Ухвала суду № 17326708, 05.07.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3114/10/9/0170

05.07.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДадінської Т.В.,

суддів Дугаренко О.В. , Яковенко С.Ю. секретар судового засіданняБожко О.О.

за участю сторін:

представника відповідача., Приватного підприємства Паливно-енергетичного комплексу "Современник"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 11.01.11

представник відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С. ) від 09.07.10 у справі № 2а-3114/10/9/0170

за позовом Приватного підприємства Паливно-енергетичний комплексу "Современник" (проспект Перемоги 15,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,АР Крим,95000)

про визнання протиправним та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим (суддя Цикуренко А.С.) від 09 липня 2010 року у справі № 2-а-3114/10/9/0170 позов Приватного підприємства Паливно-енергетичного комплексу «Современник»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування рішень було задоволено повністю. Визнані протиправними дії посадових осіб Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим в частині проведення перевірок Приватного підприємства Паливно-енергетичний комплекс «Современник»16 грудня 2009 року, 18 грудня 2009 року та 26 січня 2010 року з питань дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій; визнані протиправними та скасовані рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23 січня 2010 року № 0000504101, № 0000514101, № 0000524101 та № 0000534101.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 09 липня 2010 року, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову позивачу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення нормам чинного законодавства. Заявник апеляційної скарги посилається на статті 8,9,19,11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі зясування усіх обставин справи, що мають значення для справи. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у звязку із здійсненням посадовими особами відповідача перевірок позивача з питання дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій та застосуванням за результатами перевірок штрафних (фінансових) санкцій.

Так, рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23 лютого 2010 року № 0000534101 до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1010,00 грн. на підставі акту перевірки від 16 грудня 2009 року № 002879/0007/01/30/41/24870616 за порушення вимог пунктів 1, 2,10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; рішенням від 23 лютого 2010 року № 0000504101 застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1460,00 грн. на підставі акту перевірки від 18 грудня 2009 року № 002901/0008/01/41/24870616 за порушення вимог пункту 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; рішенням від 23 лютого 2010 року № 0000524101застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1085,00 грн. за порушення вимог пунктів 2,5 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Як вбачається з акту перевірки від 16 грудня 2009 року перевірку здійснено відносно обєкту позивача АЗС, що розташована у м. Сімферополі, вул.. Київська, 117а. В процесі перевірки встановлено порушення вимог пунктів 1,2,6,10 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», проте штрафні (фінансові) санкції застосовані за порушення пунктів 1,2,10 статті 3 вказаного Закону.

Відповідно до пунктів 1,2,10 статті 3 Закону субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Відповідно до пунктів 1,3,5 статті 17 Закону за порушення вимог цього Закону до субєктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у пятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки; двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи не прошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або не зберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну; десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі невиконання друку контрольної стрічки або її не зберігання протягом встановленого терміну.

В акті перевірки від 16 грудня 2009 року відповідачем зазначено, що при проведенні розрахункової операції при продажу товару «Дизельного палива+»на суму 100 грн. реєстратор розрахункових операцій чи розрахункова книжка не застосовувалися, відповідний розрахунковий документ, що підтверджує розрахункову операцію не роздрукований та не виданий; книга обліку розрахункових операцій та контрольні стрічки до перевірки не надані.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Для податкового органу належним доказом щодо скоєння субєктом господарювання порушення є відповідний акт перевірки. В акті перевірки повинно бути зазначено усі обставини, за наявністю яких можливо зробити висновок про дійсність встановленого порушення.

Судова колегія ретельно вивчила відомості акту перевірки від 16 грудня 2009 року та зазначає, що вказаний акт перевірки не може бути доказом щодо скоєння позивачем порушення незастосування реєстратора розрахункових операцій та не здійснення роздрукування відповідного розрахункового документа щодо продажу товару дизельного палива, виходячи з наступного.

В акті перевірки лише зазначено, що позивачем не застосовувався РРО при продажу товару дизельного палива на суму 100 грн. та не роздрукований відповідний розрахунковий документ. Але, акт перевірки не містіть відомості щодо того, якому саме споживачу був проданий товар без застосування РРО, у якій кількості, за якою ціною, коли саме (конкретний час) цій продаж був здійснений і яким способом порушення було встановлено. Тобто у акті перевірки не має ніяких відомостей, що впливають на кваліфікацію скоєного порушення.

