Постанова № 17326108, 29.07.2011, Сумський окружний адміністративний суд

<Список >

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2011 р. Справа № 2a-1870/2286/11

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Воловик С.В.,

суддів Сопяненко О.В., Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Прімова О.В.,

представника позивача - Цуканова В.В.,

представників відповдача - Сіренко І.С., Ієвлєвої Н.Н., Коренева С.М., Латіпова Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 2a-1870/2286/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінея-С»

до Державної податкової інспекції в місті Суми

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінея-С»(далі позивач, ТОВ «Лінея-С») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі відповідач, ДПІ в м. Суми) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001232312/0/90542 від 26.11.2010 року, № 0001232312/1/90542 від 22.12.2010 року, № 0001232312/2/90542 від 31.01.2011 року, якими визначено податкове зобовязання по податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 27290825, 00 грн., з яких: 13438299, 00 грн. основний платіж, 13852526, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції та податкових повідомлень-рішень № 0001242312/0/90539 від 26.11.2010 року, № 0001242312/1/90539 від 22.12.2010 року, № 0001242312/2/90539 від 31.01.2011 року, якими визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість в розмірі 19852452, 00 грн., з яких: 13234968, 00 грн. основний платіж, 6617484, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Свої вимоги ТОВ «Лінея-С»обґрунтовує тим, що указані податкові повідомлення-рішення не відповідають чинному законодавству, через те, що висновки ДПІ в м. Суми щодо нікчемності договорів купівлі-продажу (поставки) нафтопродуктів, укладених з ТОВ «Славія», ТОВ «Агістель»та ТОВ «Рейнбоу ЛТД»безпідставні та не відповідають дійсності, оскільки що товар від указаних контрагентів фактично був отриманий, оприбуткований та використаний у власній господарській діяльності. Також, на переконання позивача, є безпідставними і висновки ДПІ в м. Суми щодо удаваності договорів комісії, укладених з ТОВ «Корнеліс» та ТОВ «Нафтова компанія «Лагросс», оскільки вказані договори укладені відповідно до норм цивільного законодавства і є саме договорами комісії, а не договорами поворотної фінансової допомоги, як то стверджує відповідач.

З огляду на зазначені обставини, позивач вважає, що господарські операції з ТОВ «Славія», ТОВ «Агістель», ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Корнеліс» та ТОВ «Нафтова компанія «Лагросс» є реальними, відповідають вимогам цивільного та податкового законодавства, в звязку з чим ТОВ «Лінея-С» має право на відображення їх в податковому обліку відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з вищезазначених підстав підтримав у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представники відповідача з позовними вимогами не погодились з підстав, визначених у запереченні на позов (т. 3, а.с. 141-152), вважають, що договори купівлі-продажу (поставки) нафтопродуктів, укладені з ТОВ «Славія», ТОВ «Агістель» та ТОВ «Рейнбоу ЛТД» не направлені на настання реальних правових наслідків, фактично операції купівлі-продажу (поставки) сторонами не виконувались, а первинні документи, які позивач надав в підтвердження здійснення господарських операцій, складені з єдиною метою надати податкову перевагу у вигляді незаконного права на валові витрати по податку на прибуток та податкового кредиту по податку на додану вартість. Враховуючи наведені обставини, ДПІ в м. Суми вважає, що указані договори порушують публічний порядок, в звязку з чим є нікчемними. Також, на переконання відповідача, договори комісії, укладені між ТОВ «Лінея-С» та ТОВ «Корнеліс», ТОВ «Нафтова компанія «Лагросс» фактично є договорами поворотної фінансової допомоги, оскільки кошти, отримані по указаним договорам були використані позивачем для власних господарських потреб (погашення позик, оплата товарів (послуг) та інше), в звязку з чим, підлягають оподаткуванню податком на прибуток відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, відповідач зазначив, що згідно Постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 року по справі № 2а-2766/10/1870 за позовом ТОВ «Лінея-С» до ДПІ в м. Суми про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень був встановлений факт нікчемності договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та ТОВ «Славія», в звязку з чим вказана обставина, відповідно до положень ст. 72 КАС України не потребує доказування.

З огляду на наведені обставини, ДПІ в м. Суми вважає податкові повідомлення-рішення обґрунтованими та законними, в звязку з чим просить суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Від прокуратури Сумської області надійшла заява № 05/1-942 вих.11 від 18.05.2011 р. (т. 4, а.с. 111), в якій зазначено, що спір по даній справі стосується інтересів держави, тому є підстави для їх представництва і вступу прокурора у справу. Отже, відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. 60 КАС України, у справу вступив прокурор.

