Рішення № 17392583, 28.07.2011, Докучаєвський міський суд Донецької області

Судова справа № 0512/2-315/11

РІШЕННЯ

іменем України

22 липня 2011 року місто ДОКУЧАЄВСЬК

ДОКУЧАЄВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого судді СЄЛІНА Є.В.,

при секретарі ПАНІХІНОЇ Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Докучаєвська справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави,

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2011 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначило, що 04 вересня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір № DN81AR03110116, відповідно до якого, відповідач отримав кредит у розмірі 75202грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9% на рік, з кінцевим терміном повернення 03 вересня 2014 року. На забезпечення виконання умов кредитного договору, між сторонами 04 вересня 2007 року був укладений договір застави рухомого майна, відповідно до якого відповідачем в заставу був переданий автомобіль марки ВАЗ, модель 217030-110-01, 2007 року випуску, тип Т3: легковий сєдан-В, № кузов/шасі: НОМЕР_1, державний номерний знак: НОМЕР_2. Зі свого боку позивач виконав, передбачені кредитним договором умови та передав відповідачу грошові кошти в розмірі 75202грн., на купівлю автомобіля, а також на сплату страхових платежів, проте відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобовязання у звязку з чим, у нього виникла заборгованість перед банком. Станом на 17 травня 2011 року відповідач має загальну заборгованість у розмірі 76475,73 грн., яка складається із заборгованості за: кредитом у розмірі 46041,17грн.; за відсотками за користування кредитом у розмірі 17708,22грн.; заборгованість по комісії у розмірі 4666,67грн., крім того, відповідачу була нарахована пеня за несвоєчасне виконання зобовязань в розмірі 8059,67грн.

Представник позивача у судове засідання не зявився, надавши заяву, де просить справу розглянути за його відсутності, на позовних вимогах наполягає, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ні в попереднє судове засідання 17.06.2011р., ні в судові засідання 24.06.2011р, 08.07.2011р. та 22.07.2011р.. не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, заперечень проти позову не подав.

З огляду на вимоги частин 4, 5 статті 74, частини 1 статті 76, частини 2 статті 77 ЦПК України, відповідач є належним чином повідомленим про день та час судового засідання і таким, що відсутній без поважних причин, що є підставою для вирішення справи за його відсутності на підставі наявних в справі доказів.

Виходячи з положень частини 4 статті 169, частини 1 статті 224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю сторін з винесенням по справі заочного рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 526, 530 ЦК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно частин 1, 2 статті 589 цього ж Кодексу, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

За частиною 1 статті 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом та заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 1050 цього ж Кодексу встановлено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»за №1255-ІV від 18 листопада 2003 року, позивач є обтяжувачем як кредитор за забезпеченим рухомим майном зобов'язанням.

Згідно статті З цього ж Закону, обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних осіб і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

За статтею 5 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень, предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення.

Статтею 20 Закону України «Про заставу»визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до статей 22, 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяжувач має право в разі порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; сплату процентів та неустойки; сплату основної суми боргу; відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

Згідно статті 24 цього ж Закону, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом.

За пунктом 2 статті 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», передбачена можливість продажу обтяжувачем (кредитором) предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Судом встановлено, 04 вересня 2007 року між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк»та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DN81AR03110116, відповідно до якого, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 75202грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9% на рік, з кінцевим терміном повернення 03 вересня 2014 року.

На забезпечення виконання умов кредитного договору, між цими ж сторонами 04 вересня 2007 року був укладений договір застави рухомого майна, відповідно до якого відповідачем в заставу був переданий автомобіль марки ВАЗ, модель 217030-110-01, 2007 року випуску, тип Т3: легковий сєдан-В, № кузов/шасі: НОМЕР_1, державний номерний знак: НОМЕР_2.

Зі свого боку позивач виконав, передбачені кредитним договором умови та передав відповідачу грошові кошти в розмірі 75202грн., на купівлю автомобіля, а також на сплату страхових платежів, проте відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобовязання у звязку з чим, у нього виникла заборгованість перед банком.

Станом на 17 травня 2011 року відповідач має загальну заборгованість у розмірі 76475,73 грн., яка складається із заборгованості за: кредитом у розмірі 46041,17грн.; за відсотками за користування кредитом у розмірі 17708,22грн.; заборгованість по комісії у розмірі 4666,67грн., крім того, відповідачу була нарахована пеня за несвоєчасне виконання зобовязань в розмірі 8059,67грн.

З огляду на те, що відповідач не виконав належним чином взятих на себе зобовязань за кредитним договором, заперечень проти задоволення позовних вимог не надіслав, має суму заборгованості за договором, в тому числі, прострочену по сплаті кредиту та відсоткам, суд вважає за можливе в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DN81AR03110116 від 04 вересня 2007 року в сумі 76475,73грн. звернути стягнення на предмет застави, а саме: легковий автомобіль марки ВАЗ, модель 217030-110-01, 2007 року випуску, тип Т3: легковий сєдан-В, № кузов/шасі: НОМЕР_1, державний номерний знак: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом надання Публічному акціонерному товариству Комерційному банку «ПриватБанк»права укладати від його імені договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, знявши автомобіль з обліку в органах ДАІ України, а також надання Публічному акціонерному товариству Комерційному банку «ПриватБанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Відповідно до статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. «Про державне мито», п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення»ЦПК України, із позовних заяв майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1% ціни позову, але не менше 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більш 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; із позовних заяв немайнового характеру - 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 764,76грн. згідно платіжного доручення # PROM9B02TG, виданого 19 травня 2011 року Донецьким ПАТ «КБ «Приват Банк».

Оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, за таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню саме ця сума.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. за № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів»із справ позовного провадження з розгляду спору майнового характеру витрати сплачуються в розмірі 120 грн. При подачі позовної заяви позивачем сплачено саме таку суму. Сума зазначених витрат не повязана із сумою задоволених позовних вимог, їх розмір пов'язаний лише з характером спору, який розглядає суд, а тому вони підлягають відшкодуванню позивачу в повному обсязі.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в загальній сумі 884,76грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 530, 553-554, 1050 Цивільного кодексу України, статтями 2-3, 5, 22-24, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», статтею 20 Закону України «Про заставу», на підставі статей 8, 10-11, 60, 74-77, 88, 169, 212-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави задовольнити у повному обсязі.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DN81AR03110116 від 04 вересня 2007 року в сумі 76475,73грн. звернути стягнення на предмет застави, а саме: легковий автомобіль марки ВАЗ, модель 217030-110-01, 2007 року випуску, тип Т3: легковий сєдан-В, № кузов/шасі: НОМЕР_1, державний номерний знак: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом надання Публічному акціонерному товариству Комерційному банку «ПриватБанк»права укладати від його імені договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, знявши автомобіль з обліку в органах ДАІ України, а також надання Публічному акціонерному товариству Комерційному банку «ПриватБанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемови, 50), розрахунковий рахунок № 64993919400001, код ЕДРПОУ 14360570, МФО 305299, судовий збір у розмірі 764,76грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120грн., а всього 884,76грн.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду Донецької області через Докучаєвський міський суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя