 02.08.2004 за червень 2004 року, від 01.09.2004 за липень 2004 року, від 30.09.2004 за серпень 2004 року, від 27.10.2004 за вересень 2004 року та від 01.12.2004, підписаними та скріпленими печатками позивача та відповідача, позивачем були надані відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 178 542,25 грн. (без ПДВ).

За надані позивачем послуги відповідач розрахувався лише частково в сумі 56 952 грн., що підтверджується банківськими виписками (в матеріалах справи). Таким чином, станом на день вирішення спору по суті розмір заборгованості відповідача складав 121 590,25 грн.

Отже, між сторонами виникли правовідносини по наданню послуг.

Акти про надання транспортних послуг підписано представниками сторін, скріплено печатками підприємств, дійсність зазначених актів сторони не заперечували.

Вартість виконаних робіт узгоджена сторонами в актах виконаних робіт, в яких також зазначено, що вони є документом для розрахунків.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Оскільки строк виконання зобов'язання сторонами не був визначений, позивач звернувся до відповідача з претензію від 29.11.2005 за №11/2 про термінове перерахування грошових коштів за надані послуги. Однак відповідач за надані йому послуги не розрахувався.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи, що відповідач за надані послуги повністю не розрахувався, будь-яких доказів, які б спростовували твердження позивача, не надав, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 121 590,25 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача про пропущення позивачем строків позовної давності щодо вимог про стягнення суми основного боргу не заслуговують уваги, оскільки перебіг загального строку позовної давності розпочався лише з 29.11.2005 (момент надіслання вимоги про оплату) і до цього часу встановлений законом трирічний строк ще не сплив.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 16 657,86 грн. інфляційних нарахувань та 5 073,41 грн. 3% річних.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1), пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3).

Згідно статі 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Оскільки між сторонами не було вчинено письмової угоди щодо неустойки, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені.

Твердження апелянта про те, що між сторонами виникли правовідносини на підставі договору перевезення колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва від 29.11.2007 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні 16 657,86 грн. інфляційних нарахувань та 5 073,41 грн. 3% річних, позов в цій частині підлягає задоволенню. В іншій частині рішення слід залишити без змін. Апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ „КС” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м.Києва від 29.11.2007 у справі №17/264 скасувати частково.

В частині відмови стягнення ТОВ „КС” на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 16 657,86 інфляційних нарахувань та 5 073,41 грн. 3% річних - скасувати.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти в редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „КС” (01010, м.Київ, вул. Московська, 7, код 32380407) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 121 590,25 грн. основного боргу, 16 657,86 інфляційних нарахувань та 5 073,41 грн. 3% річних, 1 433,22 грн. державного мита та 99,55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Доручити Господарському суду м.Києва видати наказ відповідно до норм законодавства.

Матеріали справи №17/264 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набуває чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її винесення.

 Головуючий суддя

 Судді