Прокурор в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та законними в звязку з чим просить суд в задоволенні позовних вимог ТОВ «Лінея-С» відмовити.

Заслухавши повноважних представників позивача, відповідача та прокурора, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Лінея-С» відмовити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінея-С» зареєстроване Виконавчим комітетом Сумської міської ради 26 вересня 2008 року та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції м. Суми як платник податків з 29 вересня 2008 року.

На підставі направлень № 3637 від 30.09.2010 р. та № 3968 від 21.10.2010 р. головними державними податковими ревізорами-інспекторами Кореневою С.М., Данілюк Н.А., Ієвлєвою Н.М., Гризуном В.М. та старшим державним податковим ревізором-інспектором Таран Л.В., відповідно до ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та плану-графіка, була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої 10 листопада 2010 року складено акт № 9170/2312/36067248/85 (т. 1, а.с. 12-123).

Згідно вказаного акту, ДПІ в м. Суми дійшла висновку про порушення ТОВ «Лінея-С» ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, пп. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого були донараховані податок на прибуток та податок на додану вартість.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем 26 листопада 2010 року були прийняті податкове повідомлення-рішення № 0001232312/0/90542 (т. 1, а.с. 136), яким ТОВ «Лінея-С» за порушення пп. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму податкових зобовязань по податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в загальному розмірі 27290825, 00 грн., з яких: 13438299, 00 грн. основний платіж, 13 852526, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення-рішення № 0001242312/0/90539 (т. 1, а.с. 139), яким за порушення п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкових зобовязань з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в загальному розмірі 19852452, 00 грн., з яких: 13234968, 00 грн. основний платіж, 6617484, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції санкції.

Не погоджуючись з указаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався процедурою адміністративного оскарження передбаченою ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», але, ДПІ в м. Суми, згідно рішення від 22.12.2010 року (т. 1, а.с. 142-14717-18), ДПА в Сумській області, згідно рішення від 31.01.2011 року (т. 1, а.с. 149-156) та ДПА України, згідно рішення від 06.04.2011 року (т. 1, а.с. 158-165), скарги ТОВ «Лінея-С» залишили без задоволення, а суми визначених податкових зобовязань без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови в задоволенні скарг позивача та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень послугували наступні обставини.

В ході проведення перевірки, ДПІ в м. Суми були встановлені господарські взаємовідносини ТОВ «Лінея-С» з ТОВ «Корнеліс» та ТОВ «Нафтова компанія «Лагросс».

Так, відповідно до договорів комісії № 09/11-001К від 23.11.2009 року (т. 1, а.с. 174-175), укладеному з ТОВ «Корнеліс» та № 02/10-К від 29.03.2010 року (т. 1, а.с. 180), укладеному з ТОВ «Нафтова компанія «Лагросс», позивач, як комісіонер, зобовязувався від свого імені, але за дорученням та за рахунок комітентів, укласти договори про купівлю нафтопродуктів, а саме: для ТОВ «Корнеліс» бензину А-92 в кількості 67705,500 т., по ціні 8523, 00 грн. за тону на загальну суму 577053976, 50 грн.; для ТОВ «Нафтова компанія «Лагросс» бензину А-95 в кількості 43709,000 т., по ціні 7550, 00 грн. за тону на загальну суму 330000000, 00 грн.

Згідно п. 2.1 вказаних договорів комісії, ТОВ «Корнеліс» зобовязувалось в строк до 31.12.2010 року перерахувати ТОВ «Лінея-С» авансову суму платежу в розмірі 192349907, 04 грн., а ТОВ «Нафтова компанія «Лагросс» 110000000, 00 грн. в строк до 31.03.2010 року. При цьому, пунктом 2.6 договорів встановлено, що комісіонер зобовязаний діяти в інтересах комітентів з моменту отримання повної грошової суми, передбаченої договором. Так, на виконання умов договорів комісії № 09/11-001К від 23.11.2009 року та № 02/10-К від 29.03.2010 року, ТОВ «Корнеліс» та ТОВ «Нафтова компанія «Лагросс» перерахували ТОВ «Лінея-С» грошові кошти в розмірі 192349907, 04 грн. та 110000000, 00 грн. відповідно (т. 4, а.с. 115, т. 4, а.с. 122).

