Рішення № 17395086, 06.07.2011, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2-1481/11

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2011 року м. Красноармійськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі:головуючого-суддіЗаруцької Г.М.

при секретарі Марченко Т.В.

за участі: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача: ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»

Пишної В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 у місті Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, отриманої у звязку з травмою на виробництві, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, отриманої у звязку з травмою на виробництві.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказував, що у період з 25.03.2002 року по 11.01.2008 року він працював на відкритому акціонерному товаристві «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська - Західна №1», яка з 07.09.2010 року змінила найменування юридичної особи на Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське».

21.03.2007р. в першу зміну приблизно об 11 год. 25 хвилин, працюючи на Відкритому акціонерному товаристві «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська - Західна №1»у якості слюсаря чергового по ремонту обладнання закривав ворота основного цеху РЗО-1, які заклинило. При цьому у зв'язку з неможливістю закрити ворота самотужки він перепросив допомогти йому електрослюсаря дільниці РЗО-1 ОСОБА_4 Під час закриття воріт, які закривались туго, швелер зіскочив з направляючих та ворота почали падати у його бік. Впавши на нього дуже сильно травмували його.

Після чого йому була надана перша медична допомога та він був доставлений до поверхневого медпункту, звідти він звернувся до Димитровської центральної міської лікарні, де йому встановлено діагноз закритий нескладний компресійний перелом Л-1, Л-2 хребтів, забив грудної клітини з ліва, складна посттравматична тораколюмбологія.

Загалом він знаходився на лікуванні з 22.03.2007 року по 23.04.2007 року.

23.04.2007 року він був виписаний на амбулаторне лікування за місцем проживання. На час виписки у нього залишилася біль у хребту. З цих підстав у період з 19.06.2007р. по 02.07.2007р. він був вимушений знову стаціонарно лікуватися у Вузловій лікарні на ст. Красноармійськ за діагнозом: наслідок виробничої травми (21.03.2007р.) та після лікування був поставлений на «Д»облік у невропатолога. Але ж і в цьому випадку лікування не дало своїх результатів та з 18.10.07р. по 08.11.07р. він був вимушений знов таки звернутися за медичною допомогою у зв'язку з чим був направлений на лікуванні до м. Донецьк у ДОЛВЛ, де його лікували від наслідків вищенаведеної травми, а саме від вираженої болі в хребті яка ірадірує у ноги, через що зявляється періодична судорога. Після чого йому знов було виписано на амбулаторне лікування та рекомендовано повторний курс лікування у ДОЛВЛ.

Після проведених лікувань біль зменшилася, проте статико-динамічна функція хребта порушена.

По даному факту на підприємстві складені: акт форми Н-5 від 23.03.2007р. та акт №15 форми Н-1 від 24.03.2007р.

23.11.2007р. по даній травмі Міжрайонна травматологічна МСЕК м. Красноармійськ встановила йому 40% стійкої втрати працездатності та третю групу інвалідності безстроково.

У зв'язку із травмою був істотно змінений його звичний життєвий уклад, оскільки після проведеного лікування у нього була порушена статико-динамічна функція хребта, він не міг виконувати роботи за своєю спеціальністю та переведення на легшу ні як не допомогло, у зв'язку з постійним фізичним навантаженням в області хребта 11.01.2008 року відповідно наказу по шахті №185к від 11.01.2008 року він був звільнений за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України. Він втратив престижну гірничу спеціальність, високу заробітну плату, це негативно позначилося на моєму соціальному статусі, що дуже морально його пригнічує.

Красноармійським відділенням Фонду ССНВВ йому призначена одноразова допомога та щомісячні страхові виплати. Моральна шкода в зв'язку з профзахворюванням йому не призначалася.

Проте внаслідок виробничої травми, яка сталася 21.03.2007р., йому заподіяна моральна шкода, яку він відчуває з моменту нещасного випадку та продовжує відчувати до теперішнього часу, тому що перебуваючи на лікуванні, та після неодноразових лікувань ОСОБА_3 не можу вести повноцінний спосіб життя, протягом тривалого часу відчуваю фізичні страждання, обумовлені важкістю травми, психологічний дискомфорт які він випробовує до дійсного моменту.

Втрата працездатності на 40% та безрезультатність лікування, викликають у нього додаткові переживання тому, що в ході лікування й по дійсний момент він випробовує негативні наслідки травми - болі у області спини, біль віддаючий від хребта у ноги та грудної клітини, що підтверджується копіями виписок із історії хвороби, копіями медичних висновків та копіями довідок МСЕК. Протягом всього часу з моменту травми відчуваю внутрішній дискомфорт, стримується порушення сну, часті пробудження, епізодично кошмарні сновидіння. Епізодично виникають кошмарні думки про нещасний випадок що стався, і на цьому фоні часто виникає відчуття тривоги.

