Вирок № 17395097, 26.07.2011, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

дата документу :

Копія

Справа № 1-325/2011

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2011 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі Ярмак М.І.,

за участю прокурора Розум В.Д., підсудного ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеса, громадянина України, українця, тимчасово не працюючого, проживаючого та зареєстрованого по АДРЕСА_1 не маючого судимості відповідно до ст.89 КК України,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 та ч.2 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.1 та ч.2 ст. 185 КК України, за наступних обставин.

21.04.2011, близько 13.00 год., ОСОБА_1, на автомобілі ВАЗ 21053, н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, приїхав до м. Бориспіль, де на автостоянці біля центрального ринку, розташованого по вул. Верхній Вал, припаркував вищевказаний автомобіль. Знаходячись на автостоянці, ОСОБА_1 вирішив пройтись по ринку. Під час такої прогулянки п ринку, між торгівельних рядків, ОСОБА_1 побачив торгівельну палатку № 21 Е з взуттям. Також ОСОБА_1 побачив, що в даній торгівельній палатці відсутній продавець. У цей момент в нього виник умисел на таємне викрадання чоловічого взуття. Відразу ж після цього, реалізуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1, діючи умисно та з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу зайшов до торгівельної палатки № 21 Е, що розташована у другому рядку на центральному ринку в м. Бориспіль по вул. Верхній вал, звідки таємно викрав належні потерпілій ОСОБА_3 дві пари шкіряного чоловічого взуття », чорного кольору, вартістю 250 гривень кожна пара. Після чого ОСОБА_1 залишив місце скоєння злочину, викраденим майном розпорядився за власним розсудом, чим заподіяв потерпілі ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 500 грн.

Крім того, повторно, 21.04.2011 року, близько 13.10 год., знаходячись біля центрального ринку, розташованого за адресою: м. Бориспіль, вул. Верхній Вал ОСОБА_1 вирішив знову повернутись на територію центрального ринку. Перебуваючи на третьому ряду, біля торгівельної палатки № 8 Е, ОСОБА_1 побачив, що в торгівельній палатці відсутній продавець. Він підійшов до торгівельної палатки та побачив у середині жіночу куртку фіолетового кольору «Орфано»та одну жіночу куртку кольору "корал" «DІ blom». В цей момент в нього виник умисел на таємне викрадання жіночих речей.

Реалізуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1, діючи умисно та з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу зайшов до торгівельної палатки № 21 Е, що розташована у другому рядку на центральному ринку в м. Бориспіль по вул. Верхній вал, звідки таємно викрав належні потерпілій ОСОБА_4 одну жіночу куртку фіолетового кольору «Орфано», вартістю 380 гривень та жіночу куртку кольору "корал" І blom», вартістю 380 гривень. Після чого ОСОБА_1 залишив місце скоєння злочину, викраденим майном розпорядився за власним розсудом, чим заподіяв потерпілі ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 760 грн.

Крім того, повторно, 21.04.2011 року, близько 13 години 15 хвилин, ОСОБА_1, знаходячись біля автомобіля, розташованого на автостоянці біля центрального ринку в м. Бориспіль Київської області вирішив прогулятись по центральному ринку. Перебуваючи на центральному ринку, біля торгівельної палатки № 40, ОСОБА_1 побачив, що в палатці відсутній продавець. В цей час в нього виник умисел на викрадання будь яких речей з торгівельної палатки.

Реалізуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно та з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу зайшов до торгівельної палатки № 40, розташованої на території центрального ринку в м. Бориспіль Київської області, звідки викрав шкіряну чоловічу куртку, чорного кольору, вартістю 1250 гривень. Після чого ОСОБА_1 залишив місце скоєння злочину, викраденим майном розпорядився за власним розсудом, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 1250 грн.

При цьому, кожного разу у ОСОБА_1, виникав умисел на викрадення конкретних товарів, лише після того, як він бачив відсутність продавця такого товару, що свідчить про вчинення декількох епізодів злочинів, а не продовжуваність одного злочину.

Такі дії підсудного органи досудового слідства кваліфікували за ч. 1 та ч. 2 ст. 185 КК України.

Потерпілим ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 викрадені речі були повернуті, претензій матеріального характеру вони до підсудного не мають, про що є відповідні розписки в матеріалах кримінальної справи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому злочині визнав повністю, просив проводити розгляд справи за відсутності його захисника, щиро розкаявся у скоєному та надав згоду на проведення судового розгляду в порядку, передбаченому ч.3 ст. 299 КПК України, оскільки він не оспорює фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному висновку. При цьому судом встановлено, що підсудний правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позицій. Тому заслухавши думку підсудного та прокурора, й розяснивши їм положення ст. 299 КПК України, про те що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються за виключенням документів, що характеризують особу підсудного, речові докази у справі та судові витрати.

Підсудний ОСОБА_1 під час судового розгляду показав, що дійсно він перебуваючи 21.04.2011 року біля центрального ринку в м. Борисполі біля 13.00 год., поставивши автомобіль на паркову, прогулювався по ринку, чекаючи свою дівчину, побачивши палатку з взуттям, біля якої не було продавця він зайшов до неї та, пересвідчившись що за ним ніхто не спостерігає, викрав дві пари взуття для себе, й відніс їх до автомобіля. Через незначний час він знову пішов на територію ринку, і побачивши відсутність продавця біля іншої палатки, таємно викрав жіночі куртки для своїх подруги, й відніс їх також до машини. В третє прогулюючись біля палаток на території центрального ринку, у нього виник умисел на викрадення чоловічої куртки для власних потреб, після того, які він побачив, що за ним ніхто не спостерігає. Однак після останньої спроби його дії були викриті, а в подальшому викрадені ним речі були повернуті потерпілим. Він перед потерпілими вибачився, щиро розкаявся, писав явки з повинною по кожному епізоду, просив не призначати суворе покарання, та врахувати його стан здоров'я.

