Постанова № 17325735, 21.07.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 липня 2011 р. Справа №2а-15678/10/6/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А., при секретарі Ускової О.І., за участю представника позивача ОСОБА_1, довіреність №01 від 04.01.11р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СімСітіТранс"

до Кримського республіканського відділення Фонда соціального захисту інвалідів Міністерства праці та соціальної політики України

про визнання протиправними висновків акту перевірки та дій

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Сімсітітранс” звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання протиправними висновків, викладених в акті перевірки від18.06.2010р. по встановленню розбіжностей у чисельності штатних працівників облікового складу та фонду оплати праці штатних працівників, а також висновків, по встановленню порушення нормативу для працевлаштування інвалідів за 2009рік у кількості 14 осіб; визнання протиправними дій відповідача відносно ТО“ѳмСітіТранс”по нарахуванню адміністративно господарських санкцій в сумі 94234,00 грн. за актом від18.06.2010р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні відповідачем перевірки виконання вимог статей 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захисту інвалідів в Україні” за 2008 рік працівниками відповідача безпідставно нараховані адміністративно-господарські санкції на суму 94234,00грн., в акті перевірки від18.06.2010р. відповідач встановлює відхилення в звіті позивача за 2009рік щодо дотримання норм працевлаштування інвалідів на підприємстві, оскільки позивач у звіті вказав середню чисельність штатних співробітників автопідприємства в кількості 417 працівників, кількість працевлаштованих інвалідів з них 3 особи, тоді як на думку відповідача кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях у позивача має бути 17 чоловік, тому, виходячи з розміру середньорічної заробітної плати штатного працівника , за не працевлаштування 14 інвалідів, відносно позивача нараховані адміністративного-господарські санкції у розмірі 94234,00 грн. Отже, відповідач роблячи такі висновки абсолютно не враховує, що з 417 працівників позивача, більшість, а це 342 чоловік, складає водії громадського транспорту категорії «Д», тобто, водії, які здійснюють пасажирські перевезення і лише 75 працівників позивача не є водіями громадського транспорту.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, норми якого не повинні застосовуватися до спірних правовідносин, в яких позивач є автотранспортним підприємством, що надає послуги з перевезень пасажирів громадським транспортом, оскільки інвалід не може виконувати роботу водія категорії “Д”, виходячи з приписів Законів України “Про транспорт”№232/94-ВР від10.11.1994р., “Про автомобільний транспорт”№2344-III від05.04.201р., “Про дорожній рух”№3353-XII від30.06.1993р., “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”№875 від21.03.1991р. Медичних рекомендацій з питань безпеки автомобільних перевезень, затверджених наказом Державного департаменту автомобільного транспорту України №111 від19.09.2003р., Переліку захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами, затвердженого наказом Міністерства охорони здоровя України №299 від24.12.1999р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.01.2000р. за №31/4252,

Під час розгляду справи позивач надав уточнення позовних вимог, згідно якого просить визнати протиправними дії Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів по нарахуванню відносно ТО“ѳмСітіТранс” адміністративно - господарських санкцій в сумі 94234,00грн. за актом перевірки від18.06.2010р. та визнати протиправним рішення Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів про нарахування відносно ТО“ѳмСітіТранс”адміністративно - господарських санкцій в сумі 94234,00грн., оформлене актом перевірки від18.06.2010р.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про розгляд справи сповіщений належним чином, у попередніх судових засіданнях проти позову заперечував, зазначаючи, що у ході проведеної перевірки позивача правомірно виявлені розбіжності з зазначеними показниками у звіті ТОВ “Сімсітітранс”форми 10-ПІ за 2009 рік, а саме невідповідність середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу та Фонду оплати праці штатних працівників за 2009 рік, порушено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про автомобільний транспорт”від23.02.2006р. №3492-IV Закон України “Про автомобільний транспорт”викладено у новій редакції, яка вже не містила ст.19 щодо пільгового встановлення нормативу, тобто, на думку відповідача, з 23.02.2006р. Закон України “Про автомобільний транспорт”не передбачає встановлення нормативу робочих місць за виключенням водіїв, тому при перевірці за 2009рік у спеціалістів відділення не було законних підстав не нараховувати адміністративно господарські санкції.

Крім того, відповідач вказав, що у звязку з внесеними змінами до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”немає жодних виключень щодо включення до середньої облікової кількості штатних працівників водіїв, отже водії категорії “Д”також повинні включатися до такої середньої облікової кількості штатних працівників автопідприємства та виходячи з цього повинний обраховуватися норматив працевлаштування інвалідів. Представник відповідача відмітив, що водій категорії “Д”може бути інвалідом, оскільки прямої заборони для цього законодавством не передбачено.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача, керуючись ст. 128 КАС України, на підставі наявних доказів.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані позивачем, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1,2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, у тому числі на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні справи суд повинен зясувати, чи використане повноваження, надане відповідачу, як це передбачено положеннями ч.3 ст.2 КАС України.

Товариство з обмеженою відповідальністю “СімСітіТранс”набуло статусу юридичної особи 04.03.2002р. та зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 632394.

Відповідно до довідки Головного управління статистики АРК №010633 Товариство з обмеженою відповідальністю “СімСітіТранс”включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності підприємства є діяльність автомобільного регулярного транспорту, діяльність нерегулярного пасажирського транспорту, діяльність автомобільного вантажного транспорту, роздрібна торгівля автомобілями, технічне обслуговування та ремонт автомобілів (а.с.11).

Судом встановлено, що позивач ТОВ “СімСітіТранс”здійснює господарську діяльність на підставі ліцензії серії АВ №372151, виданої Міністерством транспорту та звязку України 24.10.2007р. строком дії з 24.10.2007р. по 23.10.2012р. на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі).

Крім того, позивач ТОВ “СімСітіТранс”використовує найману працю та відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”подає Кримському республіканському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звітність про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ТОВ “СімСітіТранс” складає 417 осіб, з них працівників, яким встановлена інвалідність 3 особи. Отже позивач самостійно обрахував норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості чотирьох робочих місць (417 працівників х 4%).

Судом встановлено, що в 2009 році на ТОВ “СімСітіТранс”згідно штатних розписів на січень, лютий, березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2009 року середньооблікова чисельність працівників складала 437 осіб, враховуючи працівників ТОВ “Сімсітітранс”та філій в м.Севастополі без урахування сумісників у кількості 20 осіб.

Судом перевірено розрахунок середньооблікової кількості штатних працівників позивача на 2009 рік, який обрахований шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний місяць і ділення одержаної суми на число місяців звітного року, не враховуючи 20 сумісників, розрахунок є вірним..

Середньооблікова чисельність водіїв на підприємстві в 2009 році складала 331 особи, що підтверджується штатними розписами підприємства на кожний із місяців 2009року і розрахована аналогічно розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників, розрахунок перевірений судом, є вірним.

Таким чином, розрахунок середньооблікової кількості штатних працівників позивача на 2008 рік проведений правильно та складає 86 особи (437 - 331 - 20 = 86, де 437 загальна середньооблікова чисельність працівників в 2009 році, 331 - середньооблікова чисельність водіїв на підприємстві в 2009 році, 20 кількість сумісник, не прийнятих до розрахунку), що підтверджується поданим позивачем в порядку звітності до відповідача Звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів на 2009 рік форми №10-ПІ.

Судом встановлено, що за даними Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів на 2009 рік форми №10-ПІ на підприємстві у 2009 році працювало три працівника, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

18.06.2010 року спеціалістами Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів було проведено позапланову перевірку виконання Товариством з обмеженою відповідальністю “СімСітіТранс” на підставі звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік вх. №2375 від 25.02.2010 року щодо заповнення форми №10-ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007р. №42, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 13.02.2007 року №117/13384, відповідно до вимог «Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів», за результатами якої складений акт від 18.06.2010 року без номеру, яким встановлено розбіжності у чисельності штатних працівників облікового складу та фонду оплати праці штатних працівників, а також порушення нормативу для працевлаштування інвалідів у кількості 14 осіб. Актом перевірки від 18.06.2010 року позивачу нараховані адміністративно-господарські санкції у сумі 94234,00 грн. (а.с.11).

В ході перевірки працівниками відповідача встановлювалась середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за даними Звіту підприємства та за даними перевірки, які порівнювались і в разі наявності розбіжності така розбіжність відображена в Акті перевірки. Так, із акту перевірки від 18.06.2010 року слідує, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за даними Звіту підприємства склала 417 особи, кількість працевлаштованих інвалідів з них 3 особи, тоді як на думку відповідача кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях у позивача має бути 17 чоловік, тому, виходячи з розміру середньорічної заробітної плати штатного працівника , за не працевлаштування 14 інвалідів, відносно позивача нараховані адміністративного-господарські санкції у розмірі 94234,00 грн. Отже, відповідач роблячи такі висновки абсолютно не враховує, що з 417 працівників позивача, більшість, а це 342 чоловік, складає водії громадського транспорту категорії «Д», тобто, водії, які здійснюють пасажирські перевезення і лише 75 працівників позивача не є водіями громадського транспорту.

Як слідує із пояснень представника відповідача в судовому засіданні дана розбіжність виникла внаслідок не включення позивачем до середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу водіїв категорії “Д”громадського транспорту, що позивачем не заперечувалось.

Судом встановлено, що розрахована відповідачем середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на 2009 рік включає в тому числі водіїв категорії “Д”, однак якщо за даними підприємства середньооблікова кількість водіїв за 2009 рік складає 331 особи, то за даними перевірки вся розбіжність у середньообліковій кількості складає 295 осіб. Враховуючи, що в акті перевірки не встановлено причину розбіжності між даними перевірки та даними підприємства, суд не може перевірити причину виникнення такої розбіжності.

Отже, встановлена перевіркою середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на 2009 рік у кількості 417 особи не підтверджується відомостями штатних розписів підприємства на 2009 рік, розрахунок такої середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу на 2009 рік в акті перевірки відсутній, представник відповідача у судовому засіданні правильність такого розрахунку підтвердити не зміг.

Крім того, якщо за даними підприємства до складу середньооблікової кількості працівників підприємства не включено трьох сумісників, то відповідач в акті перевірки не зазначає, чи включені сумісники до розрахованої відповідачем середньооблікової кількості, тому суд також позбавлений можливості перевірити правильність розрахунків середньооблікової кількості працівників, що впливає на розрахунок нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Суд зазначає, що для перевірки розрахунку середньооблікової кількості працівників, зробленого відповідачем в ході перевірки та даними підприємства, відповідач повинний в акті перевірки зазначати прізвища осіб, яких відповідач включив до розрахунку такої кількості, оскільки інакше перевірити правильність таких розрахунків неможливо.

Крім того, перевіркою встановлено, що за даними позивача на підприємстві працювало 3 особи.

Судом встановлено та підтверджується актом перевірки від 18.06.2010 року, що відповідачем включено до чисельності працюючих на підприємстві інвалідів саме тих інвалідів, документи про інвалідність яких надано позивачем в ході судового розгляду справи, отже в даному випадку розбіжностей між даними перевірки та підприємства в кількості інвалідів та їх особах немає.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що уточнені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 7 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року № 875 (із змінами та доповненнями) контроль за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту та сплати ними адміністративно-господарських санкцій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Правовий статус, повноваження та умови діяльності Фонду визначені Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 року № 1434.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002р. №1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.

Пунктом 3 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів встановлені основні завдання Фонду, до яких відносяться реалізація у межах своєї компетенції державної політики у сфері соціального захисту інвалідів; контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"

Згідно з пунктом 9 зазначеного Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Правовий статус Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів визначений Положенням про Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом директора Фонду соціального захисту інвалідів № 16 від 01.03.2007 року. Пунктом 1 Положення встановлено, що відділення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, а відповідно до пункту 12 Положення відділення має статус юридичної особи, та реалізує завдання, визначені п.3 Положення, до яких належать здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Отже, судом встановлено, що Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до частини 8 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”від 21.03.1991 року № 875 відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.

З метою реалізації зазначених завдань пунктом 5 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів Фонд наділений правами проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.

Отже відповідач виступає в спірних правовідносинах субєктом владних повноважень, а даний спір є публічно-правовим, тому справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Порядок, підстави та умови участі субєктів господарювання в реалізації державних гарантій для забезпечення інвалідів рівними правами з іншими громадянами регулюється Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”від 21.03.1991 року № 875 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно із частиною 2 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону (ч.3 ст.19 Закону).

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним (ч.5 ст.19 Закону).

Відповідно до частини 9 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Частиною 4 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007р. №70, Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Судом встановлено, що вимоги даного Порядку виконані позивачем та Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік поданий своєчасно.

Механізм проведення відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”визначений у Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, який також затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007р. №70 (далі Порядок проведення перевірки).

Отже, згідно п.2 Порядку проведення перевірки предметом проведення перевірки є:

- реєстрація роботодавців у відділеннях Фонду;

-подання роботодавцями до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів;

-виконання роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів;

- сплата роботодавцями суми адміністративно-господарських санкцій та пені.

Згідно п.3 Порядку проведення перевірки Відділення Фонду за наказом його керівника може проводити планові та позапланові, виїзні та невиїзні перевірки.

Пунктом 5 Позапланова виїзна перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за рішенням суду, у разі звернення фізичних та юридичних осіб про порушення роботодавцем вимог законодавства, за бажанням роботодавця та у разі неподання роботодавцем звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів або подання такого звіту з помилками, що призвели до несплати суми адміністративно-господарських санкцій або сплати їх у неповному обсязі.

Судом встановлено, що повідомлення про проведення позапланової перевірки позивачем відповідачем не направлялося, в ході судового розгляду справи відповідачем не доведено, що таке повідомлення на адресу позивача направлялось, втім позивач допустив працівників відповідача до перевірки, отже підстав та порядку проведення перевірки не оспорює, тому суд не приймає до уваги відсутність повідомлення відповідача про проведення перевірки та розглядає справу по суті виявлених перевіркою порушень.

Згідно п.6 Порядку проведення перевірки роботодавець повинен створити умови для проведення планових та позапланових виїзних перевірок уповноваженою посадовою особою відділення Фонду за умови пред'явлення ним службового посвідчення і направлення на перевірку, підписані керівником та скріплені печаткою відділення Фонду. У направленні на перевірку зазначається дата його видачі, назва відділення, мета, вид перевірки (планова або позапланова), підстава, дата її початку і закінчення, посада та прізвище уповноваженої особи.

Відповідно до направлень №32 від 15.04.2009 року та №33 від15.04.2009 року начальнику відділу забезпечення надходження штрафних санкцій та заступнику начальника відділу забезпечення надходження штрафних санкцій Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів було доручено проведення позапланової перевірки виконання ст.ст.19, 20 Закону України “Про соціальну захищеність інвалідів в Україні”ТО“ѳмСітіТранс”(а.с. 78).

Пункт 8 Порядку проведення перевірки зобовязує роботодавця надавати уповноваженій посадовій особі відділення Фонду для ознайомлення і перевірки такі документи:

-повідомлення про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду;

-статут або установчий договір;

-штатний розпис;

-особові картки;

-трудові книжки працівників;

-звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів;

-копії документів, що підтверджують інвалідність працівників;

-накази (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, розірвання трудового договору;

-трудові договори (контракти), цивільно-правові договори та інші документи первинного та бухгалтерського обліку;

-табель обліку використання робочого часу та розрахунок заробітної плати;

-відомості нарахування заробітної плати;

-розрахунково-платіжні, розрахункові та платіжні відомості;

-табель виходу на роботу;

-платіжні доручення;

-товарні накладні, податкові накладні на придбання товарів (робіт, послуг), акти прийняття-передачі, що підтверджують цільове використання коштів;

-бухгалтерські документи, які підтверджують взяття на баланс обладнання, придбаного за рахунок суми адміністративно-господарських санкцій та пені;

-договори, що підтверджують розміщення на підприємстві громадської організації інвалідів, яке входить до складу господарського об'єднання, замовлення на придбання товарів (робіт, послуг);

-розрахунок витрат, що підтверджує виготовлення товарів (виконання робіт, надання послуг) підприємством громадської організації інвалідів.

В акті перевірки від 17.04.2009 року зазначено, що в ході перевірки працівниками відповідача використовувались наступні документи:

повідомлення про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду;

звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою №10-ПІ;

штатний розпис без зазначення періоду його дії;

особові картки;

накази про прийняття на роботу та розірвання трудового договору;

трудові книжки на працюючих інвалідів;

копії документів, що підтверджують інвалідність працівників;

табель обліку використання робочого часу та розрахунок заробітної плати.

Отже, як слідує із акту перевірки від 18.06.2010 року, для проведення перевірки посадовим особам відповідача надані всі документи, необхідні для проведення перевірки.

Щодо правомірності невключення до середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу у Звіті ТОВ “Сімсітітранс” про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік водіїв категорії “Д”, суд прийшов до наступних висновків.

Статтями 17, 18 і 34 Закону України “Про автомобільний транспорт”№ 2344-ІІІ від05.04.2001р. (зі змінами та доповненнями), який є спеціальним законом, що визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту, встановлено, що одними з головних вимог, що пред'являються до автомобільного перевізника і його персоналу, є забезпечення безпеки дорожнього руху, забезпечення проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв.

Аналогічні за змістом положення передбачені ст. 3 і ч. 1 ст. 16 Закону України “Про транспорт”від 10.11.1994 р. № 232/94-ВР (зі змінами та доповненнями), що визначають цілі та завдання державного управління у сфері транспорту, зокрема його безпечне функціонування, обов'язок підприємств транспорту забезпечувати безпеку життя і здоров'я громадян і безпеку експлуатації транспортних засобів.

Частина 2 ст. 16 Закону| України “Про транспорт”визначає, що працівники, які безпосередньо забезпечують безпеку руху транспортних засобів, повинні мати відповідну професійну підготовку і за станом здоров'я бути придатними якісно виконувати свої професійні обов'язки.

Ст. 15 Закону України| “Про дорожній рух”№ 3353 від 30.06.1993 р. (із змінами та доповненнями), який регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху і його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів учасників дорожнього руху, встановлює, що кожен громадянин, що досяг встановленого цим Законом віку і не має медичних протипоказань, може в установленому порядку отримати право на управління транспортними засобами відповідної категорії. Перелік захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами, визначається Міністерством охорони здоров'я України.

Згідно п. 4.1. Методичних рекомендації з питань безпеки автомобільних перевезень, затверджених наказом Державного департаменту автомобільного транспорту Міністерства транспорту України від 19.09.2003 р. № 111, до керування транспортними засобами допускаються громадяни України, котрі за станом здоров`я та віком медичною комісією Міністерства охорони здоров`я визнані придатними до керування транспортними засобами і мають посвідчення водія відповідної категорії та талон до нього.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 24.12.1999 р. № 299 затверджений Перелік захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до управління відповідними транспортними засобами. Відповідно до вказаного переліку, до управління транспортними засобами, що підпадають під категорію “Д”, що здійснюють пасажирські перевезення, не можуть бути допущені особи, що мають захворювання і вади, вказані в даному Переліку, а саме інваліди.

Відповідно ст. 2 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.

Крім того, суд вважає необхідним надати правову оцінку питанням охорони праці з огляду на специфіку роботи підприємства.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про охорону праці”№ 2694 від 14.10.1992р. (із змінами та доповненнями), державна політика в галузі охорони праці базується на пріоритеті життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб`єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.

Згідно ст. 5 даного Закону, умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров`я.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що у випадку, коли специфіка підприємства визначає, що більшість посад на підприємстві повязані з важкими умовами праці, де заборонена праця інвалідів, працевлаштування інвалідів має використовуватися на цьому підприємстві з урахуванням такої специфіки. Тобто, при визначенні нормативу для працевлаштування інвалідів слід враховувати лише ту кількість робочих місць, які не повязані з шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці.

Відповідно ч. 3 ст. 16 Закону України “Про транспорт”, частини території підприємств, вокзалів, станцій, портів, пристаней, аеродромів і шляхів сполучення, де здійснюється рух транспортних засобів, проводяться маневрові та вантажно-розвантажувальні роботи, є зонами підвищеної небезпеки.

Водіями будь-яких транспортних засобів і механізмів, тим більше водіями транспортних засобів категорії| “Д”, не можуть бути інваліди, у зв`язку з тим, що вказана професія відноситься до категорії робіт з шкідливими і важкими умовами праці, на підставі наказу МЗ СРСР від 29.09.1989р. № 555 і наказу МОЗ України від 21.05.2007р. № 246 (раніше наказ МОЗ України від 31.03.94р. № 45).

Отже неврахування специфіки роботи підприємства при вирішенні питання про включення до середньооблікової чисельності штатних працівників водіїв категорії “Д”суд вважає неможливим і погоджується з діями позивача, який обраховував середньооблікову чисельність штатних працівників для визначення нормативу працевлаштування інвалідів, не включаючи водіїв до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів на 2009 рік.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про автомобільний транспорт”від23.02.2006р. №3492-IV, відповідно до якого Закону України “Про автомобільний транспорт”викладено у новій редакції, яка вже не містила ст.19 щодо пільгового встановлення нормативу, тобто з 23.02.2006р. Закон України “Про автомобільний транспорт”не передбачає встановлення нормативу робочих місць за виключенням водіїв, а тому для визначення нормативу працевлаштування інвалідів на підприємстві до середньооблікової чисельності штатних працівників слід включати абсолютно всіх працівників підприємства, оскільки такими висновками відповідача порушуються норми та приписи інших законодавчих актів, а саме Законів України “Про охорону праці”, “Про транспорт”, “Про автомобільний транспорт”, “Про дорожній рух”, наказу Міністерства охорони здоров'я України від 24.12.1999 р. № 299, яким затверджено Перелік захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до управління відповідними транспортними засобами.

Крім того, оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися і при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Для територіальних органів Фонду соціального захисту інвалідів таким доказом є акт перевірки, у якому факти виявлених порушень повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі. Однак відсутність в акті перевірки відомостей, кого саме відповідач включив до середньооблікової кількості працівників для перевірки розбіжностей в цій кількості між даними підприємства та відповідача, позбавляє суд використати акт перевірки як доказ для перевірки таких відомостей.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає недоведеною з боку відповідача правомірність висновків, викладених в акті перевірки від 18.06.2010р., щодо встановлення розбіжностей у середньообліковій чисельності штатних працівників облікового складу та фонду оплати праці штатних працівників, а також висновків по встановленню порушення нормативу для працевлаштування інвалідів у кількості 14 осіб, оскільки судом визнані правомірними дії позивача щодо невключення до середньооблікової чисельності штатних працівників водіїв категорії “Д”у Звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів на 2009 рік, крім того суд прийшов до висновку, що відповідачем формально та штучно викладені висновки в акті перевірки від 18.06.2010р. про порушення позивачем ст.ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Оцінивши обставини справи у сукупності, надавши правову оцінку правомірності дій позивача при обчисленні середньооблікової чисельності штатних працівників при визначенні нормативу працевлаштування інвалідів, суд дійшов висновку про обґрунтованість, доцільність та правомірність правової позиції позивача, що має наслідком визнання необґрунтованими висновків посадових осіб відповідача, які ґрунтуються на протилежному твердженні.

На підставі викладеного, суд вважає, що дії посадових осіб по нарахуванню відносно позивача адміністративно-господарських санкцій у сумі 94234,00грн. за актом перевірки від 18.06.2010р. не можуть бути визнані такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи обґрунтованість та правомірність дій позивача при обчисленні середньооблікової чисельності штатних працівників при визначенні нормативу працевлаштування інвалідів суд вважає протиправними дії посадових осіб відповідача по нарахуванню відносно позивача адміністративно-господарських санкцій у сумі 94234,00грн. за актом перевірки від 18.06.2010р., що має наслідком визнання протиправним рішення відповідача про нарахування відносно позивача адміністративно-господарських санкцій у сумі 94234,00грн., оформлене актом перевірки від 18.06.2010р., у звязку з чим вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

У позовні заяві ТОВ «СімСітіТранс» просить суд лише визнати протиправним рішення відповідача про нарахування відносно ТОВ «СімСітіТранс» адміністративно-господарські санкції в сумі 94234,00 грн., без вимоги про скасування оскаржуваного рішення.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів ТОВ «СімСітіТранс», суд вважає необхідним визнати протиправною та скасувати рішення Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів про нарахування відносно ТО“ѳмСітіТранс”адміністративно - господарських санкцій в сумі 94234,00грн., оформлене актом перевірки від18.06.2010р.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Під час судового засідання, яке відбулось 21.07.2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 22.07.2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Визнати протиправними дії Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів по нарахуванню відносно Товариства з обмеженою відповідальністю“СімСітіТранс” адміністративно-господарських санкцій в сумі 94234,00грн. за актом перевірки від18.06.2010 року.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів про нарахування відносно Товариства з обмеженою відповідальністю“СімСітіТранс” адміністративно-господарських санкцій в сумі 94234,00грн., оформлене актом перевірки від18.06.2010 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю“СімСітіТранс” (95049, АРКрим, м.Сімферополь, вул.Мамеди Емир-Усеина, б.14, ідентифікаційний код31898522) судовий збір у сумі 3,40грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.