В матеріалах справи є копія контрольної стрічки РРО за 16 грудня 2009 року (а.с. 36), з якої вбачається, що через РРО була проведена розрахункова операція з продажу дизельного палива на суму 99,98 грн. Час проведення розрахункової операції 11:04 а час початку проведення перевірки 10:45. Встановити порушення податкова інспекція мала можливість тільки після її початку. Оскільки податкова інспекція не надає суду доказів стосовно того, що розрахункова операція, що була здійснена позивачем о 11:04 не та, за якою було встановлено порушення Закону, у судової колегії немає правових підстав не приймати до уваги наявний в матеріалах справи доказ копію контрольної стрічки і вважати такий доказ неналежним.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Що стосується порушення ненадання до перевірки КУРО з контрольними стрічками, то судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 3 статті 17 Закону штрафні санкції застосуються до субєкта підприємницької діяльності не за ненадання до перевірки КУРО а за її невикористання, порушення встановленого порядку її використання або не зберігання протягом встановленого строку. Тобто штрафні санкції застосовані за дії, за які Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не встановлена відповідальність.

Судова колегія оглянула у судовому засіданні КУРО позивача та встановила її наявність та наявність у книзі відповідних контрольних стрічок.

При таких обставинах справи, рішення відповідача від 23 лютого 2010 року № 0000534101 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Що стосується висновків акту перевірки від 18 грудня 2009 року за результатами перевірки обєкту позивача АЗС, що розташована у м. Сімферополі, вул.. Автомобілістів, 8 судова колегія зазначає наступне.

З акту перевірки від 18 грудня 2009 року вбачається, що податкова інспекція вважає, що при продажу товару 40 літрів бензину А-95 за ціною 7,30 грн. на загальну суму 292,00 грн. позивач не застосовував РРО та не видав відповідний розрахунковий документ. Саме за вказане порушення до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції рішенням від 23 лютого 2010 року № 0000504101 на підставі пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Але, на аркуші справи 44 міститься копія контрольної стрічки РРО, з якої вбачається, що розрахункова операція з продажу 40 літрів бензину А-95 за ціною 7,30 грн. на суму 292,00 грн. проведена із застосуванням РРО о 16:07. Перевірка розпочата о 16:30. Суду не надано доказів того, що після початку перевірки будь-якому конкретному споживачу був проданий товар без застосування РРО. Тому висновок податкової інспекції щодо порушення позивачем вимог статті 3 Закону є недоведеним.

Стосовно застосування до позивача штрафних санкцій рішенням від 23 лютого 2010 року № 0000514101 у сумі 320,00 грн. за порушення пункту 1 статті 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»судова колегія зазначає, що штрафні санкції застосовані за нерозміщення торгового патенту у доступному для огляду місці.

Суд першої інстанції перевірив ці обставини та встановив, що торговий патент був розміщений у доступному для огляду місці, а саме: у «Кутку покупця», на фронтальній вітрині АЗС біля каси.

В акті перевірки лише зазначено, що місце розміщення торгового патенту порушено. При цьому в акті перевірки зазначено про те, що торговий патент знаходиться на господарській одиниці, має № 668468, дату отримання 01 грудня 2009 року та строк дії до 30 листопада 2010 року. Вартість патенту складає 320 грн. Із акту перевірки не вбачається, виходячи із яких обставин податкова інспекція дійшла до висновку про те, що місце розташування торгового патенту здійснено із порушенням, тобто відповідачем не вказано де конкретно був розміщений торговий патент і чому саме таке розміщення слід вважати зробленим із порушенням.

В силу вимог статей 69,70,71 Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія вважає, що висновки відповідача стосовно порушення позивачем вимог статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та пункту 1 статті 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»є недоведеними, тому суд першої інстанції правильно задовольнив позов в частині визнання протиправними та скасування вищевказаних рішень відповідача.

Щодо правомірності застосування податковою інспекцією штрафних (фінансових) санкцій рішенням від 23 лютого 2010 року № 0000524101 за результатами акту перевірки від 26 січня 2010 року обєкту позивача АЗС у м. Сімферополі, вул.. Київська, 117а судова колегія зазначає наступне.

В матеріалах справи є направлення № 3448 від 22 січня 2010 року на здійснення перевірки позивача протягом 22 січня 2010 року по 31 січня 2010 року. У направлені вказано, що перевірку доручається здійснити планову. В матеріалах справи відсутній будь-який план, у тому числі і план-графік на січень 2010 року, відносно перевірки позивача у січні 2010 року.

Ухвалою про витребування доказів від 12 квітня 2011 року судова колегія зобовязала відповідача надати план-графік проведення перевірок обєктів торгівлі, громадського харчування та послуг на січень 2010 року. Відповідач ухвалу суду не виконав, відповідний план-графік не надав, що дає підставу до висновку про те, що перевірку 26 січня 2010 року здійснено податковою інспекцією безпідставно, у порушення вимог Закону.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»контролюючи органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Оскільки відповідач а ні при розгляді справи у суді першої інстанції, а ні у суді апеляційної інстанції не надав належні та допустимі докази у підтвердження правомірності здійснення перевірки позивача 26 січня 2010 року, судова колегія вважає, що таку перевірку здійснено відповідачем безпідставно у порушення вимог Закону. Наявність одного лише направлення за № 3448 від 22 січня 2010 року не може слугувати доказом правомірності здійснення перевірки позивача 26 січня 2010 року, оскільки повинні бути законні підстави для видання посадовим особам податкового органу такого направлення. Тому дії посадових осіб податкової інспекції щодо проведення перевірки позивача 26 січня 2010 року правильно визнанні судом першої інстанції неправомірними.

Не можуть бути визнані правомірними і висновки податкової інспекції відносно порушення позивачем вимог пунктів 2 та 5 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що виразилося у незастосуванні РРО та КУРО під час здійснення розрахункової операції з продажу товару бензину А-92 у кількості 20 літрів за ціною 7,45 грн. на загальну суму 149,00 грн. Так, на аркуші справи 28 міститься копія контрольної стрічки РРО, яка свідчить про те, що о 12:22 26 січня 2010 року здійснена розрахункова операція із застосуванням РРО при продажу бензину А-92 за ціною 7,45 грн. у кількості 20,130 літрів на загальну суму 149,97 грн. Вказана розрахункова операція здійснена після початку перевірки, який зазначений у акті 12:05. Як вказувалося вище, саме після початку перевірки відповідач може встановити порушення вимог закону. Судові колегії не надано доказів того, що фіскальний звітний чек, що зазначений у контрольній стрічці РРО, зроблений за результатами іншої операції з продажу товару, ніж за яке встановлено порушення.

При таких обставинах справи суд першої інстанції правильно задовольнив позов в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 23 лютого 2010 року № 0000524101.

Що стосується визнання протиправними дій посадових осіб відповідача по проведенню перевірок 16 грудня 2009 року та 18 грудня 2009 року, то судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції у вказаній частині виходячи із наступного.

Відповідно до частини 7 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Оскільки у направленнях на проведення перевірок було вказано, що перевірки є плановими, то податкова інспекція повинна була дотриматися вимог статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» щодо порядку її проведення (повідомлення за десять днів). Відповідач посилається на наявний план-графік на грудень 2009 року (а.с. 78-79). Але, цей план-графік має назву «План-графік проведення перевірок обєктів торгівлі, громадського харчування та послуг на грудень 2009р». З яких саме питань планувалося проведення перевірок вказаних обєктів у плані не зазначено.

Відповідач посилається на те, що перевірку здійснено не у розумінні статей 11-1, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», тобто це не планова перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів), посилаючись на план-графік на грудень 2009 року. Тобто, перевірка є позаплановою у розумінні частини 7 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а відповідно до частини 8 вказаної статті позапланова перевірка повинна здійснюватися за наказом керівника податкового органу.

Враховуючи, що у плані-графіку на грудень 2009 року не вказано з яких саме питань планується перевіряти обєкти торгівлі, у тому числі і позивача, не надано відповідного наказу керівника податкового органу щодо здійснення перевірки позивача у грудні 2009 року з питання дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявністю торгових патентів і ліцензій, у судової колегії немає правових підстав до висновку про те, що при здійсненні перевірок позивача 16 та 18 грудня 2009 року посадові особи відповідача діяли у межах наданих їм повноважень та у відповідності із законом.

Суд першої інстанції повно зясував обставини справи, що мають значення для справи, правильно надав їм юридичну оцінку та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 09 липня 2010 року у справі № 2-а-3114/10/9/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 липня 2011 р.

Головуючий суддяТ.В. Дадінська

Судді О.В.Дугаренко С.Ю. Яковенко