Рішення № 17323841, 04.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.11 Справа № 5015/2421/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я., за участю представника позивача Гончара М.П., представника відповідача Манзяка О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора м. Чернігова в інтересах держави, в особі Управління Державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській області, м. Чернігів до Відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер”, м. Львів про стягнення 628 грн. 65 коп.

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора м. Чернігова в інтересах держави, в особі Управління Державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській області, м. Чернігів звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер”, м. Львів про стягнення 628 грн. 65 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 05.05.2011 р. призначив розгляд справи на 19.05.2011 р. Ухвалами суду розгляд справи відкладався на 06.06.2011 р., 20.06.2011 р., 04.07.2011 р.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про спостереження за допомогою пунктів централізованого спостереження, на виконання умов якого у травні-червні 2010 р. відповідачу було надано відповідні послуги. Відповідач зобов’язувався проводити оплату наданих послуг в розмірах та строки, встановлені такими договорами. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо оплати за надані послуги не виконав, на дату звернення до суду заборгованість становить 628 грн. 65 коп.

В судових засіданнях представник відповідача зазначив, що стосовно відповідача проводиться процедура ліквідації, яка визначаться положеннями Закону України “Про банки і банківську діяльність” та Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. З огляду на це, позовне провадження як форма судового процесу, не повинно застосовуватися в ході ліквідаційної процедури банків. Задоволення вимог кредиторів банку окремо від ліквідаційної процедури здійснюватися не може. Таким чином, позовні вимоги можуть бути задоволені в процедурі ліквідації банку.

Представникам роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 04.07.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

25 серпня 2005 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №112/1095ТС про спостереження за допомогою пунктів централізованого спостереження Державної служби охорони за ручними системами тривожною сигналізації, що встановлені на об’єктах, з реагуванням груп затримання ДСО при надходженні сигналу “Тривога”, та їх технічне обслуговування з приміщення відділення банку по пр. Перемоги, 18.

За цими договором виконавець (позивач) здійснює в інтересах замовника (відповідача) починаючи з 25.08.2005 р. спостереження за станом та технічне обслуговування сигналізації, що встановлена на об’єктах замовника та у разі надходження на ПЦС сигналу про спрацювання сигналізації забезпечує реагування груп затримання ДСО.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач у травні-червні 2010 р. включно надав відповідачу послуги з охорони об’єктів загальною вартістю 628 грн. 65 коп., що підтверджується актами прийому-здачі робіт/послуг за відповідні періоди.

Згідно п. 3.2. договору №112/1095ТС від 25.08.2005 р. оплата за надані послуги відповідно до визначених тарифів та кількості годин охорони здійснюється щомісячно шляхом перерахування замовником відповідної суми, вказаної у розрахунку вартості наданих послуг, що є невід’ємною частиною цього договору, шляхом виставлення рахунків виконавцем не пізніше 10 днів до початку наступного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за надані послуги не виконав, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 628 грн. 65 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Постановою правління Національного банку України від 13.03.2010 р. №128 “Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер” (м. Львів)” з 15.03.2010 р. відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації відповідача, ліквідатором призначено Яремчишина Ігоря Богдановича, з 15.03.2010 р. припинено повноваження тимчасового адміністратора, правління, спостережної ради і загальних зборів.

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.05.2010 р. №28/37, яке набрало законної сили, повністю задоволено позов Національного банку України, підтверджено відповідність застосування процедури ліквідації відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер” зі сторони Національного банку України вимогам Закону України “Про банки і банківську діяльність”, підтверджено кандидатуру ліквідатора Відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер” Яремчишина Ігоря Богдановича.

Оголошення про ліквідацію Відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер” опубліковано в газеті “Голос України” №47 (4797) від 17.03.2010 р.

Відповідно до ст. 88 Закону Україну “Про банки і банківську діяльність” законодавство України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним застосовується в частині, що не суперечить нормам цього Закону.

Згідно ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ст. 96 Закону Україну “Про банки і банківську діяльність” оплата витрат, пов’язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Національним банком України. До цих витрат, зокрема, належить витрати ліквідатора, пов’язані з утриманням і збереженням активів банку.

Пунктом 6.4. Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою правління НБУ від 28.08.2001 р. №369 встановлено, що ліквідатор зобов’язаний включати до кошторису окремими статтями всі витрати, необхідні для забезпечення ліквідаційної процедури банку, визначені частиною другою статті 96 Закону Україну “Про банки і банківську діяльність”.

Згідно п. 9.4. Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, ліквідатор вносить пропозиції щодо затвердження Національним банком змін до реєстру вимог не частіше ніж раз на квартал на підставі рішення суду, яке набрало законної сили та не оскаржене ліквідатором у встановленому законом порядку.

У разі наявності рішення суду про задоволення вимог кредиторів, які не враховувалися в балансі банку на день прийняття рішення про ліквідацію, ці зобов’язання також включаються до проміжного ліквідаційного балансу (п. 9.5. Положення).

Відповідачем не подано доказів того, що вимоги позивача в розмірі 628 грн. 65 коп. та які є поточними, включені в кошторис витрат чи реєстр вимог кредиторів банку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 628 грн. 65 коп. основного боргу.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 88, 96 Закону Україну “Про банки і банківську діяльність”, ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер”, м. Львів, вул. Переяславська, 6А (ідентифікаційний код 19159542) на користь Управління Державної служби охорони при УМВС України у Чернігівській області, м. Чернігів, вул. І.Франка, 4-А (ідентифікаційний код 08597061) 628 грн. 65 коп. основного боргу.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер”, м. Львів, вул. Переяславська, 6А (ідентифікаційний код 19159542) в користь державного бюджету 102 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.