Враховуючи покази підсудного, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 в інкримінованому органами досудового слідства злочині доведена повністю, а його дії за ч.1 та ч.2 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно, оскільки останній вчинив умисні дії, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка) щодо майна ОСОБА_3 та таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно щодо майна ОСОБА_4 та ОСОБА_7

Санкцією ч.1 ст. 185 КК України передбачено покарання до трьох років позбавлення волі, а за ч.2 ст. 185 КК України до пяти років позбавлення волі, а тому вчинені ОСОБА_1 злочини є відповідно середньої тяжкості.

Згідно медичних довідок ОСОБА_1 на обліку у психіатра та лікаря нарколога не перебуває (а.с. 119-120).

Підсудний характеризується за місцем свого проживання посередньо (а.с. 121). Раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності притягався, однак має погашену судимість у відповідності до вимог ст. 89 КК України (а.с. 122-123).

Призначаючи покарання за вчинені ОСОБА_1 враховано ступінь тяжкості вчиненого, обставини їх вчинення, дані про особу підсудного й обставини, що помякшують та обтяжують покарання, у звязку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі.

Так, визнання вини підсудним, його щире каяття у скоєному, явка з повинною та активне сприяння ним розкриттю злочину, суд визнає обставинами, які помякшують його відповідальність.

Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 не встановлено, про них не зазначив і прокурор.

У цьому зв'язку, суд вважає за доцільне за ч.1 ст. 185 КК України призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі, а за ч. 3 ст. 185 КК України призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі. Остаточно, на підставі ч.1 ст. 70 КК України, визначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді 3 років позбавлення волі.

Однак суд враховує, що ОСОБА_1, раніше притягався до кримінальної відповідальності, однак має погашену судимість,та те, що встановлені помякшуючі відповідальність обставини, що свідчить про можливість застосування звільнення від відбування призначеного покаранням випробуванням.

З викладених вище підстав суд приходить до висновку про можливість застосування ст. 75 КК України. При цьому слід встановити відповідні обовязки, визначені п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Таким чином суд вважає за необхідне призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі із застосуванням іспитового строку терміном 2 роки та встановленням зазначених обовязків згідно ст. 76 КК України.

Суд вважає, що саме таке покарання буде достатнім для виправлення підсудного та попередження скоєння ним нових злочинів зважаючи на стан здоров'я останнього, його сімейне становище, відношення до скоєного та відношення потерпілих до підсудного, а також вчиненого ним.

Цивільні позови у справі не заявлялись.

При вирішенні питання про речові докази (а.с. 26-28, 45-47, 66-72), суд враховує вимоги ст. 81 КПК України, на підставі якої останні слід залишити у користуванні ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_3, а також повернути ОСОБА_2 (транспортних засіб та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу).

На досудовому слідстві провідним експертом СТКЗР Бориспільського МВ науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області проводилась дактилоскопічна експертиза (а.с. 73-81), вартість якої в сумі 729 грн. 38 коп., відповідно до ст. 91 КПК України є судовими витратами, які на підставі ч.2 ст. 93 КПК України слід покласти на ОСОБА_1

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили слід залишити у виді підписки про невиїзд, а після набрання вироком законної сили, - скасувати.

Керуючись ст.ст. 322, 323, 324, 328 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 та ч.2 ст. 185 та призначити йому покарання:

за ч.1 ст. 185 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі;

за ч.2 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначити ОСОБА_1 за скоєні ним злочини покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Звільнити на підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 2 (два) роки, з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України, наступних обовязків: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

До вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишити у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання. Після набрання вироком законної сили запобіжний захід скасувати.

Іспитовий строк ОСОБА_1 рахувати з моменту оголошення вироку.

Речові докази по справі: одна пара чоловічих туфель чорного кольору 42 розміру та одна пара чоловічих туфель чорного кольору 43 розміру залишити в користуванні ОСОБА_3; жіночу куртку фіолетового кольору «Орфано», та жіночу куртку кольору "корал" І blom», - залишити в користуванні ОСОБА_4; шкіряну чоловічу куртку чорного кольору залишити в користуванні ОСОБА_7; автомобіль ВАЗ 21053, н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2,білого кольору, що знаходиться на зберіганні на штраф майданчику Бориспільського МВ ГУ МВС України у Київській області, та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, що зберігається при матеріалах кримінальної справи, - після набрання вироком суду законної сили, - повернути власнику ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_1 (проживає та зареєстрований по АДРЕСА_1), на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області (м. Київ, вул. Воздвиженська, 2) судові витрати щодо вартості проведених хімічних досліджень та експертизи в розмірі 729 (сімсот двадцять дев?ять) грн. 38 коп. (Одержувач: НДЕКЦ МВС України, код ЗКПО: 25574713, банк одержувача: УДК у Київській області, МФО: 821018).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області на протязі 15 діб через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляції.

Суддя С.М.Вознюк

З оригіналом згідно: Суддя С.М.Вознюк