Рішення № 17322336, 21.07.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2011 р.Справа №18/1764/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МоноПак", м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деко Трейд", с.Чапаєво, Чутовський район, Полтавська область

про стягнення 36888,41 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дор. № 43/28 від 18.08.11р.

від відповідача: не зявився

Розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором про виготовлення і передачу упаковки у розмірі 36 888, 41 грн., з них 34 421, 11 грн. основного боргу, 2158, 89 пені та 308, 41 грн. 3% річних.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не в повному обсязі виконав свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не надав.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач значиться за адресою, що співпадає з адресою, вказаною позивачем у позові.

В судове засідання 21.07.2011р. від відповідача надійшло клопотання про відстрочення платежу (вхід. №11658д від 21.07.10р).

Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

14 січня 2011 p. між товариством з обмеженою відповідальністю «Деко Трейд»(далі по тексту - відповідач, Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «МоноПак»(далі по тексту - позивач, Виконавець) був укладений Договір N 1/14 про виготовлення і передачу упаковки (надалі по тексту договір).

Згідно з п. 1.1, 2.1 вказаного договору виконавець відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, виготовляє і поставляє продукцію, а замовник приймає і сплачує за отриману продукцію.

Відповідно до п.61-6.3 договору позивач зобов'язався передати відповідачу товар за ціною, вказаною у специфікації і накладних на товар; оплата проводиться у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових засобів на рахунок позивача на умовах 50% передплати і 50% відстрочки 21 календарний день з моменту відвантаження товару.

Відповідно до умов договору позивач 03 лютого 2011р. поставив відповідачу товар на загальну суму 62421,11 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000023 від 03 лютого 2011р. (копія в матеріалах справи). Факт отримання відповідачем товару за вказаною накладною підтверджується підписом про отримання, що скріплений печаткою відповідача.

Крім того, відповідач у клопотанні про відстрочення платежу підтвердив факт отримання товару за видатковою накладною №РН-0000023 від 03 лютого 2011р. на суму 62421,11 грн.

Враховуючи вимоги п.6.3. договору (щодо відстрочки платежу на 21 день) повний розрахунок відповідач повинен був здійснити до 25.02.2011р.

Як зазначають сторони та підтвержується матеріалами справи відповідач частково сплатив за отриманий товар, всього на загальну суму 28000 грн., що підтверджується банківськими виписками : від 27.01.11, 01.02.11, 03.02.11, 10.03.11 (копії в матеріалах справи). Несплаченою залишилася частина товару на загальну суму 34421,11 грн.

31.03.11р. позивачем була направлена відповідачу претензія з вимогою сплатити кошти до 05.04.2011р. Факт направлення претензії підтверджується квитанцією і описом до цінного листа. Відповідачем дана претензія згідно повідомлення про вручення поштового відправлення отримана 07.04.2011р., проте, як зазначає позивач та не заперечує відповідач, заборгованість у розмірі 34421,11 грн. відповідачем сплачена не була.

Частина 1 статті 193 ГК України визначає, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і не господарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, а відповідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідач виконання зобов'язань за договором в повному обсязі суду не надав.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 34421,11 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610. ст. 611 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 456 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязання сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно з п. 7.3 Договору за несвоєчасну сплату передбачених у п. 6.З. Договору платежів нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

Посилаючись на пункт 7.3 договору позивач нарахував відповідачу 2158,89 грн. пені за період 25.02.2011 року по 16.06.2011 року.

Після здійсненого судом перерахунку обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є вимоги про стягнення пені у сумі 1637,12 грн., в іншій частині вимог про стягнення пені у позові слід відмовити.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на положення ст.625 ЦК України позивач правомірно нарахував відповідачу 308,41 грн. 3% річних за період 25.02.2011 року по 16.06.2011 року.

Відповідач у клопотанні вх. № 11658д від 21.07.2011р. просить суд відстрочити або розстрочити виплату заборгованості перед позивачем, посилаючись на те, що товар замовлявся для реалізації на експорт в Білорусію, проте контрагенти відмовилися від закупки даної продукції.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставою для відстрочки, розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.

Відповідачем не надано доказів виняткових конкретних обставин, які роблять неможливим виконання рішення по даній справі.

З огляду на обставини, які зазначені в клопотанні про відстрочення платежу та надані документи, суд не вбачає підстав для відстрочки виконання рішення.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 43, 49 , 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деко Трейд", юр.адреса: вул.Щорса, 45, с.Чапаєво, Чутовський район, Полтавська область, 38832; поштова адреса: вул.В.Тирніська, 29/2, а/с 496, м.Полтава, 36034 (р/р 26000210078336 в ВАТ "ПроКредитБанк", м.Київ, МФО 320984, код ЄДРПОУ 35376755) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МоноПак", вул.Лісопаркова, 14В, м.Дніпропетровськ, 49124 (код ЄДРПОУ 32723880, р/р 26000010100 в ДФ ПАТ "ЕКБ", м.Дніпропетровськ, МФО 307349, ІПН 327238804638) - 34 421,11грн. боргу, 1637,12 грн. пені, 308,41 грн. 3% річних, 363,67 грн. витрат по сплаті державного мита, 232,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову - відмовити.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

СуддяКиричук О.А.