Постанова № 17325640, 27.07.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2011                                                                                           № 49/223

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лобаня О.І.

суддів:           Ткаченка Б.О.

          Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 27.07.2011 року

розглянувши апеляційну скаргу прокурора Деснянського району міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2006 року

у справі           № 49/223 (суддя Митрохіна А.В.)

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний фонд»

до           1. Київської міської ради

2. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання договору оренди землі укладеним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2006 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний фонд» до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про визнання договору оренди землі укладеним - задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 20.07.2006 року прокурор Деснянського району міста Києва звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, просить зазначене рішення господарського суду міста Києва скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Крім того, скаржник просив відновити строк на апеляційне оскарження вказаного рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор Деснянського району міста Києва зазначає, що рішення місцевого господарського суду по справі № 49/223 було прийнято з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права. При цьому, прокурор наголошує на тому, що господарський суд міста Києва помилково визнав укладеним договір, пропозицію щодо укладення якого не було прийнято Київською міською радою, що в свою чергу позбавило останню законного права вільно визначати умови даного договору у відповідності до вимог чинного законодавства.

Ухвалами апеляційного господарського суду від 30.05.2011 року відновлено строк на апеляційне оскарження, скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Будівельний фонд» вважає подану прокурором апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва законним та обґрунтованим. Просить суд апеляційної інстанції залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 20.07.2006 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Прокурор в судових засіданнях 25.06.2011 року, 18.07.2011 року та 27.07.2011 року надав свої пояснення по справі в яких підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2006 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представник позивача у судових засіданнях 18.07.2011 року та 27.07.2011 року також надав свої пояснення в яких поданий відзив на апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з доводами викладеними в ньому та заперечив проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі. Просив апеляційну скаргу прокурора Деснянського району міста Києва залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2006 року залишити без змін.

Представники відповідачів у судових засіданнях також надали суду свої пояснення в яких підтримали доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу прокурора Деснянського району міста Києва задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2006 року скасувати і прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з’явилися у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Київська міська рада рішенням від 23.12.2007року № 999/2409 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельний фонд» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування складського комплексу на вул. Пухівській у Деснянському районі м.Києва» вирішила передати в короткострокову оренду на 1 рік товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельний фонд» земельну ділянку для будівництва, обслуговування та експлуатації складського комплексу на вул. Пухівській у Деснянському районі м.Києва за рахунок земель міської забудови.

Землевпорядною організацією за замовленням позивача було розроблено технічну документацію із землеустрою зі складання договору короткострокової оренди земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації складського комплексу на вул. Пухівській у Деснянському районі м.Києва.

У червні 2006 року позивач звернувся до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) з листом щодо укладення договорів оренди земельних ділянок в редакції позивача.

Листом від 23.06.2006 року № 05-358/17148 Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) повідомило, що зазначений вище лист позивача розглянуто. При цьому зазначено, що договір оренди земельної ділянки на вул. Пухівській у Деснянському районі м.Києва не підписаний Київрадою, питання реєстрації запропонованого договору буде вирішене після підписання Київрадою зазначеного договору оренди.

Звертаючись до суду із даним позовом, ТОВ «Будівельний фонд» зазначило, що з боку Київської міської ради відбувається порушення прав товариства на оформлення договору оренди земельної ділянки, як того вимагають положення ст. ст. 123, 125 Земельного кодексу України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, керуючись ст.ст. 158, 160 Земельного кодексу України, позивач посилався на ухилення Київської міської ради від підписання договору оренди земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації складського комплексу на вул. Пухівській у Деснянському районі м.Києва.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2006 року позов ТОВ «Будівельний фонд» про визнання договору оренди землі укладеним - задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не повернув позивачу підписаний з його боку примірник договору оренди та не направив ТОВ «Будівельний фонд» зауважень щодо договору то є всі підстави стверджувати, що договір оренди земельної ділянки між позивачем та Київрадою є укладеним.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду з таким висновком місцевого господарського суду про задоволення позову зокрема, визнання укладеним договору оренди та зобов’язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати вказаний договір погодитися не може та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об’єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 9 Земельного кодексу України, з врахуванням пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок у користування на території міста Києва віднесено до компетенції Київської міської ради.

Частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997року передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об’єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об’єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні у порядку, передбаченому ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні». Приписами ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що міський голова укладає договори від імені територіальної громади та на підставі відповідних рішень Київської міської ради.

Згідно частини 2 ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч. 3 ст. 181 ГК України).

Поняття договору оренди землі, вимоги до його форми та умови договору оренди землі визначено у розділі І Закону України «Про оренду землі». За приписами статті 14 цього Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням однієї сторони може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору затверджуються постановою Кабінету Міністрів України.

Стаття 15 Закону України «Про оренду землі» визначає істотні умовами договору оренди землі. За її приписами до істотних умов належить: об’єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об’єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю та повернення її орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини та відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися і інші умови. Частиною 2 наведеної норми встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 Закону України «Про оренду землі» є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Отже, враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд не дослідив та не встановив у чому саме полягає порушення прав позивача відповідачем, чи звертався позивач до власника з відповідною пропозицією та які наслідки цього звернення. Окрім цього, визнавши укладеним договору оренди земельної ділянки, місцевим господарським судом не було встановлено та не досліджено усіх обставин справи з якими законодавство пов’язує можливість передачі земельної ділянки в оренду, правові підстави для укладення договору оренди, а у разі їх наявності не з’ясував чи відповідає проект договору оренди земельної ділянки вимогам Закону України «Про оренду землі».

Посилання позивача на недотримання Київською міською радою строків, передбачених ч. 3 ст. 181 ГК України для повідомлення підприємства про своє рішення, є помилковим, оскільки як вбачається з листа ГУ земельних ресурсів ВО КМР (КМДА) від 23.06.2006 року № 05-358/17148, управління за дорученням Київської міської ради розглянуло зазначений лист товариства в межах строків, передбачених ч. 3 ст. 181 ГК України, та повідомило про результати його розгляду.

Колегія суддів звертає увану, що прийняття рішення про надання в оренду земельної ділянки із земель державної та комунальної власності є не обов’язком органів державної влади чи місцевого самоврядування, а їхнім правом, тобто це прояв вільного волевиявлення власника щодо реалізації свого права на розпорядження своїм майном, яке гарантується законом та випливає з принципу диспозитивності при укладенні господарських договорів.

Таким чином, проаналізувавши вказані вище норми, які регулюють земельні правовідносини, вбачається, що громадяни та юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, прийнятого за результатами розгляду заяви (клопотання) особи, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду, поданої відповідно до ст. 16 Закону України «Про оренду землі» шляхом укладення відповідного договору, або за результатами аукціону.

З урахуванням того, що необхідною умовою для передачі позивачу в оренду спірної земельної ділянки є наявність рішення відповідного органу, прийнятого в установленому законодавством порядку, то визнання укладеним відповідного договору оренди за відсутності вказаного рішення є порушенням його виключної компетенції, передбаченої Конституцією України.

ТОВ «Будівельний фонд» під час звернення до суду з таким позовом як визнання договору оренди земельної ділянки укладеним не вірно був обраний спосіб захисту своїх інтересів. Законодавством України не передбачений такий спосіб захисту своїх інтересів як визнання договору оренди земельної ділянки укладеним. Як зазначалося вище, Київською міською радою, рішення сесії про укладення такого договору не приймалося. Істотні умови договору між сторонами не погоджувалися та взагалі договір з боку орендодавця – Київської міської ради не підписувався.

Судова колегія звертає увагу на те, що наявне в матеріалах справи рішення Київської міської ради від 23.12.2004року №999/2409 (а.с. 36-37) про передачу в оренду спірні земельні ділянки не свідчить про прийняття саме рішення про укладення договору оренди земельної ділянки з позивачем, а засвідчує лише згоду відповідача передати позивачу земельну ділянку. Рішення сесії саме про укладення договору оренди земельної ділянки з позивачем, Київською міською радою не виносилося.

Крім цього, судом першої інстанції при вирішенні спору у справі № 49/223 не було враховано положень ч.2 ст.14 ЦК України, відповідно до яких особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї. Прийняття рішення щодо визнання укладеним договору оренди та внесення змін до них не є обов’язковою дією для Київської міської ради.

Одночасно, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до ч.1 ст.187 ГК України спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов’язані укласти певний договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Зі змісту наведеної частини статті можна дійти до висновку про те, що у випадку, коли договір, що укладається, не ґрунтується на обов’язковому для суб’єктів господарювання державному замовленні або не є обов’язковим для укладення через пряму вказівку закону, спір про спонукання до укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв’язані зобов’язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору (в межах річного строку, визначеного ч.1 ст.182 ГК України).

Отже, відповідно до ст. 179, 187 ГКУ не є достатньою підставою для спонукання до укладення договору загальне посилання в законі на договірну форму регулювання тих чи інших правовідносин. Таку ж правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 15.01.2008 року у справі № 20/175.

При цьому слід зазначити, що ні Земельний кодекс України, ні Закон «Про оренду землі» не передбачає обов’язок власника земельної ділянки (органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) прийняти рішення про укладення договору оренди землі.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги в частині зобов’язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) зареєструвати договір оренди земельної ділянки між орендодавцем - Київською міською радою та орендарем – товариством з обмежено відповідальністю «Будівельний фонд», судом першої інстанції не з’ясовано в чому полягає порушення прав позивача відповідачем-2, зокрема, не встановлено фактичні обставини щодо ухилення цієї особи від реєстрації договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) з приводу державної реєстрації договору оренди земельної ділянки по вул. Пухівській у Деснянському районі міста Києва, який не було підписано орендодавцем – Київською міською радою. Отже, позивачем не доведено порушення його прав з боку Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА).

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що судом першої інстанції неправомірно задоволено позовні вимоги у справі №49/223 про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки та зобов’язання його зареєструвати. Судова колегія звертає увагу, що законодавством не передбачений такий спосіб захисту своїх інтересів як визнання договору оренди земельної ділянки укладеним. Київською міською радою, рішення сесії про укладення такого договору не приймалося. Істотні умови договору між сторонами не погоджувалися та взагалі договір з боку орендодавця – Київської міської ради не підписувався. Отже, позивачем – ТОВ «Будівельний фонд» під час звернення до суду з таким позовом як визнання договору оренди земельної ділянки укладеним не вірно був обраний спосіб захисту своїх інтересів. До того ж, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) проводить реєстрацію тільки тих договорів, які оформлені належним чином, тобто підписані обома сторонами, істотні умови якого були погоджені між ними.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2006 року, прийняте після неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв’язку з не правильним застосуванням норм матеріального права, є таким що не відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Таким чином, апеляційну скаргу прокурора Деснянського району міста Києва слід задовольнити, оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2006 року скасувати. Прийняти нове рішення суду, яким в позові товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний фонд» до Київської міської ради, Головного управлiння земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про визнання договору оренди землі укладеним – відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.          

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу прокурора Деснянського району міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2006 року по справі № 49/223 задовольнити.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2006 року по справі № 49/223 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення суду, яким в позові товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний фонд» до Київської міської ради, Головного управлiння земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про визнання договору оренди землі укладеним – відмовити.

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний фонд» (01103, м. Київ, вул.Кіквідзе, 13, ідентифікаційний код 32555479) в дохід Державного бюджету України – 85 грн. держмита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4.          Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

5.          Матеріали справи № 49/223 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Лобань О.І.

Судді                                                                                          Ткаченко Б.О.

                                                                                          Федорчук Р.В.