Рішення № 17331097, 24.06.2011, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 2-64/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2011 Тростянецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Капуша С.І.

при секретарі Свистун А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Тростянець цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про звернення стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення, зазначивши, що 05.04.2007 року між відповідачем та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» був укладений кредитний договір № VIL0АЕ00001460 про одержання кредиту в розмірі 15422,79 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03.04.2012 року, однак, відповідач не належним чином виконує взяті на себе зобовязання, в силу чого, станом на 18.11.2010 року він має заборгованість перед банком у сумі 9977,69 доларів США, в результаті чого, банк просить суд в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на заставлене майно з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також надання ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Представник позивача, ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, в судове засідання не зявився, однак, звернувся до суду із заявою, в якій просить справу розглянути без його участі, проти прийняття заочного рішення не заперечує, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, в судове засідання повторно не зявився, повідомлення про причини своєї неявки та заяву про розгляд справи за його відсутності суду не надіслав, в силу чого, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів, що регламентується ч. 4 ст. 169 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, взявши до уваги відсутність заперечення з боку позивача про можливий заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні докази, обставини та відповідні правовідносини:

Згідно кредитного договору, укладеного між сторонами 05.04.2007 року № VIL0АЕ00001460, позивач надає, а відповідач одержує кредит на суму 15422,79 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту щомісячно в період сплати, з кінцевим терміном повернення 03.04.2012 року.(а.с. 9-11).

Зміст договору застави рухомого майна, укладеного між сторонами 05.04.2007 року № VIL0АЕ00001460, вказує, що відповідач надав позивачу в забезпечення виконання зобовязань згідно кредитного договору в заставу легковий автомобіль «ОPEL Astra» 2005 року випуску, номер кузова/шасі: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, який належить позивачу.(а.с. 11-13).

Розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем за відповідним кредитним договором станом на 18.11.2010 року становить 9977,69, що підтверджується інформаційною довідкою наданою позивачем.(а.с. 6,7).

Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Норма ст. 629 ЦК України прописує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на вимоги ч. 1, ч. 2 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом..

Судом встановлено, що дійсно відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо виконання умов кредитного договору, тим самим, надав законну підставу позивачу для звернення стягнення на заставлене майно.

Згідно ст. 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» Обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Частина 3 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зазначає, що Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Позивачем не надано суду жодних документів, які підтверджували б виконання ним вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», що унеможливлює суд застосувати норми даного закону при прийняті рішення, а також визначити спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом застосування процедур, передбачених статтею 26 цього Закону, що є частиною предмета позову, в силу чого суд вважає, що до даних правовідносин слід застосувати норми Закону України «Про заставу».

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Дійсно, зміст п. 24 договору застави рухомого майна, укладеного між сторонами 05.04.2007 року № VIL0АЕ00001460, передбачає, що Заставодержатель має право звернути стягнення в порядку будь-якого із визначених сторонами способів, в тому числі наступного шляхом продажу Заставодержателем Предмета застави з укладенням договору купівлі-продажу з третьою особою-покупцем або на публічних торгах; шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, а втому числі з правом укладання Заставодержателем договору купівлі-продажу Предмету застави від імені Заставодавця. Пошук покупця на предмет застави проводиться як Заставодавцем, так і Заставодержателем.

За даних обставин, врахувавши порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору від 05.04.2007 року № VIL0АЕ00001460, наслідки чого передбачені сторонами при укладанні договору застави рухомого майна від 05.04.2007 року № VIL0АЕ00001460, суд вважає, що заявлена вимога позивача є законною, обгрунтованою, та підлягає задоволенню, що стосується способу звернення стягнення на заставлене майно, то суд вважає, що заявлений позивачем спосіб, що передбачений ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не може бути застосований в силу не виконання позивачем вимог даного Закону, надання позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, теж не може застосуватись судом, з підстав непередбачених Законом та відповідним Договором, в силу чого суд, з метою захисту прав та інтересів Заставодержателя обирає спосіб звернення стягнення на заставлене майно найбільше подібний до заявленого та який передбачений п. 24 договору застави рухомого майна, укладеного між сторонами 05.04.2007 року № VIL0АЕ00001460, а саме: шляхом продажу Заставодержателем Предмета застави з укладенням договору купівлі-продажу з третьою особою-покупцем або на публічних торгах; шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, а втому числі з правом укладання Заставодержателем договору купівлі-продажу Предмету застави від імені Заставодавця, пошук покупця на предмет застави проводиться як Заставодавцем, так і Заставодержателем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.526, 629, 590 ЦПК України , ст. 20 Закону України «Про заставу», суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Звернути стягнення на заставлене майно згідно договору застави рухомого майна, укладеного між Вінницькою філією ПриватБанку ЄГРПОУ 21724222 та ОСОБА_1 05.04.2007 року № VIL0АЕ00001460, а саме: легковий автомобіль «ОPEL Astra» 2005 року випуску, номер кузова/шасі: НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1, шляхом продажу Заставодержателем Предмета застави з укладенням договору купівлі-продажу з третьою особою-покупцем або на публічних торгах; шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, а втому числі з правом укладання Заставодержателем договору купівлі-продажу Предмету застави від імені Заставодавця, пошук покупця на предмет застави проводиться як Заставодавцем, так і Заставодержателем.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судовий збір в розмірі 792 грн. 23 коп. та 120 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя