Рішення № 17325395, 01.08.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" серпня 2011 р.Справа № 28/17-2355-2011 За позовом Комунальне підприємство "Одескомунтранс";

до відповідача Житлово-будівельний кооператив "ПРИМОРСЬКИЙ-8"

про стягнення 13925,44грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - за дорученням

Від відповідача: не зявився

Суть спору: Комунальне підприємство „Одескомунтранс” звернулось до суду з позовом про стягнення 13925,44 гривень з Житлово-будівельного кооперативу „Приморський-8”.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, відзив на позов не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських суддів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

27 січня 2009 року між Комунальним підприємством “Одескомунтранс”, що діяло на підставі договору про спільну діяльність з ДК “Укрекокомресурси” №1-ОД/СД від 5 травня 2003 року та Житлово-будівельним кооперативом „Приморський-8” було укладено договір №ЖСК-0100 про надання послуг із збирання, вивезення та утилізації твердих побутових відходів.

Між сторонами 1 січня 2010 року було укладено договір №ЖСК 100 про надання послуг зі збирання, вивезення та утилізації твердих побутових відходів, а 1 січня 2011 року сторони уклали новий договір №561 про надання послуг зі збирання, вивезення та утилізації твердих побутових відходів.

Відповідно до умов договорів позивачем були наданні послуги зі збирання, вивезення та утилізації твердих побутових відходів, які відповідач за умовами договору повинен був сплачувати щомісяця не пізніше 10 числа місяця , наступного за розрахунковим.

Відповідач у свою чергу зобовязання виконував не належним чином, оплату проводив несвоєчасно у звязку з чим виникла заборгованість в сумі 13455 гривень, з якої не сплата послуг у квітні мясці 2010 року та січень квітень 2011 року, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 23 березня 2011 року та карткою рахунку 361.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 2 ст. 901 ЦК України положення глави 63 цього Кодексу “Послуги” можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобовязання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів належного виконання зобовязання на день розгляду справи відповідач суду не надав, позовні вимоги не оспорив, отже, відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобовязання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Перевіривши розрахунок суд вважає нараховану суми інфляційних в розмірі 364,77 гривень та 3% річних в розмірі 105,67 гривень обґрунтованими та стягує їх з відповідача.

Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85, ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу „Приморський-8” (65074 м. Одеса, вул. Гайдара, 6, код 20995516, п/р 26008000059629 в ПАТ „Укрсоцбанк” м. Київ, МФО 300023) на користь Комунального підприємства „Одескомунтранс”, що діє в інтересах спільної діяльності з ДК “Укрекокомресурси” (65031 м. Одеса, вул. Братів Поджіо, 4, код ЄДРПОУ 31185678, п/р 26005010027637 в Од.рег. Дирекції ВАТ „ВТБ Банк”, МФО 321767) суму заборгованості 13455 (тринадцять тисяч чотириста пятдесят пять) гривень, інфляційні в сумі 364 ( триста шістдесят чотири) гривни 77 копійок, суму 3% річних 105 (сто пять) гривень 67 копійок, витрати по сплаті державного мита в сумі 139 (сто тридцять девять) гривень 26 копійок та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) гривень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 2 серпня 2011 року

Суддя Гуляк Г.І.