Постанова № 17324184, 27.07.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"27" липня 2011 р.Справа № 14/200-2557

12 год. 07 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Махнач Р. В.

розглянув справу

за позовом Приватного підприємства фірми "АМН Транс", вул. Гайова, 44, м. Тернопіль, 46008

до відповідача Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46000

про скасування податкових повідомлень-рішень.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність від 26.07.2011р.;

відповідача: ОСОБА_2, довіреність №88/7/10-015/3 від 04.01.2011р.;

Суть справи:

Приватне підприємство фірма "АМН Транс" звернулось в господарський суд Тернопільської області із позовом до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про скасування правових актів індивідуальної дії.

Крім того, позивачем додатково до первісних, заявлялись ряд інших вимог. Ухвалою суду від 12.07.2006р. заяву позивача про зміну позовних вимог відхилено з огляду на те, що остання підписана представником за відсутності у нього на те відповідних повноважень - ст. 59 КАС України (довіреність від 15.02.2006р. в матеріалах справи); вимоги викладені у п. 3, 4, 6 вказаної заяви є такими що не ґрунтуються на положеннях Кодексу адміністративного судочинства України; збільшені позовні вимоги не є однорідними із первісними, а відтак їхній спільний розгляд ускладнить і сповільнить вирішення спору по суті.

Позов, підтриманий в судових засіданнях повноважним представником, підприємство обґрунтовує тим, що спірні податкові повідомленнярішення є незаконними, прийняті податковим органом з порушенням законодавства з питань оподаткування, а відтак підлягають скасуванню в судовому порядку. Дане твердження мотивоване посиланнями на приписи Законів України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та інших нормативно-правових актів, які регулюють даний предмет спору.

У запереченнях на позов, та згідно з поясненням повноважних представників, відповідач позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на їхню безпідставність, зазначивши при цьому, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені контролюючим органом в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства, з врахуванням фактичних обставин та досліджених в ході перевірки документів.

В процесі вирішення спору провадження у справі зупинялось, її розгляд відкладався та оголошувалась перерва із підстав, викладених у відповідних ухвалах та формулярах (протоколах) судового засідання.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до ст. 41 КАС України проводилась технічна фіксація судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Податковим повідомленням - рішенням Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції №0004051501/0/29722 від 22.05.2006р. платнику податків визначено зобовязання зі сплати штрафу за платежем податок на додану вартість (далі ПДВ) в сумі 6638.37 грн.

Підставою для його прийняття слугував акт №9933/15-01/25347294 від 15.05.2006р., у якому за результатами невиїзної документальної перевірки приватного підприємства фірми "АМН Транс" посадові особи контролюючого органу констатували несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобовязання по ПДВ за період з 04.05.2006р. по 10.05.2006р., а відтак порушення пп. 5.3.1, п. 5.3, ст. 5 Закону №2181.

Крім того, податковим повідомленням - рішенням №0000611703/0/27795 від 12.05.2006р. позивачу визначено податкове зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 60536.13 грн. в т. ч. 20178.71 грн. за основним платежем та 40357.42 грн. - штрафними санкціями.

Вказані суми обраховані на підставі акта перевірки №9670/23-122/1/25347294 від 28.04.2006р. оформленого за результатами планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2004р. по 31.12.2005р., у якому вказано на порушення платником податків пп. 4.2.9, п. 4.2, ст. 4, пп. 6.3.2, п. 6.3, ст. 6, пп. 8.1.1, п. 8.1, ст. 8, п. 19.2 "а", п. 19.2, ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Вважаючи подібні висновки необґрунтованими, а прийняті податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся із відповідним позовом до суду про їх скасування.

Суд, керуючись ст. 86 КАС України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1. ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень субєктів владних повноважень, обовязок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача.