Вказані грошові кошти, в день їх надходження були використані позивачем у господарській діяльності для задоволення власних потреб, а саме: 192349907, 04 грн. для погашення кредиту згідно договору № 51 від 05.01.2009 року (т. 4, а.с. 117-118); 110000000, 00 грн. для оплати товарів (послуг) по договорам з ТОВ «Славія», ВАТ «Укрнафта», ТОВ «Енерго-Трейд», ТОВ «Люкс Ойл» (т. 1, а.с. 20).

Згодом, не приступаючи до виконання договорів комісії № 09/11-001К від 23.11.2009 року та № 02/10-К від 29.03.2010 року та не вживаючи жодних заходів, направлених на укладення договорів купівлі-продажу нафтопродуктів в інтересах комітентів, ТОВ «Лінея-С», отримані в якості авансового платежу грошові кошти, були повернуті: ТОВ «Корнеліс» в сумі 70975000, 00 грн. (т. 4, а.с. 119-120); ТОВ «Нафтова компанія «Лагросс» в сумі 110000000, 00 грн. (т. 4, а.с. 125, 127).

Отже, враховуючи наведені обставини, суд не може погодитись з доводами позивача про безпідставність висновків ДПІ в м. Суми щодо оподаткування вказаних господарських операцій як поворотної фінансової допомоги, через відповідність юридичної форми договорів, укладених з ТОВ «Корнеліс» та ТОВ «Нафтова компанія «Лагросс» договорам комісії та вимогам цивільного законодавства, а також через відсутність прямої законодавчої заборони використання комісіонером коштів комітенту для власних потреб, з огляду на наступне.

Статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» закріплений такий принцип бухгалтерського обліку та фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, згідно якого господарські операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Відповідно до ст. 1011, 1014 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові.

Тобто, виходячи із системного аналізу вказаних норм та сутності правовідносин комісії, комісіонер, на підставі договору, за кошти які йому не належать на праві власності, має вчинити певні дії від свого імені але в інтересах комітента. При цьому, отримавши грошові кошти, комісіонер повинен обліковувати їх на позабалансовому рахунку та використовувати виключно для виконання взятих на себе договірних зобов'язань, оскільки право на використання цих коштів у власній господарській діяльності законодавством не передбачено.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджено та не заперечується позивачем, що TOB «Лінея-С» (комісіонер) відповідно до укладених з TOB «Корнеліс» та TOB «Нафтова компанія «Лагросс» (комітенти) договорів комісії, отримало від останніх грошові кошти, які використало у господарській діяльності для задоволення власних потреб та згодом повернуло їх.

Отже, за наведених обставин, суд погоджується з висновками ДПІ в м. Суми, що отримання грошових коштів та використання їх у власній господарській діяльності, згідно зазначених договорів комісії, фактично є поворотною фінансовою допомогою, яка повинна оподатковуватись податком на прибуток.

Згідно п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» фінансова допомога поділяється на безповоротну фінансову допомогу та поворотну фінансову допомогу. Поворотною фінансовою допомогою є сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами. Безповоротною фінансовою допомогою, серед іншого, є сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 згаданого Закону, до складу валового доходу платника податку, окрім іншого, включаються доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої у звітному періоді.

Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що по господарським операціям з ТОВ «Корнеліс» та ТОВ «Нафтова компанія «Лагросс» позивачем було порушено вимоги п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та занижено валовий доход в сумі 8 280 382, 30 грн., в звязку з чим, податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми про донарахування податку на прибуток по вказаним господарським операціям є правомірними та відповідають ч. 3 ст. 2 КАС України.

Крім зазначеного, під час перевірки, відповідачем були встановлені господарські відносини позивача з ТОВ «Славія», ТОВ «Агістель»та ТОВ «Рейнбоу ЛТД».

Так, відповідно до договору купівлі-продажу № 47-09/08-ЛС від 25.09.2008 року, укладеного з ТОВ «Славія», останнє зобов'язувалось поставити і передати у власність ТОВ «Лінея-С» нафтопродукти, а саме: бензин А-76, А-80, А-92, А-95, дизельне пальне, а також масла, присадки, автошини, товари нафтохімії, а ТОВ «Лінея-С» зобов'язувалось прийняти вказаний товар і оплатити його (т. 1 а.с. 186-188). Згідно п. 1.2 вказаного договору, найменування, повний асортимент, ціна, кількість, одиниці виміру товару визначається в додаткових угодах, які є невідємною частиною договору.

