Ухвала суду № 173912, 01.08.2006, Апеляційний суд Житомирської області

Справа №22-2\358 Головуючий в суді 1 інст.: Баренко С.Г.

Категорія 41 Доповідач Невмержицька Т.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 серпня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області у складі :

головуючого: Головчук С.В.,

суддів: Худякова А.М., Невмержицької Т.І.,

при секретарі Прищепа О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Житомирського районного комунального підприємства "Агроводсервіс", Новогуйвинської селищної ради, Житомирської районної державної адміністрації, третя особа: Новогуйвинське виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне комунальне підприємство про поновлення строку позовної давності, визнання недійсними свідоцтва №НОМЕР_1 про право власності на житло та розпорядження №НОМЕР_2, визнання недійсним договору піднайму жилого приміщення

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Житомирського райсуду від 19 листопада 2004 року,

ВСТАНОВИВ :

У травні 2003 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом. Просила поновити пропущені нею строки позовної давності, визнати недійсними свідоцтво про право власності на житло №НОМЕР_1 від 27.02.1997 року і розпорядження № НОМЕР_2 від 27.02.1997 року та зобов"язати Житомирську райдержадміністрацію і представництво фонду державного майна України по Житомирському району включити в свідоцво на право власності на квартиру АДРЕСА_1 Житомирського району її та доньку ОСОБА_2 При цьому зазначала, що з 1995 року перебувала в шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 та була зареєстрована і проживала у вказаному жилому приміщенні як член сім"ї відповідачів. Про приватизацію спірної квартири їй стало відомо в січні 2003 року під час розірвання шлюбу з відповідачем. Крім того, позивачка також просила визнати недійсним договір піднайму спірної квартири від 23 січня 1996 року, який начебто був укладений нею з відповідачем ОСОБА_4, посилаючись на те, що цей договір вона не підписувала, а дізналась про його існування лише під час розгляду в суді її позову про вселення у спірну квартиру.

Рішенням Житомирського райсуду від 19 листопада 2004 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. Судом поновлений строк позовної давності. Визнані недійсними свідоцтво №НОМЕР_1 про право спільної сумісної власності на житло від 23 лютого 1997 року, видане представництвом фонду державного майна України по Житомирському району, розпорядження №НОМЕР_2 від 27.02.1997 року, та договір піднайму від 23.01.1996 року. Квартира АДРЕСА_1 передана судом до громадського фонду комунальної власності Новогуйвинської селищної ради.

В апеляцій скарзі ОСОБА_3 просить зазначене рішення суду скасувати, посилаючись на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, суд неповно з"ясував обставини, що мають значення для справи, зібраним доказам дав неправильну оцінку. Зокрема, на думку апелянта, суд безпідставно послався на норми ЦК, які на час виникнення спірних правовідносин не діяли або цих відносин не регулюють.

Крім того, як зазначає апелянт, суд не встановив, чи належить спірна квартира до громадського фонду, вийшов за межі позовних вимог, визнавши позивачку членом сім"ї відповідача та передавши квартиру у комунальну власність та безпідставно поновив позивачці строк позовної давності. Неправильно провів розподіл судових витрат.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 12 червня 1990 року із відомчого фонду Міністерства Оборони ОСОБА_4 на сім»ю із чотирьох осіб була надана трикімнатна квартира АДРЕСА_1 Житомирського району (а.с.50). В ордері на жиле приміщення членами сім»ї наймача зазначені його дружина ОСОБА_5, син ОСОБА_3- відповідач по справі, та теща ОСОБА_6

Судом встановлено, що в 1995 році відповідач ОСОБА_3 одружився з позивачкою ОСОБА_1 За заявою наймача позивачка була прописана у спірній квартирі.

Разом з тим, 27 лютого 1997 року зазначена квартира в рівних частках була приватизована відповідачем ОСОБА_3 та його батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_5, що стверджується копією свідоцтва про право власності на житло №НОМЕР_1 (а.с.4).

Під час апеляційного розгляду даної справи, а саме 29 січня 2005 року відповідач ОСОБА_4 помер. Спадщину після його смерті прийняв його син ОСОБА_3.

Суд першої інстанції правильно вважав, що відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» позивачка та її неповнолітня дитина, як особи, які постійно мешкали у спірній квартирі мали право на приватизацію державного житла.

На підставі наведеного суд правильно визнав незаконним розпорядження про передачу квартири АДРЕСА_1 у приватну власність лише трьох осіб та скасував свідоцтво №НОМЕР_1.

Доводи апеляційної скарги про тимчасове проживання позивачки у зазначеній квартирі є безпідставними, оскільки спростовуються висновками почеркознавчих експертиз, відповідно до яких підпис на договорі піднайму спірної квартири та на заяві на постійну прописку від імені позивачки вчинений не нею.

Крім того, із змісту заяви про прописку позивачки, поданої ОСОБА_3 на ім»я командира військової частини, вбачається, що волевиявлення заявника було направлене на прописку її як члена сім»ї та не для тимчасового проживання (а.с.39). В серпні 1996 року у подружжя ОСОБА_7 народилася донька ОСОБА_2, яка теж була зареєстрована у вказаній квартирі (а.с.5,б).

Відповідно до ст.5 ЖК України державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд). Будинки відомчого житлового фонду підлягають поступовій передачі до відання місцевих Рад.

Оскільки з 1 липня 2004 року житловий фонд смт. Новогуйвинськ перебуває на балансі Новогуйвинської селищної Ради, суд обґрунтовано передав спірну квартиру до житлового фонду цієї місцевої Ради. Доводи апеляційної скарги в цій частині також є безпідставними.

Посилання в рішенні на ст.ст.98,64,48,80 ЦК є помилковим і на правильність висновків суду не впливає.

В зв»язку з тим, що незаконна приватизація житла мала місце в результаті неправомірних дій з боку відповідачів ОСОБА_7, суд правильно поклав на них обов»язок по відшкодуванню судових витрат по справі.

Крім того, відповідно до вимог ст.88 ЦПК, апеляційний суд стягує з відповідача ОСОБА_3 на користь експертної установи вартість робіт за проведення почеркознавчої експертизи (а.с.319).

Керуючись ст.ст. 209,307,308,313-315 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Житомирського райсуду від 19 листопада 2004 року залишити

без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС

України в Житомирській області (р.р.35229005000096 в УДК в

Житомирській області, МФО 811039, код 25574601) 340 грн. витрат за проведення почеркознавчої експертизи № 689.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.