До травми він самостійно виконував всю необхідну чоловічу роботу в побуті, однак зараз у зв'язку зі станом здоров'я він не може цього робити, йому доводиться за гроші наймати людей, що негативно позначається на його матеріальному становищі і жадає від нього додаткових, моральних і матеріальних зусиль.

До одержання травми він підтримував себе в нормальній спортивній формі, захоплювався риболовлею. У результаті травми був змінений його життєвий уклад, він не може здійснювати свої захоплення, від чого почуває постійний психологічний дискомфорт, став замкнутий, нетовариський, втратив який або інтерес до життя.

У відповідності до ст.173 КЗпП України шкода заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

18.04.2011р. він звернувся до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське»з письмовою заявою про виплату йому моральної шкоди, заподіяного нещасним випадком на виробництві, але його заява була залишена без задоволення у зв'язку з чим він вимушений був звернутися за захистом своїх прав до суду.

Відповідно до ч.І ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З огляду на характер моральних переживань, тривалість страждань, стан здоров'я, важкість хвороби, а також ступінь втрати працездатності, на підставі ст. ст. 173, 237-1, КЗпП України, ч.І ст.1167 ЦК України, заподіяну моральну шкоду він оцінює у 100000 (сто тисяч) грн., яки позивач просить стягнути з відповідача у справі.

У судове засідання позивач надав письмову заяву, згідно якої на своєму позові наполягає і просить справу розглядати в його відсутність (а.с. 35).

У судовому засіданні представник позивача на задоволенні позову наполягає, просить його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»позов не визнає, оскільки між позивачем та ними мали місце трудові стосунки і вони регулюються Кодексом Законів про Працю України, який встановлює, що шкода заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням трудових обовязків, відшкодується згідно норм законодавства, тобто на підставі норм Закону України «Про загальнообовязкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Позивачу усі суми у відшкодування шкоди на підставі вказаного Закону України сплачуються.

Представник третьої особи - Відділення виконавчої дирекції ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську просить справу розглянути на розсуд суду у відсутність представника Фонду, вказавши, що ними позивачу нараховані усі страхові виплати, які встановлені законодавством (а.с. 37).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач працював з 25.03.2002 року по 11.01.2008 року на відкритому акціонерному товаристві «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська - Західна №1», яка з 07.09.2010 року змінила найменування юридичної особи на Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське»(а.с. 06-11).

21 березня 2007р. в першу зміну приблизно об 11 год. 25 хвилин, працюючи на Відкритому акціонерному товаристві «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська - Західна №1»у якості слюсаря чергового по ремонту обладнання закривав ворота основного цеху РЗО-1, які заклинило. При цьому у зв'язку з неможливістю закрити ворота самотужки позивач перепросив допомогти йому електрослюсаря дільниці РЗО-1 ОСОБА_4 Під час закриття воріт, які закривались туго, швелер зіскочив з направляючих та ворота почали падати у бік позивача у справі. Впавши на позивача ворота дуже сильно травмували його, що підтверджується актом форми Н-5 від 24 березня 2007 року розслідування нещасного випадку на а.с. 12-13 та актом форми Н-1 від 24 березня 2007 року про нещасний випадок, повязаний з виробництвом (а.с.14-15).

Після травмування позивачу була надана перша медична допомога та ОСОБА_3 був доставлений до поверхневого медпункту, звідти позивач звернувся до Димитровської центральної міської лікарні, де йому встановлено діагноз закритий нескладний компресійний перелом Л-1, Л-2 хребтів, забив грудної клітини з ліва, складна посттравматична тораколюмбологія.

Загалом позивач у справі знаходився на лікуванні з 22.03.2007 року по 23.04.2007 року, що вбачається з епікризу на а.с.16-17..

23.04.2007 року позивач був виписаний на амбулаторне лікування за місцем проживання. На час виписки у позивача залишилася біль у хребту. З цих підстав у період з 19.06.2007р. по 02.07.2007р. позивач знову стаціонарно лікуватися у Вузловій лікарні на ст. Красноармійськ за діагнозом: наслідок виробничої травми (21.03.2007р.) та після лікування був поставлений на «Д»облік у невропатолога. Але ж і в цьому випадку лікування не дало своїх результатів та з 18.10.07р. по 08.11.07р. позивач знов таки звернутися за медичною допомогою у зв'язку з чим був направлений на лікуванні до м. Донецьк у ДОЛВЛ, де його лікували від наслідків вищенаведеної травми, а саме від вираженої болі в хребті яка ірадірує у ноги, через що зявляється періодична судорога. Після чого позивачу знов було виписано на амбулаторне лікування та рекомендовано повторний курс лікування у ДОЛВЛ (а.с. 19-22)..

Після проведених лікувань біль зменшилася, проте статико-динамічна функція хребта порушена.

23.11.2007р. по даній травмі Міжрайонна травматологічна МСЕК м. Красноармійськ встановила ОСОБА_3 40% стійкої втрати працездатності та третю групу інвалідності безстроково (а.с. 23-24)..

У зв'язку із травмою був істотно змінений звичний життєвий уклад ОСОБА_3, оскільки після проведеного лікування у позивача була порушена статико-динамічна функція хребта, позивач не міг виконувати роботи за своєю спеціальністю та переведення на легшу ні як не допомогло, у зв'язку з постійним фізичним навантаженням в області хребта 11.01.2008 року відповідно наказу по шахті №185к від 11.01.2008 року позивач був звільнений за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України. Позивач у справі втратив престижну гірничу спеціальність, високу заробітну плату, це негативно позначилося на соціальному статусі позивача що дуже морально його пригнічує.

Виходячи з вимог ст. 237-1 КЗпП України, яка визначає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається з положень вище значеної статті, зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає тільки при умовах, що моральні страждання робітника або втрата ним нормальних життєвих зв'язків або необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідком порушень законних прав робітника.

Згідно ст. 6 Закону України «Про охорону праці»умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Ст. 13 вказаного Закону гласить, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2008 р. від 08 жовтня 2008 р. Конституційний Суд України вважає, що після внесення змін до Закону України «Про загально обовязкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності »від 22.02.2001 р. № 2272-ІІІ Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загально обовязкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності »від 23.03.2007 р. № 717-V ( п.1.абз.3 п.5,п.9, абз. 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону), яким скасовано право застрахованих громадян, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України, право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.. 1167 ЦК України та ст.. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Суд вважає, що саме діями відповідача позивачеві спричинені моральні страждання, пов`язані із пошкодженням здоров`я, які є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала.

Тобто, даною нормою передбачено право потерпілого на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я юридичною особою, яка її завдала.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням характеру заподіяної шкоди позивачу, ступені фізичних та душевних страждань позивача, при визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з принципів справедливості, розумності та достатності, передбачених ст. 23 ЦК України.

Суд вважає необґрунтованими доводи третьої особи щодо необхідності висновку медичних органів для виплати позивачу моральної шкоди, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України, висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обовязковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1рп/2004 в п. 4.1 зазначено, що у відповідності зі ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання складається, зокрема, з фізичного болю, фізичних і душевних страждань, які він відчуває у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, спричинені потерпілому під час виконання трудових обовязків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, завдають йому моральні та фізичні ушкодження здоров`я, у випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність та відчуває значно більшу моральну шкоду, ніж завдану робітнику, який не втратив професійної працездатності.

Між тим, згідно до розяснень, що містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “ Про судову практику в с правах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди” № 4 від 31 березня 1995 року, з наступними змінами та доповненнями, розмір моральної ( немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань... Зокрема, врахується характер і тривалість страждань, стан здоровя потерпілого, тяжкість заподіяного професійного захворювання, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Позивачем суду не надано доказів, що він до теперішнього часу з моменту травмування приймає лікування, звертається до лікарів.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що з урахуванням ступеню втрати профпрацездатності позивачем, характеру і тривалості його фізичних та моральних страждань слід задовольнити вимоги позивача частково, та стягнути з відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у сумі 15 000 грн.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судові витрати по розгляду у справі у суді: судовій збір 8,50 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 15 грн.

На підставі викладеного та, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зі змінами та доповненнями внесеними постановою ПВС України від 25 травня 2001 року № 5, ст. ст. 10, 11, 88, 209, 214-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»з р/р 26001980123661 в Донбаському філ. ПАТ «Кредитпромбанк» м. Красноармійська, МФО 335593 код ЄДРПОУ 13498562, інд. № 134985605163 моральну шкоду на користь ОСОБА_3 в сумі 15000 грн. (Пятнадцять тисяч грн.)

Стягнути з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»на користь держави: судовій збір 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 15 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: