Рішення № 17391141, 02.08.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2011 р.

Справа № 5004/1219/11 за позовом Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", м. Київ до відповідача: Головного управління Держкомзему у Волинській області, м. Луцьк

про стягнення 32849,10грн.

Суддя Слободян П. Р.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність у справі)

від відповідача: ОСОБА_2 в.о. начальника відділу правового забезпечення та роботи із зверненнями громадян (довіреність у справі)

Суть спору: позивач - Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру", м. Київ звернувся в господарський суд з позовною заявою до Головного управління Держкомзему у Волинській області, м. Луцьк, в якій просить стягнути 32849,10грн. в т.ч. 20925,00грн. основного боргу, 1726,74грн. річних, 7679,48грн. інфляційних витрат, 2517,88грн. штрафних санкцій.

Відповідач у заперечені від 02.08.2011р. та його представник в судовому засіданні в додатковому заперечені повідомив, що відповідно до листа управління Держкомзему у Маневицькому районі Волинської області № 1022/17 від 04.07.2011р. із загального обсягу робіт заявленого у договорі на 1395 державних актів проведено роботи (зареєстровано) лише 990 державних актів. Виходячи із викладеного вище Головне управління Держкомзему у Волинській області визнає позов частково, а саме: щодо проведення робіт по державній реєстрації 990 державних актів на суму 14850,00грн., з розрахунку 15,00грн. за один державний акт, зменшивши пропорційно 3% річних в сумі 1225,42грн. та інфляційні втрати в сумі 5449,95грн. Щодо сплати штрафних санкцій у вигляді пені повідовив наступне. Пеня є способом захисту майнових інтересів, отримання компенсації за користування грошима з боку боржника. Однак, кошти на фінансування зазначеного договору з державного бюджету в рамках програми "Проведення земельної реформи" до сьогоднішнього часу не виділялись. Просить відмовити в задоволенні позову в частині сплати штрафних санкцій у вигляді пені в сумі 2517,88грн.

Представник позивача з запереченнями відповідача стосовно суми боргу погодився, на стягненні пені не наполягає.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив:

4 квітня 2006 року між ДП "Центр державного земельного кадастру" та Головним управління Держкомзему у Волинській області укладено договір № 0312001-П про надання платних послуг з ведення державного реєстру земель при видачі громадянам державних актів на право власності на земельну ділянку взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай), за яким виконавець (позивач у справі) надає замовнику (відповідач у справі) платні послуги з ведення державного реєстру земель при видачі державного акта на право власності на земельну ділянку взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) громадянам згідно із списком (додаток 1) по Маневицькому району Великоведмезької, Серхівської та Галузіївської сільських радах (додаток 2).

Пунктом 1.2. даного договору передбачено, що замовник здійснює оплату послуг, зазначених в п.1.1. цього договору, протягом десяти днів згідно з актом виконаних робіт, складеним на підставі актів наданих послуг з ведення державного реєстру земель.

В пунктах 2.1. та 2.2. договору зазначено, що акти наданих послуг з ведення державного реєстру земель складаються в двох примірниках і підписуються виконавцем та особою, що отримала Державний акт. Акт виконаних робіт складається в двох примірниках на підставі актів наданих послуг з ведення державного реєстру земель і підписується виконавцем та замовником.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Позивач зазначає, що відповідно до умов договору № 0312001-П від 04.04.2006р. у період з 25.08.2008р. по 25.02.2011р. були виконані роботи з ведення державного реєстру земель при видачі громадянам державних актів на право власності на земельну ділянку взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) на загальну суму 20925,00грн., що підтверджується актом виконаних робіт № 1 від 14.08.2008р.

Однак, відповідач у заперечені від 02.08.2011р. та представник в судовому засіданні повідомив, що позов визнає частково, щодо проведення робіт по державній реєстрації 990 державних актів на суму 14850,00грн. основного боргу, 1225,42грн. річних, 5449,95грн. інфляції, в решті позову просить суд відмовити, в звязку з тим, що відповідно до листа управління Держкомзему у Маневицькому районі Волинської області № 1022/17 від 04.07.2011р. із загального обсягу робіт заявленого у договорі на 1395 державних актів проведено роботи (зареєстровано) лише 990 державних актів та порушення договірного зобовязання по оплаті виконаних робіт відбулось не з вини відповідача.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На вимогу ухвали суду від 19.07.2011р. позивач не надав суду список громадян /додаток №№1, 2/ до п. 1 договору № 0312001-П від 04.04.2006р.; акти наданих послуг підписані виконавцем та особою, що отримала державний акт /п.2.1 договору/, чим не довів факту належного виконання умов договору, а саме обсягу виконаних робіт /1395 державних актів/.

В судовому засіданні представник позивача з запереченнями відповідача стосовно суми боргу погодився.

Враховуючи, що відповідачем оплати своєчасно не проведено, заборгованість в сумі 14850,00грн. - вартість виконаних робіт /990 державних актів/ є документально підтверджена і позов, в цій частині, підлягає до задоволення.

Щодо вимог про стягнення інфляційних нарахувань, трьох процентів річних та пені, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір процентів.

З врахуванням викладеного вище, правомірним є нарахування позивачем та визнаної відповідачем суми 1225,42грн. річних та 5449,95грн. інфляційних нарахувань, пропорційно сумі визнаного та несплаченого основного боргу.

У відповідності з пунктом 3.2. договору № 0312001-П від 04.04.2006р. за несвоєчасну сплату коштів згідно п. 1.2. договору замовник сплачує пеню у розмірі 0,5 % від вартості неоплачених робіт за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно п. 3.3. договору сторона, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Оскільки, головним розпорядником коштів - Державним комітетом України із земельних ресурсів кошти на розроблення експериментальних проектів землеустрою щодо організації території с/г підприємств не виділялись, суд не вбачає вини відповідача в несвоєчасній оплаті заборгованості.

Представник позивача на стягненні пені не наполягає.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє в задоволені позову, в частині стягнення пені в сумі 2517,88 грн.

Судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 526, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст. 174, 193, Господарського кодексу України, ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління Держкомзему у Волинській області, (м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, код 13351801) на користь Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", (м. Київ, вул. Народного ополчення, 3, код 21616582) 14850,00грн. основного боргу, 1225,42грн. річних, 5449,95грн. інфляції, 215,25грн. витрат, повязаних з оплатою державного мита, 154,64грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Суддя П. Р. Слободян