На виконання умов договору купівлі-продажу № 47-09/08-ЛС від 25.09.2008 року, а також відповідно до укладених додаткових угод до нього (т. 1, а.с. 189-241, т. 10, а.с. 116-117) ТОВ «Славія» нібито поставляло в адресу ТОВ «Лінея-С» нафтопродукти. В якості підтвердження фактичного здійснення вказаної господарської операції, позивачем були надані видаткові накладні (т. 2, а.с. 33-92), податкові накладні (т. 2, а.с. 94-152) та платіжні доручення про оплату придбаного товару (т. 2, а.с. 159-213).

Також, ТОВ «Лінея-С» було зазначено, що ТОВ «Славія» зберігало нафтопродукти на ВАТ «Дніпронафтопродукт», про що зазначено в листах на адресу позивача, і відвантаження цих нафтопродуктів на адресу ТОВ «Лінея-С» відбувалось саме з ВАТ «Дніпронафтопродукт», яке ТОВ «Славія» повідомляло про перехід права власності (т. 1. а.с. 242-250, т. 2, а.с. 1-32).

Стосовно взаємовідносин ТОВ «Лінея-С» з ТОВ «Агістель» та ТОВ «Рейнбоу ЛТД», слід зазначити наступне.

Відповідно до договору поставки № 2009-30-П від 01.06.2009 року (т. 2, а.с. 214-215) ТОВ «Агістель» зобовязувалось поставити, а ТОВ «Лінея-С» зобовязувалось прийняти і оплатити нафтопродукти в кількості, по цінам та в строки, визначені згідно додаткових угод та специфікацій (т. 2, а.с. 216-235). Поставка вказаного товару від ТОВ «Агістель» в адресу ТОВ «Лінея-С» повинна відбуватись на умовах EXW склад ВАТ «Дніпронафтопродукт», згідно Інкотермс (2000 р.). В якості підтвердження фактичного здійснення вказаної господарської операції, позивачем були надані видаткові накладні (т. 2, а.с. 236-250, т. 3, а.с. 1-5), податкові накладні (т. 3, а.с. 7-25) та платіжні доручення про оплату товару (т. 3, а.с. 29-48).

Так само, згідно договору поставки № П-326/2009 від 20.03.2009 р. (т. 3, а.с. 49-50) ТОВ «Рейнбоу ЛТД» зобовязувалось поставити, а ТОВ «Лінея-С» зобовязувалось прийняти і оплатити нафтопродукти в кількості, по цінам та в строки, визначені згідно додаткових угод (т. 3, а.с. 51-56). Поставка вказаного товару від ТОВ «Рейнбоу ЛТД» в адресу ТОВ «Лінея-С» також повинна відбуватись на умовах EXW склад ВАТ «Дніпронафтопродукт», згідно Інкотермс (2000 р.), в підтвердження чого, також надані видаткові накладні (т. 3, а.с. 57-62), податкові накладні (т. 3, а.с. 64-66) та платіжні доручення про оплату товару (т. 3, а.с. 69).

Крім зазначеного, в якості підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Славія», ТОВ «Агістель»та ТОВ «Рейнбоу ЛТД», позивач зазначив, що придбані відповідно до вказаних договорів купівлі-продажу нафтопродукти, зберігались на ВАТ «Дніпронафтопродукт» на підставі договорів зберігання (т. 3, а.с. 153-155, 204-206), про що також свідчать протоколи погодження ціни (т. 3, а.с. 157-165, 207-212), акти виконаних робіт (т. 3, а.с. 166-173, 213-218), акти приймання-передачі ПММ (т. 3, а.с. 175-203, 219-238), платіжні доручення про оплату послуг по зберіганню (т. 4, а.с. 88-102). Доставка придбаного товару здійснювалась автомобільним транспортом на підставі договорів про перевезення № 2710/08-6 від 27.10.2008 р. і № 2512/09-13 від 25.12.2009 р., укладених з ВАТ «Дніпронафтопродукт» (т. 3, а.с. 239, т. 4, а.с. 36), про що також свідчать акти виконаних робіт та реєстри до актів (т. 3, а.с. 241-250, т. 4, а.с. 1-31, 38-53), акти звірки (т. 4, а.с. 32-35), податкові накладні (т. 4, а.с. 55-84), платіжні доручення про оплату послуг (т. 4, а.с. 88-102), товарно-транспортні накладні (т. 5, а.с. 34-250, т. 6-9, т. 10, а.с. 1-93) та договору про перевезення вантажів № 2 від 01.09.2009 р., укладеного з ТОВ «Еквіла» (т. 3, а.с. 70), про що також свідчать акти виконаних робіт та реєстри до актів (т. 3, а.с. 72-100), акти звірки (т. 3, а.с. 101-110), податкові накладні (т. 3, а.с. 112-124), платіжні доручення про оплату послуг (т. 3, а.с. 124-127), товарно-транспортні накладні.