За наслідками проведеної перевірки (акт №9933/15-01/25347294 від 15.05.2006р.) посадовими особами контролюючого органу з'ясовано, що узгоджена сума податкового зобовязання з ПДВ за березень 2006р. в розмірі 89483.00 грн. відповідно до поданої декларації №628622 від 20.04.2006р. із граничним терміном сплати 03.05.2006р. оплачена позивачем частково в розмірі 23099.35 грн., а тому неоплачений залишок на граничний термін сплати становив 66383.65 грн. Як зазначає відповідач та не заперечується позивачем 05.05.2006р. до податкової інспекції подано, а нею прийнято, уточнений розрахунку податкових зобовязань з ПДВ за березень 2006р. на суму зобовязань 44172.00 грн., яка оплачена позивачем із врахуванням попередньої оплати в повному обсязі 10.05.2006р. згідно платіжного доручення №90, що підтверджується також карткою особового рахунку платника податків.

Відповідно до пп. 5.3.1, п. 5.3, ст. 5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Приймаючи до уваги той факт, що позивачем 05.05.2006р. подано уточнений розрахунок податкового зобовязання із ПДВ за березень 2006р., а тому ним прострочено граничний термін сплати податкового зобовязання, внаслідок чого на підставі пп. 17.1.7, п. 17.1, ст. 17 Закону 2181 застосовано санкції в розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З наведених підстав судом критично оцінюються посилання господарюючого суб"єкта на уточнюючий розрахунок. який ним було подано контролюючому органу 03.05.2006року.

Листом податкової інспекції №26311/19-02/07 від 03.05.2006р., з огляду на відсутність у ньому всіх заповнених реквізитів, ПП фірмі "АМН Транс" відмовлено у прийнятті 03.05.2006р. даного розрахунку.

Послідуючі дії суб"єкта господарювання вказують на те, що ним враховані зауваження контролюючого органу, допущені недоліки усунуті самостійно і, як наслідок, 05.05.2006 року повторно подано уточнюючий розрахунок, однак уже із пропуском встановлених законом строків.

Зважаючи на наведене в сукупності. суд не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення - рішення, а відтак у цій частині в позові слід відмовити

Крім цього, плановою комплексною перевіркою дотримання вимог податкового та валютного законодавства (акт №9670/23-122/1/25347294 від 28.04.2006р.) за період з 01.10.2004р. по 31.12.2005р. встановлено, що водії, які відбували у відрядження з ПП фірми "АМН-Транс" отримували добові з каси підприємства не перебуваючи у трудових відносинах з вищезазначеним суб"єктом господарювання.

Наведена обставина засвідчується відсутністю наказів про прийняття фізичних осіб на роботу як за основним місцем роботи та за сумісництвом, а також долученими до матеріалів справи договорами про виконання робіт від 02.01.2004р. та 02.01.2005р., що є цивільно - правовими угодами, а не трудовими, як хибно вважає позивач.

Згідно пп. 4.2.9, п. 4.2, ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі Закон №889), до складу загального оподаткованого місячного доходу включаються, серед інших, додаткові блага (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті) надані особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Підпунктом 8.1.1, п. 8.1, ст. 8 Закону №889 визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Таким чином, компенсації за відрядження отримані фізичними особами не від працедавця повинні включатися до складу місячного оподаткованого доходу цих осіб як надане додаткове благо, а тому контролюючим органом обгрунтовано зроблено висновок про те що позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб на суму 19598.54 грн.

Крім того, перевіркою встановлено безпідставне надання соціальної пільги, неповне утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, внаслідок чого позивачу донараховано 580.17 грн. податку.

Відповідно до п. 6.1, ст. 6 Закону №889 платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірах визначених даною статтею.

Підпунктом 6.3.1, п. 6.3, ст. 6 Закону №889 визначено, що податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

Згідно пп. 6.3.2, п. 6.3, ст. 6 Закону №889 платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги.

За час розгляду справи в суді та на момент проведення перевірки, посадовим особам податкового органу заяви працівників позивача на отримання соціальної пільги не представлено, у звязку із чим підприємству правомірно донараховано 580.17 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених позивачем вимог в частині нарахування податку з доходів фізичних осіб ним не представлено.

З огляду на наведене, позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень №0004051501/0/29722 від 22.05.2006р. та №0000611703/0/27795 від 12.05.2006р., задоволенню не підлягають.

Зважаючи на результати вирішення спору, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 1, 2, 72, ч.1 та 5 п.1 ст. 157, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1. В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови) апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03 серпня 2011 року.

Суддя О.В. Руденко