Постанова № 17323096, 18.07.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2011                                                                                           № 33/92

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лобаня О.І.

суддів:           Федорчука Р.В.

          Ткаченка Б.О.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 18.07.2011 року

розглянувши апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» та комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року

у справі           № 33/92 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом           публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»

про          стягнення 50136,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року позов публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (вминулому АЕК «Київенерго») до комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» про стягнення 50136,96 грн. задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 12.04.2011 року ПАТ «Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго» звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить зазначене рішення господарського суду міста Києва скасувати в частині відмовленої суми та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Крім того, скаржник просив відновити строк на апеляційне оскарження вказаного рішення.

Крім того, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» також звернулось з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Ухвалами апеляційного господарського суду від 23.05.2011 року відновлено строк на апеляційне оскарження, а апеляційні скарги сторін прийняті до провадження та призначені до розгляду.

Представник позивача у судових засіданнях 20.06.2011 року та 18.07.2011 року підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року в частині відмовленої суми та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а в задоволенні апеляційної скарги відповідача просив відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.06.2011 року заперечив проти вимог та доводів апеляційної скарги позивача та просив залишити її без задоволення, а також просив скасувати рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представник комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» в судове засідання 18.07.2011 року не з’явився про місце та час розгляду справи був повідомлені належним чином про що свідчить розписка про оголошення по справі перерви. Про причини неявки суд не повідомляли.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки ТОВ відповідач про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Участь представників відповідача у судовому засіданні 18.07.2011 року, судом обов’язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду

Ухвалою колегії суддів апеляційного господарського суду у судовому засіданні 20.06.2011 року здійснено заміну найменування сторони по справі № 33/92 – позивача акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на публічне акціонерне товариство «Київенерго».

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2009 року між публічним акціонерним товариством «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (вминулому АЕК «Київенерго») (постачальник) та комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (споживач) укладено договір № 8031048 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов’язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов’язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в даному договорі.

Згідно з п. 2.1 договору при виконанні умов цього договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони повинні керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, правилами користування теплової енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Підпунктом 2.2.1 договору передбачено, що постачальник зобов’язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності зі споживачем для потреб опалення – в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання – протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до договору.

Відповідно до п. 2.3.1 договору споживач зобов’язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Додатком № 2 до договору сторони погодили тарифи та порядок розрахунків, зокрема, пунктом 10 визначено, що споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок КІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

За приписами ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про теплопостачання», до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб’єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб’єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно з пунктом 7 статті 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов’язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Вартість спожитої відповідачем у спірному періоді теплової енергії у період з жовтня 2009 року по грудень 2010 року визначається за розпорядженнями Київської міської державної адміністрації (виконавчого органу Київської міської ради).

Однак, відповідно до законів України «Про електроенергетику», «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України», Указу Президента України від 14.03.95 N 213/95 «Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України» постановою від 14 грудня 2010 року за № 1729 Національна комісія регулювання електроенергетики України затвердила тарифи на теплову енергію з 01 січня 2011 року, зокрема для населення - 169,38 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) (якщо будинковий засіб обліку теплової енергії належить балансоутримувачу жилого будинку або відсутній).

Тому, за січень 2011 року вартість теплової енергії визначається за постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14 грудня 2010 року за № 1729. Оскільки тарифи на теплову енергію не погоджуються сторонами у договорі, а встановлюються централізовано, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про правомірність нарахування позивачем 22463,45 грн. за теплову енергію, відпущену у січні місяці 2011 року.

Отже, твердження суду щодо погодження тарифу додатковими угодами є помилковими, а перерахунок відпущених позивачем гігакалорій за січень 2011 року за тарифом 131,88 грн. – неправомірним.

Як вбачається з облікових карток за період з жовтня 2009 року по січень 2011 року, відповідачем спожито теплової енергії на загальну суму 134864,41 грн. Однак, відповідач розрахувався з позивачем не в повному обсязі, зокрема, перерахував останньому 87858,51 грн. Таким чином, несплаченою відповідачем залишилась сума боргу в розмірі 47005,90 грн.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового оборогу та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов’язковим до виконання сторонами. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 47005,90 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних та 3 % річних, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом правомірно задоволено 2300,29 грн. інфляційних втрат та 830,77 грн. трьох відсотків річних.

Що стосується доводів апеляційної скарги відповідача про те, що він виконав своє зобов’язання по договору, уклавши договір № 637 з КП ГІОЦ КМДА, а тому, на думку відповідача, заборгованість мешканців не є заборгованістю КП «Житло-сервіс» судова колегія погодитися не може оскільки, відповідач, уклавши договір з позивачем, взяв на себе певні зобов’язання і має їх виконувати, зокрема, забезпечувати оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2011року слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» – задовольнити. Рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2011року у справі № 33/92 змінити в частині стягнення суми основного боргу. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2011року по справі №33/92 залишити без змін.

Оскільки, судова колегія апеляційного господарського суду прийшла до висновку про задоволення позову ПАТ «Київенерго» в повному обсязі то у відповідності до ст. 49 ГПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 501,37 грн. державного мита за розгляд справи у суді першої інстанції, 24,87 грн. державного мита за розгляд справи в суді апеляційної та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2011року у справі № 33/92 залишити без задоволення.

2.          Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2011року у справі № 33/92 – задовольнити.

3.          Рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2011року у справі № 33/92 – змінити та викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (01004, м. Київ, Крутий узвіз, буд. 3, код 31025659) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код 00131305) 47005,90 грн. основного боргу, 2300,29грн. інфляційних втрат, 830,77 грн. трьох відсотків річних, 501,37грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»

4. Стягнути з комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (01004, м. Київ, Крутий узвіз, буд. 3, код 31025659) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код 00131305) 24,87 грн. державного мита за розгляд справи апеляційним господарським судом.

5. Видачу відповідних наказів доручити господарському міста Києва.

6. Матеріали справи № 33/92 повернути до господарського міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Лобань О.І.

Судді                                                                                          Федорчук Р.В.

                                                                                          Ткаченко Б.О.