На переконання позивача, надані первинні документи бухгалтерського обліку в повній мірі підтверджують факт здійснення указаних господарських операцій з купівлі-продажу нафтопродуктів, в звязку з чим ТОВ «Лінея-С» має право на їх відображення у власному податковому обліку.

Проте, суд не може погодитись з указаними доводами позивача та взяти до уваги надані первинні документи бухгалтерського обліку з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Статтею 9 згаданого Закону встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 3.1.1 ст. 3, п. 7.1, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа - продавець, яка зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів нарахувати покупцю ПДВ та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для зарахування вказаної в ній суми ПДВ до податкового кредиту. Пункт 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (товарів, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням встановлених обмежень.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних нормативних актів, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені платником податків і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В даному випадку, Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року по справі № 2а-2766/10/1870 за позовом ТОВ «Лінея-С» до ДПІ в м. Суми про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (т. 5, а.с. 10-13) встановлено, що господарська операція з купівлі-продажу нафтопродуктів між ТОВ «Лінея-С» та ТОВ «Славія» є безтоварною, а договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 47-09/08-ЛС від 25.09.2008 року, укладений всупереч п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, не направлений на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та є нікчемним.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, враховуючи наведені обставини та наявність судового рішення, що набрало законної сили, яким встановлені факти безтоварності і нікчемності господарської операції з купівлі-продажу нафтопродуктів між ТОВ «Лінея-С» та ТОВ «Славія», суд дійшов висновку про правомірність донарахування ДПІ в м. Суми податку на прибуток та податку на додану вартість по вказаній господарській операції.

Крім того, оскільки в якості підтвердження здійснення господарських операцій з купівлі-продажу нафтопродуктів між ТОВ «Лінея-С» і ТОВ «Агістель» та ТОВ «Рейнбоу ЛТД», позивачем були надані первинні документи аналогічні первинним документам по господарським операціям з ТОВ «Славія», а також враховуючи висновки, викладені в Постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 року по справі № 2а-2766/10/187 про те, що надані первинні документи свідчать про поставку нафтопродуктів від ВАТ «Дніпронафтопродукт», а не від контрагентів позивача, суд також погоджується і з висновками ДПІ в м. Суми про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Агістель» і ТОВ «Рейнбоу ЛТД» та порушення ТОВ «Лінея-С» п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого, по вказаним господарським операціям були донараховані податок на прибуток та податок на додану вартість.

З огляду на викладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, суд вважає позовні вимоги ТОВ «Лінея-С» необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення № 0001232312/0/90542 від 26.11.2010 р., № 0001232312/1/90542 від 22.12.2010 р., № 0001232312/2/90542 від 31.01.2011 р., якими визначено податкове зобовязання по податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 27290825, 00 грн., з яких: 13438299, 00 грн. основний платіж, 13852526, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції та податкові повідомлення-рішення № 0001242312/0/90539 від 26.11.2010 р., № 0001242312/1/90539 від 22.12.2010 р., № 0001242312/2/90539 від 31.01.2011 р., якими визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість в розмірі 19852452, 00 грн., з яких: 13234968, 00 грн. основний платіж, 6617484, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції правомірними та такими, що відповідають ч. 3 ст. 2 КАС України.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінея-С» до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001232312/0/90542 від 26.11.2010 р., № 0001232312/1/90542 від 22.12.2010 р., № 0001232312/2/90542 від 31.01.2011 р., якими визначено податкове зобовязання по податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 27290825, 00 грн. та податкових повідомлень-рішень № 0001242312/0/90539 від 26.11.2010 р., № 0001242312/1/90539 від 22.12.2010 р., № 0001242312/2/90539 від 31.01.2011 р., якими визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість в розмірі 19852452, 00 грн. відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя (підпис) С.В. Воловик

Суддя (підпис) О.В. Сопяненко

Суддя (підпис) В.О. Павлічек

< з оригіналом згідно >

<Довідник >

повний текст постанови складений 03.08.2011 р.