Ухвала суду № 1733215, 04.06.2008, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

"04" червня 2008 р. Справа № 19/2626

За позовом Товариства з обмеженою відповдальністю фірма "Сомер" м. Рівне

до Відділу Державної виконавчої служби Шепетівського міського управлінняюстиції

про стягнення 109584,52 грн.

Суддя

Представники сторін:

Від позивача: Лисенко В.М. –представник за довіреністю від 07.04.2008р.

Від відповідача: Присяжний О.І. –представник за довіреністю №6198 від 09.04.2008р.

З перервою в судовому засіданні.

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 109584,52грн. завданої шкоди внаслідок не вчинення належних дій відповідачем при виконанні наказу господарського суду області №8/5471 від 24.09.2007р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує. Позивач подав заяву про уточнення назви відповідача і просить суд вважати відповідачем по справі відділ державної виконавчої служби Шепетівського міськрайонного управління юстиції.

Дане клопотання подане у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, а тому судом приймається.

Відповідач у відзиві та його представник у судовому засіданні проти позову заперечують. Свої заперечення обґрунтовують тим, що факт неправомірних дій (бездіяльності) відділу ДВС Шепетівського міськрайонного управління юстиції щодо виконання наказу господарського суду Хмельницької області №8/5471 від 24.09.2007р. у передбаченому законом порядку не доведено. Крім того, вважають, що позивачем не надано доказів наявності шкоди заподіяної саме неправомірними діями чи бездіяльністю державного виконавця у заявленому розмірі. Сума 25886,63грн. є сумою заборгованості ТОВ „Шепетівський гранкар’єр”, а тому не може, в даному випадку розглядатись як збитки, завдані позивачеві відділом ДВС Шепетівського МРУЮ. Згідно з п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003р. №14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів та посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” до юридичної особи, яка проводить стягнення, не переходять зобов'язання боржника за виконавчим документом. Присуджені з неї кошти мають компенсаційний характер. Вказане кореспондується з приписами статей 528, 618 ЦК України. Відповідач вважає, що посилання позивача на порушення його цивільних прав не може бути поширене на дані правовідносини, оскільки вони не є цивільно-правовими, а тому провадження у справі підлягає припиненню (п. 1 ст. 80 ГПК України). Такої ж позиції притримується Вищий адміністративний суд (лист від 09.01.2008р. №7/9/1/13-08 „Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби”). Відповідач вважає необґрунтованими посилання позивача на бездіяльність державного виконавця при примусовому виконанні наказу по справі №8/5471 від 24.09.2007р., оскільки порушень чинного законодавства допущено не було, що підтверджується наданими відповідачем доказами. На підставі вищевикладеного просить суд в задоволені позову відмовити.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Згідно п. 1. ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав чинності з 1 вересня 2005 року, спори публічно-правового характеру, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень підсудні адміністративним судам. Частиною першою статті 181 цього Кодексу передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України „Про виконавче провадження” та за своєю природою є адміністративно-правовими. Згідно ч.2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. В свою чергу в порядку господарського судочинства є можливим оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби в порядку ст.. 121-2 ГПК України.

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, які були підвідомчі господарським судам відповідно ст. 12 ГПК України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки, як вбачається з пояснень та обґрунтувань позивача, заявлена до стягнення сума шкоди завдана неналежним примусовим виконанням наказу господарського суду області відповідачем, тобто спір носить публічно-правовий характер, тому суд прийшов до висновку, що провадження у справі необхідно припинити відповідно до п. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а є спором адміністративної юрисдикції.

Керуючись п. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 19/2626 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Сомер” м. Рівне до відділу державної виконавчої служби Шепетівського міськрайонного управління юстиції про стягнення 109584,52грн. припинити.

Повернути з державного бюджету України товариству з обмеженою відповідальністю фірма „Сомер” м. Рівне (код 31994514) 1095,85грн. (одна тисяча дев’яносто п’ять гривень 85коп.) держмита, сплаченого платіжним дорученням №116 від 23.04.2008р., про що видати довідку.

Суддя